Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №461/5913/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5913/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді Павлюк О. В., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (далі – ТОВ «Цикл Фінанс» або Позивач) (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код в ЄДРПОУ: 43453613) до ОСОБА_1 (далі – Відповідач, Боржник або Позичальник) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовною заявою до Відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № F-00273459 від 11.08.2025 у розмірі 8960,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 11.08.2025 між ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» та Відповідачем укладений кредитний договір № F-00273459, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит та зобов`язався його повернути у порядку та строки, визначені договором. ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит у розмірі 8000,0 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Водночас, Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків не виконав. У подальшому, 27.03.2026 між ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 26/03/27-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № F-00273459 від 11.08.2025 перейшло до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС». Загальний розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 8960,00 грн., яка складається з такого: 8000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 960,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період 11.08.2025 по 23.08.2025. Як новий кредитор у зобов`язанні дану суму просить стягнути у примусовому порядку.

У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026 для розгляду цієї справи визначена суддя Павлюк О. В.

Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 11.08.2026 відкрив провадження у справі та призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановивши сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Окрім того, вказаною ухвалою суд витребував у ТОВ «НоваПей» інформацію, а саме: вказати чи належить/належав картковий рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); підтвердити чи спростувати наявність операції по зарахуванню коштів у період 11.08.2025-13.08.2028 на суму 8000.00 грн. на рахунок № НОМЕР_2 . У разі наявності операції – надати платіжне доручення/інструкцію; а також виписку по рахунку № НОМЕР_2 , з урахуванням операції по зарахуванню коштів у період 11.08.2025-13.08.2028 на суму 8000.00 грн.

18 вересня 2026 року на адресу суду від ТОВ «НоваПей» надійшла інформація на виконання вказаної вище ухвали, зокрема, що картковий рахунок № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та надана виписка по вказаній банківській картці.

Сторони у справі про судовий розгляд цього позову були повідомлені належним чином.

Клопотання від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надходили.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подала, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розгляд справи по суті відбувся 21.09.2026.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Суд встановив, що 11.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГВАДІАНА» (далі - Первісний кредитор/Товариство) та Позичальником, яким є - ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладений договір № F-00273459 (ID Договору 267458) надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Кредитний договір) у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор зобов`язується надати Відповідачу кредит у сумі 8000,00 грн. строком на 12 днів зі сплатою 1 % на добу, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (п. п. 3.1., 3.2., 4.4. Кредитного договору).

Позичальник з метою оформлення Кредиту заповнює Заявку на вебсайті Кредитодавця, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в Заявці як обов`язкові для заповнення (п. 2.8. Кредитного договору).

Позичальнику надається можливість вивчити умови Договору, включаючи усі його суттєві умови, а також умови кредитування. Позичальник не обмежений в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у Паспорті позики, а також на вебсайті Кредитодавця (п. 2.20. Кредитного договору).

Після ознайомлення з Паспортом кредиту, умовами Договору, інформацією про Кредитодавця, Позичальник може відмовитися від пропозиції Товариства щодо укладання Договору. У випадку незгоди Позичальника з умовами та/або з відмовою Позичальника підписати Договір, він натискає кнопку «Відмова/не згоден» та повертається до розділу Заявки і вносить необхідні коригування, або залишає вебсайт Кредитодавця (п. 2.23. Кредитного договору).

У разі згоди зі запропонованими умовами кредитування, Позичальник має натиснути кнопку в Особистому кабінеті «З умовами договору (оферти) згоден» та після чого Позичальнику надсилається електронне повідомлення Кредитодавцем, для підписання у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором Договору. При цьому одноразовий ідентифікатор передається Кредитодавцем, як суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти Договір Позичальнику (іншій стороні електронного правочину) у текстовому повідомленні засобом рухомого (мобільного) зв`язку на зазначений (на момент направлення Пропозиції) Позичальником у своєму Особистому кабінеті номер мобільного телефону (телефонний номер мобільного (рухомого) зв`язку), та додається (приєднується) до електронного повідомлення від Позичальника як особи, яка прийняла Пропозицію (п. 2.24. Кредитного договору).

У разі згоди зі запропонованими умовами кредитування, Позичальник підтверджує свою згоду після чого підписує Договір за допомогою отриманого Одноразового ідентифікатора (п. 2.25. Кредитного договору).

