Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №331/5868/23 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 02.09.2026 Справа № 331/5868/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 331/5868/23 Пр. № 22-ц/807/331/26Головуючий у 1-й інстанції: Яцун О.О. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.

за участі секретаря Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфеенціїї апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Жовтневого (нова назва – Олександрівського) районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2025 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (надалі – Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Банк звернувся з вищезазначеним позовом до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя (т.с. 1 а.с. 1-83), який у подальшому уточнив 31.10.2023 року (т.с.1 а.с. 151-163) шляхом зменшення розміру позовних вимог з «108601,97 грн» до «97758,97 грн» з урахуванням проплати відповідачем 13527,00 грн від 13.09.2023 року помилково лише на суму 10843,00 грн. без урахування 2684,00 грн. без урахування проплати відповідачем 3002,49 грн (2684,00 грн від 13.09.2023 року + 318,49 грн від 09.04.2024 року) та в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 25.02.2011 року станом на 01.08.2023 року у розмірі 97758,97 грн, яка складається з: - 95962,65 грн заборгованості за тілом кредиту, в т.ч. 95962,65 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту, - 1796,32 грн заборгованості за простроченими відсотками, 00,00 грн заборгованості за відсотками, 00,00 грн – заборгованості за пенею, 00,00 грн – заборгованості за комісією, від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Яцун О.О. (т.с. 1 а.с.84). Ухвалою суду першої інстанції від 11.09.2023 року (т.с.1 а.с.86) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2025 року (т.с.1 а.с.233-236) позов Банку у цій справі задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 25.02.2011 року станом на 30.10.2023 року у розмірі 97758,97 грн.

Стягнуто ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у сумі 2684,00 грн.

25.04.2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменування місцевих загальних судів" № 4273-IX, за змістом якого: - внесено до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» такі зміни: «1. Пункт 3-1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду»; Доповнено додатком такого змісту: «Додаток до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Перелік місцевих загальних судів, що перейменовуються Змінити найменування таких місцевих загальних судів… 7) у Запорізькій області: Куйбишевський районний суд Запорізької області на Кам`янський районний суд Запорізької області; Жовтневий районний суд Запорізької області на Олександрівський районний суд м. Запоріжжя; Ленінський районний суд м. Запоріжжя на Дніпровський районний суд м. Запоріжжя; Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя на Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя…». Державна реєстрація змін до відомостей про місцеві загальні суди, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, які випливають із цього Закону, здійснена 30.04.2025 року (ст. 82 ч. 3 ЦПК України).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (т.с. 2 а.с.1-29) просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 49897,01 грн. заборгованості за кредитним договором, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення 36370,01 грн. відмовити, провадження у справі в частині стягнення 13527,00 грн. закрити, рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити, а саме: витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в частині 998,55 грн. покласти на позивача, судовий збір за подання позовної заяви в частині 371,39 грн. повернути позивачу з державного бюджету, стягнути з позивача на користь відповідача 3220,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В автоматизованому порядку 21.11.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (т.с.2 а.с.30). Ухвалою апеляційного суду від 24.11.2025 року (т.с.2 а.с.31) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 01.12.2025 року (т.с.2 а.с.46). Ухвалою апеляційного суду від 02.12.2025 року (т.с.2 а.с.47-48) апеляційну скаргу залишено без руху. 12.12.2025 року сторона відповідача подала до апеляційного суду заяву про усунення недоліків (т.с.2 а.с. 50-54). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 17.12.2025 року (т.с.2 а.с.55), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (т.с.2 а.с.56), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка – т.с.2 а.с.71).

Банк подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі (т.с.2 а.с.34-45).

Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 22.04.2026 року (т.с. 2 а.с. 73074), не відбувся та був відкладений, в порядку усного клопотання іншого представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Писаренка С.Ю. про його відкладення для ознайомлення з відзивом Банку (т.с. 2 а.с. 34-54), який надсилався Банком лише представнику відповідача – Крутільовій К.А., яка сьогодні з`явитись у дане судове засідання не може, а він не був ознайомлений, з урахуванням відпустки судді – доповідача у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року (довідка – т.с. 2 а.с. 85).

Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 107) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання представника Банку (т.с. 2 а.с. 86-106).

В автоматизованому порядку 01.09.2026 року суддями Сакоян Д.І. та Салтан Л.Г. у цій справі замінено суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (т.с. 2 а.с. 109-110).

