Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №454/47/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/47/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М. Я. ,

за участю секретаря Калиш В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокаль справу за позовом

ОСОБА_1

до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач звернувся в суд з даним позовом, який мотивовано тим, що ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва його позов залишено без руху та надалі постановлено ухвалу про повернення позову. Надалі він подав апеляційну скаргу та зазначену ухвалу про повернення позову було скасовано.

Вважає, що ухвалою зазначеними рішенням йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 2 000 000грн.

Також, для відправлення кореспонденції до Печерського районного суду міста Києва та суду апеляційної інстанції він витратив 130.80грн., що вважає матеріальною шкодою.

Представник відповідача зазначив, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем, оскільки не була учасником правовідносин. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Особи мають право оскаржити судове рішення в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законодавством. Оскарження рішення суду, шляхом звернення з позовом до іншого суду (в тому числі про відшкодування моральної шкоди) порушує принцип незалежності суддів.

Підстави відшкодування шкоди відсутні, оскільки рішення судді не визнано незаконним та розмір моральної шкоди є необґрунтованим.

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якому вважає, що скасування ухвали суду свідчить про її незаконність та вину судді в порушенні його прав, оскільки на його думку судом апеляційної інстанції встановлено незаконність дій судді Печерського районного суду міста Києва.

Вважає, що має право на відшкодування шкоди на підставі ст.56 Конституції України, яке не може бути скасовано або обмежено.

Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Інші процесуальні дії

Ухвалою суду постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.04.2026р. закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ухвалою судді Печерського районного суду м.Києва від 29.05.2017р. позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто позивачу.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.02.2023р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано вищевказану ухвалу та справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З супровідних та квитанцій встановлено, що направляв апеляційні скарги та звернення, за пересилання яких оплатив загальну суму 130,80грн.

Оцінка суду

Позивачем ставиться питання про стягнення з Держави Україна в його користь 2 000 000грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями судді Печерського районного суду міста Києва, що спричинило приниження його честі, гідності та ділової репутації, а також та 130,80грн. матеріальної шкоди.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що на підставі ст.56 Конституції України, на яку покликається в своєму позові позивач, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода, у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», в тому числі майнової та моральної шкоди також передбачено, що для відшкодування державою шкоди, завданої судом, необхідно, щоб рішення, дії або бездіяльність суду були незаконними.

Таким чином, позивач зобов`язаний довести заподіяння йому шкоди для відшкодування такої на підставі ст.56 Конституції України. Самого лише покликання на дану норму не є безумовною підставою для стягнення з відповідача шкоди.

В той же час, дії судді під час розгляду ним справи та ухвалення вищевказаного рішення не визнані неконституційними, а тому, твердження позивача з цього приводу є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

Крім того, як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади», виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством.

Також, суд враховує, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

Підстави, викладені у вказаній нормі, характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

У свою чергу, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Всі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Згідно зі ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач у позовній заяві зазначив, що рішенням слідчого судді було порушено його конституційні права та жодні закони не обмежують суму відшкодування моральної шкоди.

Однак, позивачем не представлено доказів, які б доводили заподіяння йому моральних страждань та не зазначив рід своїх занять і в чому полягає приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Зокрема, позивачем не обґрунтовано, та не підтверджено належними і допустимими доказами, в чому саме полягали неправомірні дії слідчого судді та яким чином ці неправомірні дії негативно вплинули на його моральний та душевний стан, який зв`язок таких дій з негативними наслідками для позивача.

Слід також зазначити, що в даному випадку оскарження позивачем ухвали слідчого судді, якою відмовлено в задоволенні його скарги, у визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України порядку є належним захистом його прав.

Позивачем також не обґрунтовано доказами і розмір заявленої моральної шкоди, зокрема, не зазначено, з чого саме позивач виходив при визначенні суми в 2 000 000грн., а відсутність в законодавстві обмеження щодо максимального розміру відшкодування не може бути підтвердженням визначення такого розміру.

Окрім цього, передбачене законодавством право на відшкодування моральної шкоди не може бути засобом для безпідставного збагачення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ:37567646, місцезнаходження: вул.Бастіонна,6, м.Київ.

Головуючий: М. Я. Адамович