Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №677/1182/26 — Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1182/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

21.09.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., за участю секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (надалі також - ТОВ «Факторинг Партнерс») через систему «Електронний суд» звернулось в суд з позовом до відповідача, в якому просить стягнути борг за кредитним договором в розмірі 35270,08 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 18.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 102359656, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 10000 гривень на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування ним у розмірах та в строки, визначені умовами договору та зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договорами.

29.12.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу №29-12/2025/Т, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102359656 у сумі 27197,93 гривень, з яких: 9970,00 гривень заборгованість по тілу; 5830,58 грн. сума заборгованості за відсотками, 6397,35 – комісії, 5000 - неустойка.

Після відступлення права вимоги за кредитним договором відповідач не виконав свій обов`язок перед позивачем та має непогашену заборгованість в сумі 35270,08 грн, з яких: 9970,00 гривень заборгованість по тілу; 5830,58 грн. сума заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги, 8072,15 сума заборгованості за відсотками з моменту відступлення прав вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, 6397,35 – комісії, 5000 - неустойка.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 14.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, однак у позовній заяві просить справу розглядати за її відсутності, щодо винесення заочного рішення не заперечила.

Відповідач був повідомлений про дату, час і місце судового засідання шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім цього, відповідач повідомлявся про дату, час і місце судового засідання шляхом надіслання на адресу реєстрації відповідача, однак поштова кореспонденція не була вручена адресату по причині «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за її відсутності чи про відкладення розгляду справи не подав.

Враховуючи норми п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач, належно повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзиву не подав та те, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі тих доказів, які є в матеріалах справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 21.09.2026 прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, із посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

18.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102359656.

ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 360 днів, з кінцевим терміном повернення 13.06.2026 (п.п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору).

Комісія за надання кредиту: 2250 грн, яка нараховується за ставкою 22,50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 16280,00 грн., що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору (п.п. 1.5.1., 1.5.2. Договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 90.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 16843.20 грн. (п.п. 1.5.3., 1.5.4. Договору).

Відповідно до п. 1.6. Договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору).

Як визначено умовами кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) це встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації, при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення, заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику, текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Із довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію вбачається, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 102359656 від 18.06.2025 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан», одноразовим ідентифікатор: 315747, дата відправки ідентифікатора позичальнику 18.06.2025 року.

Видача кредитних коштів за договором від 18.06.2025 року в сумі 10000,00 грн для ОСОБА_1 підтверджена інформаційним листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» за допомогою системи EASYPAY. Зазначені реквізити банківської карти в листі «ФК «Контрактовий дім» співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача, вказаними останнім у договорі про відкриття кредитної лінії.

29.12.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №29-12/2025/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить ТОВ «Мілоан».

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 29.12.2025 року до договору факторингу № 29-12/2025/Т ТОВ «Факторинг Партнерс» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 27197,93 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 23.06.2026, загальна сума заборгованості по кредиту за договором про споживчий кредит № 102359656 від 18.06.2025 становить 35270,08 грн, з яких: 9970 гривень заборгованість по тілу; 5830,58 грн. сума заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги, 8072,15 сума заборгованості за відсотками з моменту відступлення прав вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості (з 30.12.2025 по 12.06.2026 – 165 днів), 6397,35 – комісія за обслуговування, 5000 – неустойка (штраф).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Стосовно правонаступництва за зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та сторонами не спростовано факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до позивача.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме: основний борг, проценти.

Відповідачем не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором (в частині нарахованих процентів) та неналежне виконання ним умов договору щодо сплати заборгованості.

Проценти нараховані згідно умов договору.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та процентів підлягають задоволенню.

Водночас щодо заявленої до стягнення заборгованості за комісією у сумі 6397,35 грн., суд зазначає таке.

Як вбачається з паспорта споживчого кредиту та графіка платежів, спірна комісія є платою за обслуговування кредитної заборгованості, встановленою у розмірі 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Позивач у поданому до суду позові просить також стягнути з відповідача заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Розглядаючи ці аргументи, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладення договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесене щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.

Згідно ч.3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» наведено перелік типових умов, які вважаються несправедливими в розумінні законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.4 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність ( ч. 6 ст. 3 ЦК України).

Відповідачу договором фактично було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналізовані умови кредитного договору свідчать про системність платежів за комісію за обслуговування кредиту (кожні 15 днів протягом строку кредитування), проте позивач не надав доказів реального надання і переліку конкретних послуг фактично наданих споживачу, необхідності їх надання в розумінні статей 8, 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, комісія за своєю правовою природою хоч і відноситься до загальних витрат за споживчим кредитом, однак за своєю суттю вона не може підміняти проценти, які є фактично платою за користування кредитом, яка сплачується позичальником на користь кредитора та які за загальним правилом носять періодичний (сталий характер).

Відтак, враховуючи вищевикладені мотиви, суд вважає, що нарахування комісії за обслуговування кредиту є безпідставним та порушує ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення комісії комісії у сумі 6397,35 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Водночас, кошти за такою комісією, які були сплачені відповідачем і зараховані позивачем на погашення комісії за обслуговування кредитної заборгованості, мають бути враховані на погашення процентів, а при залишку - тіла кредиту.

Відтак суд доходить висновку, що нарахування та стягнення з відповідача комісії у сумі 6397,35 грн є неправомірним, а в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідачем було сплачено комісію за обслуговування кредиту в сумі 1742,65 грн., що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан».

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу за невиконання/ неналежне виконання зобов`язання в сумі 5000 грн.

Неустойкою, штрафом, пенею, за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Водночас, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася, та такий триває по теперішній час.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22 та від 28.11.2024 у справі № 756/8788/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Заявлена до стягнення сума штрафу, пені нарахована за період, у якому на території України введено воєнний стан.

Зважаючи на вказане, підстави для стягнення з відповідача вказаної суми, враховуючи положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсутні.

Як наслідок, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню – у розмірі 22 130,08 грн. (35270,08 грн. - 6397,35 грн. - 1742,65 грн. – 5000 грн.).

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 670,39 грн. (22 130,08 х 100 : 35270,08 = 62,74%; 2662,40 х 62,74%: 100 = 1 670,39).

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.

До матеріалів позовної заяви представником позивача додано Договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024, згідно якого адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» прийняло на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу ТОВ «Факторинг Партнерс» та у Витягу з Акту № 36 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 погоджено вартість надання послуг.

Згідно вказаного вище Акту сторони погодили надання правових послуг, вартість яких становить 13000,00 грн., та включає наступне: - надання усної консультації (2 години) 4000,00 грн.;

- складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (4 години) 9000,00 грн.

Тобто, позивач надав докази витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц також зауважено, що подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в акті обсяг виконаних адвокатом робіт: надання консультації, аналіз документів, підготовка позовної заяви.

Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

При цьому переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

До позовної заяви додані документи, які були в наявності у позивача. Отже, справа не вимагала вжиття дій щодо збирання доказів, чи проведення розрахунків.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13000 грн., який є очевидно завищеним.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 141, 264-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №102359656 від 18.06.2025 у розмірі 22 130 (двадцять дві тисячі сто тридцять) грн. 08 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 1 670 (одна тисяча шістсот сімдесят) грн. 39 коп. судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 3670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн. 39 коп. судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, адреса: 031150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 21.09.2026.

Суддя С. В. Васільєв