Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №644/247/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 644/247/26

провадження № 22-ц/818/3576/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Гєрцика Р.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про захист прав споживачів, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на рішення Індустріального районного суду м.Харкова від 09 березня 2026 року, постановленого під головуванням судді Бугери О.В.,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про захист прав споживачів, в якому просив визнати протиправними дії АТ «УКРСИББАНК» щодо блокування рахунків позивача та обмеження його права на розпорядження власними коштами. Зобов`язати АТ «УКРСИББАНК» відновити доступ позивача до його рахунків та усунути будь-які перешкоди у розпорядженні грошовими коштами. Стягнути з АТ «УКРСИББАНК» на його користь матеріальну шкоду (збитки) у сумі 42353 гривні, що є еквівалентом 1000 доларів США за курсом НБУ на день виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, спричиненого порушенням зобов`язань за розпискою внаслідок дії Банку. Стягнути з АТ «УКРСИББАНК» на його користь моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м.Харкова від 09 березня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Акціонерного товариства «Укрсиббанк» щодо блокування рахунків позивача ОСОБА_1 . Зобов`язано Акціонерне товариство «Укрсиббанк» відновити доступ позивача ОСОБА_1 до його рахунків № НОМЕР_1 "в гривні", № НОМЕР_2 "в євро" та усунути перешкоди у розпорядженні грошовими коштами на рахунках. В частині вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Укрсиббанк» судовий збір на користь держави в сумі 1331 гривню 20 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Суд першої інстанції встановив протиправність дій банку, однак відмовив у відшкодуванні шкоди, Вважає причинний зв`язок є наявним, оскільки шкода є передбачуваним наслідком протиправної поведінки. Вважає, рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Укрсиббанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своїми діями створив умови, за яких позивач був позбавлений можливості отримувати ті послуги, на які розраховував при укладенні договору в тому дані дії відповідача не можливо визнати законними та обґрунтованими. Станом на 27.12.2025 року на рахунку № НОМЕР_1 "в гривні", наявні власні кошти позивача в розмірі 43682,80 грн, на рахунку № НОМЕР_2 "в євро" грошові кошти відсутні. У зв`язку з цим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій АТ «УКРСИББАНК» щодо блокування рахунків позивача та обмеження його права на розпорядження власними коштами та зобов`язання відновити доступ позивача до його рахунків та усунути будь-які перешкоди у розпорядженні грошовими коштами, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог в цій частині.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини, як між клієнтом та банком. Позивач є споживачем банківських послуг в розумінні частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

30.11.2020 року між ОСОБА_1 та АТ «УКРСИББАНК» укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи № НОМЕР_3 . При укладанні договору особу встановлено паспортом, зазначені дані реєстрації місця проживання, відсутність РНОКПП. 30.11.2020 року було складено Анкету-опитувальник фізичної особи ОСОБА_1 , в анкеті було зазначено адресу фактичного проживання, номер мобільного засобу зв`язку, а також вказано на відсутність РНОКПП, відсутність електронної пошти.

В АТ «УКРСИББАНК» позивачу відкрито банківський рахунок в гривні НОМЕР_1 , станом на 27.12.2025 року на рахунку обліковані власні кошти в сумі 43682,80 гривень.

27.03.2023 року між позивачем та АТ «УКРСИББАНК» укладено заяву-індивідуальну угоду №11000845368900/EUR до Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з правилами) №11000845368900. В Заяві визначено дані клієнта, відсутність РНОКПП, дані паспорту, місце проживання, дана заява підписана шляхом створення електронного підпису (OTP) Клієнта, дана підписання 27.10.2023 року. На підставі даної заяви відкрито банківський рахунок № НОМЕР_2 у «євро». Дана Заява підписана в рамках та на умовах викладених в Договорі-анкеті про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи.

20.05.2025, 09.11.2025 року в чаті UKRSIBBANK online направлені позивачу повідомлення про необхідність в найближчій час до відділення для уточнення даних, дана процедура є обов`язковою та він має можливість звернутись до будь-якого зручного для нього відділення.

09.07.2025 року на номер мобільного зв`язку направлено Push-повідомлення про необхідність оновлення ідентифікаційних даних по клієнту до 19.07.2025 року до свого персонального менеджера до 19.07.2025 року, це дозволить уникнути можливих шахрайських дій та затримки операцій за рахунками. При собі мати паспорт та довідку ІПН.

29 липня 2025 року позивачу надіслано повідомлення про необхідність звернення до відділення UKRSIBBANK / застосунок UKRSIBBANK online для уточнення даних. У разі відмови можлива затримка у обслуговуванні рахунку. З собою необхідно мати паспорт та код ІПН, довідка 729 з моб. Безкоштовно / НОМЕР_4 за межами України.

Позивач 31.07.2025 року через електронну пошту звернувся до установи банку із фотокопією заяви, складеною власноруч, та повідомив, що він не відмовляється від явки, готовий виконати умови банку щодо його ідентифікації та особистого прибуття в відділення банку, але лише після завершення військових дій на території України, у зв`язку із тим, що відвідування публічних місць та масових скупчень є небезпечним для здоров`я та життя людини. Повідомив щодо неможливості підтвердження його персональних даних через «ДІЯ», та інших додатків та засобів, включаючи фото-відеосесій.

03 серпня 2025 року позивачем направлено на адресу банку з електронної адреси лист в якому зазначав, що його звернення було в повідомленні банку, що не вимагало відповіді від банку, мета цитування законів йому не зрозуміло, додано 4 файли.

29.12.2025 року позивачем направлено на адресу банку з електронної адреси претензію про порушення його прав споживача. В зверненні посилався на те, що він повідомив банк 31.07.2025 року про причини неможливості особисто прибути до відділення, те, що він не відмовлявся від проходження ідентифікації та прибуття до відділення банку після закінчення військових дій, повідомляв щодо неможливості використання додатку «ДІЯ» щодо ідентифікації. Зазначав, що отримав відповідь банку від 01.08.2025 року про «анонімність» його звернення, але його звернення відповідало вимогам Закону, ним було зазначено його Прізвище, ім`я та по-батькові, адреса проживання, електронна пошта для зворотного зв`язку. Зазначав, що банк створив правову невизначеність, не запропонував альтернативних способів ідентифікації в умовах військового стану, що порушує його права споживача. Повідомляв про наявність зобов`язання, наслідки його невиконання, вимагав визнати протиправним факт не прийняття та ігнорування його звернення від 31.07.2025, зафіксувати його згоду на підтвердження персональних даних після завершення військового стану, або запропонувати інший розумний законний спосіб ідентифікації, не потребуючий використання додатку «ДІЯ», розблокувати його рахунок, надати мотивовану відповідь.

30.12.2025 року позивачем повторно направлено на адресу банку з електронної адреси відповідну претензію про порушення його прав споживача.

03.01.2026 року операції по картковому рахунку не здійснені, відповідно до наданих позивачем чеків.

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він є клієнтом АТ «УКРСИББАНК» та споживачем банківських (фінансових) послуг. 28.12.2025 року ним було виявлено факт блокування без рішення суду відповідачем всіх його банківських рахунків, на яких знаходились грошові кошти в розмірі 43682,80 грн, що були єдиними доступними коштами для законного розпорядження. Зазначав, що раніше, 01.08.2025 року, банк безпідставно назвав його звернення «Анонімним», незважаючи на наявність у ньому адреси проживання, ідентифікаційних даних, ним письмово було повідомлено банк про неможливість особистого відвідування відділення банку у зв`язку із реальною загрозою життю в прифронтовій зоні. Вважав, що такі дії банку порушують ст.ст. 3, 41, 48 Конституції України, ст. 1 Протоколу до Конвенції (право на мирне володіння майном), ст. 1074 ЦК України, яка забороняє обмеження розпорядження коштами клієнта, крім випадків прямо встановлених законом або рішенням суду. Блокування рахунків було здійснено без належного правового обґрунтування та без визначення строків, без дотримання принципу пропорційності, що є неприпустимим втручанням у майнові права. Також, зазначав, що йому завдана матеріальна шкода, оскільки на момент блокування рахунків у нього існувало строкове грошове зобов`язання, з умовою штрафу в 100% суми боргу, у разі прострочення за кожен місяць прострочення, починаючи з першого дня кожного наступного місяця. Він повідомляв банк про існування відповідного зобов`язання, та те, що заблоковані кошти є реальним єдиним джерелом виконання. Альтернативних можливостей виконання не було, кредитор військовослужбовець, доступ до нього об`єктивно обмежений, переміщення з готівковими коштами позивача та членів його родини створює безпосередню загрозу їх життю та здоров`ю, він не мав інших банківських рахунків, не мав можливості залучити третіх осіб. Внаслідок протиправної бездіяльності банку, між якою є прямий зв`язок з нарахуванням санкції, йому було нараховано штраф в розмірі 1000 доларів США, що є реальними збитками відповідно до вимог ст.22, ст. 1166 ЦК України. Окрім того, посилався на завдання йому моральної шкоди, яку він визначив в 100000 гривень. Моральна шкода полягає у тривалому психоемоційному напруження і стресі, через свавільне блокування власних коштів, в умовах воєнного стану, постійних обстрілах Харківської області, спричиняє надмірне психологічне навантаження, страх за життя та здоров`я сім`ї, позбавлення доступу до коштів у прифронтовій зоні, що створило реальну загрозу фізичному виживанню позивача та його дітей, приниження гідності, формальне та зневажливе та деструктивне ставлення Банку викликало у нього почуття безпорадності та соціальної незахищеності.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до цивільного законодавства.

