Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №450/3141/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3141/26 Провадження № 2/450/2613/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в:

Представник позивача Докуніна Д.В. через систему «Електронний Суд» звернулась в суд з позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 528695-КС-001 від 08.03.2025 року у розмірі 93426 грн. 97 коп., яка складається з 36150 грн. 72 коп. заборгованості за тілом кредиту, 35401 грн. 71 коп. заборгованості за відсотками та 21874 грн. 54 коп. заборгованості по відсотках згідно ст. 625 ЦК України.

Мотивувала вимоги тим, що 08.03.2025 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір № 528695-КС-001, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 50000 грн. строком на 24 тижні, а саме до 23.08.2025 року, зі сплатою 1 % в день протягом всього строку кредитування та 10000 грн. комісії за видачу кредиту. 16.06.2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 528695-КС-001 від 08.03.2025 року, за умовами якої відповідачу надано додаткові грошові кошти в сумі 14000 грн. 26.10.2025 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 528695-КС-001 від 08.03.2025 року, за умовами якої відповідачу надано додаткові грошові кошти в сумі 33000 грн. Вказала, що відповідач не виконав в повному обсязі свого обов`язку щодо повернення грошових коштів, частково сплативши грошові кошти на виконання умов договору, зв`язку з чим утворилася згадана заборгованість. Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити. Крім цього, просила витребувати у АТ КБ «Приват Банк» інформацію, що містить банківську таємницю.

Ухвалою від 07.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлявся про судовий розгляд шляхом направлення поштової кореспонденції.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Ухвалою від 07.07.2026 року клопотання представника позивача ТзОВ «Бізнес Позика» Докуніної Д.В.про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю. Уповноважено представника позивача ТзОВ «Бізнес Позика» Докуніну Д.В.на отримання у АТ КБ «ПриватБанк» витребуваних доказів, які слід надати суду, а копії таких скерувати відповідачу, докази чого надати суду.Вказана ухвала представником позивача не виконана.

Ухвалою від 21.09.2026 року стягнуто з представника позивача ТзОВ «Бізнес Позика» Докуніної Д.В. штраф у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3328 грн., за невиконання ухвали суду від 07.07.2026 року.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу вимог ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 08.03.2025 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Бізнес Позика» договір № 528695-КС-001 про надання споживчого кредиту, шляхом підписання такого та паспорту споживчого кредиту електронним підписом одноразовими ідентифікаторами UA-7824, UA-5335, внаслідок чого отримав кредит у розмірі 50000 грн. строком на 24 тижні, а саме до 23.08.2025 року, зі сплатою 1 % в день протягом всього строку кредитування та 10000 грн. комісії за видачу кредиту.

16.06.2025 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Бізнес Позика» додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 528695-КС-001 від 08.03.2025 року, шляхом її підписання електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора UA-2105, за умовами якої відповідачу надано додаткові грошові кошти в сумі 14000 грн., строк повернення кредиту продовжено на 100 днів, а також встановлено зобов`язання зі сплати комісії за надання кредиту в сумі 2800 грн.

26.10.2025 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Бізнес Позика» додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 528695-КС-001 від 08.03.2025 року, шляхом її підписання електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора UA-6741, за умовами якої відповідачу надано додаткові грошові кошти в сумі 33000 грн., строк повернення кредиту продовжено на 232 дні, а також встановлено зобов`язання зі сплати комісії за надання кредиту в сумі 6600 грн.

З візуальних форм послідовності дій клієнта вбачається, що ОСОБА_1 скеровано електронні підписи у виді одноразових ідентифікаторів UA-7824, UA-5335, UA-2105, UA-6741 для підписання договору № 528695-КС-001 про надання споживчого кредиту від 08.03.2025 року та додаткових угод до нього.

Як вбачається з підтверджень щодо здійснення переказу грошових коштів ТзОВ «ПрофітГід», позивач 08.03.2025 року надав в позику відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50000 грн., 16.06.2025 року в розмірі 14000 грн., 26.10.2025 року в сумі 33000 грн.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до умов договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість по кредиту, проценти за його використання, однак свої зобов`язання не виконав в повному обсязі, частково сплативши грошові кошти в сумі 247671 грн. 40 коп., у встановлений строк кредит не повернув та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 93426 грн. 97 коп., яка складається з 36150 грн. 72 коп. заборгованості за тілом кредиту, 35401 грн. 71 коп. заборгованості за відсотками та 21874 грн. 54 коп. заборгованості по відсотках згідно ст. 625 ЦК України, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом та довідкою про стан заборгованості від 18.06.2026 року.

З цього приводу слід звернути увагу, що ОСОБА_1 , здійснивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і наявності у нього зобов`язань за таким.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, нарахована представником позивача заборгованість за кредитним договором № 528695-КС-001 від 08.03.2025 року по процентах річних відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 21874 грн. 54 коп. не підлягатиме стягненню з відповідача на користь ТзОВ «Бізнес Позика».

Крім цього, з розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено в якості погашення заборгованості по процентах річних відповідно до ст. 625 ЦК України, які підлягають списанню кредитодавцем, грошові кошти в загальній сумі 26625 грн. 46 коп., а відтак, вказану вище суму слід врахувати в якості погашення заборгованості за відсотками.

Верховний Суд у постанові від 12.10.2023 у справі № 308/3956/15-ц наголосив на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Суд апеляційної інстанції правомірно врахував надані банком розрахунки заборгованості та наявні матеріали кредитної справи, оскільки указані документи стосуються предмета доказування у справі.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором № 528695-КС-001, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «Бізнес Позика» 08.03.2025 року, становить 44926 грн. 97 коп., яка складається з 36150 грн. 72 коп. заборгованості за тілом кредиту, 8776 грн. 25 коп. заборгованості за відсотками (35401 грн. 71 коп. - 26625 грн. 46 коп.).

Відтак, судом здійснено перевірку розрахунку заборгованості, наданого позивачем, внаслідок чого встановлено його часткову відповідність умовам кредитного договору і чинного законодавства та наявності у ОСОБА_1 зобов`язання перед ТзОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором № 528695-КС-001 від 08.03.2025 року у розмірі 44926 грн. 97 коп.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що аргументи, якими представник позивача мотивувала позовні вимоги, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 528695-КС-001 від 08.03.2025 року в розмірі 44926 грн. 97 коп., яка складається з 36150 грн. 72 коп. заборгованості за тілом кредиту, 8776 грн. 25 коп. заборгованості за відсотками.

За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 16, 526, 527, 530, 599, 610-612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд, –

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 528695-КС-001 від 08.03.2025 року у розмірі 44926 грн. 97 коп., яка складається з 36150 грн. 72 коп. заборгованості за тілом кредиту, 8776 грн. 25 коп. заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»– відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у сумі 2662 грн. 40 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.