Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №335/4556/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/4556/26 2/335/2746/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Соболєвої І. П.,

за участі секретаря судового засідання Караулова Б. Д.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської військової адміністрації Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про визнання права власності за набувальною давністю.

В обґрунтування позову зазначає, що з 04.03.2006 до лютого 2024 була зареєстрована та проживала в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Територія с. Багате Пологівської міської територіальної громади, де знаходиться вищезазначений будинок, з 03.03.2022 віднесена до тимчасово окупованої території відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.

Вказаний житловий будинок належав на праві приватної власності її двоюрідному дядьку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В будинку були зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14.05.1997, ОСОБА_3 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_3 з 14.05.1997 та вона, ОСОБА_1 , з 04.03.2006.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відомості про заведення спадкової справи та наявність інших спадкоємців відсутні. Отримати таку інформацію немає можливості через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини з ОСОБА_2 , відновити їх теж неможливо, оскільки анкетні дані батьків її батька, ОСОБА_4 (який помер в 1977 році), та батька ОСОБА_2 їй невідомі.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості про об`єкт нерухомого майна та права власності на вказаний будинок відсутні.

Після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . ОСОБА_1 продовжувала самостійно проживати у вказаному житлі до 2024 року, коли була вимушена переміститись через окупацію населеного пункту.

Протягом строку проживання вона своєчасно сплачувала за спожиту електроенергію (через ПТ Укрпошта) та регулярно проводила ремонтні роботи в будинку.

Внаслідок окупації та активних бойових дій на території громади, будинок було суттєво пошкоджено, що унеможливлює отримання квитанцій про сплату комунальних послуг.

Односельчани знали про її місце проживання, користування та фактичне володіння цим будинком. Будь-яких претензій до неї щодо володіння цим майном ніхто не висував, у тому числі і Пологівська міська рада, а до 2028 року – Інженерська сільська рада, посадові особи яких знали, що вона є власником цього майна.

Таким чином, вона відкрито, добросовісно та безперервно володіє, будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , несе тягар за його утримання в повному обсязі.

На підставі викладеного позивач вважає, що вона є добросовісним набувачем майна, та відповідно до вимог ч. 1 ст. 344 ЦК України, просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок загальною площею 40,7 кв.м., житлової 25,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 2-4).

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 30.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження із розглядом справи в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження та призначено підготовче засідання, встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи. Цією ж ухвалою задоволено заяву про виклик свідків, а також витребувано від Четвертої запорізької державної нотаріальної контори інформаційну довідку зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 36-37).

11.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

08.07.2026 до суду надійшла інформаційна довідка зі Спадкового реєстру.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 13.08.2026 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

19.08.2026 представник відповідача – начальник Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Коноваленко Ю. А. подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області. Крім цього, щодо задоволення позовних вимог покладаються на розсуд суду.

Під час розгляду справи по суті позивачка та представниця адвокатка Єрьоміна Є. В. підтримали позовні вимоги. Позивачка зазначила, що у вказаному житловому будинку вона постійно проживала з 2006 року за домовленістю зі своїм двоюрідним батьком. Згодом ОСОБА_2 помер. Після його смерті спадщину досі ніхто не прийняв. Вона більше 18 років добросовісно, відкрито та безперервно користувалась цим житлом, утримувала його, підтримувала в належному стані, ремонтувала, сплачувала комунальні послуги, тощо, однак була вимушена з нього виїхати у зв`язку з окупацією с. Багате Пологівського району Запорізької області та дуже активних бойових дій. При цьому, коли виїжджала, у тій ситуації – евакуації, всі документи залишилися у будинку. Наголошує, що всі мешканці у селі, голова сільської ради, її знайомі знали що вона там проживає в будинку і є фактично власником майна. Ніхто ніяких претензій до неї не висував. Тому просять суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Представник відповідача Пологівської міської військової адміністрації Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області Доценко Ю. Ю. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечень не надавав, просив суд ухвалити рішення у відповідність з вимогами закону.

04.09.2026 суд завершив розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення рішення, оголосивши перерву для складання повного тексту до 14.09.2026 року.

В подальшому, у судове засідання 14.09.2026 сторони не з`явились, представниця позивачки та представник відповідача, кожен окремо подали до суду заяви, відповідно до яких просили суд проводити засідання без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали судової справи, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, допитавши 02.09.2026 свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , надавши оцінку доказам у їхній сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, пов`язані за набувальною давністю.

Спірні відносини є цивільними правовідносинами, які регулюються нормами цивільного законодавства ст. 47 Конституції України; ст.ст. 328, 344 ЦК України, відповідно до яких кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з технічним паспортом житлового будинку індивідуального фонду за адресою: АДРЕСА_1 , виданого Пологівським міжміським бюро технічної інвентаризації від 03.04.1989, загальна площа земельної ділянки складає 1317,5 кв.м.

На земельній ділянці розміщено будинок (літ. А), сіни (літ. а), навіс, літня кухня (літ. Б), сараї (літ. Д, В, Г), погріб, вбиральня (літ. К), вбиральна ( літ. Г), басейн (літ. Ж, Є), колодязь (літ. З), паркан (літ. 1), мощення (літ. І).

Площа житлового будинку (із сіньми) складає 40,7 кв.м., з яких загальна – 36,9 кв.м., житлова – 25,5 кв.м., допоміжна (підсобна) – 11,4 кв. м. (а.с. 12-14).

Відповідно до домової книги від 01.03.2006, в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14.05.1997, ОСОБА_3 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_3 з 14.05.1997 та позивачка, ОСОБА_1 , з 04.03.2006 (а.с. 10-11).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 12.04.2007, видане Шавлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 19 (а.с. 16).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть від 19.11.2007, видане Павлівською сільською радою Вільнянською району Запорізької області, серія НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 51 (а.с. 17).

Позивачка ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_2 є її двоюрідним дядьком. Проте, довести факт родинних відносини із ОСОБА_2 вона не може через відсутність документів, які можуть підтвердити даний факт, відновити документи їй не надається можливим, враховуючи те, що імена батьків її батька, ОСОБА_4 , який помер в 1977 році, та батька ОСОБА_2 невідомі.

Після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 продовжувала самостійно проживати за адресою: АДРЕСА_1 , до 2024 року та була вимушена переміститись через окупацію населеного пункту.

Територія Пологівської міської територіальної громади перебуває під тимчасовою окупацією з 03.03.2022 та входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.

З 03.03.2022 по теперішній час територія Пологівської міської територіальної громади тимчасово окупована країною агресором – російською федерацією.

Згідно довідки від 20.02.2024 № 2303-5003127215, про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання/перебування якої за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 9).

Згідно талону-повідомлення єдиного обліку № 13733 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, витікає, що 20.11.2024 о 09:50 до ЧЧ Пологівського РВП надійшла заява від гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як ВПО проживає за адресою: АДРЕСА_4 , про те, що з квітня 2022р. по теперішній час внаслідок ворожого артилерійського обстрілу було повністю зруйновано будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

За час проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , протягом більше 18 років позивач проводила ремонтні роботи ремонт в будинку, зробила благоустрій подвір`я і земельної ділянки до житлового будинку.

За весь час проживання у вищевказаному будинку ніхто претензій до позивачки по справі не пред`являв стосовно її проживання у ньому.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості про об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 та права власності на вказаний будинок відсутні (а.с. 15).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину № 85799215 від 29.06.2026, наданою суду на виконання ухвали завідуючою Четвертої запорізької державної нотаріальної контори інформаційну відомості щодо спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – відсутні.

Отже є підстави для висновку, що будь-яких правочинів щодо зазначеного домоволодіння не вчинялось. Будь-які інші власники цього майна та спадкоємці відсутні, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалась, заходів для визнання майна безхазяйним або відумерлою спадщиною не вживалось.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з нормами ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014р.:

відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

володіння є добросовісним;

володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності (п.9);

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ (п. 11);

Ураховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК, до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387, 391 ЦК.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13)

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») (п. 14).

Відповідно висновків Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладених у його постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, та систематизованих у Листі Верховного Суду України «Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ» від 01.07.2013р., Розділ Набувальна давність (ст. 344 ЦК України).

У ЦК України набувальна давність розглядається як спосіб набуття права власності.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).

Цей строк відповідно до ст. 344 ЦК для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, для рухомого майна - п`ять років.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Досліджені судом обставини беззаперечно вказують на те, що позивачка відкрито, безперервно - більше 18 років володіла і користувались нерухомим майном, а саме: житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , не приховувала цих обставин.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 із 04.03.2026 зареєструвалася у будинку за адресою: АДРЕСА_1 за згодою колишнього власника, який помер, та після якого спадкоємці відсутні; вона постійно з 04.03.2026 проживала у будинку і добросовісно користувалась майном, утримувала його, проводила ремонтні роботи в будинку, займалася облагородженням подвір`я, сплачувала за житло, інші особи, які б претендували на вказаний будинок відсутні.

Факт безперервного, добросовісного, відкритого володіння позивачем з 2006 року житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено також і показами допитаних у судовому засіданні свідків, які про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази попередженні та являються односельцями, знайомими позивачки.

Так, свідок ОСОБА_6 в суді підтвердила, що знає позивачку з 2014 року, на той момент вона була членом виконкому, депутатом, та їй безпосередньо відомо, що ОСОБА_1 проживала у вказаному будинку з 2006 року. З 2010 року свідка обрали сільською головою (Інженерської сільської ради), та у зв`язку з цією діяльністю по роботі їй доводилось відвідувати з побутових, організаційних питань цей будинок. Характеризує ОСОБА_1 як порядну домогосподиню. Вказала, що на даний час це житло є зруйнованим внаслідок війни, село є неперспективним.

Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_7 в суді підтвердили, що позивачка посилилась в спірний будинок в 2006 році, на той момент же були живі її двоюрідний дядько ОСОБА_2 та його дружина. Згодом, у 2007 році вони померли, як за життя, так і після їх смерті ОСОБА_1 добросовісно, відкрито та безперервно проживала та утримувала будинок протягом останніх 18 років. При цьому, вказали, що ОСОБА_1 була вимушена виїхати з будинку лише за активних бойових дій у селі, із систематичними обстрілами, що було небезпечно для життя і здоров`я.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та пункту 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

В силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (підписана 04.11.1950 р., ратифікована Україною 17.07.1997 року) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003 року, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року).

Дії позивачки повністю відповідають правовому висновку в постанові Верховного суду від 14.05.2019 року за наслідками розгляду справи № 910/17274/17 «добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків».

Верховний Суд України у постанові від 27.09.2018 року, по справі № 571/1099/16-ц, зауважив, що при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність, володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном, факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Визнаючи поняття «умови набуття права власності на чужі речі», Верховний Суд України в Постанові від 04.07.2018 року, по справі № 201/12550/16-ц, визначив, що набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння). Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Для набуття права власності на нерухоме майно, перебігу строку набувальної давності недостатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Тобто, за змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи і інтереси фізичних осіб, права і інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що факти, викладені у позовній заяві в обґрунтування заявлених вимог підтверджені письмовими доказами, та показами допитаних свідків, є достовірними, сумніву у суду не викликають.

Позивачка довела під час розгляду справи, а відповідачем не заперечено, що з 2006 вона проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , добросовісно володіє ним, відкрито та безперервно і користувалась більше 18 років до часу евакуації (лютого 2024 року). З вимогами про те, що вона незаконно ним володіє і користується ніхто до ОСОБА_1 не звертався, в тому числі і представники громади, отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд не вбачає спірних питань про право власності позивачки на вказаний будинок.

Враховуючи, що позивачем доведено наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме: добросовісність заволодіння майном, безтитульність володіння (відсутність будь-якої правової підстави володіння чужим майном), відкритість володіння та його безперервність протягом встановленого законом строку, відсутність у відповідача належних доказів на спростування зазначених обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню і є підстави для визнання права приватної власності за набувальною давністю за позивачем.

Тому на підставі вище викладеного, з метою захисту майнових прав позивача, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 задовольнити.

Також суд зазначає, що рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76, 83, 89, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 328, 344, ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Пологівської міської територіальної громади в особі Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, про визнання права власності за набувальною давністю задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок загальною площею 40,7 кв.м., житловою площею 25,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено в повному обсязі 14.09.2026.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач – Пологівська міська територіальна громада в особі Пологівської міської військової адміністрації Пологівського району Запорізької області, ЄДРПОУ 45449876, місцезнаходження: просп. Соборний, буд. 164, м. Запоріжжя, 69107.

Суддя І. П. Соболєва