Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №594/1243/26 — Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/1243/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Зушман Г.І.

з участю секретаря Шимків Н.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Борщеві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього в користь відповідачки на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до судового наказу Борщівського районного суду Тернопільської області від 19.07.2023, з розміру до 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 31.07.2025 уклав шлюб з іншою жінкою і ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син і в даний час він має статус багатодітної сім`ї. Сума аліментів, яку він сплачує, розрахована, виходячи із середньомісячної заробітної плати по місцевості, і дана сума є завеликою. Сплата аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 поставить його сім`ю в скрутне матеріальне становище та обмежить інших дітей у придбанні продуктів харчування, одягу, навчання, побуту та утримання. Сплата ним аліментів у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) на утримання дочки ОСОБА_4 , позбавляє його права на утримання ще трьох дітей, а тому він вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської областівід 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його майнового стану. Зазначила, що в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що він в даний час не має можливості сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у визначеному судом розмірі, а саме частини заробітку (доходу) платника аліментів у зв`язку із зміною його матеріального стану через сімейні обставини. При цьому позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народився син ОСОБА_6 . Окрім того, він має статус багатодітної сім`ї, що підтверджується довідкою № ЛЕ-000004 від 07.04.2026, згідно якої в графі «батько» зазначений ОСОБА_1 . Однак вказана довідка не може бути доказом того, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_7 , 2005 року народження та ОСОБА_8 , 2013 року народження. Батьківство дитини підтверджується лише свідоцтвом про народження, а не будь- якими довідками. У зазначених вище дітей є батьки, одним із яких, а саме ОСОБА_9 , вона спілкувалась по телефону і він їй повідомив про те, що сплачує аліменти на утримання своєї дитини, а інший батько також їх платить. Проте позивач про факт утримання батьками своїх дітей навмисно замовчує і у позовній заяві про це нічого не зазначає. Натомість вказує, що ці діти перебувають на його утриманні. Проте, позивач ОСОБА_1 не має обов`язку утримувати дітей його теперішньої дружини від інших батьків. Такий обов`язок повинні мати батьки цих дітей. Якщо позивач взяв на себе обов`язок щодо утримання цих дітей, то це його добра воля, він має на це право, якщо цього бажає мати дітей, однак, це не є його обов`язком в розумінні вимог Сімейного кодексу України та не може свідчити про погіршення його матеріального становища. Тому наявність обставин, на які посилається позивач, аж ніяк не можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів, інакше у такому випадку інтереси їхньої доньки будуть порушені і вона буде перебувати в гіршому матеріальному становищі. Зазначила, що вона є особою з інвалідністю третьої групи довічно, отримує пенсію у сумі 2 521 грн. Окрім аліментів в сумі 3 250 грн., позивач доньці більше нічого не надає, ні з одягу, ні до школи, останній раз спілкувався з нею по телефону у травні 2026 року, будучи при цьому в стані алкогольного сп`яніння та безпідставно звинувачував її. Доньці уже 14 років вона потребує все більше і більше витрат на її утримання.

Ухвалою судді від 10 серпня 2026 року відкрито провадження в справі та постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Належно повідомлена відповідачка в судове засідання не з`явилася, у відзиві защначила, що просить слухати справу за її відсутності.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив такі факти.

Судовим наказом Борщівського районного суду Тернопільської області від 19.07.2023 у цивільній справі №594/923/23 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18 липня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 14.07.2023 у цивільній справі № 678/808/23 шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 розірвано. Рішення набрало законної сили 15.08.2023.

31.07.2025 відповідач ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 .

Від спільного проживання у відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_11 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 .

Встановлені судом та наведені вище обставини сторонами не заперечувались.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.(стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. А згідно з частиною 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України).

У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

У пункті 23 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені статтею 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач на підтвердження позовних вимог про зменшення розміру аліментів посилається на те, що на даний час він має статус багатодітної сім`ї, що підтверджується довідкою № ЛЕ 000004 від 07.04.2026, згідно якої в графі батько зазначений ОСОБА_1 , і даний факт, також підтверджується довідкою про склад сім`ї № 193 від 24.07.2026, згідно якої до складу сім`ї ОСОБА_13 входять: чоловік - ОСОБА_1 син - ОСОБА_12 син - ОСОБА_8 ; дочка ОСОБА_7 .

Позивач також зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів № 22036 від 23.07.2026 здійснено перерахунок сплати аліментів на підставі ст. 195 Сімейного кодексу України, і сума аліментів, розрахована із середньомісячної заробітної плати по місцевості, є завеликою, і сплата аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , поставить його сім`ю в скрутне матеріальне становище та обмежить інших дітей у придбанні продуктів харчування, одягу, навчання, побуту та утримання.

Відповідачкою на підтвердження заперечень проти позову про зменшення розміру аліментів надано довідку з місця проживання про склад сім`ї, згідно якої дочка ОСОБА_3 , учениця 8-го класу Мельнице-Подільського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, проживає з нею в АДРЕСА_2 , без реєстрації, та копію довідки до актів огляду МСЕК серії АВ від 14.09.2026, згідно якої відповідачці встановлено третю групу інвалідності з дитинства, довічно, і їй протипоказана важка фізична праця.

Суд вважає, що наведені позивачем підстави для зміни раніше встановленого розміру аліментів не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки у матеріалах справи відсутні докази про те, що він не спроможний виплачувати аліменти у присудженому судом розмірі.

Посилання позивача як на підставу зменшення розміру аліментів, на ті обставини, що він має статус багатодітної сім`ї, що підтверджується довідкою № ЛЕ-000004 від 07.04.2026, згідно якої в графі «батько» зазначений ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу, оскільки, доказів того, що він є батьком ОСОБА_7 , 2005 року народження та ОСОБА_8 , 2013 року народження, матеріали справи не містять. Факт перебування цих дітей на його утриманні, не може свідчити про погіршення його матеріального становища.

Окрім того, суд вважає, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилася в іншому шлюбі, без доведення погіршення майнового становища, само по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові ВС від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23.

Довідка, видана старостою Митковецького старостинського округу Меджибізької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області від 24.07.2026 №194 в частині утримання позивачем ОСОБА_1 дітей його дружини ОСОБА_13 , а саме доньки ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8 , не може бути взята судом до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивач є їхнім батьком, а також не містять доказів ухилення батьків дітей від їхнього утримання, або ж їх відсутності, оскільки це є їхнім обов`язком.

У зв`язку з вище наведеним, позивач не підтвердив належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, зокрема не надав доказів на підтвердження здійснених ним витрат, що вплинуло на погіршення його майнового стану. Без доведення погіршення майнового становища позивача, зменшення розміру аліментів не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

В матеріалах справи відсутні докази матеріального стану позивачу, які б свідчили про реальну його неможливість сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом розмірі.

Отже, визначений судовим наказом Борщівського районного суду Тернопільської області від 19.07.2023 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення матеріального становища позивача не буде спрямовано на належне матеріальне забезпечення дитини сторін та суперечитиме її інтересам, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати слід покласти на сторони в тій частині, в якій вони їх понесли.

На підставі ст.ст. 180, 181, 182, 191, 192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на сторони в тій частині, в якій вони їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення складено 15 вересня 2026 року.

Суддя: Г.І.Зушман