Банк через представника подав апеляційному суду через «Електронний суд» 01.09.2026 року письмові пояснення у цій справі разом із випискою по договору відповідача (т.с. 2 а.с.111-156), в яких у тому числі не заперечував проти закриття провадження в частині стягнення з відповідача на користь Банку 3002,49 грн. (2684,00 грн. + 318,49 грн.) за відсутності предмета спору, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування яких Банк у тому числі зазначав:

«…1. Щодо укладення договору та його умов

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (далі - Відповідач) звернулася до АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі – Позивач, Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил банківських послуг у Приватбанку № б/н від 25.02.2011. Відповідно до ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. З моменту підписання фізичною особою заяви, між Банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Згідно із визначенням, яке міститься в ст. 633 ЦК України, договори, які укладаються Банком з фізичними особами, є публічними. Також частинами 2 та 3 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів. До суду була надана копія заяви від 25.02.2011 року, в якій Відповідач особистим підписом засвідчив, що “Я згоден, що ця заява разом із Умова ми та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між мною та Банком договір про надання банківських послуг. Я зобов`язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua”. Крім анкети-заяви, Відповідачем 25.02.2011 було також підписано довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки “Кредитка Універсальна” (додана до позову, наявна в матеріалах справи). В даній довідці, підписаній Відповідачем, вказано: 1. тип кредитної лінії; 2. базова відсоткова ставка за користування кредитом — 3,0 % в місяць 3. розмір та строк внесення щомісячних платежів; 4. розмір комісії за зняття готівки; 5. умова щодо сплати пені за несвоєчасне погашення заборгованості 6. умова щодо сплати штрафу та ін. Тобто, Відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування щодо сплати процентів. На підставі вищевказаної анкети-заяви та довідки Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подадьшому змінювався, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Крім цього, Відповідач звертався до Банку з метою перевипуску карти. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. Перевипуск платіжних карток у подальшому, у тому числі з оформленням платіжної картки іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору (висновок ВС України в постанові №373/212/16-ц). Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості, випискою по рахункам Відповідача, довідками банку про умови кредитування, про зміну умов кредитування та про видані картки. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 вересня 2019 року по справі № 153/1334/16: “...Суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, однак зобов`язаний встановити обставини, які підлягають доказуванню і зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів з метою встановлення істини... Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач не довів існування між сторонами договірних зобов`язань, предметом яких є кредитні кошти, із врахуванням того, що спір відносно існування кредитних зобов`язань відповідача на час касаційного перегляду цієї справи судами фактично не вирішено, є передчасним. Суду слід перевірити факт виконання кредитного договору, на що посилався заявник в касаційний скарзі, що може свідчити про визнання договірних правовідносин." Крім того, в матеріалах даної справи наявні: - витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (в редакції, що діяла на момент підписання анкети-заяви); - копія наказу банку щодо затвердження «Умов та Правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання анкети-заяви. Тобто, до суду надано конкретну редакцію Умов та Правил надання банківських послуг, до якої приєднався Відповідач при підписанні анкети-заяви та укладенні договору, разом із наказом про її затвердження. Отже, укладення договору Відповідачем у відповідності до ст. 634 ЦК України шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, є доведеним. Зазначаємо, що умови кредитування періодично змінюються. Ці зміни ПриватБанк відображає в Умовах та Правилах банківських послуг, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. Наступні редакції Умов та правил надання банківських послуг, з якими Відповідач зобов`язався самостійно знайомитися, та до яких Відповідач приєднався, знаходяться на офіційному сайті Приватбанку у вільному доступі. Користуючись протягом тривалого часу кредитними коштами та здійснюючи часткове погашення боргу, Відповідач у відповідності до ч.2 ст. 642 ЦК України фактично погоджувався з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами, які діяли як на момент укладення договору, так і після внесення до них змін шляхом прийняття нових редакцій Умов та правил, а також Тарифів. В подальшому 10.09.2022 при зміні умов кредитування Відповідач ознайомився з умовами кредитування в банку шляхом підписання ним з використанням ОТР-паролю актуальної ЗАЯВИ про приєднання до Умов та Правил надання послуг (додана до позову), в якій зазначено основні умови кредитування: п. 1.2 Основні умови кредитування: тип кредиту — відновлювальна лінія; сума кредитного ліміту п.1.3 - Процентна ставка: 42,0% річних для карт Універсальна 40,8% річних для карт Універсальна Gold п.1.4 – порядок повернення кредиту, розмір мінімального обов`язкового платежу п.1.5 - Наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за Договором: - пеня - у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання, але не більше за 15 % суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань, не може перевищувати половини суми, одержаної за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін; - процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних. Згідно пункту 3 угоди про використання простого електронного підпису: сторони визнали простим електронним підписом такі способи підписів Клієнта: ОТР- пароль, QR-код, кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився» тощо у програмних комплексах, мобільних додаткових або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де Клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір. Сторони визначили правочин у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження. Отже, Відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків. Таким чином, ствердження Відповідачки, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Відтак, укладений між сторонами кредитний договір є правомірним відповідно до положень ст. 204 ЦК України, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним. А тому, за положеннями правочину відповідач має нести цивільно-правову відповідальність у відповідності до норм ст.ст. 525, 526, 610, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України за невиконання умов кредитного договору.

2. Щодо розміру заборгованості

Звертаючись до суду із позовом Позивач просив стягнути з Відповідача заборгованість станом на 01.08.2023 в сумі 108601,97 грн, яка складається з: 95962,65 - заборгованість за тілом кредиту; 12639,32 грн - заборгованість за відсотками за користуванням кредитом. Позивач наголошує, що наявність та розмір заборгованості Відповідача за кредитним договором підтверджено наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, із розрахунку заборгованості та виписки за картрахунками відповідача чітко вбачаються всі операції про зняттю (використанню) кредитних коштів, а також всі операції з часткового погашення заборгованості. Надалі протягом розгляду справи в суді 1 інстанції відповідачем здійснено часткові погашення заборгованості а саме 13.09.2023 - погашення на суму 13527 грн (2684+10843). В зв`язку з частковим погашенням заборгованості Позивачем зменшено позовні вимоги (Заява про зменшення позовних вимог від 31.10.23 наявна в матеріалах справи. Позивач наголошує що сума 10843,00 грн врахована в заяві про зменшення позовних вимог, відображена у виписці та розрахунку заборгованості, що доданий до зазначеної заяви. тому безпідставна вимога Відповідача про закриття провадження в цій частині. Підкреслюємо, що сума 10843,00 грн врахована на погашення заборгованості за відсотками у відповідності до ст.534 ЦК України. Так статтею 534 ЦК України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Позивач наголошує, що Банком цілком правомірно здійснено нарахування % за користування кредитом та направлення часткових оплат Відповідача на погашення заборгованості за % з огляду на умови довідки про умови кредитування від 25.02.2011 та Заяви від 10.09.2022 року, а також приписів ст. 49 Закону “Про банки і банківську діяльність” відповідно до якої надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Натомість сума 2684,00 грн в заяві про зменшення позовних вимог не врахована, отже не заперечуємо проти закриття провадження в цій частині в зв`язку з відсутністю предмету спору. Разом з тим, повідомляємо, що для перевірки підстав оскарження, зазначених в апеляційній скарзі Позивачем сфоромовано актуальну виписку по рахунку Відповідача та розрахунок заборгованості станом на 31.08.2026, відповідно до яких Відповіачем 09.04.2024 здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 318,49 грн. Оскільки зазначене погашення здійснено до ухвалення судом 1 інстанції рішення по справі не заперечуємо також проти закриття провадження в цій частині. Просимо … долучити до матеріалів справи виписку та розрахунок оскільки вони не є новими доказами, а сформовані для актуалізації вже наявних в матеріалах справи доказів для перевірки доводів Відповідача. Таким чином, Позивач не заперечує проти закриття провадження в частині стягнення з Відповідача суми 3002,49 грн (2684,00 +318,49 ) за відсутністю предмету спору. В іншій частині рішення суду 1 інстанції просимо залишити без змін…».

У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату час та місце розгляду цієї справи, у тому числі додатково через своїх представників, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 та представник останньої – адвокат Крутільова К.А. повторно не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності відповідача ОСОБА_1 та представника останньої – адвоката Крутільової К.А., які не з`явились? за присутності іншого представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Писаренка С.Ю. (т.с. 2 а.с. 72) та представника позивача (Банку) – Кравченко О.М. (т.с. 2 а.с.89-102,118-131) - остання в режимі відеоконференціїї.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1).…змінити рішення (п.2).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для …зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, правильно при вирішенні цієї справи керувався ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 223, 259, 263-265, 268, 352-354 ЦПК України та правильно виходив із такого.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 25 лютого 2011 року з метою отримання банківських послуг відповідач ОСОБА_1 звернулася до Банку, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 25 лютого 2011 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.31).

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 отримала картку, на якій знаходився кредитний ліміт та який в подальшому неодноразово було збільшено (а.с.29).

Відповідно до довідки про видані картки відповідач ОСОБА_1 отримала: - 25.02.2011 року Карту Універсальна (термін дії – 11/14); - 29.12.2014 року Карту Універсальна (термін дії – 12/18); - 24.06.2015 Карту Універсальна (термін дії – 12/18); - 15.01.2019 року Карту «Універсальна» GOLD (термін дії – 10/22) (а.с.30).

Згідно із пунктами 1, 2 Статуту Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» в новій редакції, погодженій Національним банком України 06.09.2019 року, наказом Мінфіну № 519 від 21 травня 2018 року (рішенням єдиного акціонера Банку) було змінено тип Банку на приватне та його найменування на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Банк є правонаступником всіх прав та обов`язків публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», яке було правонаступником всіх прав та обов`язків товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «ПриватБанк» (а.с.80-81).

Оскільки, із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Статтею 12 Закону визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 10 вересня 2022 року з використанням ОТР - паролю ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що відповідач діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі статтею 634 ЦК України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг, які разом становлять Договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати (а.с.32-43). Вищенаведене свідчить про укладення та підписання між сторонами у встановлений законом спосіб вищезазначеного договору. Пунктом 1.3 Заяви, зокрема, передбачена процентна ставка в розмірі 42,0 % річних для карт Універсальна та процентна ставка в розмірі 40,8 % річних для карт Універсальна Gold (а.с.32-43). Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та відповідальність за порушення умов договору. Заява підписана електронним підписом ОСОБА_1 , а тому ці умови кредитування вважаються узгодженими сторонами та мають виконуватись позичальником належним чином. Підписуючи Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 10 вересня 2022 року, відповідач ознайомилась з умовами кредитування, тобто вона погодилась у письмовому вигляді з умовами кредитування, наведеними у цій Заяві. Укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідає вимогам статей 633, 634 ЦК України щодо порядку укладення договору приєднання.

Згідно з розрахунком Банку, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 30 жовтня 2023 року складає 97758,97 грн, з якої: 95962,65 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1796,32 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.158-160).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно із Умовами та правилами надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позику, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що Банк виконав взяті на себе зобов`язання у повному обсязі. Відповідач не здійснює платежів в рахунок погашення суми кредиту, чим порушує прийняті на себе договірні зобов`язання. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Крім того, Умовами передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за Договором, позичальник на вимогу Банку повинен виконати зобов`язання з повернення Кредиту. Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань порушує право Банку на своєчасне отримання плати за надані послуги.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Крутільової К.А. подавала у суді першої інстанції у цій справі відзив із відповідними додатками на вищезазначену позовну заяву Банку (т.с. 1 а.с. 96-113), в якому просить суд застосувати строк позовної давності.

Проте, суд першої інстанції правильно не погодився з заявою представника відповідача щодо застосування строку позовної давності, виходячи з такого. Так, позовна давність, відповідно до статті 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, згідно статті 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України. за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач активно користувалася кредитними коштами та періодично здійснювала оплату заборгованості за кредитом, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 25.02.2011 року по 03.08.2023 року (а.с.21-28). Останній платіж за договором було здійснено ОСОБА_1 06 грудня 2022 року в сумі 972,00 грн, що підтверджується розрахунком Банку за договором від 25 лютого 2011 року, укладеним із ОСОБА_1 (а.с.21).

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Згідно з частиною третьою вказаної статті, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Приймаючи до уваги те, що 06 грудня 2022 року відповідачем було здійснено оплату простроченої заборгованості, суд першої інстанції правильно вважав, що відбулося переривання перебігу позовної давності. За таких обставин, відсутні підстави щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 2684,00 грн (а.с.9).

