Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №335/5124/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/5124/26 Головуючий в 1 інст. Крамаренко І.А.

Провадження № 33/807/1045/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн., стягнуто судовий збір, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до оскаржуваної постанови суд першої інстанції встановив, що 28.04.2026 о 15 годині 30 хвилин, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 16, водій ОСОБА_1 , керуючи авто СКС REX-09РП, д.н.з. НОМЕР_2 , при виїзді з дворової території, не надав дорогу авто RENAULT THALIA, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі вул. Рекордна та скоїв з ним зіткнення.

В подальшому авто RENAULT THALIA, д.н.з. НОМЕР_3 здійснив неконтрольований рух та наїзд на припарковане авто SUZUKI VITARA, д.н.з. НОМЕР_4 , власник ОСОБА_3 .

Внаслідок чого авто отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмовані відсутні. Чим порушив п.10.2 Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає постанову незаконною та необґрунтованою, а висновок про наявність у його діях порушення вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху України - таким, що не відповідає фактичним обставинам дорожньо-транспортної пригоди та сукупності досліджених у справі доказів.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції фактично погодився з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, однак належним чином не перевірив механізм дорожньо-транспортної пригоди та не надав належної оцінки його поясненням, схемі місця ДТП, характеру і локалізації механічних пошкоджень транспортних засобів, відеозапису наслідків пригоди, а також висновку експертного дослідження.

Наполягає на тому, що 28 квітня 2026 року він, керуючи службовим автомобілем «СКС REX-09РП», рухався дорогою між житловим будинком № 16 по вул. Рекордній та будинком № 39-Г по вул. Незалежної України у напрямку проїзної частини вул. Рекордної.

Перед перехрестям він зупинив транспортний засіб та завчасно увімкнув покажчик лівого повороту, маючи намір здійснити відповідний маневр на вул. Рекордну.

За твердженням апелянта, у цей час автомобіль «Renault Thalia» під керуванням ОСОБА_2 рухався по вул. Рекордній зі сторони вул. Алюмінієвої у напрямку вул. Миру.

При цьому у вказаного автомобіля був увімкнений покажчик правого повороту. Апелянт стверджує, що ОСОБА_2 , наближаючись до перехрестя, рухався з великою швидкістю, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та, не зменшивши швидкість, розпочав маневр повороту праворуч з вул. Рекордної на міждворову дорогу.

Під час виконання цього маневру, як зазначає апелянт, водій ОСОБА_2 не впорався з керуванням та передньою лівою частиною автомобіля «Renault Thalia» допустив зіткнення із заднім лівим колесом та крилом автомобіля «СКС REX-09РП», яким керував апелянт.

Після зіткнення автомобіль «Renault Thalia» не зупинився, а продовжив рух у напрямку узбіччя, де допустив наїзд на припаркований автомобіль «Suzuki Vitara».

На переконання ОСОБА_1 , зазначені обставини свідчать про те, що саме неналежне виконання ОСОБА_2 маневру правого повороту та обрана ним швидкість руху перебували у причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Окремо апелянт звертає увагу на місце фактичного зіткнення транспортних засобів.

За його твердженням, зі схеми ДТП та інших матеріалів справи вбачається, що зіткнення автомобілів відбулося не безпосередньо на проїзній частині вул. Рекордної, а на проїзній частині дворової дороги між житловими будинками № 16 по вул. Рекордній та № 39-Г по вул. Незалежної України .

На думку ОСОБА_1 , ця обставина має істотне значення для встановлення механізму ДТП та спростовує висновок про те, що саме він, виїжджаючи з прилеглої території, не надав дорогу автомобілю, який рухався головною дорогою.

ОСОБА_1 також посилається на характер та локалізацію пошкоджень транспортних засобів.

Зазначає, що автомобіль «СКС REX-09РП» у результаті ДТП отримав механічні пошкодження заднього лівого колеса, арки заднього лівого колеса та задньої лівої двері.

На переконання апелянта, характер цих пошкоджень узгоджується з його версією події про те, що автомобіль ОСОБА_2 під час виконання правого повороту в`їхав у ліву задню частину автомобіля ОСОБА_1 .

Апелянт зазначає, що якби автомобіль «Renault Thalia», як стверджував ОСОБА_2 , рухався прямо по вул. Рекордній, а автомобіль ОСОБА_1 виїхав перед ним та не надав переваги в русі, характер зіткнення і локалізація пошкоджень транспортних засобів мали б бути іншими.

Зокрема, за такої версії автомобіль ОСОБА_1 повинен був би отримати пошкодження передньої частини кузова, а не заднього лівого колеса, арки та дверей.

Тому апелянт вважає, що фактичний характер пошкоджень підтверджує саме викладений ним механізм дорожньо-транспортної пригоди та спростовує пояснення ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_1 посилається на висновок Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Згідно з висновком експерта, у зазначеній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.2 ПДР України, тоді як водій ОСОБА_2 мав діяти відповідно до вимог пп. 10.1, 12.3, 12.4 та 12.9 (б) ПДР України.

При цьому експерт зазначив, що вирішити питання щодо технічної можливості кожного з водіїв запобігти дорожньо-транспортній пригоді не видається можливим через недостатність необхідних вихідних даних.

Разом із тим у висновку вказано, що у випадку руху автомобіля «Renault Thalia» зі швидкістю, яка перевищувала максимально дозволену в населених пунктах швидкість 50 км/год, у діях ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам пп. 12.4 та 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції належним чином не врахував ці положення експертного висновку.

На думку ОСОБА_1 , суд обмежився посиланням на те, що експерт не надав чіткої відповіді щодо технічної можливості уникнення ДТП, та дійшов висновку, що висновок експерта не спростовує порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.2 ПДР України.

Водночас судом залишено поза належною оцінкою ту частину висновку, яка стосується дій ОСОБА_2 , можливого перевищення ним дозволеної швидкості та невідповідності його дій вимогам ПДР України.

Також ОСОБА_1 вважає, що судом не було належним чином співставлено висновок експерта з іншими доказами, зокрема схемою дорожньо-транспортної пригоди, локалізацією місця зіткнення, пошкодженнями транспортних засобів та відеозаписом наслідків ДТП.

На його думку, оцінка цих доказів у сукупності свідчить про те, що безпосередньою причиною зіткнення могло бути саме невдале виконання ОСОБА_2 маневру правого повороту на міждворову дорогу.

Апелянт не погоджується і з тим, що суд фактично поклав в основу висновку про його винуватість переважно обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

На його переконання, сам по собі протокол не може беззаперечно підтверджувати механізм ДТП та вину особи, якщо викладені в ньому обставини заперечуються особою, яка притягається до відповідальності, та не підтверджуються сукупністю інших належних і достатніх доказів.

ОСОБА_1 звертає увагу й на те, що ОСОБА_2 заперечував наведений ним механізм ДТП, однак, на думку апелянта, будь-яких об`єктивних доказів, які б спростовували його пояснення та беззаперечно підтверджували версію ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

При цьому саме характер пошкоджень автомобілів та розташування місця зіткнення, на переконання апелянта, узгоджуються з його поясненнями.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх фактичних обставин справи, не надав належної оцінки доказам у їх сукупності та передчасно дійшов висновку про наявність у його діях порушення п. 10.2 ПДР України, яке перебувало у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

На переконання апелянта, наявні у справі докази не є достатніми для беззаперечного висновку про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене ОСОБА_1 просить постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2026 року скасувати, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та докази у їх сукупності, суддя апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, потерпілих і свідків, висновком експерта, показаннями технічних приладів та іншими документами.

За приписами ст. 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.

Пунктом 10.2 Правил дорожнього руху України визначено, що, виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній.

Отже, зазначена норма покладає безпосередній обов`язок саме на водія, який виїжджає з прилеглої території на дорогу, до початку такого виїзду переконатися у його безпечності та не створювати перешкод транспортним засобам, які вже рухаються проїзною частиною.

Висновок районного суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.2 ПДР України відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується не лише протоколом, як про це стверджує апелянт, а сукупністю інших узгоджених між собою доказів.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 652241 від 28 квітня 2026 року зафіксовано, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «СКС REX-09РП», при виїзді з дворової території не надав дорогу автомобілю «RENAULT THALIA», який рухався по вул. Рекордній, внаслідок чого відбулося зіткнення.

Схемою місця ДТП від 28 квітня 2026 року зафіксовано розташування транспортних засобів, місце первинного зіткнення, напрямки їх руху та кінцеве положення автомобілів. При цьому схема була підписана ОСОБА_1 без зауважень. Районним судом також досліджувалися письмові пояснення ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_3 , водія ОСОБА_2 , фототаблиця з місця пригоди та відеозапис наслідків ДТП. Перелік саме цих доказів наведений у постанові суду першої інстанції.

Особливе значення для перевірки доводів апеляційної скарги має висновок судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України від 9 липня 2026 року № СЕ-19/108-26/12847-ІТ, оскільки експертом досліджувалися не лише нормативні обов`язки водіїв, але й безпосередньо механізм дорожньо-транспортної пригоди, схема ДТП, кінцеве положення транспортних засобів та характер їх пошкоджень.

З висновку експерта вбачається, що у даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху України.

Щодо ОСОБА_2 експерт зазначив про необхідність дотримання ним вимог пп. 10.1, 12.3, 12.4 та 12.9 «б» ПДР України.

Водночас через відсутність необхідних вихідних даних експерт не мав можливості встановити технічну можливість кожного із водіїв уникнути ДТП.

Разом із тим апелянт фактично залишає поза увагою іншу, істотну для справи частину цього ж висновку експерта.

Під час аналізу матеріалів справи експерт дійшов висновку, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 здійснював рух по виїзду з дворової території та виїхав на проїзну частину вул. Рекордної, про що, зокрема, свідчить його кінцеве положення.

Автомобіль «RENAULT THALIA» під керуванням ОСОБА_2 до виникнення небезпеки здійснював рух по проїзній частині вул. Рекордної, а після виїзду автомобіля ОСОБА_1 змінив напрямок руху праворуч, після чого відбулося первинне зіткнення автомобіля «RENAULT THALIA» з автомобілем ОСОБА_1 , а в подальшому - з припаркованим автомобілем «SUZUKI VITARA».

Такий механізм наведено безпосередньо в дослідницькій частині експертного висновку.

Таким чином, висновок експерта не підтверджує версію ОСОБА_1 про те, що він увесь час залишався перед проїзною частиною та не здійснював виїзду на вул. Рекордну.

Навпаки, дослідження об`єктивних ознак дало експерту підстави визначити, що саме автомобіль ОСОБА_1 рухався від дворової території та виїхав на проїзну частину, після чого водій «RENAULT THALIA» був змушений змінювати напрямок руху.

Не заслуговує на увагу і твердження ОСОБА_1 про те, що положення його автомобіля, зафіксоване після ДТП, пояснюється виключно тим, що внаслідок удару автомобіль був переміщений вперед та праворуч.

Як убачається з дослідницької частини висновку експерта, з урахуванням локалізації пошкоджень автомобіля ОСОБА_1 з лівої сторони та характеру контакту з автомобілем «RENAULT THALIA» переміщення автомобіля ОСОБА_1 праворуч, а також певне його обертання після контакту є можливими.

Водночас експерт окремо зазначив, що переміщення автомобіля ОСОБА_1 вперед у напрямку проїзної частини вул. Рекордної внаслідок такого удару виключається.

Зафіксоване на схемі кінцеве положення автомобіля ОСОБА_1 відповідає тому, що він або перебував у русі в момент зіткнення, або вже знаходився на проїзній частині вул. Рекордної.

Ця частина експертного дослідження безпосередньо спростовує основний довід апеляційної скарги про те, що автомобіль ОСОБА_1 був відкинутий після ДТП із дворового проїзду вперед на вул. Рекордну. Фактично характер удару міг спричинити бічне зміщення вправо, однак не пояснює його просування вперед на проїзну частину.

Отже, положення транспортного засобу після ДТП не є наслідком такого переміщення вперед, як про це зазначає апелянт, а підтверджує здійснення ним виїзду на дорогу.

При цьому суддя апеляційного суду звертає увагу, що обов`язок, передбачений п. 10.2 ПДР України, виникає до початку виїзду з прилеглої території.

Тому сам факт того, що безпосередній контакт транспортних засобів у результаті подальшої зміни траєкторії «RENAULT THALIA» міг відбутися біля межі проїзної частини або за її межами, не спростовує порушення ОСОБА_1 зазначеної норми.

Сукупність матеріалів справи, а передусім схема ДТП та висновок експерта, свідчить про те, що небезпека для руху автомобіля «RENAULT THALIA» виникла саме внаслідок виїзду автомобіля ОСОБА_1 з дворової території на вул. Рекордну.

У зв`язку із цим не може бути прийнятий і довід про те, що автомобіль «RENAULT THALIA» самостійно виконував запланований правий поворот на міждворову дорогу.

Об`єктивними матеріалами справи така версія не підтверджується. Натомість встановлений експертом механізм узгоджується з поясненнями ОСОБА_2 про його рух по вул. Рекордній та зміну напрямку руху після виникнення перед його автомобілем небезпеки у вигляді автомобіля ОСОБА_1 .

Саме по собі посилання ОСОБА_1 на увімкнений у автомобіля ОСОБА_2 покажчик правого повороту також не звільняло його від виконання вимог п. 10.2 ПДР України.

Подання попереджувального сигналу іншим учасником руху не надає водієві, який виїжджає з прилеглої території, переваги у русі та не дозволяє розпочинати виїзд, не переконавшись у його безпечності.

Суддя апеляційного суду також не погоджується з доводами щодо нібито підтвердженої матеріалами справи значної швидкості автомобіля ОСОБА_2 .

Висновок експерта містить лише умовне положення про те, що у разі, якщо швидкість автомобіля «RENAULT THALIA» перевищувала 50 км/год, у діях його водія вбачалася б невідповідність вимогам пп. 12.4 і 12.9 «б» ПДР України. Однак це не є висновком про фактичне перевищення ОСОБА_2 встановленої швидкості.

Навпаки, експертом зазначено про недостатність вихідних даних для встановлення швидкості руху автомобіля «RENAULT THALIA» та технічної можливості водіїв запобігти зіткненню.

У матеріалах справи відсутні об`єктивні дані, на підставі яких можна було б установити рух ОСОБА_2 зі швидкістю понад 50 км/год.

Саме умовний характер висновку щодо можливої невідповідності дій ОСОБА_2 вимогам пп. 12.4 та 12.9 «б» ПДР відображений і у висновку експерта.

Тому твердження апелянта про високу швидкість автомобіля потерпілого є припущенням і не може бути покладене в основу висновку про відсутність вини ОСОБА_1 .

Більше того, навіть саме по собі встановлення іншого порушення Правил дорожнього руху другим учасником ДТП не виключало б необхідності надати оцінку самостійному порушенню ОСОБА_1 вимог п. 10.2 ПДР України та причинному зв`язку між цим порушенням і настанням ДТП.

У даній же справі об`єктивних доказів перевищення швидкості ОСОБА_2 матеріали не містять.

Не спростовує висновків районного суду і характер механічних пошкоджень автомобіля ОСОБА_1 .

Апелянт фактично виходить із припущення, що у випадку його виїзду на вул. Рекордну автомобіль «СКС REX-09РП» обов`язково мав би отримати пошкодження передньої частини.

Однак такий висновок не враховує встановлену послідовність розвитку дорожньої ситуації.

Матеріали справи та висновок експерта свідчать, що після виникнення небезпеки автомобіль «RENAULT THALIA» змінив напрямок руху праворуч. Тому контакт транспортних засобів не був прямим фронтальним блокуючим ударом.

Удар по автомобілю ОСОБА_1 мав дотичний характер, що узгоджується з локалізацією пошкоджень на його лівій, у тому числі задній, частині та пояснює відносно менший обсяг пошкоджень цього автомобіля.

Після такого первинного контакту автомобіль «RENAULT THALIA» продовжив рух і допустив наступне зіткнення із припаркованим автомобілем «SUZUKI VITARA».

Саме послідовність двох контактів пояснює наявність більш істотних пошкоджень на інших транспортних засобах і сама по собі не свідчить про високу швидкість ОСОБА_2 до виникнення небезпеки.

Отже, характер і локалізація пошкоджень транспортних засобів не лише не спростовують установленого судом першої інстанції механізму ДТП, а узгоджуються з тим, що ОСОБА_1 виїхав з дворової території, після чого водій «RENAULT THALIA», реагуючи на небезпеку, змістився праворуч, допустив дотичний контакт з автомобілем ОСОБА_1 та в подальшому - зіткнення із «SUZUKI VITARA».

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції поклав в основу постанови лише протокол про адміністративне правопорушення, також є необґрунтованим.

Із постанови районного суду вбачається, що висновок про винуватість ОСОБА_1 судом зроблено на підставі оцінки протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП, письмових пояснень учасників, фотоматеріалів, відеозапису та висновку судового експерта.

Суддя апеляційного суду не встановив суперечностей між дослідженими доказами, які б породжували розумний та об`єктивно обґрунтований сумнів у тому, що ОСОБА_1 здійснював виїзд з дворової території на вул. Рекордну та не виконав покладеного на нього вимогами п. 10.2 ПДР України обов`язку надати дорогу транспортному засобу, який рухався по ній.

Версія ОСОБА_1 про те, що він перебував до межі проїзної частини, а після удару його автомобіль був переміщений вперед на вул. Рекордну, прямо суперечить експертному дослідженню, відповідно до якого можливим було зміщення автомобіля праворуч та його обертання, проте переміщення вперед на проїзну частину внаслідок контакту виключається.

Версія про значне перевищення швидкості ОСОБА_2 не підтверджена жодними об`єктивними розрахунками, слідами гальмування, технічними засобами фіксації чи іншими даними та ґрунтується виключно на припущеннях.

Версія про виконання ОСОБА_2 звичайного правого повороту також суперечить дослідженому експертом механізму ДТП, за яким зміна напрямку руху «RENAULT THALIA» відбулася після виїзду автомобіля ОСОБА_1 на проїзну частину.

Таким чином, у даному випадку саме невиконання ОСОБА_1 вимог п. 10.2 ПДР України перебувало у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив надані докази та надав їм належну правову оцінку.

Висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до іншої оцінки досліджених судом доказів та відтворення версії події ОСОБА_1 , однак не містять обставин, які б спростовували встановлений судом першої інстанції механізм ДТП.

Дослідивши докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку, суддя апеляційного суду вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 10.2 ПДР України, яке спричинило наслідки, передбачені ст. 124 КУпАП, доведена сукупністю матеріалів справи.

Істотних порушень норм матеріального або процесуального права, які б могли бути підставою для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду не встановлено.

За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 21 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 335/5124/26