Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №466/7467/26 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7467/26

Провадження № 2/466/4493/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Зими І.Є.

секретаря судового засідання Васинчик М.О.

представника відповідачки Котелевського К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

14 серпня 2026 року, ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №102865807 від 19.06.2024 року у розмірі 90 879,06 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що 19.06.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , в електронній формі, укладено кредитний договір №102865807, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 15 000 грн. Кредитодавець свої зобов`язання виконав належним чином, натомість відповідачка належним чином зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів не виконала.

28.10.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема, за кредитним договором №102865807 від 19.06.2024 року. На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір відступлення прав вимоги, акт приймання-передачі реєстру боржників, платіжну інструкцію та витяг з реєстру боржників. Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості становить 90 879,60 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 726,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 67 653,60 грн - заборгованість за процентами, 7 500,00 грн - неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов`язання. У зв`язку з чим, позивач змучений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

26 серпня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідачка проти позову заперечила та просила у його задоволенні відмовити повністю. Зокрема, сторона відповідача посилалася на недоведеність факту отримання кредитних коштів та належного переходу права вимоги до позивача, а також, як на самостійну підставу заперечень, на неправильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.

У судовому засіданні представник відповідачки, адвокат Котелевський К.В., заперечив проти задоволення позовних вимог, підтримав доводи, викладені у відзиві та додаткових поясненнях, та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідачки, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що 19.06.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №102865807.

Матеріали справи містять відомості щодо укладення договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з положеннями Закону України «Про електронну комерцію». Позивачем також надано довідку з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» щодо направлення одноразового ідентифікатора. Суд не приймає доводи сторони відповідача про недоведеність факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

На виконання ухвали суду, 03 вересня 2026 року, АТ КБ «ПриватБанк» надано інформацію, відповідно до якої платіжна картка № НОМЕР_1 була видана на ім`я ОСОБА_1 та 19.06.2024 року на відповідний рахунок було зараховано 15 000,00 грн з призначенням платежу «CASHSENSE CARD, Visa Direct». Таким чином, надані банком відомості у сукупності з кредитним договором та іншими матеріалами справи підтверджують фактичне надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 15 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується укладення 28.10.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договору відступлення прав вимоги №113-МЛ/Т. Позивачем надано договір відступлення, акт приймання-передачі реєстру боржників, платіжну інструкцію та витяг з реєстру боржників, у якому ідентифіковано відповідачку та кредитний договір №102865807.

Таким чином, доводи сторони відповідача про ненадання позивачем повного реєстру, який містить відомості щодо інших боржників, не спростовує факту переходу права вимоги щодо конкретного зобов`язання відповідачки, оскільки наявні у справі докази у своїй сукупності дозволяють ідентифікувати як особу боржника, так і кредитне зобов`язання, право вимоги за яким передавалося.

Разом із тим перехід права вимоги до нового кредитора не може мати наслідком збільшення обсягу зобов`язань боржника порівняно з тим обсягом, який випливає з кредитного договору. Позивач просить стягнути 15 000 грн заборгованості за основною сумою кредиту. Факт отримання відповідачкою кредитних коштів у зазначеному розмірі підтверджений матеріалами справи. Доказів повернення відповідачкою основної суми кредиту в розмірі 15 000,00 грн матеріали справи не містять.

Суд враховує доводи відповідачки про необхідність зарахування 33,00 грн, сплачених 04.07.2024 року, у рахунок погашення тіла кредиту. Однак належних підстав для зміни визначеного кредитодавцем призначення цього платежу саме шляхом зменшення основної суми кредиту судом не встановлено. Відтак вимога про стягнення основної суми кредиту підлягає задоволенню в розмірі 15 000 грн.

Окрім цього, позивач просить стягнути 67 653,60 грн процентів. Разом з тим суд не може погодитися з таким розрахунком. З умов кредитного договору та графіка платежів убачається, що строк кредитування становить 345 днів, кінцевою датою повернення кредиту визначено 30.05.2025 року.

Пунктом 1.5.3 кредитного договору прямо визначено, що проценти за користування кредитом за весь строк кредитування становлять 56 164,50 грн. Така сама загальна сума процентів відображена у графіку платежів.

Стороною відповідача встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що 04.07.2024 року відповідачкою вже було сплачено 1 417,50 грн процентів. Таким чином, виходячи безпосередньо з погоджених сторонами умов договору, непогашений розмір процентів за весь строк кредитування становить: 56 164,50 грн – 1 417,50 грн = 54 747,00 грн.

При цьому із розрахунку позивача вбачається, що ним загалом нараховано: 67 653,60 грн + 1 417,50 грн = 69 071,10 грн процентів.

Отже, здійснене позивачем нарахування на 12 906,60 грн перевищує загальний розмір процентів, визначений самим кредитним договором та графіком платежів. Відповідачка у додаткових поясненнях, які подано до суду 01 вересня 2026 року, також звертає увагу на те, що станом на дату відступлення права вимоги 28.10.2024 року, у витягу з реєстру боржників зазначалася загальна заборгованість у розмірі 45 939,60 грн, тоді як у подальшому позивачем заявлено до стягнення 90 879,60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що первісним кредитором проценти розраховувалися виходячи з фактичного залишку кредитної заборгованості, який відповідно до графіка платежів зменшувався. Зокрема, розмір щоденного нарахування послідовно змінювався залежно від відповідної бази нарахування.

Натомість розрахунок позивача призвів до нарахування загалом 69 071,10 грн процентів, що перевищує передбачену самим договором загальну суму процентів за весь строк кредитування на 12 906,60 грн.

За змістом ст. 514 ЦК України новий кредитор набуває право вимоги в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу права. Відступлення права вимоги саме по собі не надає новому кредитору права змінювати умови первісного зобов`язання або збільшувати його обсяг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після цього права та інтереси кредитодавця забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Тому підстав для стягнення з відповідачки процентів понад розмір, який випливає з погоджених сторонами умов договору та графіка платежів, суд не вбачає.

Водночас суд не погоджується і з доводами сторони відповідача про необхідність здійснення розрахунку процентів за ставкою 0,63 % на день протягом усього строку кредитування, внаслідок чого відповідач визначає залишок процентів у сумі 24 636,15 грн.

Такий розрахунок фактично передбачає незастосування погодженої сторонами процентної ставки 1,4 % на день у відповідних наступних розрахункових періодах.

Більше того, здійснена самою стороною відповідача контрольна перевірка свідчить, що при застосуванні до відповідної бази саме передбачених договором ставок - 0,63 % у першому розрахунковому періоді та 1,4 % у наступних - загальна сума процентів становить 56 164,50 грн, тобто повністю збігається зі сумою, зазначеною у п. 1.5.3 кредитного договору та графіку платежів.

Кредитний договір укладено 19.06.2024 року. Закон №3498-IX передбачав перехідний період щодо максимального розміру денної процентної ставки: протягом перших 120 днів - не більше 2,5 %, протягом наступних 120 днів - не більше 1,5 %. Отже, передбачена спірним договором ставка 1,4 % не перевищувала відповідного перехідного законодавчого обмеження.

За таких обставин суд не встановив правових підстав для заміни погодженої сторонами ставки 1,4 % на ставку 0,63 % протягом усього строку кредитування.

Відтак із заявлених позивачем 67 653,60 грн процентів обґрунтованою є вимога про стягнення 54 747 грн, а у стягненні 12 906,60 грн процентів слід відмовити.

Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення 726 грн комісії за надання кредиту. Суд враховує, що визначальним при оцінці правомірності відповідної комісії є не її назва, а зміст конкретних послуг, за надання яких встановлено плату.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року у справі №204/224/21 зазначила, що якщо кредитним договором не визначено та кредитодавцем не доведено надання конкретних додаткових чи супутніх послуг, за які встановлена комісія, відповідна умова договору не створює обов`язку споживача сплачувати таку комісію. Аналогічний підхід щодо необхідності оцінювати саме зміст послуг, за які встановлено комісію, викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі №496/3134/19.

У цій справі позивач визначає 726 грн саме як «комісію за надання кредиту», однак не довів, яка окрема додаткова чи супутня послуга була фактично надана відповідачці за таку плату, відмінна від виконання кредитодавцем свого основного обов`язку з надання кредитних коштів. За таких обставин підстав для стягнення 726 грн комісії суд не вбачає.

Позивачем також заявлено до стягнення ще 7 500 грн, які у розрахунку визначені як неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов`язання.

З матеріалів справи та наданого стороною відповідача розрахунку вбачається, що зазначена сума складається з 3 500 грн штрафних санкцій та 4 000 грн процентів за порушення грошового зобов`язання.

Вказані платежі за своєю правовою природою пов`язані не з правомірним користуванням кредитними коштами, а з порушенням строків виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальника звільнено від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики (кредиту).

Оскільки спірний кредитний договір укладено 19.06.2024 року та відповідні платежі нараховані за прострочення, яке виникло у період дії воєнного стану, правові підстави для їх стягнення відсутні. Відтак у стягненні 7 500 грн слід відмовити.

Таким чином, досліджені судом докази підтверджують наявність у відповідачки заборгованості, яка підлягає стягненню, у такому розмірі: 15 000 грн - основна сума кредиту, 54 747 грн - непогашені проценти за користування кредитом, а всього: 15 000 + 54 747 = 69 747 грн.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів, невиконання нею зобов`язань з їх повернення, а також перехід до позивача права вимоги за таким договором. Водночас заявлений позивачем розмір заборгованості у сумі 90 879,60 грн не відповідає умовам кредитного договору та встановленим судом обставинам, оскільки розмір нарахованих процентів перевищує передбачену договором суму, а правові підстави для стягнення комісії та платежів, нарахованих у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, відсутні.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати, окрім договору про надання правничої допомоги, докази щодо обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартості.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано: копія договору про надання правової(правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, копія ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1408806 від 20.10.2025 року(оригінал знаходиться у представника позивача), довіреність представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на укладення договорів про надання правової допомоги (для суду), копія Акту наданих послуг №Д/31077 від 15.07.2026 року, копія Детального опису наданих послуг до Акту №Д/31077 від 15.07.2026 року.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 8 000 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року, відповідно до яких при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Важливими є також висновки Верховного Суду у справах №905/1795/18 та №922/2685/19, відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що визначений розмір витрат є завищеним з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час та обсяг виконаних робіт.

Відтак, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи, її малозначність, ціну позову, характер спірних правовідносин та обсяг виконаної адвокатом роботи.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн, що буде співмірним із складністю вказаної цивільної справи, обсягом наданих послуг та відповідатиме критеріям розумності і пропорційності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 625, 629, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №102865807 від 19 червня 2024 року у загальному розмірі 69 747 грн. (шістдесят дев`ять тисяч сімсот сорок сім гривень) з яких: 15 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 54 747 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2662,20 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 20 коп.) судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» » понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1,28 корпус, ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя І. Є. Зима