Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №944/2065/26 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/2065/26

Провадження №1-кп/944/1202/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - ОСОБА_1

з участю секретаря – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Яворові об`єднане кримінальне провадження відомості щодо якого 04 березня 2026 року внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026141350000123 та 26 березня 2026 року внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026141350000179 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Заріччя Мостиського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, 17.12.2025 вироком Мостиського районного суду Львівської області в справі №448/1370/22, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, до покарання у вигляді штрафу,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.382, ч.3 ст.382 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

17.12.2025 на підставі вироку Мостиського районного суду Львівської області в справі №448/1370/22, який набрав законної сили 19.01.2026 ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи особою, яка неодноразово визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130, ч.3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, постановою Мостиського районного суду Львівської області від 03.11.2025 в справі №448/1367/25, яка набрала законної сили 14.11.2025, відповідно до якої обвинуваченого визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, керуючись прямим умислом на невиконання вищенаведеного рішення суду, 04 березня 2026 року приблизно о 23 години 25 хвилин, керував транспортним засобом марки «Ford Scorpion», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , в АДРЕСА_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, та був зупинений працівниками ВВГ Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, та відносно нього було складено протокол щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП. Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 382 КК України.

Крім цього, обвинуваченийОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_4 , будучи особою, яка неодноразово визнана винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130, ч.3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, постановою Мостиського районного суду Львівської області від 03.11.2025 в справі №448/1367/25, яка набрала законної сили 14.11.2025, відповідно до якої обвинуваченого визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, достовірно знаючи про наявність вищевказаної постанови суду, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, керуючись прямим умислом на невиконання вищенаведеного рішення суду, 25 березня 2026 року приблизно о 18 години 13 хвилин, керував транспортним засобом марки «Ford Scorpion», державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , в АДРЕСА_3 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, та був зупинений працівниками ВВГ Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, та відносно нього було складено протокол щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП. Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто, кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 382 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальних актах визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив що незважаючи нате, що йому було відомо що він позбавлений права керування транспортними засобами, 04.03.2026 та 25.03.2026 він в стані алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом. На даний час транспортний засіб він продав.Просить суворо не карати.

Як встановлено у судовому засіданні, покази обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальних актах, та беручи до уваги, те, що учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини провадження і судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового

провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд відповідно до вимог ст.ст.23, 95 КПК України, досліджує докази та обгрунтовує свої висновки лише на показаннях, які безпосередньо приймає під час судового засідання.

Ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено право на справедливий судовий розгляд. Загальні вимоги справедливості, що містяться у ст.6 застосовуються у провадженнях щодо всіх кримінальних справ.

З врахуванням наведеного, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, доведена а його дії за ч.3 ст.382КК України кваліфіковано вірно.

При призначенні покарання ОСОБА_4 суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та враховує обставини кримінального правопорушення, їх наслідки, характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.382, ч.3 ст.382 КК України, відповідно до вимог ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння органам досудового розслідування та суду у розкритті злочинів, та відсутність заподіяної шкоди.

Відповідно до вимог ст.67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.382, ч.3 ст.382 КК України, відсутні.

Згідно вимог ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.382 КК України відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

З урахуванням наведеного обвинуваченому слід призначити покарання у межах санції ч.3 ст.382 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами.

Однак, враховуючи особу обвинуваченого, який раніше несудимий, у вчиненному щиро розкаявся, сприяв у розкритті кримінальних правопорушень, за місцем проживання характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою, виданою Мостиською міською радою Львівської області, слід прийти до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, тому суд вважає за можливе застосувати до нього вимоги ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку та покладенням обов"язків, передбачених ст.76 КК України.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 13 травня 2026 року щодо ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в розмірі 133 120грн.

Відповідно до повідомлення про звільнення з-під варти згідно ч.4 ст.202 КПК України від 18.05.2026 вих.№9/3862 громадянкою ОСОБА_6 внесено заставу за ОСОБА_4 .

Згідно з ст. 203 Кримінального процесуального кодексу України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Частиною 11 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України зазначено, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого судом не встановлено, внесена заставодавцем застава підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_6 .

На думку суду, саме такий вид покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 371, 373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням керування транспортним засобом 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 01 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до вимог ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки, а саме, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Яворівського районного суду Львівської області від 13 травня 2026року у справі 944/2659/26 внесену заставодавцем ОСОБА_6 , за обвинуваченого ОСОБА_4 , у розмірі 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, на спеціальний рахунок ТУ ДСА у Львівській області - повернути заставодавцю ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН: НОМЕР_2 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СУДДЯ: ОСОБА_1