Постанова від 08 липня 2026 р. у справі №357/3568/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/3568/25

провадження № 22-ц/824/9212/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Плаксія Романа Володимировича на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року в складі судді Цукурова В. П.,

установив:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 »), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з лютого 2013 року вона проживала однією сім`єю ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить її батькам, мали спільний побут та спільно вели господарство, мали спільний бюджет, між ними існували взаємні права та обов`язки членів сім`ї, а також усталені відносини, притаманні подружжю.

За час спільного проживання вони придбали за спільні кошти техніку, меблі, побутові інструменти. ОСОБА_3 відвідував лікарню за місцем свого фактичного проживання.

В її розпорядженні наявні оригінали особистих документів ОСОБА_3 : паспорт, посвідчення особи яка постійно працює на території зони посиленого радіоактивного контролю, військовий білет, медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_3 , виписки з медичних установ, трудова книжка.

У зв`язку з повномасштабним вторгнення російської федерації на територію України ОСОБА_3 18.03.2022 був мобілізований до Збройних Сил України. Останній власноручно заповнив «Соціальний паспорт військовослужбовця» який є частиною особової справи військовослужбовця, вказавши при цьому що його дружиною є ОСОБА_4 , вказавши її контактний номер телефону та адресу проживання: АДРЕСА_1 , яка співпадає з адресою її проживання.

Перебуваючи на навчанні у навчальному центрі військової частини НОМЕР_1 , а потім у військовій частині НОМЕР_2 та до своєї загибелі, ОСОБА_3 надсилав їй грошові перекази через платіжну систему «Приват24», продовжував матеріально утримувати сім`ю, брати участь у спільних витратах домогосподарства.

ІНФОРМАЦІЯ_5 , прикриваючи відхід підрозділів ЗСУ з Донецької області, населений пункт Новоселівка Ясинуватського району, ОСОБА_3 загинув.

У сповіщенні сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) від 07 квітня 2022 року, виданому на її ім`я, як дружини загиблого, ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлено, що її чоловік, головний сержант ОСОБА_3 , 1975 року народження, загинув при захисті Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_7 поблизу н. п. Новеселівка Друга Ясинуватського району Донецької області.

Ні вона, ні загиблий ОСОБА_2 у шлюбі з іншими особами з 2013 року по квітень 2022 року не перебували.

Позивачка зазначала, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки необхідно їй для отримання передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року одноразової грошової допомоги сім`ям військових, які загинули, захищаючи Батьківщину під час повномасштабної війни.

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсації сум від 16.06.2022, сину ОСОБА_3 - ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 7 500 000 грн.

Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила суд встановити факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з лютого 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 (дату загибелі ОСОБА_3 ).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з лютого 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 (дату загибелі ОСОБА_3 ). Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн компенсовано позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 36 000 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою доведено факт її спільного проживання із ОСОБА_3 у вказаний період часу, ведення з ним спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Плаксія Р. В., звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Також вважає, що позивачка втратила право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, оскільки з заявою до ІНФОРМАЦІЯ_8 про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю 06.04.2022 військовослужбовця - головного сержанта ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_12 не зверталась.

Отже, від встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю без шлюбу у позивачки не виникне право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 , а також право на спадкування після смерті ОСОБА_3 , оскільки після його смерті спадщину прийняв його син - спадкоємець першої черги.

Щодо судових витрат на правничу допомогу зазначив, що АО «Грейсерс» в межах цього спору не надавало позивачу правничої допомоги, а матеріали справи не містять доказів розміру витрат, які позивач сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи саме адвокату Івіній М. Ю.

13 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Малік Я. П. подав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Плаксій Р. В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кулакова С. С. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник Міністерства оборони України - ОСОБА_22 просив судові засідання у справі проводити без участі представника Міністерства оборони України.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_7, підписаного командиром військової частини НОМЕР_3 та начальником штабу першим заступником командира військової частини НОМЕР_2 , останні просять сповістити громадянку ОСОБА_5 , 1984 року народження ( тел. НОМЕР_4 ), що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_7 від отриманих поранень, не сумісних з життям, під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії поблизу населеного пункту Новоселівка Друга Ясинуватського району Донецької області.

