Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №580/8483/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року справа № 580/8483/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в письмовому провадженні питання ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

05.08.2026 Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд. 235; код ЄДРПОУ 44131663) (далі – позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) податкового боргу в сумі 42361,03 грн.

Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач має непогашений податковий борг. Боржнику сформовано податкова вимога від 02.11.2020 № 5214-13, яку направлено листом з повідомленням. Станом на дату звернення до суду заборгованість непогашена.

Ухвалою від 10.08.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи правилами спрощеного позовного провадження.

Вирішуючи спір, суд установив, що pгідно з даними зворотнього боку облікових карток відповідач має недоїмку в сумі 42361,03 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, що виник у зв`язку з узгодженням податкового повідомлення-рішення від 29.05.2024 №0406031-2407-2301-UA71080490000022110 зі строком сплати 26.10.2024 на суму 38089,50грн (з урахуванням сплати 35586,83грн недоїмка становить 2502,67грн) та нарахованої пені 39858,36грн. У зв`язку з несплатою позивач сформував щодо податкову вимогу від 02.11.2020 №5214-13, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням.

09.09.2026 Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М. ухвалив правилами спрощеного письмового провадження рішення, яким позов задовольнив повністю.

Під час формування справи для здачі в архів встановлено, що 02.09.2026 надійшов відзив відповідача, доводам якого суд не надав правової оцінки.

