Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №331/7340/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 331/7340/26

Провадження № 3/331/1970/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Олександрівського районного суду м. Запоріжжя Світлицька В.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої батьківські обов`язки щодо виховання та здійснення належного контролю за поведінкою свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого останній 30.07.2026 року о 22 год. 41 хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 2-Б, незаконно зберігав без мети збуту наркотичні засоби в невеликих розмірах, а саме: канабіс масою перерахунку на суху речовину 0,736 г та екстракт канабісу масою в перерахунку на суху речовину 0,011 г. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 150 СК України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства».

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у скоєному правопорушенні визнав та просив обмежитись попередженням.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.

Частиною першою статті 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Так, у ч. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, суд приходить до висновку, що провина ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення, окрім її визнання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, повністю підтверджена фактичними даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 786411 від 01.09.2026 року; опитуванням особи ОСОБА_1 від 01.09.2026 року; поясненнями ОСОБА_2 від 31.07.2026 року; копією паспорту № НОМЕР_2 ОСОБА_2 ; копією паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 786256 від 01.09.2026 року; копією постанови про закриття кримінального провадження від 24.08.2026 року; копією витягу з ЄДРДР від 31.07.2026 року; рапортом помічника чергового ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області від 31.07.2026 року; протоколом огляду місця події від 31.07.2026 року; фото таблицею до ОМП від 31.07.2026 р. ЄО 14134 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 2Б; копією висновку експерта № СЕ-19/108-26/14792-НЗПРАП від 11.08.2026 року; копією постанови про визнання в кримінальному провадженні речових доказів від 14.08.2026 року.

Таким чином, враховуючи наведене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення, підлягає врахуванню суспільна небезпечність адміністративного проступку та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі чого, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, майновий стан, суду відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, належить піддати правопорушника адміністративному стягненню, що відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, яке буде справедливим, достатнім і необхідним для виховання особи в дусі поваги до законів України, запобігання вчиненню нових правопорушень, а так само співмірним стягненням за вчинене.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

За правилом ст. 283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн. (Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України); призначення платежу: стягнення судового збору по справі № 331/7340/26, Олександрівський районний суд м. Запоріжжя).

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

Суддя В.М. Світлицька