Рішення від 03 вересня 2026 р. у справі №454/2794/26 — Сокальський районний суд Львівської області

Суд: Сокальський районний суд Львівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 03 вересня 2026 р.

Справа: №454/2794/26

Суддя: Струс Т. В.

Справа № 454/2794/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Струс Т. В. ,

за участю секретаря Синевської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача 91745грн. заборгованості за кредитними договорами та судових витрати.

Свої вимоги мотивує наступним.

30.11.2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір №0860-9604, згідно якого відповідачка отримала кредит в сумі 2500грн. для задоволення особистих потреб, на умовах строковості, зворотності, платності. Проценти за користування кредитом в розмірі – 3,0% в день. Строк кредиту – 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту.

28.10.2021р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «Факторинг Партнерс» було укладено договір №02/10/2021, відповідно до якого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором №0860-9604 від 30.11.2021р.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №0860-9604 від 30.11.2021р., що підлягає стягненню з позичальника становить 3700грн., з яких: 2500грн. – заборгованість за основним зобов`язання (за тілом кредиту); 1200грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

26.07.2024р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором №3838004 від 24.11.2021р.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3838004 від 24.11.2021р., що підлягає стягненню з позичальника становить 49400грн., з яких: 10000грн. – заборгованість за основним зобов`язання (за тілом кредиту); 37500грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1900грн. – заборгованість за комісією.

01.04.2026р. між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір №01-04/2026, відповідно до якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором №5591263 від 24.11.2021р.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №5591263 від 24.11.2021р., що підлягає стягненню з позичальника становить 38645грн., з яких: 5900грн. – заборгованість за основним зобов`язання (за тілом кредиту); 32745грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Отже, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними договорами становить 91745грн., з яких: 18400грн. – заборгованість за основним зобов`язання (за тілом кредиту); 71445грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1900грн. – заборгованість за комісією.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Кредитні установи виконали зобов`язання по кредитних договорах в повному обсязі, так як надади відповідачу кредит у визначених розмірах.

В порушення вищевказаних вимог, відповідачка своєчасно не повернула кошти для погашення заборгованості, чим не виконала належним чином свої зобов`язання за даними договорами.

Внаслідок порушення умов договору у відповідачки виникла заборгованість.

04.08.2026 року представник відповідача – адвокат Безсмертний Сергій Миколайович подав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що додані до позовної заяви квитанції із зазначенням неповного номера банківської картки не є належними та достовірними доказами надання відповідачу кредитних коштів саме на виконання умов кредитного договору. Зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а також наявність заборгованості у заявленому до стягнення розмірі станом на момент звернення до суду. У зв`язку з цим, на думку представника відповідача, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Крім того, представник відповідача вказує, що позивачем до суду подано паперові копії електронних доказів, тоді як оригінали відповідних електронних доказів суду не надано, що, на його думку, виключає можливість визнання таких доказів належними та допустимими. Також у відзиві зазначено, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1900 грн не підлягає задоволенню, оскільки у договорі про споживчий кредит не конкретизовано, які саме послуги надаються позичальнику за комісію, пов`язану з наданням кредиту. Представник відповідача також заперечує проти стягнення нарахованих процентів, посилаючись на те, що їх розмір є неспівмірним із сумою отриманого кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду відповідачу як споживачу кредитних послуг. Крім того, представник відповідача вважає завищеним заявлений позивачем розмір витрат на оплату юридичних послуг, оскільки він, на його думку, не відповідає обсягу та складності наданих послуг, а також вимогам розумності, справедливості та співмірності. З огляду на викладене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

07.08.2026р. представник позивача надав до суду відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача повністю заперечив доводи відповідача, що викладені у відзиві, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на надані позивачем докази заявлених вимог. У зв`язку із чим позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у наданому суд клопотанні просив розгляд справи проводити у його відсутності, позов підтримує та щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, однак її адвокат Безсмертний Сергій Миколайович подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Окрім цього, 24.11.2021р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №3838004, згідно якого відповідачка отримала кредит в сумі 10000грн. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна базова процентна ставка за користування кредиту становить 5.0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Крім цього, 24.11.2021р. між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір №5591263, згідно якого відповідачка отримала кредит в сумі 5900грн. Строк дії договору до 22.06.2022 року. Відповідно до умов кредитного договору проценти за користуванням кредитом нараховуються залежно від періоду користування кредитом, зокрема: у базовий період – за пільговою процентною ставкою 0,50 % за кожен день користуванням кредиту; у спеціальний період – за стандартною процентною ставкою 3,0% за кожен день користування кредитом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд вважає, що банки виконали свої зобов`язання за договорами, надавши відповідачці кредити, а остання користувався кредитними коштами, проте неналежним чином не виконувала зобов`язання за кредитними договорами та допустила заборгованість.

Розмір заборгованості за кредитами та процентами за користування ними суд визнає обґрунтованим.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1900грн., яка визначена умовами кредитного договору, і є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, суд покликається на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

За таких обставин, умови договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1900грн. є нікчемною з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежом.

Проаналізувавши позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вбачає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача вказану вище заборгованість за тілом кредиту і відсотками, та відмовити у стягненні комісії у зв`язку з відсутністю правових підстав для цього, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 18400грн. – заборгованість за основним зобов`язання (за тілом кредиту); 71445грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, що разом становить 89845грн.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2607,02грн., що становить 97,92% від суми задоволених позовних вимог.

Крім цього, згідно статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №607/14338/19-ц від 01.12.2021.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19 роз`яснив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Отже, зміст наведених норм законодавства вказує на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020, № 640/15803/19 від 05.08.2020.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав Договір про надання професійної правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024р., заявку на надання юридичної допомоги та акт про надання юридичної допомоги, згідно якого клієнт зобов`язаний сплатити адвокату винагороду в розмірі 25000грн.

Таким чином, відповідно до ст. 137 ЦПК України, із врахуванням обсягу виконаних адвокатом робіт, часу їх виконання, складності справи, співмірності часу розгляду справи та участі адвоката у її розгляді, зокрема розгляду справи у спрощеному провадженні, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» загальну заборгованість за кредитними договорами в сумі 89845грн., а саме:

-за кредитним договором №0860-9604 від 30.11.2021р у розмірі 3700грн., з яких: 2500грн. – заборгованість за основним зобов`язання (за тілом кредиту); 1200грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

-за кредитним договором №3838004 від 24.11.2021р. у розмірі 47500грн., з яких: 10000грн. – заборгованість за основним зобов`язання (за тілом кредиту); 37500грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

-за кредитним договором №5591263 від 24.11.2021р. у розмірі 38645грн., з яких: 5900грн. – заборгованість за основним зобов`язання (за тілом кредиту); 32745грн. – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 2607,02грн. судового збору та 3000грн. витрат на правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄДРПОУ: 42640371, місце знаходження: 03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Т. В. Струс

Оригінал: reyestr.court.gov.ua