Зокрема, у відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки Так, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі №580/12473/23 задоволені позовні вимоги про стягнення з нього податкового боргу на загальну суму 188523,67 грн, у т.ч. з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 117576,05 грн, що виник згідно з донарахуваннями ППР: від 17.02.2020 №0029945-5033-2301 з терміном сплати 31.08.2020 у сумі 23 723,51 грн (з урахуванням сплати 1822,69 грн. борг становить 21900,82грн); від 19.03.2021 №0071951-2403-2301 з терміном сплати 29.08.2021 у сумі 24612,73 грн; від 05.08.2022 №0572408-2403-2301 з терміном сплати 19.12.2022 у сумі 34110,00 грн; від 28.04.2023 №0056088-2406-2301 з терміном сплати 12.12.2023 у сумі 36952,50 грн. На підставі виданого 25.06.2024 виконавчого листа відкрито виконавче провадження №75623240, стягнуто на погашення 117576,05грн та перераховано позивачу: 10050,85грн 16.09.2024, 13345,16грн 15.10.2024, 13345,16грн 25.11.2024; 40035,49грн 28.03.2025, 40799,39грн 09.07.2026. Виконавче провадження закінчене у зв`язку з фактичним виконанням. Всі вказані суми позначені у долучених до позову відомостях з ІКП як «Стягнення в межах виконавчого провадження». Поза виконавчим провадженням щодо зобов`язань, не пов`язаних з виконанням судового рішення від 22.02.2024, відповідач сплатив 08.01.2026 40363,50 грн, які позивач самостійно направив для погашення заборгованості, стягуваної виконавчою службою на виконання рішення у справі №9580/12473/23. Отже, станом на 07.01.2026 залишок заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, стягуваної на виконання рішення у справі №580/12473/23, складав 40799,39грн і після направлення сплачених відповідачем 08.01.2026 самостійно 40363,50грн для погашення зазначеної заборгованості, борг за цим судовим рішенням станом на 09.01.2026 склав лише 435,89 грн. Однак в порушення ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» позивач - стягувач про таке зарахування, яке стало частковим виконанням судового рішення у справі N9580/12473/23, державного виконавця не повідомив, у зв`язку з чим за даними виконавчого провадження залишок належної до стягнення суми станом на 09.01.2026, на відміну від даних Позивача про 435,89грн, складав 40799,39 гри., які були в повному обсязі примусово стягнені виконавчою службою 09.07.2026. Ці кошти мали конкретне призначення, як стягнені в рамках виконавчого провадження на виконання судового рішення про стягнення конкретно встановленого судом податкового боргу. Створилася переплата у 40363,50 грн. Такою переплатою позивач безпідставно розпорядився самостійно, направивши її в погашення пені періоду вересня-жовтня 2024, яка нарахувалась при зачисленні коштів від виконавчої служби на виконання судового рішення №580/12473/23 (сумарно 4776,67 грн), та в погашення податкового боргу, який виник на підставі наступного ППР від 29.05.2024 №0406031-2407-2301-иА71080490000022110 на загальну суму 38089,50 грн зі строком сплати 26.10.2024 (яке не було предметом судового розгляду у справі №580/12473/23 чи будь якій іншій), у розмірі 35 586,83 грн. Внаслідок такого самостійного погашення позивачем податкового боргу відповідача за вказаним ППР від 29.05.2024 позивач відповідно одразу нарахував пеню за період з 28.10.2024 до 09.07.2026 у розмірі 10864,62 грн і яку наразі заявив до стягнення у складі позовних вимог. Однак зазначена сума перевищення 40363,50 грн. за правовою природою є не податковим платежем, а коштами, надміру стягнутими державою у примусовому порядку, які мали обліковуватись («зависнути») до з`ясування обставин/повернення платнику. Самовільне розпорядження цими коштами без волевиявлення платника у будь якому випадку є протиправним і має наслідком протиправну зміну структури боргу відповідача. З наведених дій позивача випливає неправомірне нарахування 09.07.2026 пені у розмірі 10864,62 грн зокрема і повне викривлення дійсного розміру загального податкового боргу відповідача в цілому, оскільки невідображення в ІКП 40363,50 грн. як переплати, яка виникла 09.07.2026, спричинило зміну залишку розміру податкового боргу за основним зобов`язанням на підставі ППР від 29.05.2024 і зміну розміру належної до сплати пені, яка виникла 16.09.2024, 15.10.2024, але за результатами яких сформована сума позовних вимог. Розподіл таких сум, що створилися 09.07.2026 після повного погашення вказаних вище 117 576,05 грн у перевищеному розмірі 40363,50 грн позивач згідно з доданим до позову розрахунку, здійснив у такій черговості: 1) 1992,99грн в погашення пені, що як зазначено у наведеній вище таблиці (п. 1) нарахована 16.09.2024; 2) 2471,80грн у погашення пені, нарахованої 15.10.2024 (також п. 1 таблиці); 3) 311,88 грн у погашенні пені, нарахованої 15.10.2024 (п. 2 таблиці); 4) 35586,83грн в погашення основного зобов`язання з ППР від 29.05.2024 у розмірі 38 089,50 грн., яке мало бути виконане у строк по 26.10.2024. На 35586,83 грн позивач здійснив нарахування пені за період з 28.10.2024 до 09.07.2026 у розмірі 10 864,62 грн, з чим відповідач не погоджується з підстав, викладених вище. Отже, 09.07.2026 позивач зменшив 33770,41 грн пені, нарахованої при сплаті податкового боргу у розмірі 117576,05 грн, на 4776,67 грн: (33770,41 - 1992,99 -2471,80 - 311,88) та донарахував 10864,62грн пені, і результат у розмірі 39858,36 грн заявив для стягнення у позові. Заявлена у позові недоїмка в розмірі 2502,67 грн створилася після вищезазначеного часткового погашення 09.07.2026 за рахунок 40363,50 грн. податкового основного зобов`язання з ППР від 29.05.2024: (38 089,50 - 35 586,83). У той же час законний та коректний розрахунок суми, яка дійсно підлягає (чи не підлягає) стягненню, є технічно неможливим без попереднього відновлення в ІКП суми переплати 40363,50 грн «заднім числом» - 09.07.2026, тобто з дати її безпідставного вилучення позивачем шляхом самостійного розпорядження. Якщо залишити поза увагою вищенаведені доводи щодо протиправного розпорядження податковим органом сумою переплати у розмірі 40363,50грн, що спричинило безпідставне нарахування 10 864,62грн пені, як такого. Відповідач вважає, що і розподіл цієї суми мав бути здійснений з урахуванням вимог ст. 131 ПК України.

Тому, керуючись ч.1 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд вирішив за власною ініціативою ухвалити додаткове рішення для доповнення мотивувальної частини рішення в цій справі наступними мотивами правової оцінки доводів та аргументів відзиву.

Суд урахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі – ПК України) контролюючі органи - податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Суд урахував відсутність доказів оскарження вказаної вище податкової вимоги та протиправності ППР, вказаними у підставах спору. Факти надсилання підтверджені повідомленням про вручення поштової кореспонденції від позивача. Факт несплати підтверджений даними інтегрованої картки позивача в матеріалах справи.

З приводу доводів щодо правильності обчислення пені та зарахування коштів, сплачених відповідачем, які вважає переплатою, суд урахував приписи ст.131 ПК України.

Зокрема, нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Суми пені зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Нараховані суми пені на користь платника податку виплачуються йому в порядку, передбаченому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Отже, позивач має обов`язок обліку сплати в рахунок погашення недоїмки коштів, що надійшли від платника, в точній відповідності дати виникнення податкового боргу. Його виникнення для донарахованих контролюючим органом сум коштів ППР відбувається з дати набуття статусу узгодженості податкового зобов`язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.

Зокрема, пунктом 57.3 ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Наявність дій виконавчого провадження щодо стягнення сум податкового боргу підтверджує невиконання платником встановленої законом черговості сплати обов`язкових платежів та саме примусовість заходів погашення боргу. Оскільки відсутні приписи закону щодо зміни обов`язку позивача математичного календарного зарахування коштів під час адміністрування податків, доводи відповідача щодо вжитих ним заходів сплати боргів у виконавчих провадженнях не враховано.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

То ж наявність недоїмки у платника за даними автоматизованого адміністрування свідчить про податкове порушення, а саме несвоєчасну сплату податків чи зборів.

Оскільки відсутні докази оскарження ППР від 29.05.2024 №0406031-2407-2301-UA71080490000022110 зі строком сплати 26.10.2024 на суму 388089,50грн, статус його узгодженості виник через 10днів після отримання відповідачем (повернення відомостей про доставку). Позов заявлений з урахуванням сплати 35586,83грн, недоїмка 2502,67грн та нарахована пеня 39858,36грн. Належні докази порушення позивачем календарного зарахування коштів відсутні.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Зважаючи, що податкова вимога, виставлена на суму 38089,50грн, відповідачем не оскаржена, підстави для надання правової оцінки правомірності вказаній в ній суми боргу в межах цієї справи відсутні відповідно до меж заявленого предмета та підстав спору згідно з приписами ст.9 КАС України. До дати отримання рішення уповноваженого органу про її скасування чи відкликання вона є доказом відповідної суми податкового боргу відповідача на відповідну дату. Протилежні доводи відповідача не підтверджені доказами, з огляду на що не враховані.

Вказані ним як самовільні дії позивача щодо календарного зарахування коштів поза призначенням в платіжному документів є виконанням вимог ПК України та ї протиправність не підтверджена.

Тому доводи відзиву не обґрунтовані та не враховані.

Керуючись ст. ст.2-20, 44, 72-80, 122-123, 132-139, 240, 252-263, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Ухвалити додаткове рішення до рішення від 09.09.2026, доповнивши його мотивувальну частину вказаним вище змістом.

2. Це додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.09.2026 у цій справі.

3. Копію додаткового рішення направити учасникам справи.

4. Додаткове рішення набирає законної сили через 30 днів з дати його підписання у разі відсутності апеляційного оскарження, право на що може бути реалізоване учасниками протягом вказаного строку шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Анжеліка БАБИЧ