Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №727/3913/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року місто Чернівці справа №727/3913/26

провадження №22-ц/822/1603/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Височанської Н.К.,

суддів: Кулянди М.І., Перепелюк І.Б.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідачка - ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 22 червня 2026 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, головуючий в суді першої інстанції суддя Чебан В.М.,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі по тексту АТ «Акцент-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилалося на те, що 25 грудня 2014 року відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» шляхом підписання анкети-заяви, на підставі якої їй було відкрито банківський рахунок, встановлено кредитний ліміт та видано платіжну картку.

Відповідачка, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підтвердила факт ознайомлення із умовами кредитування, тарифами банку та погодилась із ними.

Відповідно до умов вищезазначеного укладеного між сторонами договору банк надав відповідачці кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 38,40% річних на суму залишку заборгованості. При цьому, умовами вищевказаного Кредитного договору було передбачено право банку змінювати розмір кредитного ліміту та тарифи обслуговування рахунку.

Вказує, що обізнаність відповідачки з умовами кредитування та погодження нею таких умов підтверджується також фактом підписання останньої Паспорту споживчого кредиту, який містить відомості про процентну ставку, порядок користування кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача та інші істотні умови кредитування, а тому доводи відповідачки щодо необізнаності з умовами кредитування, на її думку, є безпідставними.

Крім того, відповідачка фактично користувалася наданим їй кредитним лімітом, здійснювала видаткові операції та частково погашала заборгованість, чим своїми конклюдентними діями підтвердила прийняття умов кредитного договору та погодження з порядком користування кредитними коштами.

Стверджує, що правильність розрахунків заборгованості відповідачки підтверджується спрямованими позивачем до суду банківськими виписками, а також довідками про видачу картки та встановлення кредитного ліміту.

Вказує, що позивач АТ «А-БАНК» свої зобов`язання за вищезазначеним Договором виконав у повному обсязі, натомість відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку із чим у неї утворилась заборгованість за вказаним кредитом, яка станом на 19.03.2026 року становить 65310,59 грн., з яких: 41887,61 грн. - заборгованість за тілом кредита та 23422,98 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами.

Просили стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача АТ «А-БАНК» заборгованість за Кредитним договором №б/н від 25 грудня 2014 року в загальному розмірі 65310,59 грн., з яких: 41887,61 грн. - заборгованість за тілом кредитом та 23422,98 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 22 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ: 14360080, заборгованість за Кредитним договором № б/н від 25.12.2014 року у розмірі 41887,61 (сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень (шістдесят одна) копійка.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ: 14360080, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1703,94 (одна тисяча сімсот три) гривні (дев`яносто чотири) копійки.

В іншій частині вимог позову - відмовлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників

Не погоджуючись із вказаним рішення суду в частині задоволених позовних вимог, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою яка юридична доля коштів, які Банк протягом усього строку дії договору (з 2017 по 2025 рік) вже фактично списав з рахунку відповідачки в рахунок погашення цих самих, неправомірно нарахованих процентів. Загальний розмір таких списаних коштів за банківською випискою складає 138 957,12 грн, що значно перевищує заявлену банком до стягнення суму заборгованості за тілом кредиту - 41 887,61 грн.

Відповідно, тіло кредиту є повністю погашеним відповідачкою, оскільки домовленості про сплату процентів за користування кредитними коштами та інших платежів підписана відповідачем анкета-заява не містила.

Аналогічну правову позицію підтримано Чернівецьким апеляційним судом у постанові від 03 квітня 2025 року у справі №720/1250/24 (провадження №22-ц/822/248/25), в якій суд встановив, що банк безпідставно включав до суми заборгованості непогоджені відповідачкою відсотки у розмірі 5079,24 грн та безпідставно списував кошти в рахунок непередбаченої умовами договору комісії, у зв`язку з чим ці суми підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту, - і апеляційний суд такий підхід підтримав.

Також, у відзиві на позов відповідачка прямо заявляла про необхідність зарахування цих коштів у рахунок погашення тіла кредиту, оскільки вони були списані банком за відсутності правової підстави - погодженої сторонами процентної ставки.

Суд першої інстанції відхилив цей довід, послався на принцип диспозитивності цивільного судочинства та на відсутність з боку відповідачки зустрічного позову про стягнення безпідставно отриманих банком коштів. Однак цей принцип не звільняє суд від обов`язку правильно визначити дійсний розмір заборгованості за вже заявленим позовом - а саме до цього і зводиться процесуальна позиція відповідачки.

Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановивши відсутність правової підстави для нарахування банком процентів, дійшов передчасного висновку щодо розміру заборгованості відповідача за тілом кредиту, оскільки не вирішив питання про зарахування вже списаних на цій неправомірній підставі коштів. Це призвело до помилкового задоволення позовних вимог банку в частині стягнення 41 887,61 грн, яка станом на момент ухвалення рішення була повністю погашена.

Просила скасувати рішення у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ «АкцентБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Акцент-банк» просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вказали, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (яка разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та тарифами складають кредитний договір №Б/Н від 25.12.2014 року) в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом, значить ознайомилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодилася з ними, оскільки даний кредитний договір є договором ОФЕРТИ.

Своїм підписом під ретельно прочитаним кредитним договором позичальник підтвердила факт виконання банком усіх переддоговірних формальностей, щодо яких є застереження у чинному на той час законодавстві, в тому числі й постанові правління НБУ № 168 від 10.05.2007, і саме це є доказом обізнаності позичальника з усіма умовами кредитування на момент підписання кредитного договору.

Для уникнення сумнівів щодо використання Умов і Правил потрібно використати позицію Верховного Суду щодо природи даних відносин та дійсності Умов і Правил, що викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2018 по справі №202/19403/13-ц, постанові Верховного Суду від 18.04.2018 по справі №705/6051/15-ц та постанові Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №265/7652/15-ц.

Аналогічні висновки містяться також і в постановах ВСУ по справах №203/7644/13-ц (61-963св18) та №2604/29253/12-ц (61-2741св18).

Відповідач сам погодився як з Умовами та Правилами надання банківських послуг так і з необхідністю самостійного ознайомлення на сайті банку з їх оновленими версіями.

Наявна у позивача заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються із Анкети-Заяви, Тарифів та Умов і Правил (актуальна копія яких була додана до позову).

Також до позову було додано довідку про видачу картки та довідку про встановлення/зміну кредитного ліміту, при цьому ініціатором встановлення/зміни кредитного ліміту може бути як Банк, так і сам клієнт, та заборгованість виникла в результаті витрачання кредитних коштів, а встановлення кредитного ліміту є лише можливістю їх використання (відповідно до всіх умов договору), а не обов`язком клієнта.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.

Позиція апеляційного суду

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом встановлено, що 25 грудня 2014 року відповідачка ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», на підставі якої між сторонами виникли правовідносини з банківського обслуговування та користування кредитними коштами в межах встановленого банком кредитного ліміту за кредитним договором №б/н (а.с.16).

У вказаній анкеті-заяві зазначено, що вищевказана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с.34-40) та витягом з тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» (а.с.41), складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.16).

Згідно з вищевказаного витягу з Тарифів користування кредитними картками «Універсальна» та «Універсальна GOLD» (а.с.41), останнім передбачено пільговий період користування кредитними коштами тривалістю до 55 днів за умови погашення заборгованості до 25-го числа місяця, наступного за датою її виникнення, обов`язковий щомісячний платіж у розмірі 5 % від суми заборгованості, але не менше 100,00 грн. та не менше суми нарахованих процентів і штрафу, базову процентну ставку після закінчення пільгового періоду у розмірі 3,9 % на місяць за карткою «Універсальна» та 3,7 % на місяць за карткою «Універсальна GOLD», а також пеню за прострочення виконання кредитного зобов`язання, порядок погашення заборгованості та комісії за проведення окремих операцій із використанням власних і кредитних коштів.

При цьому, вищезазначені Умови та Правила надання банківських послуг (а.с.34-40) та витяг з тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» (а.с.41) не містять підпису відповідачка ОСОБА_1 .

Разом з тим, вищевказана підписана відповідачкою ОСОБА_1 анкета-заява (а.с.16) не містить відомостей про конкретний розмір установленого відповідачці кредитного ліміту, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, строк кредитування, порядок погашення заборгованості, а також відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до копії паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с.78), визначено умови кредитування за картками «Універсальна» та «Універсальна Gold», зокрема кредитний ліміт до 50000,00 грн., строк кредитування 240 місяців, базова процентна ставка у розмірі 3,9 % на місяць за карткою «Універсальна» та 3,7 % на місяць за карткою «Універсальна Gold», а також визначено пільгову процентну ставку, порядок користування кредитом, орієнтовну загальну вартість кредиту та реальну річну процентну ставку.

На виконання, умов вищевказаного Кредитного договору позивачем на ім`я відповідачки ОСОБА_1 було відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 та видано чотири платіжні картки, а саме: № НОМЕР_2 зі строком дії до грудня 2024 року, № НОМЕР_3 зі строком дії до лютого 2020 року, № НОМЕР_4 зі строком дії до грудня 2031 року та № НОМЕР_5 зі строком дії до грудня 2022 року, що підтверджується наданою позивачем АТ «А-БАНК» довідки за картами (а.с.32).

Згідно з довідкою за лімітами за вищевказаним Кредитним договором б/н від 25 грудня 2014 року (а.с.31), вбачається, що 06.07.2015 року відповідачці було надано позивачем кредитний ліміт у розмірі 2200,00 грн., який у подальшому був збільшений банком, зокрема: 26.11.2015 - до 6500,00 грн.; 29.04.2016 - до 8125,00 грн.; 30.08.2016 - до 10000,00 грн.; 24.11.2016 - до 12000,00 грн.; 13.12.2016 - до 14000,00 грн.; 06.08.2018 - до 20000,00 грн.; 21.09.2018 - до 23000,00 грн.; 06.09.2019 - до 43000,00 грн.; 06.03.2020 - до 58000,00 грн.

Починаючи з 26 листопада 2021 року, банком здійснювалося поступове зменшення вищевказаного встановленого ним відповідачці кредитного ліміту, у зв`язку із чим станом на 19 березня 2026 року кредитний ліміт відповідачки ОСОБА_1 в АТ «А-БАНК» становив 41900,00 грн. (а.с.31).

При цьому, відповідачка фактично користувалась вищевказаним банківським рахунком та кредитними коштами, що підтверджується наданим позивачем випискою за рахунком відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_6 за період з 25 грудня 2014 року по 19 березня 2026 року (а.с.18-30), відповідно до якої за зазначений період загальна сума видаткових операцій становила 273742,74 грн., загальна сума зарахованих на рахунок коштів - 178605,13 грн., а загальна сума утриманих банком комісій - 2065,40 грн. Виписка містить відомості про здійснення відповідачкою розрахункових операцій, переказів, оплату товарів та комунальних послуг, зняття і використання кредитних коштів, а також численні поповнення рахунку готівковими та безготівковими платежами.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за Кредитним договором б/н від 25 грудня 2014 року (а.с.6-15) вбачається, що, у зв`язку із невиконанням відповідачкою ОСОБА_1 умов вищевказаного Договору станом на 19 березня 2026 року загальний розмір заборгованості останньої перед позивачем АТ «А-БАНК» становить 65310,59 грн., з яких: 41887,61 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 23422,98 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами.

Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт погодження сторонами умов щодо розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами, а тому заявлена АТ «А-БАНК» вимога про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 23422,98 грн. не ґрунтується на погоджених сторонами умовах Кредитного договору №б/н від 25 грудня 2014 року та задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд відхилив доводи представника відповідачки щодо необхідності зарахування суми раніше списаних банком процентів у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, оскільки питання правомірності здійснених банком у попередні періоди списань, проведення їх перерахунку, повернення або зарахування відповідних сум не є предметом розгляду даної цивільної справи, в межах якої позивач АТ «А-БАНК» заявлено виключно вимоги про стягнення наявної станом на 19.03.2026 року заборгованості за Кредитним договором №б/н від 25.12.2014 року.

При цьому відповідачкою не заявлено зустрічного позову про визнання відповідних списань неправомірними, проведення перерахунку заборгованості або зарахування списаних сум у рахунок погашення тіла кредиту, а тому суд, відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, не вправі виходити за межі заявлених сторонами вимог та вирішувати зазначені питання в межах цієї справи.

