Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №369/3588/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 369/3588/26

провадження № 33/824/2784/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд

в складі судді Кирилюк Г. М.,

при секретарі Черняк Д. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року в складі судді Перекупки Г. А., у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

установив:

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн в дохід держави.

Суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що ОСОБА_1 16 лютого 2026 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 173-2 КУпАП, а саме, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою.

Суд мотивував свій висновок тим, що:

вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується доказами, що є у матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 969794 від 16 лютого 2026 року, копією термінового заборонного припису АА № 523073, протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.02.2026 року, поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 16.02.2026 року;

вказані докази не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи відповідно до статті 280 КУпАП, зокрема, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, зокрема вчинення психологічного насильства щодо своєї дружини;

доказами у справі в їх сукупності не підтверджено факт фізичного насильства ОСОБА_1 по відношенню до дружини, такі докази також не надані і потерпілою у судовому засіданні.

30.04.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено фактичні обставини події, висновки суду не відповідають дійсності. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази його вини, справа ґрунтується виключно на суб`єктивних свідченнях зацікавлених осіб.

Зазначає, що виклик поліції був ініційований батьком дружини - ОСОБА_3 , дії якого мали упереджений характер.

Квартира, в якій відбувалася подія, належить йому на праві приватної власності на підставі договору дарування № 801 від 19 жовтня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Гладковою О. П.

Дії заявника та свідків з боку колишньої дружини ОСОБА_2 спрямовані на створення штучних підстав для позбавлення його в майбутньому права власності на житло та користування ним.

Дружина систематично провокує конфліктні ситуації та використовує маніпуляції, пов`язані з дитиною, для досягнення власних цілей.

Наголошує, що працівники поліції не були безпосередніми свідками будь-якого правопорушення з його боку. Протокол був складений виключно на підставі суб`єктивних та неправдивих пояснень його дружини, що є перевищенням меж повноважень працівників поліції в частині оцінки обставин справи без належного з`ясування всіх фактів.

Окрім цього, суду не було надано жодного відеозапису з нагрудних реєстраторів (бодікамер) поліцейських, які прибули на виклик. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, відсутність відеофіксації події працівниками поліції за наявності технічної можливості ставить під сумнів достовірність викладених у протоколі обставин.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Заперечував обставину вчинення домашнього насильство психологічного або фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 .

Пояснив, що 16 лютого 2026 року дружина прийшла з дитиною додому о 19 год., «повикладала судочки з їжею», які принесла від мами, при цьому вдома було що їсти, він все приготував. Між ними мав місце словесний конфлікт, після чого дружина подзвонила своїм батькам, які викликали поліцію.

Потерпіла ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Пояснила, що 16 лютого 2026 року відбувся конфлікт з ОСОБА_1 , який побачив «судочки» і почав нецензурно лаятися при дитині. Вона хотіла зайти в кімнату, а ОСОБА_1 її не пускав, вдарив рукою по руці. Вона подзвонила батькам, викликали поліцію, щоб його заспокоїти.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, з огляду на положення ст. 251, 252 КУпАП суд в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 969794 від 16 лютого 2026 року, 16 лютого 2026 року протягом дня ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав словами нецензурної лайки та штовхав, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, він з протоколом не згодний, так як він дружину не штовхав.

Свідки в протоколі не зазначені, до протоколу додано:

копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 523073;

копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 16 лютого 2026 року;

протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16 лютого 2026 року ОСОБА_2 ;

письмові пояснення ОСОБА_2 від 16 лютого 2026 року про те, що 16 лютого 2026 року, вранці о 5 год. 50 хв., її чоловік, ОСОБА_1 вривався у ванну кімнату, погрожував, кулаками бив по голові, кулаком по ноутбуці, ногою по принтеру. Виключає в під`їзді в щитовій світло, вимикає воду в пральній машині, перекриває газ в газовій плиті. Обзиває нецензурною лексикою. Дзвонить її керівнику, заважає працювати. А ввечері, приблизно о 20 год, коли вона з дитиною зайшла в квартиру, ОСОБА_1 почав обзивати, кричати, погрожувати, відкриває сумки, дивиться, що там знаходиться. Вона набирала воду у ванній кімнаті, почав кричати, щоб не милися. Вона потім подзвонила батькам, які визвали поліцію;

письмові пояснення ОСОБА_1 від 16 лютого 2026 року про те, що він 16 лютого 2026 року знаходився в подарованій йому квартирі. Прийшла дружина з роботи і за те, що він сказав, щоб вона не набирала повну ванну води, вона визвала поліцію. Приїхав наряд поліції з її батьком, батьки постійно нападають на квартиру. Просив прийняти до уваги ст. 162 ККУ.

Інших доказів матеріали справи не містять.

Стаття 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Так, диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до положень п. 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон):

домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Для правильної кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності з підстав, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, факт порушення вказаних прав повинен бути відображений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених у диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Отже, домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного чи психологічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.

У той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

Тобто, факт вчинення конфлікту сам по собі не може свідчити про факт скоєння насильства в сім`ї.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій за які передбачена адміністративна відповідальність та його невід`ємні складові частини повинні бути оформлені належним чином, містити в собі всі дані, необхідні для своєчасного та об`єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.

При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути доведені сукупністю належних та допустимих доказів.

Отже, особа, яка складала протокол, повинна ретельно з`ясувати обставини події (конфлікту) у обох учасників, відшукати можливих свідків події та, у сукупності зі з`ясованими обставинами та здобутими доказами на їх підтвердження, визначитися чи дії особи завдали шкоди психічному здоров`ю, чи могли завдати таку шкоду, а також чи такі дії чинили психологічне або фізичне насильство.

Сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

До протоколу про адміністративні правопорушення не надано достатніх доказів, які б своїй сукупності доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства по відношенню до своєї дружини. Письмові пояснення ОСОБА_2 такими доказами не є.

Долучені до матеріалів справи письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідчать про те, що між ними має місце конфлікт, що зумовлений процедурою розлучення та невирішеними майновим питанням, який не містить ознак домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Доказів, які б безумовно свідчили про наявність у ОСОБА_1 умислу на заподіяння шкоди психічному чи фізичному здоров`ю потерпілої, матеріали справи не містять, а останній проти цього заперечує.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г. М. Кирилюк