Статтею 1066 ЦК України визначено про те, що за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Як передбачено ст. 1067 Цивільного кодексу України (ЦК України), договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами; банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам; банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається.

Відповідно до статті 1068 ЦК України, Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Згідно з вимогами статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 948/393/20 (провадження № 61-17757св20) вказано, що «в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83г18) зазначено, що "відповідно до частин першої та третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Частиною першою статті 1067 цього Кодексу визначено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час, а залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами (частини перша третя статті 1071 ЦК України).

Згідно ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

На підставі п. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.

Ч.ч.1, 2, 3 ст. 7 Закону передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів). Критерії ризиків визначаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно: Національним банком України - для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду;

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджених постановою правління НБУ №65 від 19 травня 2020 року. Відповідно до норм п 2. Додатку 1 Положення НБУ № 65 Заходи щодо ідентифікації та верифікації клієнта (представника клієнта) здійснюються банком у порядку, визначеному в додатку 2 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу. Відповідно до п.13. Додатку 1 Положення НБУ № 65 Банк зобов`язаний забезпечувати актуалізацію даних про клієнта (отриманих та існуючих документів, даних та інформації про нього): 1) не рідше одного разу на рік, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є високим; 2) не рідше одного разу на три роки, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є середнім; 3) не рідше одного разу на п`ять років - в інших випадках за умови відсутності підозр. Відповідно до Додатку 2 до Положення НБУ № 65 встановлений обов`язковий для Банку порядок ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта):

- Банк зобов`язаний здійснювати ідентифікацію та верифікацію клієнта та представника клієнта з урахуванням вимог Закону про ПВК/ФТ та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення НБУ № 65).

- Ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів, проведення фінансової операції, відкриття рахунку.

- Під час здійснення ідентифікації банк отримує такі ідентифікаційні дані: 1) для фізичної особи - відомості, зазначені в пункті 1 частини дев`ятої та в пункті 1 частини десятої статті 11 Закону № 361-IX , а саме: п.1. ч 9. Суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють: 1) для фізичної особи - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, відомості про місце проживання або місце перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності). Якщо за звичаями національної меншини, до якої належить особа, прізвище або по батькові не є складовими імені, зазначаються лише складові імені.

Матеріали справи свідчать про те, що в повідомленнях направлених позивачу зазначалось на потребу в оновленні ідентифікаційних даних. Але при цьому, як під час підписання Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з правилами) 30.11.2020 року за №11000845368900, так і 27.03.2023 року заяви-індивідуальної угоди №11000845368900/EUR до Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з правилами) №11000845368900, позивачем зазначалось на відсутність у нього РНОКПП, в графі реєстрації номер зазначалось 0000000000, також як в 2020 році, такі в при укладання заяви в 2023 році позивачем зазначались дані паспорту, серія, номер, дата та місце його видачі, а також місце його проживання.

Позивач не зважаючи на фактичне оновлення даних в межах дії договору в 2023 році, яким підтвердив відсутність змін в даних які були повідомлені банківській установі при укладання договору в 2020 році, направив на адресу банку повідомлення про неможливість особистого надання паспорту враховуючи введений військовий стан та наявність побоювань за його життя, повідомляв про неможливість проведення його ідентифікації шляхом застосунку «ДІЯ», та просив розглянути можливість іншого шляху підтвердження особи.

Відповідач посилається на те, що ч.7 ст.11 Закону, Банк, як суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії. Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затверджених постановою правління НБУ №65 від 19 травня 2020 року. А позивачем, на думку відповідача, не було дотримано відповідні вимоги та не надано представнику банку необхідні документи для здійснення належної перевірки.

