Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №951/648/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/648/26

Провадження №2/951/427/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Галаса В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі позивач) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит №206987 (далі Договір №206987). За умовами Договору №206987 відповідачу надано кредит у сумі 30121,00 грн. ТОВ «ФК «Кредіплюс» виконало свої зобов`язання за Договором №206987 у повному обсязі.

03.04.2026 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №03042026, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за Договором №206987.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом. Внаслідок порушення відповідачем умов Договору №206987 та неповернення кредитних коштів у встановлені договором строки, станом на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача за договором становить 60049,20 грн, з яких: 28836,50 грн – заборгованість за тілом кредиту, 23512,70 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1100,00 грн – заборгованість за комісією, 6600,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями.

За таких підстав, ураховуючи, що вимоги про стягнення штрафних санкцій позивачем не заявляються, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за Договором №206987 у розмірі 53449,20 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою судді від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 25.08.2026.

Ухвалою суду від 25.08.2026 розгляд справи відкладено на 21.09.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання. Так, поштова кореспонденція з судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 25.08.2026, повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 76-77). Поштова кореспонденція з судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 21.09.2026, повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 86-87).

При цьому суд враховує, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Питання належного повідомлення учасників справи неодноразового досліджувалося Верховним Судом, згідно з висновками якого у разі якщо «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19, від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц, від 31.08.2022 у справі № 760/17314/17).

Також виклик відповідача у судове засідання, призначене на 21.09.2026, здійснювався у порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 83). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням наведеного, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, а також через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Разом з тим відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини неявки в судове засідання не повідомив, жодних заяв чи клопотань не подавав.

На підставі наведеного, ураховуючи наявність усіх умов, передбачених статтею 280 ЦПК України, ухвалою суду від 21.09.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.10.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №206987 (індивідуальна частина), що підписаний власноручним підписом позичальника (а.с. 29-32).

За змістом пункту 2.1 індивідуальної частини Договору №206987 кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цих договором, на строк, визначений пунктом 2.6 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у пункті 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з пунктом 2.6 договору, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит (пункт 2.2 індивідуальної частини Договору №206987).

Сума кредиту (загальний розмір) становить 30121,00 грн, який надається не пізніше наступного дня після укладення договору в такому порядку:

- у розмірі 25000,43 грн на №рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті;

- у розмірі 5120,57 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з пунктом 2.5 індивідуальної частини (пункт 2.2.1 індивідуальної частини Договору №206987).

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником, протягом строку кредитування, зазначеного у пункті 2.6 цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний (пункт 2.3 індивідуальної частини Договору №206987).

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування не може бути змінено (пункт 2.4 індивідуальної частини Договору №206987).

Комісія за надання кредиту складає 5120,57 грн, що нараховується та підлягає оплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 17,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено пунктом 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (пункт 2.5 індивідуальної частини Договору №206987).

Загальний строк кредитування за цим договором складає 168 днів з 29.10.2025 (дата надання кредиту) до 15.04.2026 (пункт 2.6 індивідуальної частини Договору №206987).

ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит шляхом зарахування 29.10.2025 коштів в сумі 25000,43 грн на його платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується інформацією, наданою АТ «ПУМБ» (а.с. 84).

Як встановлено з матеріалів справи, загальний розмір заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит №206987 відображений позичальником ТОВ «ФК «Кредіплюс» у картці обліку виконання договору та розрахунку заборгованості за кредитним договором і складає 60049,20 грн, з яких: 28836,50 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23512,70 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 6600,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями, 1100,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 12-13, 15).

03.04.2026 ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу №03042026, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло належні ТОВ «ФК «Кредіплюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за Договором №206987 від 29.10.2025 (а.с. 60-62).

Згідно з актом приймання-передачі Реєстру прав вимог №2 до договору факторингу №03042026 від 03.04.2026, підписаним від 05.05.2026 та платіжною інструкцією від 12.05.2026 №1225, ТОВ "ФК "Кредіплюс" передав, а ТОВ "Юніт Капітал" прийняв Реєстр прав вимог та здійснив оплату згідно договору факторингу №03042026 від 03.04.2026 (а.с. 10, 11).

Відповідно до Реєстру прав вимог №2, який є додатком № 1 до договору факторингу №03042026 від 03.04.2026, до ТОВ "Юніт Капітал" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №206987 від 29.10.2025 на загальну суму 60049,20 грн, з яких: 28836,50 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23512,70 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 6600,00 грн – заборгованість за штрафними санкціями, 1100,00 грн - заборгованість за комісією (а.с. 9).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №206987 від 29.10.2025.

З огляду на викладене, на підставі укладеного договору у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Факт виконання ТОВ «ФК «Кредіплюс» своїх зобов`язань за Договором №206987 від 29.10.2025 підтверджується інформацією, наданою АТ «ПУМБ» (а.с. 84).

Поряд з цим згідно з абзацом 1 частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №206987 на підставі договору факторингу №03042026 від 03.04.2026.

Докази того, що договір факторингу №03042026 від 03.04.2026 визнаний недійсним чи його дійсність оскаржується у судовому порядку, суду не надані.

Ураховуючи, що відповідач не з`явився у судове засідання та докази на спростування доводів позивача не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов Договору №206987 та наявність заборгованості за даним договором.

Визначаючись щодо розміру заборгованості, суд ураховує наступне.

Позивач вказує, що заборгованість за тілом кредиту складає 28836,50 грн. У цю суму позивач включив сам кредит в розмірі 25000,43 грн, який було перераховано відповідачу та комісію в розмірі 5120,57 грн.

Суд вважає, що умови договору щодо встановлення комісії є нікчемними, з огляду на таке.

Умовами Договору №206987 визначено сплату комісії за надання кредиту, що розраховується за ставкою 17,00% від суми кредиту та становить 5120,57 грн.

Аналіз умов Договору №206987 свідчить про те, що така комісія є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Водночас слід зазначити, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання якого не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Також умовами Договору №206987 визначено сплату комісії за управління та обслуговування кредиту, що становить 100,00 грн та нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів. Сума заборгованості за вказаною комісією становить 1100,00 грн.

Слід зауважити, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Однак умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Також у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі позивач не надав доказів погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту та які надаються відповідачу і за які банком встановлена комісія, пов`язана з обслуговуванням кредиту.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що положення Договору №206987 щодо обов`язку позичальника сплачувати на користь кредитодавця комісію за надання кредиту та комісію за управління та обслуговування кредиту є нікчемними.

Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 у справі №727/5461/23, від 09.10.2024 у справі №582/202/22.

Ураховуючи зазначене, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту в розмірі 5120,57 грн, яка включена в суму заборгованості за тілом кредиту, а також комісія за управління та обслуговування кредиту в розмірі 1100,00 грн.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 23715,93 грн. У задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за комісією за управління та обслуговування кредиту в розмірі 1100,00 грн слід відмовити.

Відтак позовні вимоги належить задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №206987 від 29.10.2025 в сумі 47228,63 грн, з яких: 23715,93 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23512,70 грн - сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 88,36% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2352,50 грн (2662,40/100%х88,36%), що сплачений відповідно до платіжної інструкції №49676 від 29.07.2026 (а.с. 6).

Що стосується вимог про стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (частина друга статті 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено зі змісту позовної заяви, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Юніт Капітал» 7000,00 грн витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат представником позивача до позовної заяви було надано:

договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с. 16-17);

додаткову угоду №25771572890 від 25.05.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с. 18);

протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с. 17 зворот);

акт прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2026 до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, де сторонами визначено перелік послуг, які надаються адвокатом клієнту та погоджено, що вартість послуг за надання правничої допомоги складає 7000,00 грн (а.с. 19);

довіреність від 12.02.2026 на представництво інтересів ТОВ "Юніт Капітал" – Тишошенком О.О. в судових установах (а.с. 21).

Слід зауважити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПКУкраїни обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, ураховуючи критерії, закріплені у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, будь-яких заперечень щодо розумності та співмірності розміру судових витрат суду не надав.

Ураховуючи наведене, беручи до уваги пропорційність розподілу судових витрат розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги задоволено частково на суму, що становить 88,36% заявлених позовних вимог), слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6185,20 грн (7000,00/100%х88,36%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 137, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №206987 від 29.10.2025 в сумі 47228,63 грн (сорок сім тисяч двісті двадцять вісім гривень 63 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2352,50 грн (дві тисячі триста п`ятдесят дві гривні 50 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6185,20 грн (шість тисяч сто вісімдесят п`ять гривень 20 копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, код ЄДРПОУ: 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 21.09.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк