Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №607/14456/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 Справа №607/14456/26 Провадження №2/607/6257/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

-головуючої судді Сташків Н.М.,

-за участі секретаря судового засідання Ходань С.І.,

у відсутності учасників процесу,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,–

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 01.07.2026 пред`явила до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про стягнення в її користь аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 2833 гривні, щомісячно, на кожну дитину. Зазначені позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду. У шлюбі народилось двоє дітей, які після його розірвання перебувають на утриманні позивачки. Оскільки батьки мають рівні обов`язки з утримання дитини, просила стягнути з відповідача аліменти у вищевказаному розмірі.

Ухвалою судді від 06.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання 28.07.2026 об 11 год 00 хв., яке у зв`язку з неявкою відповідача відкладено до 08.09.2026 до 10 год 35 хв.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці судове засідання 08.09.2026 перенесено на 21.09.2026 на 10 год 30 хв.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 подала заяву, згідно з якою позов підтримала та просила розглянути справу без її участі.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки. Відзиву на позов від нього не надходило.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а позивачка згідно з поданою нею заяву не висловила заперечень проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.

Сторони є батьками двох неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25.02.2009, в якому у графі «батько» зазначено « ОСОБА_2 », у графі «мати» – « ОСОБА_1 ».

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 23.08.2013, в якому у графі «батько» зазначено « ОСОБА_2 », у графі «мати» – « ОСОБА_1 ».

З 24.08.2023 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.06.2026 (справа №607/8241/26), яке набрало законної сили.

Позивачка з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою ОСББ «Злуки 2» від 19.06.2026. Діти зареєстровані за вказаною адресою, що підтверджується витягом про реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 від 25.06.2026 та витягом про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 від 25.06.2026.

Як убачається з позовної заяви, діти перебувають на утриманні позивачки, відповідач систематичної участі в утриманні дітей не бере.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Згідно з ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. ч. 1 – 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Так, судом установлено, що відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діти сторін проживають з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають на її утриманні. Факт їх спільного проживання підтверджений належними доказами.

Судом не встановлено жодних доказів про те, що відповідач за своїм станом здоров`я чи матеріальним становищем не може виконувати своїх обов`язків із утримання дітей.

За таких обставин суд доходить висновку про порушення прав позивачки, оскільки обов`язок з утримання дитини є рівним для обох із батьків, а тому наявні передбачені законом підстави для стягнення аліментів із відповідача.

Змістом позовних вимог позивачки є стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 2833 гривні, щомісячно, на кожну дитину.

Враховуючи обставини, визначені ст.182 СК України, зокрема, беручи до уваги стан здоров`я дітей, з приводу яких позивачка доказів не надавала, матеріальне становище дітей, які ростуть, навчаються, потребують постійного матеріального забезпечення, стан здоров`я відповідача, який доказів з цього приводу не надавав, його матеріальне становище, з приводу якого також доказів не надано, відсутність даних про перебування на утриманні відповідача інших осіб, зазначених у п. 3 ст. 182 СК України, та щодо майна, яке належало б відповідачу на праві власності, чи здійснення витрат на придбання такого майна, а також, зважаючи на те, що відповідно до ч. 3 ст. 181, ст. 184 СК України існують підстави для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, враховуючи визначений законом мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, який у 2026 році для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн, враховуючи вік дітей (17 та 13 років), з урахуванням принципу диспозитивності, розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення шляхом стягнення в користь позивачки з відповідача аліментів, на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, по 2833 грн на кожну дитину, щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.07.2026, до досягнення дітьми повноліття, відповідно до ст. ст. 180, 181 Сімейного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за 1 місяць слід допустити до негайного виконання.

У зв`язку з задоволенням позову відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути 1331,20 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 89, 263 – 265, 268, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, по 2833 грн на кожну дитину, щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.07.2026, до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів у межах суми платежу за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Н. М. Сташків