Згідно сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого), ІНФОРМАЦІЯ_6 , зі скорботою сповіщає дружину, гр. ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , про те, що її чоловік, головний сержант ОСОБА_3 , 1975 року народження, загинув при захисті Батьківщини з ворогом - ЗС РФ ІНФОРМАЦІЯ_7 поблизу н. п. Новеселівка Друга Ясинуватського району Донецької області. Це сповіщення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, встановлених законодавством України.

Смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , також підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 22 квітня 2022 року Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ).

На підтвердження факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надано суду наступні докази:

акт від 06.03.2025 року, складений мешканцями кв. АДРЕСА_2 - ОСОБА_6 , кв. АДРЕСА_3 - ОСОБА_7 , кв. АДРЕСА_4 - ОСОБА_8 , що розташовані в будинку АДРЕСА_5 , про те, що ОСОБА_3 проживав за цією адресою в кв. АДРЕСА_6 не зареєстрований, з ОСОБА_1 , однією сім`єю в цивільному шлюбі з лютого 2013 року по 2022 рік (т.1 а. с. 46);

декларацію №0001-МХ65-2М00 про вибір лікаря , який надає первинну медичну допомогу від 18.03.2019, згідно якого ОСОБА_3 зазначив адресу свого проживання АДРЕСА_1 (т.1 а.с.69);

заяву ОСОБА_3 директору КНП ЦПМСД №1 Дніпровського району м. Києва від 09.01.2014 з проханням дозволити йому медичне обслуговування, оскільки в даний час він проживає за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 70);

заяву ОСОБА_3 директору КНП ЦПМСД №1 Дніпровського району м. Києва від 26.11.2013 з проханням дозволити йому медичне обслуговування, оскільки в даний час він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 (т.1 а.с. 71);

виписку з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3 від 8.01.2014, медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_8 );

результати аналізів молекулярно-генетичного дослідження від 12.12.2020 ОСОБА_9 , домашня адреса: АДРЕСА_10 (НОМЕР_5) та ОСОБА_10 (НОМЕР_6) (а.с.75, 76 т.1), клінічний аналіз кові ОСОБА_3 , домашня адреса: АДРЕСА_9 (а.с.77 т.1), медичну карту водія ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 (а.с.79,80 т.1);

довідки АТ КБ «Приватбанк» та АТ «Унівесрал Банк» про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 на підтвердження здійснення грошових переказів ОСОБА_3 , (а.с.116- 150 т. 1);

квитанції про придбання побутової техніки, меблів, побутових інструментів, телевізору марки «Samsung UE 40», шуруповерта, шафи, комоду, (т.1 а.с. 151-160);

спільні фотографії з ОСОБА_3 (т.1 а.с. 189-199);

на підтвердження факту проведення спільного дозвілля та відпочинку з донькою Позивача ОСОБА_11 та ОСОБА_3 у липні 2018 року у Санжейці Одеської області Позивачем надано до суду скріншот електронного бронювання на платформі «Booking.com» (т.1 а.с. 200);

за життя ОСОБА_3 із зоні бойових дій надсилав позивачу посилку з одягом, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» №59000805197472 від 30.03.2022 року (т.1 а.с. 201);

на підтвердження факту ведення спільного побуту, наявності спільного бюджету, а також взаємини, притаманних подружжю, надано копії роздруківок телефонного листування позивачки з ОСОБА_3 в месенджерах «Viber» та аудіозаписи їхніх розмов сімейного характеру (т.1 а.с. 161-188, 202);

у розпорядженні позивача наявні оригінали особистих документів ОСОБА_3 , а саме: паспорт, посвідчення особи яка постійно працює на території зони посиленого радіоактивного контролю, військовий квиток, медична картка амбулаторно хворого ОСОБА_3 , медична карта водія, виписки з медичних установ, трудова книжка (т.1 а.с. 26-34, 47-56, 74, 79-80, 84-90);

повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюбу, сформованого станом на 08.03.2025, згідно якого 17.02.2024 ОСОБА_1 17.02.2024 остання зареєструвала шлюб з ОСОБА_12 . Прізвище до реєстрації - ОСОБА_13 , відомості про сімейний стан - у шлюбі не перебувала.

Допитані у судовому засіданні в якості свідка:

позивачка ОСОБА_1 суду першої інстанції пояснила, що вона з ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як подружжя, разом відпочивали, проводили вільний час. ОСОБА_14 знайомив її зі своїми родичами, разом вони їздили в с. Синяву до його матері. У 2014 році вона доглядала його матір, оскільки вона була онкохворою. Коли мати померла, він разом з нею продали хату в селі і купили його сину кімнату в місті Біла Церква. Коли його син ОСОБА_15 захворів на онкохворобу і потребував лікування та операції, вона з ОСОБА_14 оплачували операцію зі спільних коштів. За спільні кошти вони купували різні речі, ліжко, проводили разом дозвілля, їздили на відпочинок. Будучи на фронті, ОСОБА_14 телефонував їй щодня по 4-5 разів, вони постійно переписувалися;

донька позивачки ОСОБА_11 суду пояснила, що вона, її мати та ОСОБА_14 жили разом, однією сім`єю, разом проводили вихідні, святкували свята, ОСОБА_14 давав їй кошти, платив за школу, разом вони їздили відпочивати. Мати дуже хотіла розписатися із ОСОБА_14 , але він казав, що це нічого не змінює, що після війни повернеться і розпишеться. У матері та ОСОБА_14 був спільний бюджет, вони разом вони купували шафу, телевізор, золотий ланцюжок і перстень;

двоюрідна сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_16 повідомила, що з 2013 року ОСОБА_17 проживав спільним життям з позивачем, вони жили як чоловік і дружина. ОСОБА_14 привіз ОСОБА_18 на знайомство в село Хрещатий Яр, вони копали картоплю. За життя ОСОБА_14 казав, що ОСОБА_18 - це буде його друга дружина, з ОСОБА_19 він розірвав шлюб. Позивач та ОСОБА_14 завжди були разом, останній раз свідок їх бачила в листопаді 2021 року. У той момент у свідка одночасно померли батьки, 6 і 10 листопада і вони допомагали свідку, були з нею до 40 днів. Свідок знає, що в с. Синяві ОСОБА_14 та позивачка усе робили разом, мали спільний бюджет. Це вона бачила, коли вони купували телефон;

ОСОБА_20 пояснила, що познайомилась з позивачем і ОСОБА_14 в 2017 році, коли позивачка прийшла до них в магазин працювати. Свідок і позивачка спілкувалися, дружили, ходили в гості. Позивачка і ОСОБА_14 були чоловіком і дружиною, вели спільне господарство. Вони завжди разом приїжджали, свідок була в них в гостях, вона бачила їхні спільні покупки, меблі, продукти. У січні 2021 року вона була у них в гостях на Новий рік. Позивачка і ОСОБА_14 усе разом робили разом, мали плани на майбутнє - вони хотіли власний будинок. Усі їх сприймали як подружжя. Свідок пам`ятає як робили сину ОСОБА_15 операцію. Позивачка і ОСОБА_14 дуже переживали, ОСОБА_18 допомагала. ОСОБА_14 гарно спілкувався з донькою позивачки, він приносив їм квіти, каву. Коли почалася повномасштабна війна, вони спілкувались кожного дня в чаті;

ОСОБА_21 суду пояснила, що ОСОБА_18 і ОСОБА_14 - це її сусіди, вони жили в квартирі АДРЕСА_2 , на першому поверсі, а вона - на четвертому. ОСОБА_14 - чоловік позивачки, у них була сім`я, вони ніколи не сварилися. ОСОБА_14 , коли приїздив з роботи, завжди турбувався про ОСОБА_18 , йшов з пакетами, дбав про сім`ю. У них була собака і ОСОБА_14 її вигулював. Він брав доньку позивачки гуляти, завжди був веселий. Позивачка і ОСОБА_14 робили в квартирі ремонт разом, купували меблі, усе робили разом. Свідок була в них дома, знала матір позивачки з 1982 року, як вони заселялися. Як почалася повномасштабна війна, то за тиждень свідок бачила ОСОБА_14 біля машини, він приїхав з роботи додому.

Із змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки необхідно ОСОБА_1 для отримання передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Постановою № 168 визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення з цим позовом) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.

