Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №439/1122/24 — Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/1122/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Рахімової О.В.,

за участю секретаря судових засідань Скорик І.Б.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Черниш І.І.

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільної справи за позовною заявою представника позивача ОСОБА_3 адвоката Білик Романни Олегівни до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, –

встановив:

ОСОБА_3 від імені та в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Раніше між сторонами виник спір щодо користування підвальним приміщенням загального користування, де відповідачка (жителька кв. АДРЕСА_2 ) самовільно звела дерев`яну стіну з дверима, обмеживши доступ позивачки до її підвальної комірки. У зв`язку з цим ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні майном (справа №439/1059/23). Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 11 грудня 2023 року провадження у вказаній справі було закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачка добровільно демонтувала споруду.

Разом з тим, під час судового засідання у справі №439/1059/23, яке відбулося 10 липня 2023 року, відповідачка ОСОБА_2 у присутності судді, секретаря та представника позивачки публічно висловила на адресу позивачки звинувачення: «через тебе та таких як ти загинув мій онук». Позивачка вважає вказане висловлювання недостовірним, вираженим у зневажливій, брутальній та принизливій формі, а також таким, що порушує її особисті немайнові права, ганьбить честь, гідність і ділову репутацію.

Позивачка зазначає, що протягом 39 років працювала вчителем української мови та літератури у Бродівській ЗОШ №3, має бездоганну репутацію та авторитет. Позивачка є вдовою військовослужбовця (інваліда війни), а також матір`ю двох синів-військовослужбовців (один із яких є учасником бойових дій та інвалідом II групи). З огляду на це, безпідставне звинувачення у загибелі онука відповідачки завдало позивачці, яка є особою з інвалідністю I групи, глибоких душевних страждань та спричинило погіршення стану здоров`я (гіпертонічні кризи, головний біль, психоемоційний стрес). Завдану моральну шкоду позивачка оцінює у 20 000 грн.

А тому просить визнати висловлювання ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 , яке мало місце 10.07.2023 року, образливим та таким, що принижує честь, гідність та репутацію ОСОБА_3 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Ухвалою судді від 13 червня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Відповідачка ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Черниш Ірину Ігорівну подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.

В обґрунтування покликається на те, що фраза відповідачки «через тебе та таких як ти загинув мій онук» як вираження її суб`єктивної думки, є оціночним судженням. Дане висловлювання, з огляду на характер використання мовних символів, не може бути витлумачене як таке, що містить фактичні дані. Фраза відповідачки «через тебе та таких як ти загинув мій онук» не містила безспірних тверджень про достовірні фактичні дані, а ґрунтувалася на інформації, що містила оціночні судження і стосувалася критики особи позивачки.

Відповідачка зазначає, що вказана фраза є вираженням її суб`єктивної думки, власних поглядів та особистого сприйняття поведінки позивачки, а не повідомленням про конкретні фактичні дані чи події. З огляду на мовно-стилістичні засоби, дане висловлювання є оціночним судженням, істинність чи правдивість якого неможливо перевірити або довести.

Представник відповідача стверджує, що на підставі ст. 277 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про інформацію» та ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оціночні судження не підлягають спростуванню, а особа не може бути притягнута до відповідальності за їх висловлення (що узгоджується з правовими позиціями ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» та постановами Верховного Суду).

Відповідачка вважає, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження складу цивільного правопорушення, протиправності дій відповідача чи фактів завдання шкоди її немайновим правам, а позовні вимоги ґрунтуються виключно на припущеннях.

З огляду на відсутність підстав для захисту права та відшкодування моральної шкоди, відповідачка просить суд прийняти відзив та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 14.11.2024 року підготовче провадження у цивільній справі закрито. Цивільну справу призначино до судового розгляду по суті в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

11.02.2025 року представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в обґрунтування зазначає, що позивачка звернулася до суду з позовом про визнання висловлювання відповідачки ОСОБА_2 від 10.07.2023 року («через тебе та таких як ти загинув мій онук») образливим і таким, що принижує її честь, гідність і ділову репутацію, та про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

Позивачка зазначає, що під час безпосередніх судових засідань у цій справі відповідачка ОСОБА_2 продовжує її ображати, принижувати перед присутніми та завдавати моральної шкоди.

Внаслідок постійних образ і психоемоційного стресу в залі суду стан здоров`я позивачки погіршився. Під час розгляду справи ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному/амбулаторному лікуванні через гіпертонічний криз, що безпосередньо пов`язане з діями відповідачки.

Систематичне приниження та суттєве погіршення самопочуття змусили позивачку збільшити розмір вимоги про відшкодування моральної шкоди з 20 000 грн до 50 000 грн. А тому, просить визнати висловлювання ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 , виголошене 10.07.2023 року, образливим та таким, що принижує честь, гідність і репутацію ОСОБА_3 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Позивач в судових засіданнях неодноразово підтримувала свій позов, надавала доповнення, зауваження та збільшила свої позовні вимоги, посилаючись на позов та надані обґрунтування в самому позові та позові про збільшення позовних вимог, в той же час зазначала, що докази, а саме аудіозапис вказаного судового засідання надасть безпосередньо суду, коли справа за № 439/1059/23 повернеться з Апеляційного суду Львівської області, оскільки не може достовірно розібратись на якому з дисків є вказане судове засідання, як доказ протиправної поведінки ОСОБА_2 в неї записане, для відтворення в залі судового засідання. Категорично заперечила щодо зупинення провадження по справі, до повернення цивільної справи за № 439/1059/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо придмета спору : ТОВ " Бродівська управляюча компанія", Бродівська міська рада Львівської області, відділення поліції № 1 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, наполягала на його задоволенні. Представником позивача тільки 26.03.2026 року було надано Бродівському районному суду Львівської області дані та сам звукозапис, як доказ, який на думку позивача та іі представника підтверджує висловлювання відповідачки ОСОБА_2 від 10.07.2023 року («через тебе та таких як ти загинув мій онук») як образливе і таке, що принижує честь, гідність і ділову репутацію позивача, та є підставою для стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позов заперечили просили відмовити в його задоволенні.

Також, представником відповідача подано заяву, в якій зазначає, що під час розгляду справи відповідачка надавала пояснення щодо обставин спору, де у хронологічному порядку висловила фрази: 25 хв 53 с: «В мене внук загинув через таких, як вона...»; 26 хв 03 с: «Багато людей загинуло...»; 26 хв 07 с: «Щоб тобі добре жилося...»; 26 хв 16 с: «Люди воюють, а вона заяви, суди, заяви. Скільки можна...».

Зазначені фрази виголошені відповідачкою в контексті надання пояснень щодо предмету спору та зумовлені її особистими переживаннями через загибель онука під час захисту України, а також тривалим судовим конфліктом між сторонами. Вони є емоційною реакцією, моральним осудом та критичною оцінкою поведінки позивачки, а не повідомленням про конкретні перевірювані факти.

Окремі фрази не можуть оцінюватися ізольовано від загального змісту виступу відповідачки, що узгоджується зі сталою судовою практикою Верховного Суду щодо оцінки висловлювань у їх повному контексті.

На підставі ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. 277 ЦК України, п. 15 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 № 1, а також правових позицій Верховного Суду у справах № 761/7795/17 (постанова від 04.07.2018) та № 757/22307/17-ц (постанова від 22.05.2019), предметом судового захисту може бути лише недостовірна фактична інформація. Емоційні висловлювання, оціночні судження та суб`єктивні думки спростуванню не підлягають.

Обов`язок доводити правдивість оціночних суджень суперечить свободі вираження поглядів, гарантованій ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії»).

На основі викладеного відповідачка зазначила, що досліджений звукозапис судового засідання не підтверджує факту поширення недостовірної інформації та складу цивільного правопорушення, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що була присутньою по вказаній справі 439/1059/23, як представник ОСОБА_3 , але не чула прямих образ зі сторони ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_3 . На думку свідка, це була висловлена біль ОСОБА_2 щодо загибелі свого онука під час захисту України від навали агресора російської федерації. Між позивачем та відповідачем склалися напружені та емоційні відносини, які нажаль, як знає свідок, виникли ще з моменту заселення їх будинку мешканцями, тобто тривають вже десятиліття. Додала, що ні головуючий по справі Петейчук Б.М., ні секретар судового засідання по справі за номером 439/1059/23, ні вона, як представник ОСОБА_3 , не могли вплинути на напружено емоційні відносини між вказаними сторонами, ні тоді, не зараз.

Суд заслухавши учасників справи, свідка, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 11 грудня 2023 року Бродівським районним судом Львівської області було винесено ухвалу про закриття провадження у справі №439/1059/23 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Бродівська управляюча компанія», Бродівська міська рада Львівської області, Відділення поліції №1 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням у зв`язку відсутністю предмету спору.

Під час судового засідання в межах вищевказаної справи відповідачка ОСОБА_2 висказала на адресу позивачки висловлювання: «через тебе та таких як ти загинув мій онук».

Відповідно до ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Крім того, ст. 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Положеннями статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 ЦК України).

За змістом статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення такого позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до частини 1статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Як зазначено у пункті 4Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Як роз`яснено у пункті 15Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації,тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебачення чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (не повні або перекручені).

Також у пункті 19 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 вказано, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (§ 188 рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 2015 року у справі «KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE», заява № 30582/04).

У п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» (12/1984/84/131) (Страсбург, 08 липня 1986 року) зазначено, що свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 Конвенції, свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій.

Позивач просить визнати образливою та такою, що принижує честь і гідність, та порушує репутацію ОСОБА_3 інформацію, висловлену ОСОБА_2 під час судового засідання, яке мало місце 10.07.2023 року.

У відповідності до вимог ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 1, 4 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позивачем подано до суду позов про захист честі, гідності, ділової репутації, проте з наданих позивачем доказів неможливо встановити, яким чином ця інформація вплинула на ділову репутацію позивача, порушила його честь та гідність, яким чином та які саме немайнові права порушені відповідачем та не додано докази у підтвердження цього.

Під час розгляду вказаної справи позивач не надав достатніх доказів поширення відповідачем інформації, яка б принижувала його честь, гідність чи ділову репутацію, стосувалася його особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до роз`яснень Верховного Суду України у пункті 9 постанови Пленуму від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Відповідно до ст. 277 ЦК України оціночні судження не є предметом судового захисту. Суду слід розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - не можна. Що стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії»)

Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, вони, як і думки, переконання судження, критична оцінка певних фактів і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені на предмет відповідності їх дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містить фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містить фактичні дані (зокрема з огляду на вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Аналізуючи зміст фрази «через тебе та таких як ти загинув мій онук», суд доходить висновку, що дана фраза: носить узагальнений, емоційний та суб`єктивно-оціночний характер; не містить вказівок на конкретні протиправні фактичні дії позивачки, які б перебували у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю онука відповідачки; є вираженням суб`єктивних переживань, психологічного стану та критичного ставлення відповідачки до позивачки в умовах трагічної втрати родича на війні та супроводжуючого цивільно-правового конфлікту.

Оскільки спірне висловлювання за своєю правовою природою є оціночним судженням, а не спотворенням фактичних даних чи повідомленням про конкретні факти, воно не підлягає судовому спростуванню та не створює підстав для цивільно-правової відповідальності.

Оскільки судом не встановлено складу цивільного правопорушення в діях відповідачки, похідна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. задоволенню також не підлягає.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 77-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити .

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Позивачка: ОСОБА_3 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2

Суддя О.В. Рахімова