Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №464/2367/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2367/26

пр.№ 2/464/2148/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.09.2026 року м. Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого – судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Бугера Р.Р.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності на квартиру, -

в с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

ОСОБА_2 (надалі – Позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Сихівського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_3 (надалі – Відповідач, ОСОБА_3 ) про визнання дійсним договору купівлі-продажу частки квартири та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою від 10.04.2026 суд залишив позов без руху та встановив заявникові строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 29.04.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 26.05.2026.

26.05.2026 суд відклав підготовче засідання на 18.06.2026.

Підготовче засідання 18.06.2026 не відбулося через перебування судді у нарадчій кімнаті з розгляду кримінального провадження. У зв`язку із цим, наступне засідання було призначене на 20.07.2026.

Ухвалою від 20.07.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 18.08.2026.

У судовому засіданні 18.08.2026 оголошено перерву до 02.09.2026.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, відзив на позовну заяву не подав, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

02.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, оголошення котрого призначив на 11.09.2026.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом з метою захисту свого права власності на частки квартири АДРЕСА_1 , яку відповідач продав ОСОБА_4 . Позивач стверджує, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу частки квартири, який однак не було посвідчено нотаріально через перебування відповідача поза межами території України та смерть ОСОБА_4 . У зв`язку із цим, існує потреба визнати відповідний договір дійсним, що уможливить встановлення обставини входження частки у спірній квартирі до складу спадщини та, відповідно, визнання за позивачем права власності на цю частку в порядку спадкування.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 178 Цивільного процесуального кодексу України (надалі – ЦПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

26.06.1976 ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вступили у шлюб зі зміною дружиною прізвища на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_1 .

11.06.1993 подружжю видавалося свідоцтво про право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 39,2 кв.м.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є громадянином російської федерації та згідно із наявною у матеріалах справи будинковою книгою 13.12.2004 був знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Як зазначає позивач, у 2017 році шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано на підставі рішення мирового судді залізничного районного суду м. рязані російської федерації. На підтвердження вказаних обставин ним надано супровідний лист суду із долученими до нього ухвалою про відкриття провадження у справі та позовною заявою ОСОБА_3 .

У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернуся до ОСОБА_4 із листом від 14.11.2018, у якому просив надіслати йому довіреність на розпорядження коштами ОСОБА_4 у розмірі 1350000 рублів, які обліковувалися на рахунку у Сбербанку №8606/0028. Він також зазначив, що вважає, що залишена ОСОБА_4 квартира у м. Львові з усім приналежним буде влаштовувати його сумою внеску на банківському рахунку у Сбербанку у якості компенсації. Крім цього, він просив визначитися у письмові формі, кому ОСОБА_4 заповідатиме належне їй майно. Він від цього відмовляється і просить не включати його у цей список.

22.09.2021 ОСОБА_4 склала заповіт, згідно із яким все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право заповідається ОСОБА_2 .. Відповідний заповіт зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Качан Н.В. у реєстрі за №№67, 68.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що засвідчено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

У зв`язку із цим, приватний нотаріус завела спадкову справу №5/2025 та видала позивачу свідоцтво про право на спадщину №13 від 13.01.2026, а саме на частки квартири АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 11.06.1993.

Позивач зареєстрував право власності на вказану частку у квартирі, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав №462340172 від 30.01.2026.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до частини 1 статті 15, частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтями 655, 657 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Суд зазначає, що для правильного вирішення спору у цій справі в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу частки у квартирі необхідно встановити факти укладення цього договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в письмовій формі і його виконання сторонами. Так, зміст статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони вчинили правочин у встановленій законом письмовій формі, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю чи частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї сторони договору (постанова Верховного Суду від 03.09.2025 у справі №916/5389/24).

Згідно із частиною 1 статті 205, частиною 1 статті 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 638 ЦК України (у редакції чинній станом на листопад 2018 року) встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд встановив, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу, згідно із яким відповідач відчужив належну йому частки у квартирі АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 прийняла таку частку та оплатила її вартість.

Зміст цього договору зафіксований у листуванні сторін правочину та засвідчений фактичними діями із виконання двостороннього зобов`язання. Зокрема, у листі від 14.11.2018 відповідач погодився, що грошові кошти ОСОБА_4 , що знаходяться на її банківському рахунку, є достатньою компенсацією для нього за квартиру у м. Львові, а для того, щоб отримати можливість розпорядитися ними він просив видати на його ім`я нотаріальну довіреність. Варто зазначити, що підпис на цьому листі належить саме відповідачу, про що свідчить наявний у матеріалах справи висновок експерта ЛНДЕКЦ МВС України №СЕ-19/114-26/14958-ПЧ від 11.06.2026. Висновок експерта ґрунтувався на основі результатів порівняння підписів відповідача, накладених ним на лист від 14.11.2018, а також на нотаріально посвідченій довіреності від 13.06.2006, 22.12.2009, 22.12.2014.

ОСОБА_4 погодилася із пропозицією ОСОБА_3 та, як стверджує позивач, надіслала довіреність на право розпорядження грошовими коштами, які знаходилися на її рахунку у Сбербанку. Відповідну обставину відповідач за весь час розгляду справи не спростував і не подав жодних заперечень у цій частині.

З викладеного випливає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погодили такі істотні умови договору купівлі-продажу як предмет та ціна, а ОСОБА_4 оплатила вартість частки у квартирі шляхом надання відповідачу права розпоряджатися її коштами, що перебували на рахунку, відкритому у банку російської федерації.

Суд також зазначає, що ОСОБА_4 фактично прийняла частку у квартирі, адже до своєї смерті у 2025 році була зареєстрована у ній. Факт реєстрації підтверджується наданою позивачем будинковою книгою.

Попри укладення договору у письмовій формі, його сторони не вчинили жодних дій спрямованих на нотаріальне посвідчення правочину щодо відчуження нерухомого майна, як того вимагає стаття 657 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №367/8271/24 викладено правовий висновок, згідно із яким однією з умов застосування частини 2 статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини 2 статті 220 ЦК України.

У даній справі має місце факт безповоротного ухилення ОСОБА_3 від нотаріального посвідчення правочину, адже відповідач не мав, не має і не матиме наміру повертатися до України і вчиняти дії, необхідні для нотаріального посвідчення договору.

Відповідач є громадянином російської федерації та працівником федеральної служби безпеки російської федерації, що підтверджується наявним у матеріалах справи службовим посвідченням. Відтак, враховуючи, що договір купівлі-продажу було укладено в умовах збройної агресії російської федерації проти України, що розпочалася у 2014 році з анексії Автономної Республіки Крим та частини територій Луганської та Донецької областей, вчинення відповідачем дій щодо нотаріального посвідчення договору на території України було об`єктивно виключене вже на момент укладення договору. ОСОБА_3 , перебуваючи на спецслужбі в органі держави, що здійснює збройну агресію проти України, не мав ні реальної можливості, ні наміру вчиняти правові дії, пов`язані з оформленням прав на нерухоме майно в Україні. Подальша повномасштабна збройна агресія російської федерації, яка розпочата 24.02.2022 та продовжується станом на дату ухвалення цього рішення, лише підтверджує безповоротний характер такого ухилення. Наведене, а також те, що ОСОБА_4 померла вказує на те, що можливість нотаріального посвідчення договору втрачена.

Зважаючи на це, а також враховуючи, що зміст договору купівлі-продажу частки у квартирі не суперечить вимогам закону і відсутні будь-які інші підстави для твердження про його нікчемність, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання відповідного договору дійсним.

Що стосується позовної вимоги про визнання права власності на спірну частку у квартирі в порядку спадкування за заповітом, то суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Згідно з статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно із частинами 1, 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Тобто, внаслідок спадкування на майно, яке належало спадкодавцеві на праві власності, право власності на це майно у спадкоємця виникає з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 328 ЦК України установлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №689/572/23 зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Отже, ефективним способом захисту прав спадкоємця, який вважає себе таким, що прийняв спадщину, є вимога до інших спадкоємців про визнання права власності на спадкове майно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 заповіла позивачу усе належне їй майно, а після її смерті позивач прийняв спадщину, оскільки приватний нотаріус завела спадкову справу за його зверненням і видала йому свідоцтво про право на спадщину, яке стосувалося виключно частки у спірній квартирі, яка належала померлій. Разом з тим, приватний нотаріус не видавав свідоцтва про право на спадщину на частки у спірній квартирі, яка належала ОСОБА_3 і яка була відчужена ним на користь ОСОБА_4 за її життя, в силу відсутності для цього передумов. Зокрема, на той момент у Державному реєстрі речових прав не було запису про реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на другу частку у квартирі, а договір купівлі-продажу був нікчемним в силу положень цивільного законодавства.

Суд зазначає, що позивач позбавлений можливості оформити спадкові права на спірну частку у квартирі у нотаріальному порядку, враховуючи викладені вище обставини.

Поряд з цим, підстави для такого спадкування наявні, адже ОСОБА_4 у встановленому законом порядку набула у власність спірну частки у квартирі та при цьому заповіла позивачу усе без винятку належне їй майно.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судовий збір за подання позову покладається на відповідача у розмірі 9980,56 грн.

Керуючись статтями 2, 133, 134, 137, 141, 259, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

у х в а л и в :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати дійсним Договір купівлі-продажу частки квартири АДРЕСА_1 , який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

3. Визнати за ОСОБА_2 право власності на частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 9980,56 грн. судового збору.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; паспорт НОМЕР_5 , виданий залізничним РОВД м. рязані).

Повне судове рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий Микола БОРАЧОК