Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №560/5883/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5883/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (далі Позивач, ТОВ «ПОБУТ ПОСТАЧ») звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької митниці (далі Відповідач, Митниця), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2026/000060/2 від 24.02.2026 та картку відмови №UA400040/2026/000135 від 24.02.2026. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач надав до митного оформлення повний пакет документів, передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України ( МК України), які не містили розбіжностей, підтверджували всі числові значення складових митної вартості і давали змогу визначити її за першим (основним) методом - за ціною договору. Витребування митницею додаткових документів (проформи-інвойсу, експортної декларації, замовлення) Позивач вважає безпідставним, оскільки їх відсутність не перешкоджала ідентифікації товару та встановленню його дійсної ціни. Позивач зазначає, що коригування здійснене відповідачем виключно на підставі даних автоматизованої системи ЄАІС щодо митного оформлення інших товарів за вищою ціною, що, відповідно до сталої практики Верховного Суду не є самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу.

Відповідач у відзиві позов не визнає, зазначаючи, що рівень заявленої митної вартості товарів № 1, 6, 7, 8, 9, 10 був значно нижчим за рівень митної вартості подібних товарів, які оформлювались на інших митницях (згідно з даними бази ЄАІС). Ця обставина стала підставою для поглибленого аналізу поданих документів, під час якого були виявлені ознаки розбіжностей у розумінні ч. 3 ст. 53 МК України, а саме: не подано додаткових документів (замовлення, проформа-інвойс, експортна декларація), складання яких прямо передбачене умовами Контракту; згідно з CMR від 18.02.2026 фактичним перевізником виступає третя особа (LLC DRIVE SERVICE PREMIUM), тоді як договір транспортного експедирування укладено з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ». На думку митниці, це свідчить про наявність експедиційної винагороди, що документально не відокремлена від інших витрат і не підтверджена документами від фактичного перевізника. Також відсутні банківські документи про оплату фрахту, хоча протоколом розбіжностей передбачена передоплата, крім того незрозуміле співвідношення тарифів на транспортування до і після кордону, що ставить під сумнів достовірність задекларованих транспортних витрат, а також відсутня деталізація транспортних витрат по території Китаю. Внаслідок неподання Позивачем запитуваних додаткових документів Митниця дійшла висновку про неможливість застосування основного методу та здійснила коригування за резервним (шостим) методом.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що згадування документів у Контракті не робить їх обов`язковими для митного оформлення; умови оплати фрахту не впливають на його числове значення (підтверджене рахунком та довідкою експедитора); тарифоутворення перевізника знаходиться поза межами контролю декларанта, а розбіжність щодо найменування фактичного перевізника у CMR не була зазначена Митницею як підстава для коригування у спірному Рішенні (в графі 33). Відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив підтримав аргументи відзиву.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 30.04.2025 між ТОВ «ПОБУТ ПОСТАЧ» (Покупець) та компанією «NINGBO AMA INDUSTRY TRADE CO. LTD» (Китай, Продавець) був укладений Контракт купівлі-продажу №30/04/25-1, на виконання якого Покупцю поставлено товар загальною фактурною вартістю 16 994,46 доларів США (згідно з інвойсом №2576 від 19.12.2025). Умови поставки – EXW Ningbo (Китай). Доставка товару здійснювалась на підставі Договору на транспортно-експедиторське обслуговування №05/05 від 05.05.2025, укладеного з ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».

24.02.2026 декларант подав до Хмельницької митниці електронну митну декларацію (ЕМД) ІМ40ДЕ №26UA400040003255U7, у якій митна вартість була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) і склала 1 031 251,09 грн. , з яких 735 829,52 грн. фактурна вартість товару, та 295 421,56 грн. витрати на транспортування до митного кордону України (фрахт, транспортно-експедиційні послуги та міжнародне автоперевезення).

Для підтвердження заявленої вартості Позивач надав такі документи:

контракт №30/04/25-1,

комерційний інвойс №2576,

декларацію про походження,

договір транспортного експедирування №05/05 з протоколом узгодження розбіжностей,

довідку про транспортні витрати №494628,

рахунок-фактуру на послуги №LS-4721041,

коносамент №HYSF2025121647

накладну CMR №494628.

