Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №335/9767/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/9767/26 2-а/335/211/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

при секретарі - Бойкинюк Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

08.09.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову № 836 від 01.06.2026, винесену тимчасово виконуючим обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Адміністративний позов обґрунтований в узагальненому виді посиланням на таке.

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 836 від 01.06.2026 року на громадянина ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. нібито за те, що позивач 27.05.2026, перебуваючи у АДРЕСА_1 , не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника та СП та поліцейського, про що був складений відповідний акт, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Однак, за ствердженням позивача, насправді 27.05.2026 , будучи зупиненим працівниками ТЦК та СП, він пред`явив їм військово-обліковий документ в електронній формі, згенерований у мобільному застосунку «Резерв+» з датою оновлення даних 07.05.1016 і строком дії до 07.05.2027. Жодні зауваження щодо змісту такого документу у працівників ТЦК та СП не виникли, жоден акт не складався. Крім того, єдиним належним та допустимим доказом відсутності або відмови від пред`явлення військово-облікового документа може бути лише відеозапис з відеореєстратора працівника ТЦК та СП.

Крім того, позивач посилався на те, що копії протоколу про адміністративне правопорушення він не отримував, про час і місце розгляду справи повідомлений не був, копію оскаржуваної постанови у встановленому законом порядку також не отримав.

Відтак, позивач просив вказану постанову визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього – закрити.

Ухвалою від 11.09.2026 було відкрите провадження у справі, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позов.

15.09.2026 від відповідача надійшов в електронному виді відзив на позов та документи на обґрунтування викладених у ньому доводів.

У відзиві представник відповідача, пославшись на відповідні норми Законів України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», повідомив про такі обставини.

Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 02.05.2026 року.

Позивач у позові посилається на те, що 27.05.2026 він пред`явив роздруківку е-ВОД від 07.05.2026, згенеровану в застосунку «Резерв+».

Проте Позивач замовчує той факт, що відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, належним пред`явленням електронного військово-облікового документа є забезпечення можливості зчитування QR-коду уповноваженою особою через спеціальне програмне забезпечення для верифікації даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг»).

27.05.2026 під час перевірки документів уповноваженими представниками ТЦК та СП було встановлено, що надана Позивачем роздруківка не дозволила провести верифікацію особи та зчитати актуальні дані Реєстру (або містила застарілі/неповні дані), а сам Позивач відмовився надати дійсний паперовий ВОД чи забезпечити належну зчитуваність QR-коду через застосунок у режимі реального часу.

Таким чином, факт невиконання обов`язку щодо належного надання та пред`явлення ВОД уповноваженим особам 27.05.2026 утворює повний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в умовах особливого періоду/ воєнного стану).

Позивач зазначає, що працівниками ТЦК та СП не складався акт відмови від пред`явлення ВОД чи отримання повістки.

Жоден нормативно-правовий акт (у тому числі Постанова КМУ № 560 від 16.05.2024) не встановлює обов`язку складання саме «акта відмови» як єдиного виключного доказу вчинення правопорушення за ст. 210-1 КУпАП. Факт правопорушення фіксується у протоколі про адміністративне правопорушення та рапортах службових осіб, які є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП.

На думку відповідача, позивач також помилково трактує Інструкцію з застосування технічних приладів та засобів фото- і відеофіксації, затверджену наказом МОУ від 06.08.2024 № 532. Відеофіксація є додатковим засобом забезпечення прозорості та збором доказової бази. Проте відсутність або технічна неможливість надання відеозапису (наприклад, через вичерпання ресурсу носія, технічні збої чи проведення заходів у зонах із обмеженням зйомки) не позбавляє доказової сили інші процесуальні документи: протокол про адмінправопорушення, рапорти уповноважених службових осіб та витяги з ЄДРВР.

Враховуючи вищезазначене, позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 працівником поліції ДОП ВП1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області 27.05.2026 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Того ж дня відносно позивача було складено протокол №836 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, позивач 27.05.2026 року отримав направлення на проходження військоволікарської комісії від 27.05.52026 №7601020 та повістку на військово-лікарську комісію, про що свідчить його особистий підпис у відривному-корінці розписки на ВЛК №7601020 від 27.05.2026 року.

На розгляд справи про адміністративне правопорушення 01.06.2025 позивач не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяв або клопотань не подавав. Таким чином розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача було здійснено на підставі матеріалів, наявних у справі, в порядку, передбаченому законом.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання позивач не з`явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась на підставі ч. 2 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 має статус військовозобов`язаного перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 02.05.2026 року, що сторонами не оспорюється.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (надалі – Порядок № 559), встановлено, зокрема, що:

військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа”, а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ, розвідувальних органах у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався) (п.1);

військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

в електронній формі - для громадян України, які перебувають на військовому обліку (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів та громадян України, звільнених з військової служби у відставку із зазначених органів), - засобами Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (далі - Портал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

у паперовій формі - для громадян України, які перебувають на військовому обліку в СБУ, розвідувальних органах або звільнені у відставку із зазначених органів, - на бланку, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (п. 2);

відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває на військовому обліку Збройних Сил або був виключений з такого обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів) (п. 3);

військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; Порталу; Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації) (п. 6);

військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації. Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі - QR-код військово-облікового документа). Строк дії військово-облікового документа в електронній формі становить не більше одного року з дати його формування та не може перевищувати строк дії відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним (п. 7).

Станом на 27.05.2026 позивач володів військово-обліковим документом в електронній формі, сформованим 07.05.2026 о 15 год. 11 хв., в якому були зазначені відомості, що містились в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на той час, із зазначенням річного строку його дії (до 07.05.2027) та QR-коду.

Вказаний факт сторонами не заперечується.

27.05.2026 об 11 год. 46 хв. позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 працівником ДОП ВП ! ЗРУП ГУНП в Запорізькій області Вовк С.А., що підтверджується відповідною довідкою, наданою відповідачем.

Того ж дня відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210- КУпАП за фактом того, що позивач о 10 год. 00 хв. 27.05.2026, перебуваючи у м. Запоріжжя по вулиці Нагнибіди, 15, не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника та СП або поліцейського, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Також у протоколі було зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбудеться о 12 год. 00 хв. 01.06.2026 за адресою АДРЕСА_2 .

Однак у вказаному протоколі, копію якого надано відповідачем, відсутні підписи позивача про ознайомлення з його змістом та вручення його копії. На підтвердження відмови позивача від надання пояснень та отримання копії протоколу у ньому містяться підписи двох осіб – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також судом встановлено, що 27.05.2026 позивачу були вручені направлення на проходження ВЛК та виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 01.06.2026 за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується розпискою, підписаною позивачем.

Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 836 від 01.06.2026 року на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що позивач 27.05.2026, перебуваючи у м. Запоріжжя по вулиці Нагнибіди, 15, не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника та СП та поліцейського, про що був складений відповідний акт, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Оцінюючи наявні у справі докази, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов`язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543).

За визначенням абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543 особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.

Отже, станом на 27.05.2026 в Україні діяв особливий період.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 22 Закону № 3543 Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів від № 560 від 16.05.2024 (надалі – Порядок № 560) і ним передбачено, зокрема, таке:

у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу (п. 49);

право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники) (п. 50);

перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися:

у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби;

за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими;

під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації. У разі коли під час перевірки військово-облікового документа встановлено, що особа перебуває на військовому обліку в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи розвідувальних органах, процес фото- і відеофіксації пред`явлення такими особами документів не здійснюється (п. 52);

застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації, уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки визначається Міноборони, а органами та підрозділами поліції – МВС;

у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (абз. 4 п. 54);

у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, або Законом № 3543, виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка (абз. 5 п. 54).

Таким чином, із сукупності наведених вище правових норм випливає, що невідповідність певних відомостей, зазначених в електронному військово-обліковому документі, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, юридично прирівнюється до відсутності військово-облікового документу, однак така невідповідність має бути зафіксована за допомогою належних пристроїв і підтверджена належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом ч. 1 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

Відповідно до ч. ч. 11, 12 ст. 283 КУпАП Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

У випадках, передбачених законодавством України, про захід стягнення робиться відповідний запис на протоколі про адміністративне правопорушення або постанова оформляється іншим установленим способом.

Аналіз вищезазначених норм права свідчить, що особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За наявності таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, послався, зокрема, на те, що при перевірці наданого позивачем військово-облікового документу було виявлено, що наявний на ньому QR-код є нечинним, однак відеофіксація факту відсутності або непред`явлення військово-облікового документу не проводилась і не є обов`язковою, а складання акту про фіксацію такого факту взагалі не передбачено законодавством.

У зв`язку з цим суд зауважує, що, хоча у пункті 52 Порядку № 560 міститься імперативний припис про те, що під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, - це не є перешкодою для фіксації і доказування перед судом такого факту будь-яким іншим об`єктивним способом, який поза розумним сумнівом неспростовно свідчив би про відсутність у особи військово-облікового документу або про відмову його пред`явити.

Однак в даному випадку відповідач не надав жодного доказу на підтвердження вказаного факту.

Більше того, в оскаржуваній постанові зазначено, що за фактом непред`явлення позивачем військово-облікового документу був складений відповідний акт, однак відповідач такого акту не надав і взагалі заперечив необхідність складання такого акту.

Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення вини «поза розумним сумнівом» лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Деталі обвинувачення мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, у зв`язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Одним з основних положень практики ЄСПЛ щодо застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є те, що до процедури притягнення до адміністративної відповідальності мають висуватись вимоги, аналогічні тим, що висуваються до процедур у кримінальному судочинстві.

Наведені положення на практиці означають те, що кожна особа має право знати, в чому і на підставі яких вона обвинувачується, при цьому обвинувачення має бути конкретним, тобто містити чіткий опис об`єктивних і суб`єктивних обставин, що в сукупності становлять склад інкримінованого правопорушення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 року № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень.

Однак відповідач у цій справі не надав жодного доказу на підтвердження викладеного у оскаржуваній постанові факту вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, і як наслідок - законності і обґрунтованості оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення. В тому числі відповідач не надав доказів того, що відомості, зазначені в наявному у позивача військово-обліковому документі, що був сформований 07.05.2026, не відповідали відомостям, що містились у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних, резервістів станом на 27.05.2026.

Водночас позивачем надані пояснення, які доказами відповідача не спростовуються.

Зокрема, самий факт доставлення позивача 27.05.2026 до приміщення відповідача і вручення йому направлення на ВЛК не свідчить ані про непред`явлення ним чинного військово-облікового документу, ані про відмову від отримання копії протоколу про адміністративного правопорушення. Крім того, у довідці про доставлення позивача в графі «Порушення ВО» відсутній запис про те, що у зв`язку з яким саме порушенням військового обліку він був доставлений.

Отже, оцінюючи в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Доказів на підтвердження витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач не надав.

При поданні позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Однак позивач в даному випадку звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про військовий збір» як військовозобов`язаний у справі, що пов`язана з виконанням військового обов`язку, а тому сплачений ним судовий збір підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, – задовольнити повністю.

Постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 836 від 01.06.2026 про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адміністративного стягнення у виді 17000,00 грн. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - скасувати.

Справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з державного бюджету сплачений ним через АТ «ТАСКОМБАНК» судовий збір у розмірі 665,60 грн. за квитанцією ID 5021-9647-9968-7497 від 03.09.2026.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили і є остаточним після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Мінаєв