Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №520/11915/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 вересня 2026 року № 520/11915/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Моісеєнко Олена Миколаївна, діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у нерозгляді рапорту ОСОБА_1 від 08 квітня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю, особою з інвалідністю ІІ групи, ОСОБА_2 , а також у неприйнятті рішення за результатами розгляду зазначеного рапорту.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 08 квітня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю, особою з інвалідністю ІІ групи, ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, та прийняти за результатами його розгляду вмотивоване рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 08.04.2026 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за матір`ю. Рапорт разом із доданими документами був направлений позивачем на адресу електронну адресу Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України - ІНФОРМАЦІЯ_1 Отже на зазначену дату відповідач отримав рапорт позивача разом з усіма доданими документами. Незважаючи на отримання відповідачем зазначеного рапорту та документів, що підтверджують підстави для звільнення позивача з військової служби, станом на момент звернення до суду будь-якого рішення за результатами розгляду рапорту позивача прийнято не було, повідомлення про результати його розгляду позивачу не направлено, а питання звільнення позивача з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю не вирішено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.05.2026 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

На тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці та на лікарняному.

Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, зазначивши, що за результатами розгляду рапорту було надано відповідь за вих.№2456/32371 від 10.04.2026 року. Вказано, що у зв`язку із тим, що позивач самовільно залишив військову частину, відповідач не мав можливості ознайомити позивача із результатами розгляду рапорту, а тому відповідь була направлена 10.04.2026 року на адресу позивача, зазначену у рапорті, а саме: АДРЕСА_2 , простим листом.

Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що

Позивач, ОСОБА_1 проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України.

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_3 є матір`ю позивача.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 22.07.1988 уклали шлюб. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові - ОСОБА_5 , дружині - ОСОБА_5 .

Висновком лікарсько-консультативної комісії комунального некомерційного підприємства Міська клінічна лікарня №3 Харківської міської ради №918 від 30.06.2025 встановлено наявність когнітивних порушень у ОСОБА_2 ..

З довідки до акта огляду медико соціальною експертною комісією серії 12 ААА №460992, вбачається, що ОСОБА_2 встановлено інвалідність другої групи у зв`язку із захворюванням загального характеру.

Експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування 23.12.2025 особи проведено оцінювання стану здоров`я ОСОБА_2 , відповідно до змісту якого встановлено наявність стійкого незворотного психічного розладу з вираженими психопатологічними симптомами та підтверджено виражений ступінь обмеження життєдіяльності за основними критеріями повсякденного функціонування. У ОСОБА_2 наявні виражені обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, контролю поведінки, здобуття освіти та трудової діяльності. Встановлені медичні показники свідчать про те що особа не здатна самостійно забезпечувати належні умови життєдіяльності та потребує постійної допомоги іншої особи. В межах процедури соціального захисту також було проведено оцінювання потреб у соціальних послугах. За результатами такого оцінювання прийнято рішення щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді.

Позивач 08.04.2026 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за матір`ю ОСОБА_2 .. Рапорт разом із доданими документами був направлений позивачем на адресу електронну адресу Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України - ІНФОРМАЦІЯ_1

Вважаючи протиправно бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про звільнення від 08.04.2026, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За змістом частини першої та третьої статті 1 цього Закону, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції чинній на час звернення позивача з рапортом про звільнення 18.01.2026) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі Положення) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення.

Згідно із абзацом 3 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п`ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону №2232-ХІІ, подаються: копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 08.04.2026 звернувся до командира військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за матір`ю ОСОБА_2 .. Рапорт разом із доданими документами був направлений позивачем на адресу електронну адресу Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України - ІНФОРМАЦІЯ_1

Вважаючи протиправно бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту про звільнення від 08.04.2026, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Доказів надання відповіді на вказаний рапорт матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 17, 49 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 року за №1214/42559, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531).

Цей Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №531 передбачено, що рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах.

Згідно з пунктами 2 - 7, 9 розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Забороняється відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з поданням позивачем письмового рапорту від 08.04.2026 року, про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за матір`ю. Рапорт разом із доданими документами був направлений позивачем на адресу електронну адресу Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України - ІНФОРМАЦІЯ_1

Разом з тим, матеріали, надані відповідачем, підтверджують, що Рапорт надійшов на електронну адресу військової частини 08.04.2026 року. За результатами розгляду рапорту була надана відповідь, яка була направлена 10.04.2026 року на адресу, зазначену у рапорті, а саме: АДРЕСА_2 , простим листом.

При цьому, доказів направлення вказаного листа відповідачем не надано, оскільки відповідь була направлена простим листом.

Згідно з частиною 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (надалі, також - Правила надання послуг поштового зв`язку, Правила №270), оператори поштового зв`язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.

Положеннями частини 11 Правил надання послуг поштового зв`язку визначено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Відповідно до частини 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.

Так, аналіз норм Правил надання послуг поштового зв`язку дає підстави для висновку, що означеними Правилами визначив в окремі категорії поштових відправлень, рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю.

Частиною 2 Правил надання послуг поштового зв`язку зазначено, що розрахунковий документ - документ встановленої, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Приписами статті 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» від 04.10.2001 №2759-III передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

Відтак, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що належними доказами надіслання рекомендованого листа є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкт поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати касаційного адміністративного суду в постанові від 20.06.2018 у справі №820/1186/17.

Представник відповідача не надав доказів направлення відповіді на рапорт позивачу або його представнику, більше того, жодного іншого доказу на підтвердження факту направлення позивачу або його представнику, зазначеного листа такого як, електронна пошта чи інше суду теж не надано.

Разом з тим, відповідач надав до суду лист відповідь на рапорт позивача.

Водночас, суд не дає оцінку відповідності змісту наданої відповіді вимогам закону, адже це не є предметом спору.

У той же час, відповідач не надав належний доказ на підтвердження своєчасного направлення цїєї відповіді на адресу позивача або його представника засобами поштового зв`язку або на електронну адресу адвоката, яку він зазначив у запиті.

Отже, відповідач розглянув рапорт позивача, однак інформація про те, що така відповідь була направлена позивачу у встановлений законом строк належними доказами не підтверджується.

З огляду на те, що саме відповідач повинен був довести правомірність дій та спростувати бездіяльність, суд вбачає підстави для часткового задоволення позову.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми встановлено, що суд при розгляді справи обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення" роз`яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача.

Отже, з метою правильного та ефективного способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не направлення в установленому Законом порядку, відповіді щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08 квітня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю, особою з інвалідністю ІІ групи, ОСОБА_2 та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 надіслати відповідь щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08 квітня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю, особою з інвалідністю ІІ групи, ОСОБА_2 , в установленому Законом порядку, з урахуванням висновків суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часикове задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не направлення в установленому Законом порядку, відповіді щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08 квітня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю, особою з інвалідністю ІІ групи, ОСОБА_2

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) надіслати відповідь щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) від 08 квітня 2026 року про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного стороннього догляду за матір`ю, особою з інвалідністю ІІ групи, ОСОБА_2 , в установленому Законом порядку, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривня 96 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.09.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Супрун Ю.О.