Повідомлення банку, що були спрямовані позивачу містили посилання на необхідність прибути до відділення з паспортом та довідкою ІНН. Окрім цього, повідомлення не містили інформації які саме дані підлягають уточненню. А дані про номер та серію паспорту, дату його видачі, орган що його видав, місце реєстрації та відсутність РНОКПП, були підтверджені позивачем при укладанні заяви 27.03.2023 року. Крім того, представниками банку не було запропоновано позивачу у разі потреби уточнити ще якість дані, інші способи для уточнення даних, не було роз`яснено право відкрити рахунок в іншій банківській установі, можливсть проведення уточнення даних через представника. Також, не пропонувалось позивачу здійснити підтвердження даних через систему UKRSIB online у порядку, визначеному Правилами.

Враховуючи, що відповідно до п.13. Додатку 1 Положення НБУ № 65 Банк зобов`язаний забезпечувати актуалізацію даних про клієнта (отриманих та існуючих документів, даних та інформації про нього): 1) не рідше одного разу на рік, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є високим; 2) не рідше одного разу на три роки, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є середнім; 3) не рідше одного разу на п`ять років - в інших випадках за умови відсутності підозр.

Строк визначений п.13 в п`ять років, за відсутності підозр, з моменту укладання заяви-індивідуальної угоди 27.03.2023 року не сплив.

Враховуючи зміст заяви-індивідуальної угоди 27.03.2023 року №11000845368900/EUR, яка була укладена до Договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з правилами) №11000845368900 від 30.11.2020 року (щодо відкриття та обслуговування наступного поточного (карткового) рахунку, позивачем було підтверджено свої анкетні дані, відсутність РНОКПП, номер та серію паспорту, дату та орган видачі, місце проживання. Дана заява була підписана позивачем, як клієнтом шляхом створення електронного підпису (ОТР) Клієнта, дата підписання 27.10.2023 р.. Заяву прийняв Заступник Голови Правління з питань РБ Кашперук Андрій Борисович (кваліфікований електронний підпис), дата прийняття 27.10.2023 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій АТ «УКРСИББАНК» щодо блокування рахунків позивача та обмеження його права на розпорядження власними коштами та зобов`язання відновити доступ позивача до його рахунків та усунути будь-які перешкоди у розпорядженні грошовими коштами.

Що стосується позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням прав власності, передбачено також частиною третьою статті 386 ЦК України.

Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону про захист прав споживачів).

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Наявність майнової шкоди позивач обґрунтовує тим, що діями відповідача йому заподіяно майнову шкоду, а саме, на момент блокування рахунків у нього існувало строкове грошове зобов`язання, з умовою штрафу в 100% суми боргу, у разі прострочення за кожен місяць прострочення, починаючи з першого дня кожного наступного місяця. Він повідомляв банк про існування відповідного зобов`язання, та те, що заблоковані кошти є реальним єдиним джерелом виконання. Альтернативних можливостей виконання не було, кредитор військовослужбовець, доступ до нього об`єктивно обмежений, переміщення з готівковими коштами позивача та членів його родини створює безпосередню загрозу їх життю та здоров`ю, він не мав інших банківських рахунків, не мав можливості залучити третіх осіб. Внаслідок протиправної бездіяльності банку, між якою є прямий зв`язок з нарахуванням санкції, йому було нараховано штраф в розмірі 1000 доларів США, що є реальними збитками відповідно до вимог ст.22, ст. 1166 ЦК України.

Між, тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено, що факт обмеження позивача у користуванні коштами саме на рахунку, відкритому в банку - відповідача, призвели до неможливості виконання зобов`язання, що виникло у позивача перед 3-ю особою.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач посилався на те, що відповідач своїми діями поставив його та його сім`ю у скрутне матеріальне становище, що вимагало від них додаткових зусиль з організації повсякденного життя. Крім того, виявивши заблоковані рахунках, позивач знаходився у тривалому психоемоційному напруження і стресі, через свавільне блокування власних коштів, в умовах воєнного стану, постійних обстрілах Харківської області, спричиняє надмірне психологічне навантаження, страх за життя та здоров`я сім`ї, позбавлення доступу до коштів у прифронтовій зоні, що створило реальну загрозу фізичному виживанню позивача та його дітей, приниження гідності, формальне та зневажливе та деструктивне ставлення Банку викликало у нього почуття безпорадності та соціальної незахищеності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інсанції про відсутність підстав для задовлення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки при розгляді справи позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди з боку відповідача, а також підтвердження наявності причинного зв`язку між шкодою, про спричинення якої зазначає позивач, і протиправним діянням відповідача.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказів на підтвердження заявлених вимог позивачем суду не надано.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Підстав для його зміни або скасування не вбачається.

Доводи апеляційних скарг висновки суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Укрсиббанк» залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Харкова від 09 березня 2026 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Р.В. Гєрцик

О.Ю. Тичкова