Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №620/3044/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/3044/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участі секретаря Калюжної В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо виплати 06.12.2025 ОСОБА_1 належного грошового забезпечення за 2016-2021, з якого Головне управління Національної поліції в Чернігівській області утримало військовий збір за ставкою 5%;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області утримати з грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2021, що виплачене 06.12.2025, військовий збір за ставкою 1,5% та виплатити на його користь різницю коштів;

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що полягає в не нарахуванні, в невиплаті ОСОБА_1 в липні, в жовтні 2021 року, в грудні 2025 року компенсації втрати частини доходів за 2016-2021 роки, в зв`язку з порушенням строків виплати доходів за 2016-2021 роки;

-зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати, виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за 2016-2021 роки (що виплачені в липні, в жовтні 2021 року, в грудні 2025 року) у зв`язку з порушення строків виплати доходів за 2016-2021 роки, у порядку передбаченому Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”, з визначенням періоду, за який слід здійснити нарахування компенсації, в порядку передбаченому цим Законом, зокрема (але не виключно) з 1 серпня 2016 року по 06.12.2025 (включно) щодо матеріальної допомоги позивачу на оздоровлення в 2016 році за липень 2016 року.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 11.05.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 04.06.2026 клопотання представника Головного управління Національної поліції у Чернігівській області про продовження строку на подання відзиву задоволено; продовжено Головному управлінню Національної поліції у Чернігівській області строк для подання відзиву на позовну заяву у справі №620/3044/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії до 12.06.2026.

Відповідачем поданий відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову, оскільки перерахована сума позивачу не входить до переліку грошових доходів громадян, визначених частиною 2 статті 2 Закону № 2050- ІІІ та має характер разової виплати на підставі рішення суду. Наголошують, що до моменту виконання рішення суду відсутній факт порушення строків виплати нарахованого доходу, що виключає застосування механізму компенсації, передбаченого Законом №2050-III. Зауважують, що до доходів, нарахованих фізичним особам, з 01.12.2024 застосовується ставка військового збору – 5 % згідно пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Оскільки нарахування позивачу грошового забезпечення відбулось після набрання законної сили рішення суду, а саме тоді, коли законодавцем було підвищено ставку військового збору з 1,5 % до 5 %, а тому ГУНП в Чернігівській області як орган державної влади діяло у відповідності до норм чинного законодавств застосовуючи на стадії виконання рішення суду вірну ставку військового збору, яка була збільшена Законом № 4015.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій наголошує на хибному тлумаченні відповідачем норм чинного законодавства щодо предмету позову.

Ухвалою суду від 04.09.2026 вирішено провести розгляд справи №620/3044/26 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11:00 год. 17.08.2026.

Ухвалою суду від 07.09.2026 підготовче провадження у справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.09.2026 о 10:00 год.

Суд відхиляє заяву представника відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропущення строку звернення позивача до суду, оскільки судом встановлено під час прийняття ухвали про відкриття провадження по справі, що позивачем такий строк не пропущений.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах поліції та згідно наказу ГУНП в Чернігівській області від 29.03.2021 №83 о/с звільнений з органів поліції з 01.04.2021 за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № №620/1319/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволений повністю; визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не врахування сум індексації грошового забезпечення при здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги для оздоровлення та компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 05.11.2025.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 по справі №620/1319/25 ГУНП в Чернігівській області 04.12.2025 перерахувало на користь ОСОБА_1 кошти в загальній сумі 19 914,63 грн. До вказаної суми 19 914,63 грн увійшли наступні виплати: перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні - 14627,88 грн; компенсація за невикористані відпустки з урахуванням індексації – 2316,08 грн; матеріальна допомога для оздоровлення за 2016 рік – 84,10 грн; матеріальна допомога для оздоровлення за 2017 рік – 373,85 грн; матеріальна допомога для оздоровлення за 2018 рік – 533,89 грн; матеріальна допомога для оздоровлення за 2019 рік – 887,09 грн; матеріальна допомога для оздоровлення за 2020 рік – 1069,94 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально- побутових питань за 2020 рік 1069,94 грн.

Вказані кошти позивач отримав 06.12.2025, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому з перерахованого грошового забезпечення відповідач утримав військовий збір за ставкою 5%, компенсацію за несвоєчасну виплату грошового забезпечення відповідач не нарахував та не сплатив позивачу.

Листом від 01.01.2026 за №189-2026 відповідач повідомив позивачу, що йому було донараховано грошове забезпечення за 2016-2021 роки у сумі 20962,77 грн, з якого відповідач утримав військовий збір за ставкою 5%, а тому виплачена 06.12.2025 сума склала 19914,63 грн. Одночасно проінформували позивача, що Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 №260 зі змінами, не передбачена «складова грошовою забезпечення, як компенсація за несвоєчасну виплату грошового забезпечення».

Вважаючи, що відповідач протиправно здійснив виплату грошового забезпечення з утриманням військового збору за ставкою 5% з нарахованої суми, замість 1,5% та проявив протиправну бездіяльність щодо невиплати компенсації за несвоєчасну виплату грошового забезпечення позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Щодо утримання податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 % з виплаченого позивачу на виконання рішення суду грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Зокрема відповідно до Закону України від 10.10.2024 № 4015-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану", який набрав законної сили 01.12.2024, збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Отже ставки військового збору у розмірі 5 відсотків застосовуються з 01.12.2024.

Проте пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.10.2024 року № 4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

Враховуючи наведені положення, суд дійшов висновку, що до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати чи грошового забезпечення за податкові періоди до 01.12.2024 застосовується ставка військового збору 1,5 відсотка незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Як встановлено судом, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі №620/1319/25 відповідач виплатив позивачу перераховане грошове забезпечення за періоди, з 2016 -2021 роки, з утриманням з нарахованого доходу військового збору за ставкою 5% .

Отже відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 % військового збору з перерахованого грошового забезпечення позивача за періоди, з 2016 -2021 роки.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо утримання військового збору у розмірі 5% з грошового забезпечення ОСОБА_1 , перерахованого за 2016-2021 роки, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 620/1319/25 та виплаченого 06.12.2025 та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області повернути надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5%, утриманий з перерахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2021 роки на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 620/1319/25 та виплаченого 06.12.2025.

Щодо позовних вимог стосовно не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за 2016-2021 роки суд зазначає наступне.

Питання пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі – Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок - № 159).

Стаття 1 Закону № 2050-ІІІ передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За приписами статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-ІІІ).

На реалізацію положень Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 подібні за змістом положенням Закону № 2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відтак підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та в пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі невірно обрахованого розміру складових грошового забезпечення). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - військовою частиною) добровільно чи на виконання судового рішення.

При цьому зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 2-а-1/11, від 31 серпня 2021 року у справі № 264/6796/16-а та ряду інших.

Таким чином відповідач, з вини якого не було вчасно нараховано та виплачено позивачеві грошове забезпечення в повному обсязі, повинен був здійснити виплату таких коштів з одночасною виплатою сум компенсації. Невиплата позивачеві суми компенсації у тому ж місяці, у якому здійснена виплата окремих складових грошового забезпечення позивача, є порушенням прав військовослужбовця на отримання такої компенсації.

Суд наголошує, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 620/1319/25 доведено порушення відповідачем термінів виплати грошового забезпечення позивачу за 2016-2021 роки.

За таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що полягає в не нарахуванні, в невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за 2016-2021 роки на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 620/1319/25 та виплаченого 06.12.2025 та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за 2016-2021 роки на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 620/1319/25 та виплаченого 06.12.2025.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо утримання військового збору у розмірі 5% з грошового забезпечення ОСОБА_1 перерахованого за 2016-2021 роки на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 620/1319/25 та виплаченого 06.12.2025.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області повернути надлишково утриманий військовий збір у розмірі 3,5%, утриманий з перерахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2021 роки на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 620/1319/25 та виплаченого 06.12.2025.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, що полягає в не нарахуванні, в невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за 2016-2021 роки на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 620/1319/25 та виплаченого 06.12.2025.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за 2016-2021 роки на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 620/1319/25 та виплаченого 06.12.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області (пр-т. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, код ЄДРПОУ – 40108651).

Суддя В.В. Падій