Відповідно до п. 19.2. Кредитного договору Договір підписано Позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого передбачено Законом України «Про електронну комерцію».

Таким чином, Кредитний договір укладений у формі електронного документу та підписаний Відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Одноразовий персональний ідентифікатор № FN773012 направлений Відповідачу 11.08.2025 на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання кредиту – 380973400977 та введений Позичальником у відповідне поле на сайті Первісного кредитора 11.08.2025.

Виконання Первинним кредитором обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 8000,00 грн. Відповідачеві підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічного оператора платіжних послуг сервісу «Platon», якою повідомлено про успішність транзакції, а також випискою по картковому рахунку Відповідача.

Суд також встановив, що 27.03.2026 між Первісним кредитором (ТОВ «ФК «ГВАДІАНА») та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 26/03/27-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ГВАДІАНА» відступає ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» за плату належні йому права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників відповідно до Додатку 1.

Таким чином, до Позивача перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № F-00273459 від 11.08.2025, що підтверджується договором факторингу № 26/03/27-01 від 27.03.2026, витягом з Реєстру прав вимог від 27.03.2026 та платіжними інструкціями, як доказ оплати права грошової вимоги згідно договору факторингу № 26/03/27-01 від 27.03.2026.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № F-00273459 від 11.08.2025, представленого позивачем у позовній заяві, загальний розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 8960,00 грн., яка складається з наступного: 8000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 960,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період 11.08.2025 по 23.08.2025 (у межах строку договору).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України, презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Докази, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги не оспорюються і з огляду на презумпцію правомірності правочинів, на підставі яких до позивача перейшло право вимоги до відповідача, він вправі пред`являти відповідну вимогу про стягнення коштів.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі яка розглядається кредитний договір № F-00273459 від 11.08.2025, укладений сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено у Розділі 2 договору, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Водночас, всупереч зазначеним нормам, Відповідач не надав жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення кредитного договору № F-00273459 від 11.08.2025 в електронному виді та накладення на нього будь якого іншого підпису.

Крім того, за змістом частини першої статті 1047 ЦК України, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, відповідно частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов`язок доказування протилежного.

Проте, як і в попередньому випадку Відповідач не надав жодного підтвердження факту неотримання грошових коштів за кредитним договором.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладених між сторонами кредитного договору такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Доказів виконання умов кредитних договорів та повернення коштів відповідач не надав, що в загальному, свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Так, відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На основі аналізу цих правових норм Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, Відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № F-00273459 від 11.08.2025 у розмірі 8960,00 грн., яка складається з такого: 8000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 960,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом за період 11.08.2025 по 23.08.2025, яка підлягає стягненню в примусовому порядку.

Позивач у зв`язку зі захистом своїх прав поніс судові витрати, які складаються з наступного: судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 2662,40 гривень, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановив суд, між позивачем ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» та - адвокатом Юхименком Юрієм Юрійовичем укладено договір № 13.04/26 від 13.04.2026 року про надання правової допомоги та Додаткову угоду № 1 до договору № 13.04/26 від 13.04.2026, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Згідно з Розділом 4 Договору отримання винагороди адвокатом за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких, а також умови та порядок розрахунків узгоджується сторонами та визначаються у додатках до цього договору. Здійснення оплати гонорару адвокату затверджується Актом прийому-передачу надання послуг.

Відповідно до Акту № 9/ЦФ прийому-передачі наданих послуг від 20.04.2026 року, вбачається, що правова допомога полягала у правовому аналізі обставин спірних правовідносин, судової практики, формуванні доказів, надання консультацій тощо, вартістю 1000,0 гривень; складення позовної заяви вартістю 4000,0 гривень.

Суд погоджується з відповідністю зазначеного розміру вартості наданих послуг та вважає його обґрунтованим, з огляду на характер справи та правовідносин у ній, обсяг матеріалів наданих суду, зміст та обсяг поданих суду заяв та складність справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір, що сплачений при поданні позовної заяви у розмірі 2662,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 81, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов – задовольнити.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код в ЄДРПОУ: 43453613) заборгованість за Кредитним договором № F-00273459 від 11.08.2025 у розмірі 8960,00 грн (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят гривень гривень).

3. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код в ЄДРПОУ: 43453613) судові витрати, а саме: судовий збір, що сплачений при поданні позовної заяви у розмірі 2662,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК