Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №333/4362/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/4362/26

Провадження №2/333/3958/26

РІШЕННЯ

Іменем України

21 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого – судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, за правилами загального позовного провадження, цивільну справи №333/4362/26 за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок (в порядку ст.392 ЦК України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя із позовом до Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок (в порядку ст.392 ЦК України), в якому просить суд визнати за ним право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,7 кв.м., житловою площею 43,4 кв.м. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі свідоцтва на право особистої власності від 24.04.1996 року йому належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво видане Мелітопольською райдержадміністрацією, яке було записано в книгу №34 за реєстровим №991. На вказаний будинок БТІ було виготовлено технічний паспорт, відповідно до якого будинок має загальну площу 77,7 кв.м. та 43,4 кв.м жилу площу. Проте, відомості про право власності на нерухоме майно не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки на час вчинення реєстраційної дії, цього реєстру ще не існувало, а реєстрація майна була проведена відповідно до законодавства, що діяло на той час. Оскільки відомості про речові права на житло в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні, він звернувся із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради. 29.09.2025 року державний реєстратор прийняв рішення № 81069395 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Підставою для прийняття такого рішення стало те, що подані позивачем документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до 01 січня 2013 року. Також державним реєстратором зазначено, що ним був здійснений запит до БТІ, однак у встановлений 30 денний строк інформацію щодо зареєстрованих прав, необхідну для такої реєстрації, ним не отримано. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 та Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 Терпіннівська сільська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області з 25.02.2022 віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України. У зв`язку з цим, не можливо підтвердити реєстрацію права власності на будинок шляхом надіслання запиту до Бюро технічної інвентаризації.

Ухвалою суду від 24.04.2026 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження і з метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України розпочати підготовче провадження у справі.

03 червня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли заява про слухання справи без його участі за наявними в матеріалах справи документами, а також відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що територію Терпіннівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області з 25.02.2022 року віднесено до тимчасово окупованих територій відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 року за № 380/43786. Враховуючи той факт, що невстановлені озброєні військовослужбовці збройних сил російської федерації, перебуваючи на території м.Мелітополя, в порушення законів та звичаїв війни, діючи умисно захопили будівлю Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області (м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва,5), заволоділи майном, оргтехнікою, бухгалтерською, кадровою документацією та документами, які були на архівному зберіганні в районної державної адміністрації, підтвердити чи спростувати факт видачі на ім`я позивача свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 24.04.1996 року відповідач не має можливості у зв`язку з відсутністю доступу до документів.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року підготовче провадження по цивільній справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 11.08.2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений судом своєчасно і належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав викладене в позовній заяві, а також просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений судом своєчасно і належним чином, надав заяву про слухання справи без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце проведення судового засідання була повідомлена судом своєчасно і належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що не заперечує щодо задоволення позову, обставини, викладені в позовній заяві, відповідають дійсності.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва на право особистої власності від 24.04.1996 року ОСОБА_1 належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво видане Мелітопольською райдержадміністрацією, яке було записано в книгу №34 за реєстровим №991. У судовому засіданні через телефон позивача було оглянуто світлини оригіналу даного свідоцтва, яке наразі знаходиться у родичів на тимчасово окупованій території.

На будинок за адресою: АДРЕСА_1 , БТІ було виготовлено технічний паспорт, відповідно до якого будинок має загальну площу 77,7 кв.м. та 43,4 кв.м жилу площу.

29.09.2025 року державний реєстратор прав на нерухоме майно прийняв рішення №81069395 про відмову в проведенні реєстраційних дій з тих підстав, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Державним реєстратором зазначено, що ним був здійснений запит до БТІ, однак у встановлений 30 денний строк інформацію щодо зареєстрованих прав, необхідну для такої реєстрації, ним не отримано.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 та Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 Терпіннівська сільська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області з 25.02.2022 року віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України. У зв`язку з цим, не можливо підтвердити реєстрацію права власності на будинок шляхом надіслання запиту до Бюро технічної інвентаризації.

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу, 06 жовтня 1990 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено шлюб, актовий запис №17.

Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст.16 ЦК України, є визнання права. Таким чином, обраний позивачами спосіб захисту їхніх прав передбачений законом і відповідає йому.

Правова позиція суду щодо можливості захисту права власності позивача шляхом його визнання ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає використанню національними судами України як джерело права.

У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Онерільдіс проти Туреччини» Європейський суд з прав людини визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно з положеннями статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Ятрідіс проти Греції» зазначив, що володіння майном повинно бути законним.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

На підставі ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 321 Цивільного кодексу України закріплює принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивачу необхідно підтвердити наявне у нього право власності на вказаний будинок, набуте законних підставах. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідні відомості відсутні.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор у разі відсутності необхідних відомостей у державних реєстрах або неподання відповідних документів заявником зобов`язаний запитувати інформацію в орган та організацій, які відповідно до законодавства здійснювали оформлення та/або реєстрацію прав.

У зв`язку з тим, що Терпіннівська сільська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області з 25.02.2022 року є тимчасово окупованою російською федерацією територією України, отримати інформацію що зареєстрованого права власності на будинок у БТІ, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, на даний час неможливо.

За таких обставин позивач позбавлений можливості повною мірі здійснювати свої права як власник, зокрема користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

У постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою уже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

До 2013 року реєстрація права власності проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі №6-1622цс15. Тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Отже, стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Судом встановлено, що власником зазначеного у позові житлового будинку є ОСОБА_1 , проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, а отримати інформацію щодо зареєстрованого права власності позивача на будинок у БТІ з тимчасово окупованої території на теперішній час неможливо, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує його право власності.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, приймаючи до уваги відсутність заперечень з боку відповідача і третьої особи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.316, 317, 318, 321, 355, 356, 392 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.10-13, 77-80, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання права власності на житловий будинок (в порядку ст.392 ЦК України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – ОСОБА_2 , – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,7 кв.м., житловою площею 43,4 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 21 вересня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя С.С. Тучков