Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №641/2216/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 641/2216/26 Головуючий суддя І інстанції Ященко С.О.

Апеляційне провадження № 33/818/1474/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м.Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря - Вакули Н.С.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - Грайворонського І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою захисника Грайворонського І.В. на постанову судді Слобідського районного суду м.Харкова від 27 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм у ДП "Харківспецгасіння" КП "Харківспецсервіс", який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 06.03.2026 року о 09 год. 14 хв. у м. Харкові по пр-ту. Байрона, 187, керував транспортним засобом ВАЗ 2102, державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 відмовився під відеофіксацію, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

В своїй апеляційній скарзі захисник Грайворонський І.В. просить скасувати постанову судді Слобідського районного суду м.Харкова від 27.04.2026 щодо ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує тим, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, не роз`яснили ОСОБА_1 порядок проведення цього огляду та наслідки відмови від проходження огляду, не вручили направлення до закладу охорони здоров`я, процесуальні документи у цій справі складені різними поліцейськими, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, захисник зазначає, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим працівник поліції безпідставно запропонував його підзахисному пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Захисник також посилається на те, що працівники поліції не відсторонили ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом.

Окрім цього, захисник зазначає, що з 2007 року ОСОБА_1 працевлаштований на ДП «Харківспецгасіння» КП «Харківспецсервіс» на посаді водія, дисциплінарних проступків не вчиняв, за останній рік роботи не мав жодного порушення Правил дорожнього руху, за час роботи на підприємстві не було випадків керування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння. Зазначає, що ОСОБА_1 має проблеми зі здоров`ям, що повністю виключає вживання ним алкоголю, а лікарські засоби, які він вживає, не має протипоказань до керування.

Захисником Грайворонським І.В. також подано до апеляційного суду клопотання про виклик свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у задоволенні якого було відмовлено, оскільки зазначені свідки не були безпосередніми очевидцями події у цій справі та вони не були присутніми під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607470 від 06.03.2026 та інших матеріалів до нього.

Вислухавши доводи захисника Грайворонського І.В. та Демченка І.А., які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, дослідивши доводи апеляційної скарги, клопотань та відомості, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, які безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні.

Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607470 від 06.03.2026 зафіксований факт керування 06.03.2026 о 09 год. 14 хв. у м. Харкові по пр-ту Байрона, 187, ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 2102, державний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів. Відмовився від проходження огляду на стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу допомогою приладу Drager Alcotest та у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ». В письмових поясненнях зазначив, що не згоден (а.с. 1).

З відомостей направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.03.2026 (далі – направлення на огляд водія транспортного засобу від 06.03.2026) вбачається, що у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної поліції, у ОСОБА_1 виявлені наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини роту; порушення мови; порушення координації рухів. Відмовився від направлення до закладу охорони здоров`я - КНП ХОР «ОКНЛ» для проходження огляду (а.с. 5).

Відповідно до відомостей акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, ОСОБА_1 , який мав ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів), відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.4).

З рапорту інспектора УПП в Харківській області Леонова В. від 06.03.2026 вбачається, 06.03.2026 приблизно о 09 год. 14 хв. екіпажом Купол 2101 за адресою: м.Харків, пр-т Байрона, буд.187, за порушення ПДР України було зупинено автомобіль ВАЗ 2102, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія було виявлені ознаки алкогольного спяніння, від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився. Стосовно водія було складено постанову серії ЕНА №6770190 за за ч.2 ст.122 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 606470 за ч.1 ст.130 КУпАП. Водія відсторонено від керування транспортним засобом, транспортний засіб залишився на місці події без порушення ПДР (а.с.6).

Апеляційний суд бере до уваги, що рапорт поліцейського не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак протокол про адміністративне правопорушення та цей рапорт оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі.

При цьому, вищезазначені відомості письмових доказів також узгоджуються та підтверджуються відомостями відеозаписів (відеофайли «607470», «export-w8s0v», «export-h6cvh», «export-h19bc»), долучених до матеріалів справи (а.с.3), з яких вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 через порушення останнім вимог Правил дорожнього руху, а саме під час зміни напрямку руху ОСОБА_1 не увімкнув правий покажчик повороту. В подальшому працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 підстави його зупинки, а також поліцейські виявили у водія ознаки алкогольного спяніння, у тому числі, коли він вже перебував на вулиці, надаючи можливістю здійснити поверхневий огляд багажнику автомобіля (відеофайл «export-h6cvh», починаючи з 02 хв. 08 сек., з 03 хв. 14 сек. ). При цьому, ОСОБА_1 відповів працівнику поліції, що не вживав алкогольні напої, а запах алкоголю з порожнини рота у нього через вживання ним пігулок та застосування інгалятору. Отримавши таку відповідь від водія працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але останній відмовився, зазначивши, що він вже проходив відповідний огляд у цей день та стосовно нього складено протокол (відеофайл «export-h6cvh», починаючи з 03 хв. 27 сек. ). Окрім цього, ОСОБА_1 надав поліцейському роздруківку з газоаналізатору Drager за наслідком проведення ним попереднього огляду на стан алкогольного сп`яніння, результат якого виявився позитивний та складав 0,89 проміле. При цьому, на відеозаписі зафіксовано, що працівник повідомляє, що попередній огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest 7510 було проведено у цей день майже годину тому. ОСОБА_1 не був згоден з результатами попереднього огляду на стан сп`янінні, зазначивши, що він вживає пігулки та користується інгаляторами. Після цього, працівник поліції повторно запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але останній знову відповів відмовою, оскільки він вже проходив відповідний огляд на стан сп`яніння (відеофайл «export-h6cvh», починаючи з 04 хв. 31 сек.). Крім того, працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 , що у разі його відмови буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а також його права за ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що було добре зрозуміло водію (відеофайл «export-h6cvh», починаючи з 04 хв. 39 сек.). В подальшому працівник поліції надав ОСОБА_1 докази щодо правомірності підстав його зупинки, повторно роз`яснені водію його процесуальні права, складено постанову за ч.2 ст.122 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, з якими водія було ознайомлено та вручено копії цих процесуальних документів. Також водію було надано можливість надати свої письмові пояснення та відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом (відеофайл «export-h6cvh», починаючи з 11 хв. 11 сек., з 12 хв. 57 сек., з 16 хв. 01 сек., з 16 хв. 18 сек., 26 хв. 31 сек., з 40 хв. 56 сек., з 43 хв. 21 сек. відеозапису).

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд також враховує, що стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Щодо апеляційних доводів захисника про те, що працівники поліції помилково встановили у ОСОБА_1 наявність ознак алкогольного сп`яніння та безпідставно запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на думку апеляційного суду, є суб`єктивними та неспроможними, з огляду на наступне.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).

За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до ч.2 Розділу І вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно ч.3 Розділу І Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак алкогольного сп`яніння є його дискреційними повноваженнями, але суд може їх врахувати, якщо вони підтверджуються іншими доказами у справі.

При цьому, з долучених до справи відеозаписів вбачається, що з самого початку зупинки транспортного засобу працівники поліції встановили у ОСОБА_1 , у тому числі коли він перебував на вулиці, ознаки алкогольного сп`яніння, про що йому повідомили, але він зазначив, що вживає ліки та користується інгалятором, а також те, що у цей день він вже проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння, результати якого були позитивні.

Разом з цим, належить також зазначити, що наявність ознак алкогольного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння.

Отже, спростування або підтвердження перебування водія в стані алкогольного сп`яніння, відбувається за рахунок проведення відповідного огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, що і було фактично запропоновано ОСОБА_1 .

При цьому, законодавець в п.2.5 Правил дорожнього руху передбачив безальтернативний (імперативний) обов`язок виконання водієм вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, у разі виявлення у нього ознак такого сп`яніння.

Відмова від виконання вимог працівника поліції щодо проходження водієм огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння за наявності незаконності такої вимоги.

Водночас, стороною захисту не надано суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження доводів щодо незаконності дій працівників поліції в частині вимоги щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд апеляційної інстанції ставиться критично до апеляційних доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, оскільки з долучених відеозаписів об`єктивно вбачається, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, але останній відповів відмовою.

При цьому, ОСОБА_1 був обізнаний з порядком проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, адже працівники поліції запитували у ОСОБА_1 , де він проходив попередній огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатору Drager Alcotest , на місці запинки транспортного засобу чи у закладі охорони здоров`я, водій добре розумів наслідки його відмови від проходження огляду, а також ОСОБА_1 зазначив, що не має смислу повторно проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки попередній його огляд у цій день виявився позитивним. Крім того, ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, але він нічого не зазначав, що він бажає пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я (відеофайл «export-h6cvh», починаючи з 03 хв. 16 сек., з 03 хв. 45 сек., з 04 хв. 31 сек., з 04 хв. 34 сек., з 40 хв. 56 сек. відеозапису)

Отже, враховуючи вищезазначені обставини, на переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 не вживав активних дій на виконання законної вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, тобто своїми діями свідомо проігнорував вимогу працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, належить врахувати те, що згідно відомостей довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області, ст. лейтенанта поліції Бурикіної В., ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , категорії «B», «D» (арк. 2).

Наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія свідчить про те, що останній знає Правила дорожнього руху, оскільки умовою отримання такого посвідчення є складання обов`язкового іспиту на знання цих Правил.

Враховуючи вищезазначені відомості відеозапису, у даному конкретному випадку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівник поліції об`єктивно та законно розцінив дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, оскільки працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, роз`яснював наслідки такої поведінки. Однак, водій надалі ухилявся від проходження огляду та не вживав активних дій, які могли свідчити про його реальне бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, посилаючись на те, що він вже проходив у цей день відповідний огляд на стан сп`яніння.

Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.

Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо проігнорував вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП, у зв`язку з чим, такі дії ОСОБА_1 були правильно розцінені працівником поліції як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Крім того, доводи сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп`яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти огляд в установленому законом порядку, але останній своїми діями вказував на те, що проходити огляд він не збирається, а тому працівники поліції правильно розцінили дії ОСОБА_1 , як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Належить також зазначити, що саме відмова від проходження огляду на стан сп`яніння за вимогою працівника поліції в установленому порядку є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп`яніння чи ні, у зв`язку з чим апеляційний суд ставиться критично до тверджень сторони захисту про відсутність в діях ОСОБА_1 складу цього правопорушення через, що він не перебував в стані алкогольного сп`яніння.

Також належить врахувати, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 та його захисник Грайворонський І.В. скористалися своїм процесуальним правом на подачу заяви до правоохоронних органів, у порядку ст.214 КПК України, щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що стороною захисту не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ щодо оскарження дій/бездіяльності керівництва патрульної поліції при розгляді їх скарги на дії працівників поліції, що складали адміністративний матеріал у цій справі.

Цих відомостей не надано і суду апеляційної інстанції.

Крім того, складання різними працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 607470 від 06.03.2026, акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу від 06.03.2026, на переконання апеляційного суду, не є порушенням порядку огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, оскільки інспектори ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діяли у складі одного екіпажу, діяли спільно та під час фактичних подій у цій справі безпосередньо спілкувалися з ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та який відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

За таких обставин, апеляційним судом не встановлено будь-яких порушень в діях працівників поліції під час проведення процедури огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, у зв`язку з чим відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, доповнюють один одного, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.

Згідно з вимогами п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, аналізуючи відомості вищезазначених доказів у справі як окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому закону порядку.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що, виходячи з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах поданої апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).

Решта доводів апеляційної скарги захисника Грайворонського І.В., які він зазначив в своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду, не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи.

З огляду на викладене, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які обумовлюють необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги захисника щодо незаконності та необґрунтованості постанови суду першої інстанції є безпідставними.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Грайворонського І.В. - залишити без задоволення.

Постанову судді Слобідського районного суду м.Харкова від 27 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков