Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №456/3715/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3715/26

Провадження № 1-кп/456/491/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142130000156 від 28.06.2026, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_5 27.06.2026 близько 22:20, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився разом з колишньою дружиною ОСОБА_4 у дворі житлового будинку АДРЕСА_3 , де між ними на грунті особистих неприязних відносин розпочався словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_5 , маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , умисно наніс потерпілій декілька ударів долонею руки в область обличчя.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді точкової рани верхньої губи, синця (крововиливу) на слизовій оболонці нижньої губи рота праворуч, синця на червоній смужці нижньої губи рота праворуч біля кута рота, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до легкого тілесного ушкодження.

У такий спосіб ОСОБА_5 вчинив дії, які мають ознаки фізичного домашнього насильства відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-8.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно заподіяв легке тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зокрема, про те, що 27.06.2026 близько 22:20, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився разом з колишньою дружиною ОСОБА_4 у дворі житлового будинку АДРЕСА_3 , де між ними на грунті особистих неприязних відносин розпочався словесний конфлікт, в ході якого він умисно наніс потерпілій декілька ударів долонею руки в область обличчя. Вину визнає повністю, щиро розкаюється у вчиненому. Просить його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 27.06.2026 близько 22:20 у дворі житлового будинку АДРЕСА_3 , де вона проживає, між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, на грунті особистих неприязних відносин розпочався словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_5 умисно наніс їй декілька ударів долонею руки в область обличчя, спричинивши тілесні ушкодження. Просить обвинуваченого суворо не карати.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заявила клопотання, в якому просила не досліджувати докази щодо тих обставин, які не оспорюються, оскільки обвинувачений винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю.

Отримавши показання ОСОБА_5 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_5 та іншим учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 в умисному спричиненні ним потерпілій ОСОБА_4 легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, конкретний характер і ступінь участі обвинуваченого у вчиненому ним кримінальному правопорушенні, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків, спосіб вчинення кримінального правопорушення і його мотиви, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, неодружений, не працює, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, позицію потерпілої, яка просить обвинуваченого суворо не карати, обставин, що пом`якшують покарання, судом не встановлено, обставини, які обтяжують покарання, якими є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд дійшов переконання, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України у виді штрафу.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. 368-371, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази: DVD-R диск залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1