Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 20 вересня 2026 р.
Справа: №560/5676/26
Суддя: Фелонюк Д.Л.
Справа № 560/5676/26
РІШЕННЯ
іменем України
21 вересня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому прость:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.04.2026 №262540018186 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 11.10.1988 по 15.09.1990, з 20.01.2001 по 01.03.2001, 01.01.2004 по 23.11.2006;
- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 26.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачу протиправно відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), оскільки в нього наявний законодавчо визначений страховий стаж.
Відповідач правом подати відзив не скористався, а тому, відповідно до вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
До суду надійшла відповідь на відзив.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, згідно з частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Як наслідок, суд розглядає подану позовну заяву з врахуванням лише позову та відзиву на позов.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 10.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 21.09.2026 суд у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про залишення позову без розгляду відмовив.
Ухвалою від 21.09.2026 суд повернув Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відзив без розгляду.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_1 матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 .
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 22.11.1982 позивач працював, зокрема, з 11.10.1988 по 15.09.1990, з 01.11.1994 по 23.11.2006.
У довідці № 236 від 08.05.2008, виданій спеціальним загальноосвітнім дитячим будинком «Малятко», зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працювала в дитячому будинку «Малятко» з 12.11.1994 (наказ №15-к від 12.11.1994) та 23.11.2006 звільнена (наказ №17-к від 22.11.2006).
Згідно з довідкою від 16.10.2025 № 106/52-2281, виданою Управлінням освіти Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 працювала у дитячому будинку «Малятко», Подільського району та була у декретній відпустці з 20.01.1998 по 01.02.2001, наказ на згадану відпустку не зберігся. Декретна відпустка № 50 від 09.08.2001, з 24.06.2001 по 27.04.2004.
Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 23.03.2026 про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.04.2026 № 262540018186 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки). Зазначено, що вік - 61 рік, а страховий стаж становить 26 років 11 місяців 3 дні. До страхового стажу не зараховано:
- період з 11.10.1988 по 15.09.1990, оскільки дата наказу про прийняття на роботу дописана пізніше чорнилом іншого кольору; крім того згідно з довідкою від 27.02.2025 № 08-08/361, оскільки документ про стаж надано в копії (чорно-білий формат), ім`я та по батькові вказано скорочено та відсутні відомості про звільнення з роботи;
- період догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.01.2004 по 26.04.2004, оскільки відсутній наказ про перебування у відпустці до догляду за дитиною до трьох років;
- період з 27.04.2004 по 30.11.2006, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Зі змісту наведеного слідує, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку; 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 32 років.
Як встановив суд, позивач, на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (23.03.2026), згідно з паспортними даними досяг віку 60 роки, що не заперечується сторонами.
Спірним є наявність в позивача необхідного страхового стажу.
Зі змісту оскарженого рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є те, що до страхового стажу останнього не зараховано періоди з 11.10.1988 по 15.09.1990, з 01.01.2004 по 26.04.2004, та з 27.04.2004 по 30.11.2006.
Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, суд зазначає та враховує таке.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд зазначає, що відомостями трудової книжки НОМЕР_2 від 22.11.1982 підтверджується безперервність працевлаштування позивача з 11.10.1988 по 15.09.1990.
Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
При цьому суд також бере до уваги те, що обставини, які слід встановити у цій справі, значно віддалені у часі, а також, враховує відсутність вини позивача, оскільки обов`язок належного оформлення підтверджуючих стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Суд враховує, що зазначений у трудовій книжці НОМЕР_2 від 22.11.1982 період з 11.10.1988 (запис № 7) по 15.09.1990 (запис № 8) є неперервними.
При цьому відповідач не надав суду жодних доказів, що відомості, які містяться в трудовій книжці позивача, містять неправдиві або недостовірні дані. В судовому порядку трудова книжка позивача недійсною також не визнавалась.
Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на недоліки оформлення архівної довідки від 27.02.2025 № 08-08/361, то суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, серед інших, бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, подальше відображення відомостей в архівних довідках, виданих на підставі бухгалтерських документів, оформлених з недоліками.
Обов`язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.
Отже, зазначення в архівній довідці скорочено ім`я та по батькові, як і відсутність у ній відомостей про звільнення з роботи, не є підставою для не зарахування спірного періоду до страхового стажу позивача. Не є такою підставою і надання довідки у копії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Також, змістом трудової книжки НОМЕР_2 від 22.11.1982 підтверджено спірний період з 20.01.2001 по 01.03.2001, який, з урахуванням викладеного, протиправно не зарахований до страхового стажу позивача, про що свідчить форма РС-право.
Таким чином, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період з 11.10.1988 по 15.09.1990, з 20.01.2001 по 01.03.2001.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення 3-х річного віку з 01.01.2004 по 26.04.2004 у зв`язку з відсутністю наказу про перебування у відпустці до догляду за дитиною до трьох років, суд вважає безпідставними. Ці доводи відповідача заперечуються змістом довідки від 16.10.2025 № 106/52-2281, в якій містяться відомості про перебування ОСОБА_1 у декретній відпустці в період з 24.06.2001 по 27.04.2004, в який включається спірний період.
Крім того, в період з 24.06.2001 по 27.04.2004 позивач перебувала в трудових відносинах, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_2 .
Водночас, суд вважає помилковим зазначення у спірному рішенні дати народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки такою датою є ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .
Відтак, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період з 01.01.2004 по 26.04.2004.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду з 27.04.2004 по 30.11.2006, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, то суд зазначає та враховує таке.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №480/12392/16-а, від 31.10.2019 у справі №226/1994/17), відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому вона працює.
Тому наведені доводи про відсутність відомостей щодо сплати страхових внесків, як підстава у відмові призначити пенсію, є також протиправними, оскільки покладають на громадянина надмірний індивідуальний тягар.
Таким чином, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період з 27.04.2004 по 23.11.2006.
Щодо зазначення в оскарженому рішенні 30.11.2006 кінцевою датою періоду (з 27.04.2004 по 30.11.2006), то суд вважає це помилковим з огляду на звільнення позивача 23.11.2026, що підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_2 .
При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав для її призначення.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З урахуванням наведеного суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.04.2026 № 262540018186 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу періодів з 11.10.1988 по 15.09.1990, з 01.01.2004 по 23.11.2006 є протиправним та його слід скасувати в цій частині.
Разом з тим, навіть при зарахуванні до страхового стажу позивача періодів з 11.10.1988 по 15.09.1990, з 20.01.2001 по 01.03.2001, з 01.01.2004 по 23.11.2006 та з урахуванням зазначеного в рішенні від 01.04.2026 № 262540018186 страхового стажу (26 років 11 місяців 3 дні), загальний страховий стаж позивача становитиме менше 32 років. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині призначення пенсії за віком з 26.01.2025 року.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн за одну вимогу немайнового характеру. За наявності підстав для часткового задоволення однієї немайнової вимоги, на користь позивача слід стягнути 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.04.2026 № 262540018186 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу періодів з 11.10.1988 по 15.09.1990, з 01.01.2004 по 23.11.2006.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 11.10.1988 по 15.09.1990, з 20.01.2001 по 01.03.2001, з 01.01.2004 по 23.11.2006.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua