Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №465/6497/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/6497/26

3/465/2934/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

21.09.2026 м. Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Коліщук З. М., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, інспектора ВСОБ УПП у Львівській області ДПП,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 25.06.2026 о 08:47 у м. Львів, вул. Городоцька 151 водій службового автомобіля RENAULT DUSTER , днз на синьому фоні НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , рухаючись на проблискових синіх та червоних маячках, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, під час зміни напрямку руху, не дотримався безпечного бокового інтервалу, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем MAN TGL 8.180 днз НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку, внаслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушив п.2.3.б.ПДР; п. 13.1 ПДР, п.10.1.ПДР, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності у зв`язку з перебуванням на службі. Подав пояснення у яких зазначає, що 25.06.2026, перебуваючи на чергуванні у складі екіпажу патрульної поліції, керував службовим автомобілем «Renault Duster». Близько 08:30 год. екіпаж отримав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими, у зв`язку з чим він, увімкнувши проблискові маячки синього та червоного кольорів, розпочав рух до місця виклику.

Рухаючись вул. Горської у напрямку вул. Городоцької у м. Львові, мав намір виїхати у крайню ліву смугу руху. Зазначив, що маршрутний автобус зупинився, надаючи дорогу службовому автомобілю, а водій автомобіля типу «джип», який перебував у середній смузі, подався назад, звільнивши простір для проїзду. Попереду зазначеного автомобіля перебував нерухомий вантажний автомобіль. Оцінивши дорожню обстановку, він переконався у можливості проїзду повз вантажний автомобіль із боковим інтервалом приблизно 50–60 см та розпочав маневр. Коли службовий автомобіль приблизно на дві третини своєї довжини проїхав повз вантажний автомобіль, завершенню маневру перешкоджав легковий автомобіль, який перебував попереду у крайній лівій смузі. У зв`язку з цим він подав додатковий звуковий та світловий сигнали, після чого легковий автомобіль розпочав рух, а він продовжив рух за ним. У цей момент відчув скрегіт із правого боку службового автомобіля. Після завершення маневру виявив пошкодження заднього правого крила, задніх правих дверей та лючка паливного бака.

На його думку, зіткнення відбулося внаслідок того, що вантажний автомобіль, який до цього перебував у нерухомому стані, розпочав рух назад або відкотився, не врахувавши, що службовий автомобіль ще не завершив маневр. Водночас достовірно стверджувати, чи водій вантажного автомобіля свідомо здійснив рух назад, чи відбулося мимовільне відкочування транспортного засобу, він не може.

Вважає, що вимог п. 2.3 «б» та п. 10.1 ПДР України не порушував, оскільки під час керування не відволікався, постійно стежив за дорожньою обстановкою та відповідно реагував на її зміну. Перед початком маневру оцінив розташування транспортних засобів, переконався у наявності достатнього простору для безпечного проїзду та розпочав рух повз нерухомий вантажний автомобіль.

Звернув увагу, що пошкодження службового автомобіля локалізовані у його задній правій частині, тоді як передня та середня частини автомобіля безперешкодно проїхали повз вантажний автомобіль. На його переконання, зазначене свідчить про те, що на момент початку маневру обраний ним боковий інтервал був достатнім, а контакт транспортних засобів міг виникнути внаслідок подальшого руху або відкочування вантажного автомобіля.

Зазначив, що сам факт зіткнення не свідчить про порушення ним вимог п. 2.3 «б» та п. 10.1 ПДР України, оскільки належних доказів того, що до початку маневру існувала небезпека, яку він не врахував, матеріали справи не містять. Вважає, що причинно-наслідковий зв`язок між його діями та настанням дорожньо-транспортної пригоди не доведено, у зв`язку з чим просить закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Адвокат Манькут А.Ю. просив закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначає, що працівниками поліції не встановлено об`єктивних обставин ДТП та не надано належної оцінки діям обох її учасників. На переконання захисника, ОСОБА_1 перед початком маневру переконався у його безпечності, стежив за дорожньою обстановкою та відповідно реагував на її зміну, а зіткнення відбулося внаслідок руху або відкочування вантажного автомобіля «MAN» під керуванням ОСОБА_2 . Звернув увагу, що пошкодження службового автомобіля локалізовані у його задній правій частині, що, на його думку, підтверджує достатність обраного бокового інтервалу на момент початку маневру. Крім цього, зазначив, що службовий автомобіль рухався з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольорів, а тому відповідно до п. 3.2 ПДР України водій вантажного автомобіля був зобов`язаний надати йому дорогу та забезпечити безперешкодний проїзд. Вважає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.3 «б» та п. 10.1 ПДР України, а також причинно-наслідкового зв`язку між його діями та настанням ДТП, у зв`язку з чим просить провадження у справі закрити.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що за ним їхала поліцейська машина з включеними маячками і він не мав куди звернути, щоб надати їм дорогу.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначив, що перед ним їхав грузовий автомобіль. Коли їхав автомобіль патрульної поліції він дав декілька метрів назад, оскільки були увімкнені проблискові маячки. Після цього він об`їхав патруль зліва і став 20 м перед ним. Самого зіткнення не бачив тому, що був уже спереді. Однак, у віко водія побачив, що два авто зупинилися, тоді він з`їхав у праву сторону і підійшов запитати, чи не потрібна допомога.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Згідно ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення. Суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на обставини, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають протоколу, адже у цьому випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. ст. 213, 221 КУпАП є лише розгляд справи. Недотримання цих вимог порушує право на захист особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, заслухавши пояснення його захисника, потерпілого, свідка, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього письмові докази, суддя дійшов наступного висновку.

Статтею 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно з п. 2.3.б Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п. 10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно п. 13.1 Правил дорожнього руху, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №702352 від 25.06.2026, схему місця ДТП, пояснення ОСОБА_1 від 25.06.2026, пояснення ОСОБА_2 від 25.06.2026.

З відповіді УПП у Львівській області ДПП на адвокатський запит вбачається, що відеозаписи з портативних відеореєстраторів та автомобільного відеореєстратора відсутні.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, приходжу до переконання щодо відсутності в діях ОСОБА_1 порушення п.2.3.б, 10.1, 13.1 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи, оскільки не є імперативним фактом доведеності вини, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та, відповідно до статті 251 КУпАП, є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі, але не є остаточним і достатнім доказом для притягнення на підтвердження вини ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Схема відображає положення транспортних засобів після ДТП, коли службовий автомобіль уже проїхав вперед. Вантажівка розташована не паралельно тротуару: відстань до тротуару становить 3,0 м спереду та 3,40 м ззаду, а від місця зіткнення (задня ліва частина вантажівки) 3,30 м. Ці вимірювання не дозволяють встановити ні положення й рух транспортних засобів до та в момент контакту, ні фактичний боковий інтервал, ні те, чи було положення вантажівки під кутом до тротуару до початку маневру, чи виникло воно внаслідок її руху. У протоколі не зазначено швидкість службового автомобіля, а з матеріалів справи вона не встановлюється. Відеозаписи, які могли б об`єктивно зафіксувати подію, відсутні.

Потерпілий і свідок механізму зіткнення не повідомили. Суд не бере припущення ОСОБА_1 про рух назад або відкочування вантажівки за основу, адже таке не підтверджується матеріалами справи.

Оцінюючи обставини дорожньо-транспортної пригоди та досліджені докази в їх сукупності, суд враховує, що ОСОБА_1 на момент виникнення ДТП перебував при виконанні службових обов`язків та керував оперативним транспортним засобом патрульної поліції.

Зі змісту письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що екіпаж патрульної поліції отримав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими, у зв`язку з чим він розпочав рух до місця виклику з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольорів.

Факт використання зазначених спеціальних світлових сигналів відображений безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 702352 від 25.06.2026 року. Крім цього, потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердили факт руху службового автомобіля патрульної поліції з увімкненими проблисковими маячками.

Відповідно до п. 3.1 ПДР України водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10–18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

Таким чином, положеннями п. 3.1 ПДР України встановлено спеціальний порядок руху оперативних транспортних засобів під час виконання невідкладних службових завдань, який передбачає право їхніх водіїв відступати, зокрема, від вимог п. 10.1 та п. 13.1 ПДР України за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 3.2 ПДР України у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу та забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу. У разі одночасного використання проблискових маячків синього та червоного кольорів водії інших транспортних засобів зобов`язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі).

Отже, при оцінці дій ОСОБА_1 суд враховує, що останній керував оперативним транспортним засобом, якому інші учасники дорожнього руху були зобов`язані надати перевагу в русі, а відтак його дії щодо зміни напрямку руху та здійснення проїзду повз інші транспортні засоби підлягають оцінці з урахуванням спеціальних положень п. 3.1 ПДР України.

Водночас суд зазначає, що передбачене цією нормою право відступати від окремих вимог Правил дорожнього руху не звільняє водія оперативного транспортного засобу від обов`язку забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Разом із тим, як встановлено судом, надані матеріали не дозволяють достовірно визначити взаємне розташування транспортних засобів безпосередньо в момент зіткнення, фактичний боковий інтервал між ними та характер руху кожного з автомобілів у момент їхнього контакту.

Зокрема, схема ДТП відображає розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди та не дозволяє встановити, чи був обраний ОСОБА_1 боковий інтервал недостатнім на момент початку маневру, а також визначити, чи змінювалося положення вантажного автомобіля під час проїзду повз нього службового транспортного засобу.

При цьому потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 не повідомили обставин, які б дозволяли достовірно встановити безпосередній механізм зіткнення транспортних засобів, а відеозаписи дорожньо-транспортної пригоди в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що ОСОБА_1 , здійснюючи маневр під час виконання невідкладного службового завдання, не забезпечив безпеку дорожнього руху та саме такими діями спричинив зіткнення транспортних засобів.

Оцінюючи інкриміноване ОСОБА_1 порушення п. 2.3 «б» ПДР України, суд зазначає, що матеріали справи також не містять належних доказів того, що останній під час керування службовим автомобілем був неуважним, відволікався від керування, не стежив за дорожньою обстановкою або несвоєчасно реагував на її зміну.

Натомість із його письмових пояснень вбачається, що перед початком маневру він оцінив розташування інших транспортних засобів, врахував звільнення ними простору для проїзду службового автомобіля та розпочав рух після оцінки дорожньої обстановки. При цьому наведені обставини не спростовані іншими дослідженими судом доказами.

Сам по собі факт зіткнення транспортних засобів не є достатнім підтвердженням неуважності ОСОБА_1 або недотримання ним вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, оскільки не дозволяє встановити, які саме його дії чи бездіяльність призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, враховуючи встановлені обставини виконання ОСОБА_1 невідкладного службового завдання на оперативному транспортному засобі з увімкненими проблисковими маячками синього та червоного кольорів, передбачене п. 3.1 ПДР України право відступати від вимог розділів 10 та 13 цих Правил, а також відсутність належних і достатніх доказів недотримання ним вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, суд доходить висновку, що порушення ОСОБА_1 п. 2.3 «б», п. 10.1 та п. 13.1 ПДР України, яке перебувало б у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, не доведено.

Суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву свідчили про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, яке йому ставиться у провину, та стверджували, що його дії знаходились у причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно із вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Враховуючи наведене вище, оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься, зокрема, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП,

постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не буде подано, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя З.М. Коліщук