Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №620/4375/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Чернігів Справа № 620/4375/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Падій В. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2026 № 286 “Про результати службового розслідування за фактом переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 ” в частині, що стосується застосування до майора ОСОБА_1 заходів дисциплінарної відповідальності, повної матеріальної відповідальності та зменшення розміру преміювання, а саме в частині: занесення в книгу обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 суми в розмірі 12 095 грн 11 коп стосовно командира роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 (яка визначена як 50 % переплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 за листопад та грудень 2025 року); притягнення до матеріальної відповідальності у розмірі 12 095 гривень 11 копійок командира роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 ; накладення на командира роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді “догана”; зменшення розміру премії командиру роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_1 за березень місяць 2026;

-стягнути на користь ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн (десять тисяч грн).

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 27.04.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.06.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 інформацію про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_2 за виконання службових обов`язків за жовтень, за листопад, за грудень 2025 року та про дати виплати таких сум з урахуванням п. 8 розділу І “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”;- інформацію щодо обліку солдата ОСОБА_2 в списках особового складу мінометної батареї НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_2 за період з 14.11.2025 по 01.01.2026, яка подавалась в електронному виді командиром мінометної батареї згідно пункту 3 розділу ІІ “Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України”;- копію наказу про направлення оператора безпілотних літальних апаратів відділення управління командира мінометної батареї НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 за направленням № 1664/2/15/397 в Національний військово-медичний клінічний центр “Головний військовий клінічний госпіталь” для обстеження та проходження Військово-лікарської комісії з 15.11.2025 по 27.01.2026;- копію наказу (витяг) від 31.12.2025 про переміщення солдата ОСОБА_2 з посади оператора безпілотних літальних апаратів відділення управління командира мінометної батареї НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони на посаду гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_5 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 14.07.2026 витребувано у Генерального штабу ЗСУ інформацію про керівника Військової частини НОМЕР_1 , а саме: прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові, адреса місця проживання чи перебування, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позов, в якому не визнає заявлених позовних вимог, вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, мотивуючи це відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог позивача виходячи з наступного. В ході службового розслідування встановлені обставини, які свідчать про переплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , яка виникла внаслідок невиконання належним чином своїх обов`язків посадовими особами НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 . Майор ОСОБА_1 на той час виконуючий обов`язки за вакантною посадою командира НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони Військової частини НОМЕР_1 порушив вимоги п.20, п.21 розділу ІІ Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту та низку інших керівних документів, що свідчить про відсутність контролю за особовим складом з боку позивача. Довідкою-розрахунком, виданою фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 , підтверджується те, що солдату ОСОБА_2 було нараховано та виплачено грошове забезпечення за період з 01.11.2025 по 28.02.2026 на загальну суму 26 203, 25 грн. з яких, за листопад 2025 – 5 512, 23 грн, грудень 2025 – 20 691, 03 грн, січень 2026 – 0,00 грн, лютий 2026 – 0, 00 грн. Отже в ході службового розслідування встановлені обставини, які свідчать про переплату грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , яка виникла внаслідок невиконання належним чином своїх обов`язків посадовими особами 3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і позивачем.

Ухвалою суду від 04.08.2026 у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи №620/4375/26 за правилами загального позовного провадження відмовлено повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу з 24.02.2022, зокрема, з 17.10.2025 у Військовій частині (далі – в/ч ) НОМЕР_1 на таких посадах:

з 17.10.2025 по 20.11.2025 на посаді начальника відділення напрямків командного пункту штабу;

з 20.11.2025 по 31.12.2025 на посаді т.в.о. обов`язки командира НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 ;

з 01.01.2026 по теперішній на посаді командира роти безпілотних наземних систем НОМЕР_6 батальйону безпілотних систем в/ч НОМЕР_1 .

В списках особового складу НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 перебував солдат ОСОБА_2 , який згідно наказу №220 від 01.08.2025 займав посаду оператора безпілотних літальних апаратів відділення управління командира мінометної батареї 3 батальйону.

15.11.2025 солдат ОСОБА_2 , за направленням №1664/2/15/397, направлений для проходження ВЛК з 15.11.2025 по 27.01.2026 в умовах стаціонару в «Головний військовий клінічний госпіталь» у м. Києві (НВМКЦ «ГВКГ»).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.02.2026 №147 призначено та проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_2 .

Зі змісту Акту службового розслідування від 04.03.2026 слідує, що нехтуючи вимогами статутів Збройних Сил України, наказів та розпоряджень вищого командування, солдат ОСОБА_2 , згідно направлення №1664/2/15/397 від 15.11.2025 для проходження військово-лікарської комісії у період, з 15.11.2025 по 27.01.2026 до НВМКЦ «ГВКГ» не з`явився до лікувального закладу, та самовільно залишив місце розташування підрозділу в/ч НОМЕР_1 , шляхом обману, створюючи уявлення про поважність причин неявки на службу, повідомивши службових осіб військової частини про ніби то проходження військово-лікарської комісії, останній перебував поза межами військової частини понад три доби під час дії воєнного стану та не виконував обов`язків військової служби.

30.01.2026 командир НОМЕР_5 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 подав рапорт вх.№ 1288/р. про неприбуття солдата ОСОБА_2 для подальшого проходження військової служби до НОМЕР_5 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 .

Отже в подальшому ОСОБА_2 не з`явився до місця розташування його нового підрозділу, куди він був переміщений з 01.01.2026 ( АДРЕСА_1 ).

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.03.2026 №220 службове розслідування завершене, а факт самовільного залишення в/ч НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 визнано доведеним та встановленим; вирішено, що службове розслідування щодо переплати грошового забезпечення ОСОБА_2 проводити окремо.

Помічником командира з правової роботи – начальником юридичної служби Військової частини НОМЕР_1 , майором юстиції ОСОБА_4 складено рапорт №3855 від 06.03.2026, згідно якого за результатами перевірки матеріалів службового розслідування встановлено факт можливої переплати грошового забезпечення оператору безпілотних летальних апаратів відділення управління командира мінометної батареї з батальйону територіальної оборони Військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 , який всупереч вимог статутів Збройних Сил України та керівних документів, без поважних причин 15.11.2025 самовільно залишив військову частину, з місця розташування підрозділу ( АДРЕСА_2 ).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2026 №318 призначено службове розслідування по факту переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину, з метою встановлення обставин, уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини військовослужбовців, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

В ході службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_2 діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на військовій службі без поважних причин, проте за період, з 01.11.2025 по 28.02.2026, отримував грошове забезпечення на загальну суму 26 203, 25 грн, з яких, за листопад 2025 – 5 512, 23 грн, грудень 2025 – 20 691, 03 грн, січень 2026 – 0,00 грн, лютий 2026 – 0, 00 грн, що підтверджується довідкою про доходи від 11.03.2026 № 1664/1/4/498.

Службовим розслідуванням встановлено, що в період здійснення переплати солдату ОСОБА_2 , майор ОСОБА_1 виконував обов`язки за вакантною посадою командира НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 .

Актом службового розслідування встановлено, що своїми діями, майор ОСОБА_1 (на той час виконуючий обов`язки за вакантною посадою командира НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 ) порушив вимоги статей 11, 16, 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Довідкою-розрахунком, виданою фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 , підтверджується те, що солдату ОСОБА_2 було нараховано та виплачено грошове забезпечення за період з 01.11.2025 по 28.02.2026 отримував грошове забезпечення на загальну суму 26 203, 25 грн. з яких, за листопад 2025 – 5 512, 23 грн., грудень 2025 – 20 691, 03 грн., січень 2026 – 0,00 грн., лютий 2026 – 0, 00 грн.

20.03.2026 командиром в/ч НОМЕР_1 виданий наказ №286 «Про результати службового розслідування за фактом переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 », яким застосував до позивача та полковника ОСОБА_5 (з 06.12.2025 до 01.01.2026 виконував обов`язки начальника штабу-заступника командира 3 батальйону) дисциплінарне стягнення «догана», заходи повної матеріальної відповідальності у розмірі по 50 % з кожного від повної суми виплати ОСОБА_2 та зниження розміру премій на 10 %.

Позивач вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, необґрунтованим та таким, що прийнятий з істотним порушенням вимог чинного законодавства звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон №2232-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини четвертої №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

За визначення, що міститься у статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно зі статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, догана.

Згідно статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

За змістом статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Законом України від 24.03.1999 №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статтею 11 Статуту передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).

Відповідно до статей 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Статтею 101 Статуту командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.

Командир батальйону (корабля 3 рангу) підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону (корабля).

Згідно статті 102 Статуту командир батальйону (корабля 3 рангу) зобов`язаний:

підтримувати особовий склад батальйону (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку у бойовій готовності;

керувати розробленням і виконанням плану бойової підготовки батальйону (корабля);

організовувати й керувати бойовою підготовкою та вихованням особового складу батальйону (корабля), проводити заняття зі штабом, військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), а також навчання й заняття з підрозділами батальйону (корабля);

знати тактику дій батальйону в різних видах бою, управляти підрозділами під час навчання і в бою;

знати й уміло володіти всіма видами зброї і техніки батальйону, організовувати правильне їх зберігання, експлуатацію та обслуговування і не менше ніж один раз на три місяці особисто перевіряти їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на два місяці проводити огляд корабля, не менше ніж один раз на місяць - огляд його озброєння, боєприпасів та технічних засобів, здійснювати щоденний обхід корабля);

постійно вдосконалювати свої спеціальні й методичні навички, подавати приклад підлеглим зразковим виконанням військового обов`язку;

з повагою ставитися до підлеглих, дбати про виховання молодих офіцерів, військовослужбовців сержантського (старшинського) складу і про згуртування військового колективу;

знати ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця офіцерського, сержантського (старшинського) складу батальйону (корабля), постійно вести роботу з їх виховання і вдосконалення підготовки за спеціальністю;

виховувати особовий склад батальйону (корабля) в дусі поваги до військової служби, бережливого ставлення до озброєння, бойової та іншої техніки і майна, піклуватися про підлеглих, періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці; дбати про здоров`я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення;

здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посади рядового, сержантського (старшинського) складу, кандидатів для вступу до вищих військових навчальних закладів; перевіряти відповідність кандидатів для призначення на вакантні посади рядового, сержантського (старшинського) складу визначеним вимогам до таких посад;

виховувати у військових колективах відвертість, взаємну довіру та повагу;

щомісяця підбивати підсумки стану бойової підготовки, військової дисципліни, внутрішнього порядку, озброєння і техніки;

стежити за утриманням і правильною експлуатацією будинків і приміщень, відведених для батальйону, за чистотою території, закріпленої за батальйоном, у тому числі ділянки території парку (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за справністю корпусу корабля), а також проведенням заходів пожежної безпеки;

здійснювати заходи щодо запобігання катастрофам, аваріям, поломкам озброєння і техніки (забезпечення живучості корабля й безпеки його плавання), а також вимагати додержання заходів безпеки під час роботи з озброєнням, боєприпасами, бойовою та іншою технікою, проведення занять, стрільб, навчань і робіт;

підтримувати внутрішній порядок, організовувати охорону розташування батальйону (охорону корабля), перевіряти несення вартової та внутрішньої (на кораблі - чергової і вахтової) служб особовим складом батальйону (корабля);

керувати господарством батальйону (корабля).

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Статтею 1 Закону №160-IX визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони, військовослужбовців Служби безпеки України (далі - особи) (частина 1 стаття 2 Закону №160-IX).

Згідно статті 3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

2. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Згідно частини 1 статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Частиною 1 статті 7 Закону №160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608), пункт 1 розділу I якого визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Згідно пункту 2 розділу І Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Згідно пункту 3 розділу 2 Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до вимог пункту 1 Розділу 3 Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог пунктів 3, 8 Розділу 3 Порядку № 608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Пунктом 3 розділу IV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

знати підстави проведення службового розслідування;

бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

Згідно з пунктами 1, 3 - 6 Розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:

посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;

неправомірні дії військовослужбовця;

зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є);

вина військовослужбовця;

причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;

вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;

причини та умови, що сприяли правопорушенню;

заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:

висновки службового розслідування;

пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;

інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Відповідно до пункту 1 Розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Зміст положень Дисциплінарного статуту свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем службової дисципліни.

Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

З матеріалів справи слідує, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.02.2026 №147 призначено та проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_2 , який згідно направлення №1664/2/15/397 від 15.11.2025 для проходження військово-лікарської комісії у період, з 15.11.2025 по 27.01.2026 до НВМКЦ «ГВКГ» не з`явився до лікувального закладу, та самовільно залишив місце розташування підрозділу в/ч НОМЕР_1 та в подальшому не з`явився до місця розташування його нового підрозділу, куди він був переміщений з 01.01.2026 ( АДРЕСА_1 ).

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 06.03.2026 №220 службове розслідування завершене, а факт самовільного залишення в/ч НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 визнано доведеним та встановленим.

При цьому наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2026 №318 призначено службове розслідування по факту переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 , який самовільно залишив військову частину, оскільки за період, з 01.11.2025 по 28.02.2026, отримував грошове забезпечення на загальну суму 26 203, 25 грн, з яких, за листопад 2025 – 5 512, 23 грн, грудень 2025 – 20 691, 03 грн, січень 2026 – 0,00 грн, лютий 2026 – 0, 00 грн.

Службовим розслідуванням встановлено, що в період здійснення переплати солдату ОСОБА_2 , майор ОСОБА_1 виконував обов`язки за вакантною посадою командира НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 .

Актом службового розслідування встановлено, що своїми діями, майор ОСОБА_1 (на той час виконуючий обов`язки за вакантною посадою командира НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 ) порушив вимоги статей 11, 16, 101 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

20.03.2026 командиром в/ч НОМЕР_1 виданий наказ №286 «Про результати службового розслідування за фактом переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 », яким застосував до позивача та полковника ОСОБА_5 (з 06.12.2025 до 01.01.2026 виконував обов`язки начальника штабу-заступника командира 3 батальйону) дисциплінарне стягнення «догана», заходи повної матеріальної відповідальності у розмірі по 50 % з кожного від повної суми виплати ОСОБА_2 та зниження розміру премій на 10 %.

У спірних правовідносинах підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок відповідача про відсутність контролю позивача за особовим складом батальйону, особиста недисциплінованість по відношенню до виконання військового обов`язку, зокрема, позивачем.

З акту службового розслідування від 16.03.2026 слідує, що вина посадових осіб з батальйону територіальної оборони Військової частини НОМЕР_1 виражається у формі умислу, прямого правопорушення скоєно внаслідок їх власної недисциплінованості, порушення вимог чинних нормативних документів, що регламентують дії військовослужбовця під час проходження військової служби та в умовах оголошеного в країні воєнного стану. При цьому причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість позивача по відношенню до виконання військового обов`язку.

Проте суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний про службове розслідування, яке проводилось за наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2026 № 318 стосовно нього та щодо ознайомлення його з актом службового розслідування.

Суд зауважує, що під час проведення службового розслідування у позивача не відбирались жодні пояснення.

Суд вважає, що проведення службового розслідування без пояснень особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, можливе виключно за умови дотримання вимог щодо всебічності, повноти, своєчасності та об`єктивності проведення службового розслідування; не отримувати пояснення від особи під час службового розслідування можливо лише за явної безспірності всіх фактів та обставин, проте у цій справі, як слідує з матеріалів справи, безспірні факти та обставини відсутні.

Всі обставини, що стосуються виконання обов`язків командира батальйону та його вини, підлягали ретельному з`ясуванню відповідачем виключно за обов`язкової участі такої особи та із забезпеченням її прав.

Крім того згідно статті 102 Статуту внутрішньої служби обов`язку особисто перевіряти, чи прибув військовослужбовець рядового складу ОСОБА_2 для проходження ВЛК, як він проходить ВЛК та контролювати його повернення не відносяться до повноважень безпосередньо командира НОМЕР_4 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , оскільки такі функції виконують безпосередні командири відповідно до статей 112-124 Статуту Внутрішньої служби, тобто командири рот, батарей, взводів, їх заступники.

Також як слідує з матеріалів справи станом на 20.11.2025, моменту коли позивач приступив до виконання обов`язків командира 3 батальйону, солдат ОСОБА_2 за обліковими даними особового складу батальйону враховувався як такий, що перебуває вже в госпіталі та за даними щодобових доповідей по особовому складу від безпосередніх командирів солдат ОСОБА_2 перебував в лікувальній установі.

Також з матеріалів справи слідує, що рапорт про неприбуття солдата ОСОБА_2 для подальшого проходження служби до НОМЕР_6 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 надана командиром 1 батальйону лише 30.01.2026 вх. № 1288/р., коли вже позивач перебував на посаді командира роти безпілотних наземних систем НОМЕР_6 батальйону безпілотних систем в/ч НОМЕР_1 . При цьому ОСОБА_1 лише з 20.11.2025 по 31.12.2025 перебував на посаді т.в.о. обов`язки командира НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_1 .

За таких обставин оскаржуваний наказ не відповідає критерію обґрунтованості, оскільки при його прийнятті відповідачем не врахована суттєва кількість обставин, які мають значення для прийняття законного рішення, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2026 № 286 “Про результати службового розслідування за фактом переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 ” в частині, що стосується застосування до майора ОСОБА_1 заходів дисциплінарної відповідальності, повної матеріальної відповідальності та зменшення розміру преміювання, а саме в частині: занесення в книгу обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 суми в розмірі 12 095 грн 11 коп. стосовно командира роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 (яка визначена як 50 % переплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 за листопад та грудень 2025 року); притягнення до матеріальної відповідальності у розмірі 12 095 гривень 11 копійок командира роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 ; накладення на командира роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді “догана”; зменшення розміру премії командиру роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_1 за березень місяць 2026 підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_1 відшкодування моральної шкоди 10 000 грн (десять тисяч грн) суд зазначає наступне.

Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 825/1030/17.

Проте позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту завдання відповідачем моральної шкоди.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо її задоволення.

Отже враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові підстави для розподілу судових витрат, понесені позивачем, відповідно до статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 20.03.2026 №286 “Про результати службового розслідування за фактом переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_2 ” в частині, що стосується застосування до майора ОСОБА_1 заходів дисциплінарної відповідальності, повної матеріальної відповідальності та зменшення розміру преміювання, а саме в частині:

- занесення в книгу обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 суми в розмірі 12 095 грн 11 коп. стосовно командира роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 (яка визначена як 50 % переплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 за листопад та грудень 2025 року);

- притягнення до матеріальної відповідальності у розмірі 12 095 гривень 11 копійок командира роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 ;

- накладення на командира роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у виді “догана”;

- зменшення розміру премії командиру роти безпілотних наземних систем 1 батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 майору ОСОБА_1 за березень місяць 2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 ).

Суддя В.В. Падій