Під час здійснення митного контролю за допомогою Автоматизованої системи митного оформлення (АСМО «Інспектор») були згенеровані ризики за напрямком контролю правильності визначення митної вартості. Ризик спрацював через те, що заявлений рівень митної вартості окремих товарів (№ 1, 6, 7, 8, 9, 10) виявився нижчим за мінімальний рівень митної вартості подібних товарів походженням з Китаю, митне оформлення яких здійснювалось іншими митницями Держмитслужби (за даними бази ЄАІС).

Спрацювання профілю ризику стало для митного органу підставою для поглибленого аналізу поданих декларантом основних документів. За результатами цього аналізу митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей та неповноту відомостей, зокрема щодо витрат на транспортування (співвідношення тарифів до і після кордону, відсутність розшифровки витрат по Китаю). Посадовою особою митниці було надіслано декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості. Зокрема, митниця вимагала документи, посилаючись на те, що їх складання прямо передбачено пунктами Контракту, а саме: підтвердження товару (Sales Confirmation), замовлення на партію товару; проформу-інвойс; копію митної декларації країни відправлення (експортну декларацію); банківські платіжні документи, які б підтверджували передоплату фрахту; підтверджену вартість перевезення по території Китаю, а також документи на підтвердження комісійної, брокерської та експедиційної винагороди.

У відповідь на це повідомлення декларант повідомив митний орган про неможливість подання інших додаткових документів, наполягаючи на тому, що вже наданий основний пакет документів є вичерпним і достатнім для визначення митної вартості за ціною договору.

Оскільки декларант не надав витребуваних додаткових документів, митний орган дійшов висновку, що використані декларантом відомості не підтверджені документально у повному обсязі, а відтак перший метод (за ціною договору) застосований бути не може. Як зазначено в графі 33 спірного Рішення, митна вартість не могла бути визначена шляхом послідовного застосування другорядних методів: Методи 2 (за ціною договору щодо ідентичних товарів) та 3 (щодо подібних товарів) не застосовані через відсутність у митного органу достатньої та достовірної інформації про такі товари, що були оформлені у митному відношенні. Методи 4 (віднімання вартості) та 5 (додавання вартості) не застосовані через відсутність основи для обчислення (додавання/віднімання) вартості.

У зв`язку з неможливістю застосування методів 1-5 митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним (шостим) методом. Джерелом числових значень для формування нової митної вартості стали дані ЄАІС про раніше оформлені митні декларації на подібні товари походженням з Китаю (наприклад: МД №25UA100290468811UO для товару №1, МД №26UA209150000099UO для товару №6 тощо). Коригування на обсяг партії та комерційні умови не здійснювалось.

24.02.2026 Хмельницька Митниця прийняла спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2026/000060/2, застосувавши резервний метод, та Картку відмови №UA400040/2026/000135.

З метою випуску товару у вільний обіг Позивач 24.02.2026 подав нову митну декларацію №26UA400040003318U3 зі сплатою митних платежів, розрахованих із скоригованої митницею вартості.

Оцінюючи спірні рішення, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 54 МК України митний орган контролює правильність визначення митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої вартості та наявності в документах усіх відомостей, що її підтверджують.

Основною умовою для застосування першого методу (за ціною договору) є документальне підтвердження об`єктивних числових даних складових митної вартості.

Перелік основних документів, обов`язкових для подання митниці, чітко визначений у ч. 2 ст. 53 МК України. За правилами ч. 3 ст. 53 МК України митниця має право витребувати додаткові документи у випадку, якщо основні документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять усіх необхідних числових відомостей.

Як стверджує Відповідач, рівень заявленої декларантом вартості був нижчим за мінімальний рівень оформлення подібних товарів (згідно з базою ЄАІС), що стало підставою для поглибленого аналізу.

Водночас, наявність в інформаційних базах митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні товари розмитнювались за більшою вартістю, не є доказом неправильності визначення митної вартості декларантом. Така інформація має виключно допоміжний характер і може слугувати лише підставою для більш ретельної перевірки (витребування додаткових документів за наявності реальних розбіжностей у документах самого декларанта). Сама по собі база ЄАІС, що містить агреговані дані, не враховує специфічних індивідуальних комерційних умов конкретної поставки (обсяг, умови оплати, знижки), а отже не може бути самостійною і достатньою підставою для коригування митної вартості.

Надаючи правову оцінку доводам Відповідача про те, що неподання декларантом проформи-інвойсу, замовлень на партію товару та експортної декларації (складання яких передбачено пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 Контракту) є свідченням неповноти документів та підставою для невизнання митної вартості, суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України законодавець вичерпно визначив перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. Норми статті 53 МК України мають імперативний характер для митного органу. Зокрема, частиною 5 вказаної статті встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митні правовідносини є публічно-правовими, у яких органи державної влади зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Митний орган не наділений дискреційними повноваженнями самостійно розширювати перелік обов`язкових для митного контролю документів, виходячи з власного тлумачення внутрішнього документообігу сторін контракту.

Зовнішньоекономічний контракт за своєю юридичною природою є інструментом приватного права, що ґрунтується на принципах автономії волі та свободи договору. Фіксація сторонами у контракті алгоритму своїх господарських взаємовідносин (направлення попередніх замовлень, виставлення проформ-інвойсів, обмін документами електронною поштою) регулює виключно порядок виконання зобов`язань між Покупцем та Продавцем. Отже, включення сторонами до контракту таких етапів документообігу не трансформує ці проміжні документи в обов`язкові митні документи. Умови зовнішньоекономічного договору не можуть скасовувати, підміняти або розширювати імперативні вимоги статті 53 МК України. Отже, відсутність у декларанта проміжного листування чи попередніх замовлень на момент митного оформлення не є правовою підставою для висновку про неподання документів, що підтверджують митну вартість, у розумінні митного законодавства.

Суд критично оцінює вимогу митниці щодо обов`язкового надання проформи-інвойсу. У міжнародній торговельній практиці проформа-інвойс (Proforma invoice) є попереднім документом, який виконує функцію оферти (пропозиції) або рахунку для здійснення авансового платежу. Натомість, комерційний інвойс (Commercial Invoice) є фінальним розрахунковим документом, що фіксує факт постачання, остаточну номенклатуру, кількість та фактичну ціну товару, яка підлягає сплаті.

У даному випадку Позивачем був наданий фінальний комерційний інвойс №2576 від 19.12.2025. З моменту складання та прийняття до виконання комерційного інвойсу він юридично поглинає всі попередні домовленості, замовлення та проформи. Саме фінальний інвойс містить об`єктивні та достовірні числові значення складових митної вартості. Вимоги Відповідача надати попередні (робочі) документи за наявності належним чином оформленого фінального комерційного документа є проявом надмірного формалізму та не ґрунтуються на законі. Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України рахунок-проформа подається виключно у випадку, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу, що прямо суперечить обставинам, де поставка здійснювалась на виконання договору купівлі-продажу.

Стосовно посилання Відповідача на пункт 3.5 Контракту (обов`язок Продавця надати експортну декларацію), суд враховує те, що експортна декларація (митна декларація країни відправлення) є документом публічного права іноземної держави. Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України вона відноситься до додаткових документів. Її наявність у переліку обов`язків Продавця за контрактом означає лише право Покупця (Позивача) вимагати її від контрагента в рамках господарського спору, але не створює для Позивача безумовного публічного обов`язку мати її на момент митного оформлення в Україні. Митний орган мав би право вимагати її лише у разі доведення наявності розбіжностей в основних документах (контракті, інвойсі, транспортних документах), чого під час розгляду справи Відповідачем доведено не було.

З огляду на викладене, суд відхиляє аргументи Хмельницької митниці про те, що неподання документів, які згадуються у тексті Контракту, утворює передбачену ч. 3 ст. 53 МК України підставу для сумніву у достовірності митної вартості та витребування додаткових документів.

Надаючи правову оцінку доводам Відповідача про непідтвердження витрат на транспортування (зокрема щодо відсутності платіжних документів на передоплату фрахту, розбіжностей у тарифах перевезення за 1 км до та після перетину кордону, відсутності деталізації витрат по території Китаю, а також розбіжностей щодо особи фактичного перевізника в CMR), суд виходить з такого.

Митниця обґрунтовує свої сумніви тим, що протоколом розбіжностей до договору експедирування передбачено передоплату фрахту за 10 днів до прибуття судна, однак декларант на момент митного оформлення (24.02.2026) не надав банківських виписок про таку оплату.

Суд відхиляє цей аргумент, оскільки згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України до митної вартості додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України на підтвердження транспортних витрат подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення.

З аналізу зазначених норм вбачається, що предметом доказування у процедурі митного контролю є числове значення вартості перевезення (тобто сума, яка підлягає сплаті та додається до митної вартості), а не фактичний момент перерахування коштів. Умови взаєморозрахунків між позивачем та експедитором (попередня оплата, відстрочка чи розстрочка платежу) визначають виключно порядок виконання зобов`язань за договором і жодним чином не змінюють розмір самого фрахту.

Для підтвердження суми транспортних витрат Позивачем було надано належні калькуляційні документи: довідку про транспортні витрати №494628 від 18.02.2026 та рахунок-фактуру №LS-4721041 від 19.02.2026, складені ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ». Вказані документи чітко розмежовують витрати до і після перетину кордону та не містять внутрішніх суперечностей. Відсутність платіжного доручення на дату подання митної декларації не є доказом недостовірності суми фрахту, зафіксованої в рахунку та довідці, оскільки законодавець не ставить визначення митної вартості в залежність від факту проведення розрахунків за супутні послуги на момент перетину кордону.

Митниця стверджує, що достовірність транспортних витрат ставиться під сумнів тим фактом, що вартість перевезення за 1 км до кордону України (83,33 грн/км.) є нижчою, ніж після перетину кордону (114,71 грн/км.), а також через відсутність розшифровки вартості перевезення по території Китаю до порту відправлення.

Суд вважає ці аргументи безпідставними, адже відповідно до чинного законодавства в Україні діє принцип вільних цін, які встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін. Ціноутворення на ринку транспортно-експедиторських послуг залежить від багатьох факторів (відстані, стану доріг, ризиків, зворотного завантаження, амортизації транспортного засобу на певних ділянках тощо).

У той же час, митний орган не наділений компетенцією проводити економічний аудит рентабельності, доцільності або пропорційності тарифів перевізника на різних ділянках маршруту. Якщо тариф зафіксований в офіційних документах експедитора (рахунку, довідці) та погоджений замовником, він є належним підтвердженням числових значень витрат. Відтак, вимога Хмельницької митниці деталізувати (розшифрувати) витрати всередині країни експорту (від місця відвантаження до порту) або пояснювати різницю в тарифах не є обґрунтованою.

У своєму відзиві Відповідач додатково вказав на те, що відповідно до міжнародної автомобільної накладної (CMR) №494628 від 18.02.2026 фактичним перевізником виступає третя особа LLC DRIVE SERVICE PREMIUM, тоді як договір укладено з експедитором ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ». На думку митниці, це свідчить про наявність неврахованої експедиційної винагороди.

Надаючи оцінку цьому доводу, суд виходить з вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Дослідивши зміст графи 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості від 24.02.2026 №UA400000/2026/000060/2, суд встановив, що серед переліку розбіжностей, які стали підставою для невизнання митної вартості, митний орган не зазначав про суперечності щодо найменування фактичного перевізника в CMR або про відсутність рахунків від LLC DRIVE SERVICE PREMIUM. Зазначений аргумент був сформульований Відповідачем вперше лише під час судового розгляду справи.

Суд вважає, що оцінка правомірності рішення суб`єкта владних повноважень здійснюється судом виключно крізь призму тих мотивів і підстав, які були зазначені у самому рішенні на момент його прийняття. Формування митницею нових підстав (аргументів) для обґрунтування вже винесеного рішення безпосередньо в ході судового процесу є неприпустимим. З огляду на це, аргумент Відповідача щодо фактичного перевізника судом до уваги не береться.

Крім того, по суті цього питання суд зауважує, що Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» прямо наділяє експедитора правом залучати до виконання договору третіх осіб (перевізників). Надання експедитором зведеної довідки про транспортні витрати, яка охоплює весь маршрут, є усталеною і законною практикою підтвердження вартості транспортування для митних цілей.

Отже, оцінюючи спірне рішення в цілому, суд приходить до висновку, що воно не відповідає критеріям обґрунтованості, передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України. Відповідач витребував у декларанта додаткові документи, однак не вказав у рішенні конкретних обставин (арифметичних помилок, суперечностей у числових показниках тощо), які викликали дійсний сумнів у достовірності митної вартості, та які саме неможливо було перевірити за вже наявними документами. За таких умов, відмова у визнанні задекларованої митної вартості за ціною договору та застосування резервного методу виключно на підставі довідкової інформації бази ЄАІС є протиправними.

Так як картка відмови №UA400040/2026/000135 є актом, похідним від протиправного рішення про коригування митної вартості, вона також підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не довів правомірність своїх рішень і доводи позивача належними доказами не спростував, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 24.02.2026 №UA400000/2026/000060/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2026/000135 від 24.02.2026.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» судовий збір в розмірі 11349,45 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 вересня 2026 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОБУТ ПОСТАЧ» (вул. Костя Степанкова, 3/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 45790610)

Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя І.С. Козачок