Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №620/8253/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/8253/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2023 року, за квітень, травень, червень, липень 2026 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн; та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн;

зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2023 року, за квітень, травень, червень, липень 2026 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн; та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн;

визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівсько винагороди за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2023 року, за квітень, травень, червень, липень 2026 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн; та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2023 року, за квітень, травень, червень, липень 2026 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн; та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн; із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправну бездіяльність відповідачів, яка полягає у виплаті суддівської винагороди за спірний період, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік, що порушує права позивача.

У відзиві Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Відповідач зазначив, що всі розрахунки до кошторисів на відповідні бюджетні періоди були зроблені з розрахунку прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн, та відповідно фонд суддівської винагороди на 2025 та 2026 рік не передбачає інших видів розрахунків.

Від Державної судової адміністрації України відзив на позов не надходив.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом. Прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Матеріалами справи встановлено, що наказом голови Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.05.2009 № 26-о, ОСОБА_1 ., приступила до роботи на посаді судді Деснянського районного суду м. Чернігова, відповідно до Указу Президента України № 317/2009 від 13.05.2009. 06.07.2026 відрахована зі штату суду в зв`язку зі звільненням з посади судді у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Деснянського районного суду міста Чернігова у зв`язку з поданням заяви про відставку» від 02 липня 2026 року, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 24.07.1989.

Позивач вважає, що за періоди з 01 січня 2021 року до липня 2026 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нараховувало суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2023 року, з 1 січня 2024 року, з 1 січня 2025 року та з січня 2026 року, у розмірі 2102 грн, підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя Розмір винагороди судці встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон У країни «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі також Закон №1402-VIII)

Частина перша статті 135 Закону №1402-УПІ передбачає, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років. 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці

Пунктом 1 частини третьої вказаної статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на І січня календарного року

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному' пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб, 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Згідно з частиною п`ятою цієї ж статті суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років -15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - ЗО відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків

Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу Судцям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів (стаття 136 Закону №1402-У1І1)

Отже, розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України.

Тобто Закон України «Про судоустрій і статус суддів» є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до встановлення розміру суддівської винагороди При наявності розбіжностей між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом

Суд вказує, що статтею 7 Закону У країни від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет У країни на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку' на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення; дітей віком до 6 років; з І січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень, дітей віком від 6 до 18 років; з І січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень, працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з І грудня - 2481 гривня, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з І січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року № 1928- IX передбачено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; з 1 січня-2100 гривень, з 1 липня- 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні, працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2)02 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з І січня - 1600 гривень, осіб, які втратили працездатність з 1 січня- 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710- ЇХ установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні, працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні, працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу- прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень, осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-ІХ установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення дітей віком до 6 років - 2563 гривні, дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень, працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність - 2361 гривня

Статтею 7 Закону У країни «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до IX років - 3196 гривень; працездатних осіб - 302Х гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів. - 2102 гривні; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень. Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, становить: з 1 січня 2025 року по 31 липня 2025 року - 1600 гривень, з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 2102 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX передбачено, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 у розмірі 3 328,00 грн.

Суд зазначає, що статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» разом із встановленням на 1 січня прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн (станом на 01.01.2026) був введений окремий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого визначено в сумі 2102,00 грн, в той час, коли а ні до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а ні до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму відповідні зміни не вносилися.

Разом з цим, Закони про Державний бюджет України на відповідний рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Однак, Закон про Державний бюджет України не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми.

Конституція України не надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону №1402-VIII, у зв`язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач мав керуватися виключно Законом України №1402-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №240/44080/21, від 13.11.2024 у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24.

Також постановою Верховного Суду від 05 січня 2026 року у справі № 200/6332/23 касаційну скаргу Дніпровського апеляційного суду залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2024 року залишено без змін.

При цьому, як встановлено судом касаційної інстанції, «позов обгрунтований тим, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 (2 684,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом України від 02.06.2016 № 1402-УШ «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн). є неправомірною.

Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України № 1402-VІІІ, норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.07.2024, позов задоволено.

За висновками судів попередніх інстанцій Законом України №1402 закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Суди зауважили, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 (2 684.00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-УІІІ не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102.00 грн). є неправомірною».

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 квітня 2006 року у справі @Зубко та інші проти України" зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, х якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересе та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Слід підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається зву ження змісту та обсягу, визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, на іншу розрахункову величин) (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), яка Законом №1402-У1ІІ не передбачена є неправомірною.

Оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-УІІ1, відсутні правові підстави для застосування до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) норм інших законодавчих актів

Зважаючи, що виплата суддівської винагороди, а також допомоги на оздоровлення регулюється статтями 135 та 136 Закону № 1402-VIII, а норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть, суд дійшов висновку про неправильне обчислення ОСОБА_2 у спірному періоді суддівської винагороди.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно із пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 151 Закону № 1402-VІІІ Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Підпунктами 2 та 7 частини першої статті 152 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що Державна судова адміністрація України забезпечує належні умови діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом; готує бюджетний запит.

З наведеного слідує, що головним розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України, а Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

У силу частин першої, другої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України.

Пунктами 2 та 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно із частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 січня 2019 року № 141/0/15-19 (далі - Положення), Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

Пунктом 2 Положення визначено, що ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

Перший відповідач, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України (через своє територіальне управління) затвердила у його кошторисі на 2025 рік.

Докази, що у спірних правовідносинах ДСА здійснили свої повноваження для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною, відсутні.

Відтак, невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону №1402-VIII) як суб`єкта владних повноважень, бездіяльністю якого порушено права позивача.

Із урахуванням статусу Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року (справа №280/788/19) дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Із урахуванням зазначеного, суд вважає, що пред`явлені до ДСА позовні вимоги підлягають задоволенню/

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2023 року, за квітень, травень, червень, липень 2026 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн; та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2023 року, за квітень, травень, червень, липень 2026 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн; та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо нарахування та виплати судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівсько винагороди за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2023 року, за квітень, травень, червень, липень 2026 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн; та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити судді Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року до 30 червня 2023 року, за квітень, травень, червень, липень 2026 року та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн; та допомоги на оздоровлення у 2021, 2022, 2023, 2026 роках, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, на 01 січня 2022 року - у розмірі 2481 грн, на 01 січня 2023 року - у розмірі 2684 грн, на 01 січня 2026 року - у розмірі 3328 грн; із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ,01601, код ЄДРПОУ 26255795.

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, вул. Княжа, 16, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 26295412

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА