Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №308/16863/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/16863/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого - Собослоя Г.Г.,

суддів: Мацунича М.В., Шевчука В.В.,

за участю секретаря: Голубєвої Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки України» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 січня 2026 року у справі № 308/16863/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки України» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки України» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 листопада 2025 року відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

26 грудня 2025 року представниця відповідача - адвокатка Майстренко Н.М. подала до суду першої інстанції клопотання про зупинення провадження у справі на час військової служби ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що станом на день відкриття провадження у справі ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України та з 14 жовтня 2025 року по нині проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 січня 2026 року зупинене провадження у справі № 308/16863/25 до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що перетворені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ТОВ «Управляюча компанія «Вітряні парки України» подало апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що місцевий суд, зупиняючи провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, дійшов передчасного та помилкового висновку про підтвердження обставин, викладених у клопотанні представника відповідача, долученою до нього довідкою ВЧ НОМЕР_1 ДПС України № 08/3548 від 17.11.2025 року, оскільки з долученої довідки не вбачається, що військова частина переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання безпосередньо у зоні бойових дій; навпаки, ВЧ НОМЕР_1 ДПС України розташована у АДРЕСА_1 , тобто поза зоною бойових дій. Апелянт посилається на практику Верховного Суду (справи № 461/5209/19, № 753/19628/17, № 501/1699/17, № 756/3462/20, № 557/1226/23), відповідно до якої підставою для зупинення провадження є перебування сторони саме у військовій частині, переведеній на воєнний стан.

Крім того, апелянт вказує на те, що довідка видана 17.11.2025 року, тобто майже за два місяці до постановлення ухвали, а тому не підтверджує проходження відповідачем військової служби станом на день розгляду справи; також довідка складена з порушенням встановленої форми № 5 (додаток № 21 до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача ЗСУ від 31.01.2024 № 40), оскільки підписана начальником відділу кадрів, а не командиром (керівником) військової частини, як того вимагає Інструкція.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Зауважує, що місце дислокації військової частини саме по собі не спростовує статусу цього військового формування як такого, що переведене на воєнний стан. Вважає, що позиція апелянта суперечить як практиці Верховного Суду, так і Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та іншим нормативним актам центральних органів виконавчої влади. Зазначає, що станом на день відкриття провадження у справі ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України та з 14 жовтня 2025 року й до тепер проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ДПС України, що підтверджується довідкою за формою № 5 від 17.11.2025 № 08/3548, а також додатково - довідкою від 10.03.2026 № 08/399, копію якої долучено до відзиву. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, якою Велика Палата відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17, від 29.03.2023 у справі № 756/3462/20, від 13.03.2025 у справі № 557/1226/23, Касаційного господарського суду від 11.03.2025 у справі № 904/4027/22 та Касаційного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 852/2а-1/24. За позицією Великої Палати, викладеною у зазначеній постанові, воєнний стан є загальним правовим режимом, що вводиться в Україні та формує юридичні рамки для функціонування державних інститутів, економіки й суспільства в умовах збройної агресії, тобто становить системний, комплексний і загальнодержавний захід, який змінює правовий режим функціонування держави в цілому. Натомість переведення на організацію і штати воєнного часу є окремим військово-організаційним заходом, похідним від запровадження воєнного стану та оголошення мобілізації, що стосується внутрішньої структури й чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань з метою приведення їх у максимальну бойову готовність. Крім того, звертає увагу, що діловодство у Державній прикордонній службі України регулюється Інструкцією з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом МВС від 06.06.2017 № 468, якою форма довідки про підтвердження факту проходження військової служби у підрозділах ДПС України не встановлена.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник апелянта - адвокат Горінецький О.Й. подав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Представниця відповідача також подала заяву про розгляд справи за апеляційною скаргою ТОВ «Управляюча компанія «Вітряні парки України» без їх участі за наявними матеріалами. Позиція відповідача викладена у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів, з урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання.

Матеріалами справи встановлено, що у листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки України» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про захист ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 17.11.2025 року № 08/3548 вбачається, що солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України, з 14.10.2025 року по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що відповідачем на підтвердження проходження військової служби до відзиву також надано довідку від 10.03.2026 № 08/399.