Крім цього, відображені у банківській виписці операції з призначенням «Списання відсотків за використання кредитного ліміту» свідчать про нарахування банком процентів та їх відображення у складі загальної заборгованості, а не про фактичну сплату відповідачкою відповідних сум власними коштами.

А тому, саме по собі арифметичне підсумовування таких операцій не підтверджує, що відповідачка сплатила банку проценти у загальному розмірі 138957,12 грн., та не дає підстав для зарахування зазначеної суми у рахунок погашення тіла кредиту.

Крім того, з наданої позивачем вищевказаної банківської виписки (а.с.18-30) вбачається, що протягом усього періоду дії договору відповідачка неодноразово користувалася кредитними коштами та здійснювала поповнення рахунку.

Водночас відповідачкою не надано розрахунку, з якого можливо було б установити, які саме суми коштів були фактично внесені нею на рахунок, яка їх частина була зарахована банком на погашення процентів та чи була б відсутня заборгованість за тілом кредиту у розмірі 41887,61 грн. у разі зарахування відповідних платежів у інший спосіб.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зарахування суми 138957,12 грн. у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та висновку про те, що відповідачка повністю повернула фактично використані нею кредитні кошти.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено наявність у відповідачки ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором №б/н від 25 грудня 2014 року у розмірі 41887,61 грн.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту є неправильним та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

За змістом статей 509, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 626, статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За частиною першою статті 1054 ЦК України в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзацом першим частини першої та частиною другою статті 207 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний його стороною або сторонами.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній станом на 08 листопада 2016 року, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли пом`якшують або скасовують цивільну відповідальність особи; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом, який утратив чинність, новий акт застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Договірні правовідносини сторін виникли 25 грудня 2014 року. Тому укладення кредитного договору, дотримання письмової форми та погодження його умов, у тому числі розміру і порядку сплати процентів, оцінюються за нормами цивільного законодавства, чинними на цю дату.

За загальним правилом, установленим пунктом 2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання ним чинності. У постанові від 25 березня 2020 року у справі №431/5519/16-ц Верховний Суд зазначив про помилковість застосування цього Закону до кредитного договору, укладеного до набрання ним чинності.

Матеріали справи не містять доказів укладення після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» нового кредитного договору або погодження сторонами змін до анкети-заяви від 25 грудня 2014 року. За відсутності таких доказів подальше користування кредитним лімітом, видача платіжних карток та зміна банком розміру ліміту стосуються виконання зобов`язання, що виникло у 2014 році, і не підтверджують прийняття відповідачкою ОСОБА_1 нових редакцій Тарифів чи Умов та правил надання банківських послуг.

Отже, тривалість користування кредитним лімітом враховується під час встановлення руху коштів, здійснених платежів і залишку заборгованості, але не змінює вимог до форми договору та доведення погоджених сторонами умов.

До правовідносин сторін щодо укладення кредитного договору підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на 25 грудня 2014 року.

Частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у відповідній редакції було передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються, зокрема, сума кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача з урахуванням процентної ставки та вартості всіх послуг, дата видачі кредиту, право дострокового повернення кредиту, річна процентна ставка, умови дострокового розірвання договору та інші умови, визначені законодавством.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець - взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться, зокрема послуг банківського обслуговування.

За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Оскільки умови договору приєднання розробляються банком, банк повинен довести, що на час укладення договору діяла конкретна редакція таких умов, була доступною споживачу, доведена до його відома та прийнята ним.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що непідписані позичальником витяги з Тарифів та Умов і правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, якщо банк не довів, що позичальник розумів ці умови, ознайомився з ними та погодився з ними під час підписання анкети-заяви.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на мінливий характер умов, розміщених банком на власному веб-сайті, та зазначила, що на споживача не можна покладати обов`язки за документом, редакцію якого визначає кредитор, якщо банк не довів її прийняття позичальником.

У справі, що переглядається, підписана ОСОБА_1 анкета-заява не містить розміру процентної ставки, порядку нарахування процентів та строку повернення кредиту. Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи, на які посилається банк, не підписані відповідачкою, а доказів ознайомлення її з доданою до позову редакцією цих документів матеріали справи не містять.

За таких обставин користування платіжною карткою та кредитними коштами підтверджує виникнення у відповідачки обов`язку повернути фактично отримані кошти, однак не підтверджує досягнення сторонами у письмовій формі згоди щодо конкретного розміру договірних процентів, порядку їх нарахування та сплати.

Посилання АТ «А-Банк» на постанови Верховного Суду від 09 липня 2018 року у справі № 202/19403/13-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 705/6051/15-ц та від 14 лютого 2018 року у справі № 265/7652/15-ц не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Зазначені постанови ухвалені до постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а тому викладені в них висновки в частині, у якій вони не узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Щодо розміру заборгованості

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були йому передані, у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Оскільки підписана ОСОБА_1 анкета-заява не містить погодженого сторонами строку повернення кредиту, АТ «А-Банк» відповідно до частини другої статті 530 ЦК України мало право вимагати повернення фактично отриманих кредитних коштів у будь-який час. Звернення банку до суду з цим позовом свідчить про пред`явлення відповідної вимоги боржниці.

Водночас наявність у кредитора права вимагати повернення кредиту не звільняє його від обов`язку довести розмір невиконаного зобов`язання з урахуванням усіх здійснених позичальницею платежів.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Обов`язок доказування наявності та розміру кредитної заборгованості покладається на позивача. Розрахунок заборгованості підлягає оцінці у сукупності з первинними документами щодо руху коштів за рахунком, а суд не пов`язаний визначеним кредитором порядком розподілу платежів, якщо такий порядок ґрунтується на умовах, які не стали частиною договору.

Суд першої інстанції не заперечив належність виписки по картці як доказу руху коштів. Навпаки, на підставі виписки та розрахунку, поданих АТ «А-Банк», встановлено, що банк зарахував 138957,12 грн. із внесених відповідачкою коштів у рахунок процентів, договірний розмір і порядок сплати яких сторонами письмово не погоджені.

Зокрема із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що за період з жовтня 2017 року по 19 березня 2026 року відповідачкою внесено загальну суму на погашення за кредитним договором в розмірі 175 105,01 грн. (а.с.8-15).

Положення статті 534 ЦК України щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов`язанням застосовуються до дійсних складових такого зобов`язання. Оскільки АТ «А-Банк» не довело виникнення у ОСОБА_1 обов`язку сплачувати проценти у визначеному банком розмірі, спрямування платежів на погашення таких процентів не може збільшувати непогашений залишок фактично отриманого кредиту.

За цих обставин суд першої інстанції помилково не врахував кошти, які банк без належної договірної підстави відносив на проценти, під час визначення розміру невиконаного основного зобов`язання.

Матеріали справи не містять спростування встановленої судом суми платежів, банк не подав альтернативного розрахунку залишку кредиту після виключення непогоджених процентів, не зазначив конкретних операцій у виписці, та не пояснив, з яких правових підстав отримані ним кошти не повинні зменшувати заборгованість за тілом кредиту.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 не свідчить про обов`язкове стягнення заявленої банком суми кредиту без перевірки проведених позичальником платежів. У тій справі Велика Палата Верховного Суду виходила зі встановленого факту неповернення фактично отриманих кредитних коштів.

Натомість у справі, що переглядається, на підставі банківських документів встановлено, що внесені відповідачкою кошти перевищують заявлений залишок кредиту.

Колегія суддів, вважає помилковими висновки суду першої інстанції, що відповідачкою не заявлено зустрічного позову про визнання відповідних списань неправомірними, проведення перерахунку заборгованості або зарахування списаних сум у рахунок погашення тіла кредиту, оскільки врахування зазначених платежів не є вирішенням незаявленої вимоги про повернення безпідставно набутих коштів або застосуванням наслідків недійсності правочину. Це є перевіркою судом правильності визначеного позивачем розміру боргу в межах заявленої вимоги про стягнення кредитної заборгованості.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення районного суду в частині, що оскаржується слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Щодо судових витрат

Постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення (підпункту б пункту 4 частини 1статті 382 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та відмови в позові.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмови в позові, судовий збір за подання апеляційної скарги сплачений відповідачем в розмірі 3194,88 грн. підлягає стягненню із позивача на користь відповідача.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлене з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 22 червня 2026 року в частині, що оскаржується - скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № б/н від 25 грудня 2014 року - відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3194,88 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена судом 21 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

І.Б. Перепелюк