При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Разом із тим, відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до частини першої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.

Надаючи оцінку сукупності доказів, які містяться у матеріалах справи, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з лютого 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, під час яких вони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та проводили спільні витрати. При цьому в будь-якому іншому шлюбі вказані особи не перебували.

Доказів, які б спростовували обставини спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю саме у вказаний період, відповідачем не надано.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, ІНФОРМАЦІЯ_13 сплив присічний строк для реалізації права членів сім`є загиблого військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки встановлення наявності або відсутності права позивача на отримання такої допомоги виходить за межі предмета доказування у даній справі та не відноситься до компетенції цього суду.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Судом встановлено, що представник позивача - адвокат Івніна М.Ю. у позовній заяві зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесли і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 20 000 грн, які вказала як витрати на правничу допомогу.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції надала:

ордер на надання правничої допомоги від 14 березня 2025 року, серії АІ, № 1841402;

копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.07.2024, серії КС, № 11632/10;

копію договору про співробітництво (залучення адвоката) від 03 січня 2025 року, укладеного між АО «Грейсерс» та адвокатом Івніною М. Ю., предметом якого є залучення АО «Грейсерс» адвоката Івніної М.Ю. для надання правничої допомоги ОСОБА_1 ;

копію договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03 березня 2025 року, укладеного між АО «Грейсерс» та ОСОБА_1 , за умовами якого сторони дійшли згоди, що адвокатське об`єднання самостійно визначає зі свого складу адвоката/адвокатів, які будуть надавати клієнту правову допомогу в межах договору про надання правничої допомоги та додаткової (их) угод (и) до договору про надання правничої допомоги ( п.1.15);

копію додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року;

копію акту приймання наданих послуг №1 до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 та Додаткової угоди №1 від 03.03.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року від 01.04.2025 року;

копії рахунків про сплату (готівковий розрахунок) наданих послуг №INV 000237 від 05.03.2025 року та №INV-000260 01.04.2025 року;

копію акту приймання наданих послуг №2 до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року та Додаткової угоди №1 від 03.03.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 від 12.05.2025 року;

копію рахунку про сплату (готівковий розрахунок) наданих послуг №INV 000291 від 14.05.2025 року;

копію акту приймання наданих послуг №3 до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року та Додаткової угоди №1 від 03.03.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року від 21.08.2025 року;

копія рахунку про сплату (готівковий розрахунок) наданих послуг №INV 000363 від 26.08.2025 року;

копію акту приймання наданих послуг №4 до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року та Додаткової угоди №1 від 03.03.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року від 17.10.2025 року;

копію рахунку про сплату (готівковий розрахунок) наданих послуг №INV 000423 від 17.10.2025 року;

копію акту приймання наданих послуг №6 до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року та Додаткової угоди №1 від 03.03.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року від.11.11.2025 року;

копію акту приймання наданих послуг №8 до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року та Додаткової угоди №1 від 03.03.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року від.18.12.2025 року;

копію рахунку про сплату (готівковий розрахунок) наданих послуг №INV 000473 від 22.12.2025 року.

З огляду на умови договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03 березня 2025 року, укладеного позивачем з АО «Грейсерс», останнє самостійно визначає зі свого складу адвоката/адвокатів, які будуть надавати клієнту правову допомогу в межах договору про надання правничої допомоги та додаткової (их) угод (и) до договору про надання правничої допомоги.

В матеріалах справи міститься ордер на надання правничої на представництво адвокатом Івіною М. Ю. інтересів ОСОБА_1 у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги №45/2025 від 03.03.2025 року, а також докази понесених витрат на правничу допомогу.

Упостановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Суд першої інстанції встановив, що загальна вартість наданих відповідачам в суді першої інстанції послуг з професійної правничої допомоги становить 78 573,48 грн, що істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку. Ураховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу на 50% та виключення з розрахунку таких витрат, як виготовлення заяв до ІНФОРМАЦІЯ_11 , на поштову кореспонденцію та сплату судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, які за своєю природою не є витратами на професійну правничу допомогу.

Урахувавши складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення таких витрат до 36 000грн на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом першої інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржене судове рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. 353, 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Плаксія Романа Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.09.2026.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. І. Ящук