Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №604/822/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/822/26

Провадження № 2/604/616/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в сел. Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

у с т а н о в и в:

13 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Підволочиського районного суду Тернопільської області із вказаним позовом, посилаючись на те, що з відповідачем ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з 16 серпня 2014 року. Вказує, що від шлюбу має неповнолітніх дітей. Протягом тривалого часу життя з відповідачем погіршилося, зникло взаєморозуміння, у них різні погляди на життя, припинилися подружні відносини. На даний час спільного не проживають. Подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, що має істотне значення, тому позивачка просить розірвати шлюб.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 липня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити. Проти задоволення клопотання відповідача про примирення заперечувала та наполягала на відмові в його задоволенні, посилаючись на те, що відповідач застосовує до неї фізичне насильство.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував та подав клопотання про примирення.

Сторони подали заяви про проведення судового засідання без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 16 серпня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, 16 серпня 2014 року зареєстрували шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 1398. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу було змінено на « ОСОБА_4 ».

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України (надалі – СК України), кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Однією з основних засад шлюбу, передбачених ст. 24 СК України, є його добровільність.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

Згідно з ч. 3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Судом встановлено, що між подружжям погіршилися відносини, вони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбних стосунків. Сумісне життя подружжя є неможливим, шлюб існує лише формально, і тому його доцільно розірвати, оскільки збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що має істотне значення.

За змістом ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Щодо клопотання відповідача про надання строку на примирення тривалістю 6 місяців, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд може відкласти розгляд справи для примирення подружжя, призначивши строк для цього.

Разом з тим, надання строку на примирення є правом, а не обов`язком суду, і має надаватися лише за наявності реальної надії на збереження шлюбу.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 травня 2019 року у справі № 442/6319/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, відповідно до яких надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, який вживає заходів щодо примирення лише за умови, що за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін та збереження сім`ї, а сам факт подання однією зі сторін клопотання про надання часу на примирення не зобов`язує суд зупиняти провадження у справі, якщо обставини свідчать про формальність шлюбу або затягування процесу.

Головним аргументом позивачки проти надання строку на примирення є те, що відповідач застосовує до неї фізичне насильство, яке створює загрозу її життю, здоров`ю та безпеці, принижує її честь і гідність та унеможливлює подальше спільне життя і збереження шлюбу. Позивачка категорично заперечує проти примирення та наполягає на розірванні шлюбу.

Суд враховує, що позивачка не бажає збереження шлюбу, а наведені нею обставини щодо фізичного насильства є для неї головною підставою неможливості примирення. За таких обставин відсутня реальна надія на збереження сім`ї, а надання строку на примирення буде формальним, не призведе до примирення подружжя та лише затягне вирішення спору.

Крім того, сторони тривалий час не проживають спільно, не ведуть спільного господарства та припинили шлюбні відносини. Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що між сторонами залишилися почуття, спільні інтереси або будь-які передумови для відновлення подружніх відносин.

Таким чином, у задоволенні клопотання відповідача про надання строку на примирення слід відмовити повністю.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього кодексу.

Статтею 113 СК України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Таким чином, забезпечення права на залишення прізвища позивачці передбачено нормами СК України та не потребує додаткового судового рішення.

Щодо неповнолітніх дітей, суд зазначає, що вимог щодо визначення місця проживання дітей, участі у їх вихованні або стягнення аліментів сторонами не заявлялося, а тому судом не вирішується.

Щодо стягнення судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивачка понесла судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 1331,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1331,00 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 111, 112, 113 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 211, 247, 263–265 ЦПК України, –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 16 серпня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис за № 1398, – розірвати.

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про надання строку на примирення тривалістю 6 місяців – відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування судового збору 1331,00 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 00 копійок.

Копію рішення суду після набрання законної сили надіслати до державного органу реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 21 вересня 2026 року.

Суддя Сіянко В.М.