Проте, суд першої інстанції помилився у загальних розмірах заборгованості та судового збору, які підлягали стягненню з відповідача на користь Банку, за рішенням суду першої інстанції, що у тому числі визнав представник Банку в апеляційному суді у цій справі у даному судовому засіданні (ст. 82 ч. 1 ЦПК України, письмові (т.с. 2 а.с. 115- 116) та усні пояснення представника Банку – Кравченко О.М. в режимі відеоконференції – протокол та звукозапис судового засідання наявні у матеріалах цієї справи).

Оскільки, суд першої інстанції належним чином не перевірив та помилково не встановив, що:

-Банк, уточнюючи свої вищезазначені позовні вимоги у цій справі 31.10.2023 року (т.с.1 а.с. 151-163) шляхом зменшення розміру позовних вимог з «108601,97 грн» до «97758,97 грн» до ухвалення оскаржуваного рішення у цій справі судом першої інстанції 19.02.2025 року проплати відповідачем 13527,00 грн від 13.09.2023 року, помилково зменшив останні лише на 10843,00 грн замість правильного на 13527,00 грн, у зв`язку із чим, неврахованою лишилась Банком сума проплати відповідача від 13.09.2023 року ще на суму 2684,00 грн (розрахунок: Банком заявлено первісно вимог на суму 108601,97 грн – проплата відповідачем частини боргу 13527,00 грн = 95074,97 грн),

-також відповідач добровільно сплатила на користь Банку вже після зміни Банком своїх позовних вимог у цій справі 31.10.2023 року ще 318,49 грн від 09.04.2024 року (ст. 82 ч. 1 ЦПК України, таким чином лишилась несплаченою сума заборгованості відповідача перед Банком 94756,48 грн. (розрахунок: 95074,97 грн. – 318,49 грн.),

-за таких обставин, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції у цій справі помилково не було враховано станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення 19.02.2025 року всіх вищезазначених проплат заборгованості відповідачем на загальну суму 3002,49 грн (2684,00 грн від 13.09.2023 року + 318,49 грн від 09.04.2024 року),

-звідси, загальна сума заборгованості з відповідача на користь Банку, яка підлягала стягненню за оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у цій справі підлягає зменшенню в порядку часткового задоволення апеляційної скарги сторони відповідача на загальну суму проплат відповідача 3002,49 грн, тобто з «97758,97 грн.» до «94756,48 грн.» без закриття провадження у цій справі в цій частині апеляційним судом на підставі ст. 255 ч. 1 п. 2 ЦПК України (відсутній предмет спору на суму 3002,49 грн), оскільки, підстав саме для застосування останньої при вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи апеляційний суд не вбачає.

Крім того, в силу вимог ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України зменшенню у цій справі також підлягає загальна сума судового збору, стягнутого з відповідача на користь Банку за оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, пропорційно до суми задоволених позовних вимог Банку, а саме: з «2684,00 грн.» до «2341,82 грн.» (розрахунок: судовий збір за позовну заяву Банку 2684,00 грн. (т.с. 1 а.с. 9)*сума задоволених вимог Банку 94756,48 грн./ сума заявлених вимог Банку 108601,97 грн.).

В іншій частині доводи апеляційної скарги сторони відповідача є такими, що фактично дублюють доводи відзиву відповідача у цій справі у суді першої інстанції (т.с. 1 а.с. 96-113), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку вона та її представники вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із: - свободи договору (ст. 627 ЦК України) - відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства…; - презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) – вищезазначеного кредитного договору, підписаного сторонами без зауважень, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача суду у цій справі не були надані), оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною відповідача суду у цій справі не надані, так, відповідач у цій справі будь-якого зустрічного позову не заявляв, у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначеного договору недійсним та стороною відповідача апеляційному суду не надано), - обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначений кредитний договір сторін є обов`язковим для виконання його сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, в частині задоволення позовних вимог Банку з урахуванням змін апеляційного суду, у цій справі відсутні. Відповідач та представники останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову Банку у цій справі в частині його задоволення з урахуванням змін апеляційного суду.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони відповідача лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2025 року у цій справі змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором до «94756,48 грн.» та судового збору до «2341,82 грн.», в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 12, 81-82, 89, 367-368, 371 – 372, 374 - 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2025 року у цій справі змінити, зменшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованості за кредитним договором до «94756,48 грн.» та судового збору до «2341,82 грн.».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Сакоян Д.І. Салтан Л.Г.