У зв`язку із запереченнями апелянта щодо належності та форми поданих доказів, зокрема з підстав відсутності на довідках від 17.11.2025 року № 08/3548 та від 10.03.2026 № 08/399 підпису командира військової частини, у колегії суддів виникла необхідність у витребуванні додаткових документів, а також у з`ясуванні та уточненні відомостей щодо проходження ОСОБА_1 військової служби станом на час розгляду справи.

З метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а також перевірки актуального статусу військовослужбовця, ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28.07.2026 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України належним чином оформлену довідку про те, чи перебуває солдат ОСОБА_1 станом на дату розгляду справи на військовій службі у зазначеній військовій частині, - за підписом командира військової частини (або особи, яка офіційно виконує його обов`язки), скріплену гербовою печаткою військової частини (за формою № 5), або належно завірений витяг з наказу командира про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу.

На виконання ухвали суду апеляційної інстанції Військовою частиною НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) Державної прикордонної служби України надано довідку № 08/1241 від 06.08.2026, підписану в.о начальника НОМЕР_2 прикордонного округу - полковником ОСОБА_2 про те, що старший солдат ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Державної прикордонної служби України та з 14.10.2025 року по цей час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України. Крім цього, надано витяг з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 14.07.2025 № 1002-ОС про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, а також додатково витребувані докази, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у такому випадку зупиняється до припинення перебування відповідної особи у складі зазначених формувань.

Колегія суддів зазначає, що формулювання «суд зобов`язаний», використане законодавцем у п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, не залишає суду дискреційних повноважень щодо застосування цієї норми та не дозволяє діяти на власний розсуд. Зазначена норма є спеціальною процесуальною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі та захищати свої права, свободи й інтереси, що забезпечує дотримання гарантованих Конституцією України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду та права на справедливий судовий розгляд.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22 сформулювала висновок, за яким з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому вважаються такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. При цьому Колегія суддів Третьої судової палати Верховного Суду у зазначеній справі звернула увагу, що кожен військовослужбовець, мобілізований до Збройних Сил України, вважається таким, що несе службу в умовах особливого періоду, незалежно від того, чи його військова частина безпосередньо задіяна у бойових діях, оскільки такий військовослужбовець може бути оперативно відряджений до іншого підрозділу, що є однією з ключових складових функціонування армії в умовах воєнного стану. Закон не містить винятків для випадків, коли проходження військової служби об`єктивно не перешкоджає військовослужбовцю брати участь у судових засіданнях; питання добросовісності реалізації цього права залишається предметом оцінки суду.

За таких обставин доводи апелянта про те, що місце дислокації Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ) поза межами безпосередньої зони бойових дій виключає застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать наведеній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду: пункт дислокації військової частини не спростовує статусу цього формування як такого, що переведене на воєнний стан, а факт участі чи неучасті конкретної частини у бойових діях правового значення для застосування зазначеної норми не має.

Щодо доводів апелянта про недостовірність та недостатність довідки ВЧ НОМЕР_1 ДПС України № 08/3548 від 17.11.2025 року, зокрема з підстав відсутності на ній підпису командира військової частини та невідповідності формі № 5, колегія суддів враховує, що діловодство у Державній прикордонній службі України регулюється Інструкцією з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом МВС України від 06.06.2017 № 468, якою окрема форма довідки про підтвердження факту проходження військової служби у підрозділах ДПС України не встановлена, у зв`язку з чим посилання апелянта на порушення форми № 5, передбаченої Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України, є безпідставним, оскільки остання регулює діловодство в іншому військовому формуванні.

Разом з тим, з метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а також перевірки актуального статусу військовослужбовця, судом апеляційної інстанції додатково витребувано та досліджено докази, які підтверджують проходження ОСОБА_1 військової служби станом на час розгляду справи.

Відтак надані докази, як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, - довідка від 17.11.2025 № 08/3548, довідка від 10.03.2026 № 08/399, а також довідка та витяг з наказу, отримані на виконання ухвали суду апеляційної інстанції, - у своїй сукупності послідовно та безперервно підтверджують факт проходження ОСОБА_1 військової служби у складі Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України як станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали, так і станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, а отже є достовірними та достатніми доказами у розумінні ст. 79, 80 ЦПК України.

Оскільки упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суду достатньо отримати докази, що містять інформацію про перебування сторони на військовій службі, а такі докази у справі наявні та додатково перевірені судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Вітряні парки України» - залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий:

Судді: