Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №600/3782/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3782/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить (з урахуванням позовної заяви в новій редакції):

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1192 від 31.07.2025 року, в частині призову та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_1 та зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ;

- стягнути на користь позивача сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних зазначив, що на момент призову на військову службу під час мобілізації він був студентом 4 курсу денної форми навчання Буковинського державного медичного університету за освітнім ступенем «магістр». На підтвердження зазначених обставин позивач посилається на довідку закладу освіти від 01.08.2025 № 648, довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО та лист закладу освіти від 21.08.2025 № 01.13/3-1268, відповідно до яких його навчання є послідовним, а попереднім здобутим рівнем освіти був рівень молодшого спеціаліста.

На думку позивача, зазначені обставини відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надавали йому право на відстрочку від призову та виключали можливість його призову на військову службу під час мобілізації.

Позивач зазначає, що його було призвано на військову службу під час мобілізації та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відтак позивач вважає, що під час здійснення призову відповідач не з`ясував належним чином наявність у нього права на відстрочку, хоча відповідні обставини могли бути встановлені на підставі документів про навчання.

Також звертає увагу на те, що його намагання повідомити працівників ТЦК та СП про статус студента та наявність підстав для відстрочки були проігноровані, у зв`язку з чим він був фактично позбавлений можливості реалізувати право на відстрочку.

Крім того, позивач посилається на порушення порядку проведення медичного огляду, зазначаючи, що йому не було належним чином надано можливості подати медичні документи та висловити скарги щодо стану здоров`я.

З огляду на викладене позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1192 від 31.07.2025 в частині його призову та зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , а також зобов`язати військову частину НОМЕР_2 виключити його зі списків особового складу.

2. Відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що позивач посилається на право на відстрочку від призову як здобувач освіти, однак відповідно до довідки про здобувача освіти від 31.07.2025 поточне здобуття ним освіти порушує встановлену законом послідовність здобуття рівнів освіти, а тому передбачених законом підстав для відстрочки останній не мав.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач не подавав до територіального центру комплектування заяви про надання відстрочки та документів, які підтверджують право на неї, як це передбачено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Доказів подання такої заяви до позовної заяви також не додано.

Наголошував на тому, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.07.2025 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23, відповідач також вказав на незворотність процедури призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації та зазначив, що визнання процедури призову протиправною саме по собі не зумовлює звільнення особи з військової служби.

З огляду на викладене ІНФОРМАЦІЯ_3 просив у задоволенні позову відмовити.

3. Відповідач (Військова частина НОМЕР_1 ) подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що позивача направлено ІНФОРМАЦІЯ_5 до військової частини для проходження базової та фахової підготовки, після чого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2025 № 221 його зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта.

Відповідач зазначив, що під час зарахування позивача до списків особового складу командир військової частини діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України та іншими нормативно-правовими актами.

На думку відповідача, після зарахування до списків особового складу позивач набув статусу військовослужбовця, а виключення зі списків військової частини можливе лише у випадках, прямо передбачених законодавством, зокрема у зв`язку зі звільненням з військової служби.

При цьому відповідач вказав, що позивач із рапортом про звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_1 не звертався, а тому підстав для його виключення зі списків особового складу немає.

З огляду на викладене військова частина НОМЕР_1 просила у задоволенні позову відмовити повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

2. Ухвалою суду відмовлено позивачу в забезпеченні позову.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку та є військовозобов`язаним, студентом 4 курсу Буковинського державного медичного університету, навчається за денною формою навчання на умовах контракту та здобуває освітній ступінь «магістр», що підтверджується довідкою № 648 від 01.08.2025 року, довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО та листом закладу освіти № 01.13/3-1268 від 21.08.2025 року.

3. Згідно витягу з наказу по Буковинському державному медичному університеті від 663-ст від 31.08.2023 року "Про поновлення та навчання" встановлено, що ОСОБА_1 , відрахованого за невиконання навчального плану (наказ № 533 - ст від 22.08.2023) з 3 курсу ) (6 семестр ) 2022/23 н.р., який навчався за спеціальністю 222 медицина (магістр) за навчальним планом 6 років за контрактом зарахувати з 01.09.2023 року на 3 курс (5 семестр) 2023/24 н.р. за спеціальністю 222- медицина (магістр) на денну форму навчання за контрактом у групу 14 у зв`язку з поновленням на навчання.

4. 31.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 видано наказ № 1192, яким позивача призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження військової служби. На підставі зазначеного наказу позивач був направлений до військової частини НОМЕР_2 та зарахований до списків її особового складу.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Дія указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, зокрема дія воєнного стану на території України пролонгується станом на теперішній час.

2. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби закріплено у Законі України №2232-XII від 25.03.1992 року «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон України №2232-XII).

Згідно ч.1 ст.1 Закону України №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону України №2232-XII).

Згідно ч.5 ст.22 Закону України №2232-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

3. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі - Закон України №3543-XII).

Згідно ст.1 Закону України №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ч.4 ст.3 Закону України №3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно п.1 ч.3 ст.23 Закону України №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;

Відповідно до ч.ч.7-8 ст.23 Закону України №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 було затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560), який, зокрема, але не виключно, визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення, та процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

За п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За п.62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5.

Окрім того, за п.63 Порядку №560 Військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

5. Суд також звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до органів ТЦК та СП з відповідною заявою про надання відстрочки до моменту видання спірного у справі.

Позивачем також не зазначено підстав, внаслідок яких він не скористався правом на подання заяви до органів ТЦК та СП про отримання відстрочки від призову на військову службу з моменту початку навчання.

Судом також встановлено, що фактично позивач оскаржує наказ начальника в частині його призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який згідно приписів п.19 ч.1 ст.4 КАС України є індивідуальним актом - тобто актом (рішенням) суб`єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зпу справі №3/35-313 зазначено, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

При визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації (п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008в справі №1-10/2008).

6. Оскаржуваний наказ, про призов позивача на військову службу є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час звернення позивача до суду та вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби до військової частини.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, відповідно до якої, такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 у справі №П/9901/97/21).

7. Після видання спірного рішення, виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі також - Положення №1153/2008).

Суд також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 року по справі №160/2592/23 дійшов висновків, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною (видання наказу) не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ, як акт індивідуальної дії є реалізованим його застосуванням, а тому підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу відповідача також відсутні.

Верховний Суд неодноразово посилався на низку рішень Європейського суду з прав людини, які розкривають підхід до обґрунтованості судових рішень.

Як зазначив Верховний Суд, ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Викладені в цьому рішенні мотиви та аргументи дають, на думку суду, відповідь на всі суттєві доводи сторін.

8. Суд також відхиляє посилання позивача на документи, отримані після його призову, як на безумовну підставу для скасування наказу, оскільки такі документи не свідчать про те, що на момент прийняття наказу № 1192 від 31.07.2025 року відповідач мав достовірні та належним чином підтверджені відомості про наявність у позивача права на відстрочку та не підлягав призову.

При цьому суд зауважує, що питання правильності внесення відповідних відомостей до ЄДЕБО та питання правомірності призову є різними за своїм предметом. Якщо позивач вважає, що відомості ЄДЕБО щодо послідовності здобуття ним освіти були сформовані неправильно, це саме по собі не свідчить про протиправність дій ТЦК та СП, який при прийнятті рішення використовував офіційні відомості державної інформаційної системи.

Зазначений підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, у якій при вирішенні спорів щодо права студентів на відстрочку суди досліджують саме питання послідовності здобуття освіти та правильності формування відповідної інформації в ЄДЕБО.

9. Щодо доводів позивача про порушення процедури проходження військово-лікарської комісії суд зазначає, що предметом цього спору є правомірність наказу про призов у частині призову позивача та наслідків такого призову. Самі по собі твердження щодо порушень під час проведення медичного огляду не можуть бути підставою для скасування наказу, якщо такі порушення не підтверджені належними та допустимими доказами та не встановлено їх безпосереднього впливу на законність оскаржуваного рішення.

Аналогічно, посилання позивача на відсутність повістки на відправлення не є самостійною та достатньою підставою для скасування наказу про призов, якщо судом встановлено, що сам позивач підлягав призову, а обставини, на які він посилається як на підставу для не підлягання призову, на відповідний момент не були належним чином підтверджені та оформлені.

10. Суд також враховує правову позицію Верховного Суду щодо необхідності розмежування питання законності призову та питання подальшого проходження військової служби. Скасування рішення про призов та питання звільнення з військової служби не є тотожними правовими категоріями, а тому суд має оцінювати заявлений спосіб захисту з урахуванням конкретних обставин справи.

Водночас, у цій справі суд не встановив протиправності наказу № 1192 від 31.07.2025 року.

Оскільки основна позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу задоволенню не підлягає, похідна від неї вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу також не підлягає задоволенню.

11. Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідачів, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положення ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, у спірних правовідносинах діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. З огляду на те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, судом не вирішується питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправним та скасування наказів - відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).

Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).

Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ).

Суддя О.В. Боднарюк