Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №354/681/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 354/681/26

Провадження № 33/4808/572/26

Категорія ч. 1 ст. 164 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Повзло

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю адвоката Жарського Т.В.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Жарського Тараса Володимировича, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ФОП, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 155-1 та ч. 1 ст. 164 КУпАП. Керуючись статтею 36 КУпАП, застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 164 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., стягнуто судовий збір,

ВСТАНОВИВ:

Суддя суду першої інстанції за змістом постанови встановив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №786 від 30 квітня 2026 року, ОСОБА_1 30 квітня 2026 року о 13 год. 30 хв. порушив порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: проведення розрахункової операції на повну суму покупки; не видача розрахункового документа встановленого зразка, порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою, чим порушено пункти 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 155-1 КУпАП.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №254377 від 30 квітня 2026 року, ОСОБА_1 приблизно о 15 год. 49 хв. в АДРЕСА_2 , здійснював господарську діяльність в приміщенні крамниці «Мольфар» з продажу алкогольних напоїв без отримання ліцензії, чим порушено ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП.

Аналогічне порушення зафіксовано і протоколом про адмінправопорушення №787 від 30 квітня 2026 року, відповідно до якого 30 квітня 2026 року ОСОБА_1 приблизно о 15 год. 50 хв. в АДРЕСА_2 , здійснював господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню, а саме: роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, чим порушено ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Адвокат Жарський Т.В. в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, а також недоведеністю вини особи належними, допустимими та достатніми доказами.

Вважає зазначену постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при її ухваленні судом допущено істотне порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції фактично визнав ОСОБА_1 винним не на підставі встановлених судом конкретних фактичних обставин та належних доказів, а шляхом механічного відтворення змісту адміністративних матеріалів та висновків контролюючого органу. При цьому суд не надав належної правової оцінки ключовим доводам сторони захисту, не встановив усіх обов`язкових елементів складів інкримінованих правопорушень, не пояснив, які конкретно факти підтверджуються кожним із доказів, та дійшов висновку про доведеність вини на підставі документів, які самі по собі не доводять усіх елементів адміністративних правопорушень.

Вказує, що суд не встановив із необхідним ступенем конкретизації, які саме конкретні дії ОСОБА_1 утворюють об`єктивну сторону кожного з інкримінованих йому адміністративних правопорушень, якими саме належними та допустимими доказами підтверджується вчинення таких дій та чи підтверджується матеріалами справи наявність усіх обов`язкових елементів складів адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 155-1 та частиною першою статті 164 КУпАП.

Зазначає, що в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 суд поклав Акт фактичної перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 30 квітня 2026 року №7943/09/09/РРО/ НОМЕР_1 , а також похідні від результатів такої перевірки документи. Саме результати фактичної перевірки стали первинним джерелом тієї доказової інформації, яка в подальшому була покладена в основу складення адміністративних протоколів та формування обвинувачення щодо ОСОБА_1 . Проте суд першої інстанції не надав належної оцінки відповідним доводам сторони захисту. Зокрема, суд не перевірив та не встановив, які саме фактичні обставини стали підставою для призначення фактичної перевірки.

Наголошує, що наказ №913-п не містить належно конкретизованих фактичних обставин, які стали підставою для призначення перевірки, а з матеріалів справи не вбачається, яка саме інформація була отримана контролюючим органом, з якого джерела вона надійшла, які конкретні обставини свідчили про можливе порушення законодавства та чому саме ці обставини зумовили проведення перевірки щодо ОСОБА_1 .

Звертає увагу, що судом не було належним чином досліджено обставини фактичного початку перевірки та дотримання процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Також зазначає, що суд залишив поза належною правовою оцінкою питання, яке є первинним щодо можливості використання цих протоколів як доказів: чи була сама фактична перевірка призначена, розпочата та проведена у спосіб, передбачений законом. Суд був зобов`язаний спочатку встановити законність призначення та початку фактичної перевірки, а вже після цього вирішувати питання про можливість використання її результатів як доказів вини особи. Натомість суд першої інстанції, не дослідивши питання законності первинного джерела доказової інформації, одразу поклав протоколи про адміністративні правопорушення, складені за результати перевірки, в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 . Якби контролюючий орган не приступив до проведення фактичної перевірки за обставин, за яких законність такого початку не була забезпечена та не підтверджена належними доказами, відповідні відомості не були б отримані саме у той спосіб і в межах того контрольного заходу, який фактично відбувся.

Фактично суд визнав винуватість ОСОБА_1 на підставі доказів, законність походження яких сам не перевірив, що є несумісним із вимогами ст.ст. 245, 251, 252 та 280 КУпАП, принципом верховенства права, презумпцією невинуватості та гарантіями справедливого судового розгляду.

Також вказує, що суд фактично визнав доведеними обставини, які не були ним самостійно встановлені, а лише зазначені в Акті фактичної перевірки та протоколах про адміністративні правопорушення. Іншими словами, суд першої інстанції не встановив факти, а повірив у їх існування лише тому, що такі припущення зазначив орган, який склав протокол.

Наголошує, що суд, покладаючи в основу своїх висновків твердження про виявлення певної продукції, фактично без жодної перевірки погодився з її кваліфікацією як алкогольних напоїв. Водночас саме по собі припущення інспектора в Акті фактичної перевірки про те, що певна рідина чи продукція є «алкогольними напоями», не перетворює таке припущення на встановлений судом факт. Суд був зобов`язаний встановити, на підставі яких конкретних доказів він дійшов висновку, що відповідна продукція є саме алкогольними напоями у розумінні чинного законодавства.

Звертає увагу, що істотним є порушення, допущене судом, яке полягає у невстановленні статусу особи на ім`я ОСОБА_2 . Із матеріалів справи вбачається, що саме цій особі посадовими особами контролюючого органу були пред`явлені документи на проведення перевірки та саме її дії були використані контролюючим органом для формування висновків щодо діяльності ФОП ОСОБА_1 . При цьому контролюючий орган сам зазначив, що ОСОБА_2 не перебувала у трудових відносинах із ОСОБА_1 . Жодного трудового договору, цивільно-правового договору, довіреності, договору доручення або іншого документа, який би підтверджував повноваження Мар`яни діяти від імені та/або в інтересах ОСОБА_1 , у матеріалах справи не встановлено. Не встановлено також на підставі чого ОСОБА_2 перебувала у приміщенні, якими саме повноваженнями вона володіла, чи мала вона право здійснювати господарські або фінансові операції від імені ФОП, чи була вона уповноважена здійснювати розрахункові операції, чи діяла вона від імені та в інтересах ОСОБА_1 , чи існував між нею та ОСОБА_1 будь-який юридичний зв`язок, який дозволяв би вважати її представником або уповноваженою особою останнього.

Наголошує, що суд був зобов`язаний установити: яку конкретно дію або бездіяльність вчинив саме ОСОБА_1 ; коли вона була вчинена; у чому конкретно вона полягала; якими доказами це підтверджується; який причинний зв`язок існує між діями конкретної особи та виявленими контролюючим органом обставинами. У постанові відсутній належний аналіз індивідуалізованої об`єктивної сторони кожного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, підлягає до поновлення, оскільки оскаржена постанова винесена 29 липня 2026 року, апеляційна скарга подана 26 серпня 2026 року з пропуском строку на апеляційне оскарження через те, що повний текст рішення суду першої інстанції було складено 18 серпня 2026 року, поза межами строку на апеляційне оскарження, що позбавило права апелянта ознайомитись із повним, вмотивованим рішенням суду та реалізувати право на його оскарження в межах десятиденного троку на апеляційне оскарження, що в даній ситуації вказує на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді.

Адвокат Жарський Т.В. з`явився в судове засідання апеляційного суду. Йому роз`яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Клопотань не заявлено. Просив задовольнити апеляційну скаргу та розглядати її без участі ОСОБА_1 .

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду, клопотань від про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не подавав, не поступало і заяв зміну місця проживання чи про перебування в іншому місці з поважних причин.

Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 .

Заслухавши доводи адвоката Жарського Т.В., перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.

За змістом ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, крім іншого є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Вважаю, що суддею суду першої інстанції при прийнятті рішення за результатами розгляду справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 та ч. 1 ст. 164 КУпАП цих вимог закону належним чином не дотримано.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч. 1 ст. 155-1 КУпАП закріплює відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг.

Об`єктивна сторона правопорушення має формальний склад.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або. у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Суб`єкт адміністративного проступку - як громадяни, так і посадові особи.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу та необережності.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №786 від 30 квітня 2026 року, ОСОБА_1 30 квітня 2026 року о 13 год. 30 хв. порушив порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме: проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування ПРРО; не видача розрахункового документа встановленого зразка, порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою, чим порушено пункти 1, 2, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 155-1 КУпАП.

Вважаю, що матеріалами справи не доведено вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, зокрема суд не встановив із необхідним ступенем конкретизації, які саме конкретні дії ОСОБА_1 утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, якими саме належними та допустимими доказами підтверджується вчинення таких дій та чи підтверджується матеріалами справи наявність усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Зміст протоколу, який є актом обвинувачення є неконкретним, що порушує право особи на захист від неконкретного обвинувачення, в протоколі не зазначена та не встановлена конкретна фабула обвинувачення.

Щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП доходжу наступних висновків.

У диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Суб`єктом відповідальності в даному випадку є суб`єкт господарювання.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Істотною ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду суб`єктом господарювання, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності. Так, об`єктивна сторона інкримінованого правопорушення полягає у порушенні законодавства, що регулює здійснення провадження господарської діяльності. Базовим об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного регулювання господарської діяльності.

Вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення має суттєві недоліки у ньому, зокрема, суть адміністративного правопорушення не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч. 1 ст. 164 КУпАП диспозиція якої є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права.

Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст.

Загальний зміст статті 164 КУпАП полягає в тому, що з ним пов`язане визначення правопорушенням діянь, які описані в диспозиції цієї статті.

Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно правових актів, що наповнює норму більш, конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації.

Згідно із зазначеним, під час проведення правової кваліфікації діяння необхідно обов`язково встановити, який саме нормативно правовий акт та у якій редакції був чинним на момент вчинення конкретного правопорушення та встановлював порядок здійснення діяльності, який особа, що притягається до відповідальності, порушила, в чому полягає невідповідність її дій закону.

Всупереч цьому, зміст об`єктивної сторони правопорушення при викладенні обставин його вчинення не розкрито і не описано, а лише констатовано факт вчинення такого порушення, хоча з посиланням на ст. 16 Закону, але без зазначення конкретної частини цієї статті, яка складається з 13 частин, що є недопустимим, так як порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, суть правопорушення не містить посилання на докази про систематичний характер здійснення такої діяльності, як на одну із ознак господарської діяльності.

Відсутні також обґрунтування порушення ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме: у якій кількості, скільки разів здійснив продаж і якої саме продукції, також не вказано жодного свідка, який би міг підтвердити факт продажу.

Так, відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАД №254377 від 30 квітня 2026 року та №787 від 30 квітня 2026 року, ОСОБА_1 приблизно о 15 год. 49 хв. в АДРЕСА_2 , здійснював господарську діяльність в приміщенні крамниці «Мольфар» з продажу алкогольних напоїв без отримання ліцензії, а також здійснював господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню, а саме: роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, чим порушено ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Тим самим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП.

Вказані протоколи про адміністративне правопорушення складені - поліцейським офіцером громади Надвірнянського РВП ГУНП лейтенантом поліції Стефураком Р.І. підписаний ним, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .

Вважаю, що протоколи про адміністративне правопорушення ВАД №254377 від 30 квітня 2026 року та №787 від 30 квітня 2026 року і додані до них матеріали є неналежними та недопустимими доказами винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Так в протоколах фабула обвинувачення викладена некоректно, без деталізації, загальними фразами, без зазначення конкретних фактів, які складають зміст правопорушення. Будь-яких фактів продажу товарів в протоколах, як акті обвинувачення, не відображено, відповідно відсутні підстави вважати такі факти доведеними.

Вказане порушує право особи на захист від конкретного обвинувачення.

Відповідно до копії Акту фактичної перевірки №090399 від 30 квітня 2026 року (а.с. 4-7) зазначено, що в ході перевірки встановлені порушення.

Вказані порушення в протоколі, як акті обвинувачення, не зазначені з необхідною конкретизацією.

Також працівником поліції, а саме поліцейським офіцером громади Надвірнинського РВП капітаном поліції ОСОБА_3 здійснено вилучення алкогольних напоїв які знаходяться в реалізації та зазначені в додатку відомості номер 3 на загальну суму 123 175 грн. в кількості 471 пляшка.

Будь-які докази того, що вказані товари є алкогольними напоями - відсутні.

У вказаному акті відсутня будь-яке обґрунтування вказаної суми вартості товару.

Також суд не перевірив та не встановив, які саме фактичні обставини стали підставою для призначення фактичної перевірки.

Крім того наказ №913-п не містить належно конкретизованих фактичних обставин, які стали підставою для призначення перевірки, а з матеріалів справи не вбачається, яка саме інформація була отримана контролюючим органом, з якого джерела вона надійшла, які конкретні обставини свідчили про можливе порушення законодавства та чому саме ці обставини зумовили проведення перевірки щодо ОСОБА_1 .

Також судом не було належним чином досліджено обставини фактичного початку перевірки та дотримання процедури допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Так, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Господарська діяльність включає як виробничу діяльність, у процесі якої виробляється продукція, вироби народного споживання та інші матеріальні цінності, так і невиробничу діяльність, пов`язану з виконанням різних видів робіт, у тому числі науково-дослідних, надання послуг, результати яких відчужуються як товар. Господарська діяльність має здійснюватися належним чином та давати якісні результати, що можливо забезпечити, якщо суб`єкти господарювання будуть мати достатні знання, навички, досвід, а це досягається, коли така діяльність здійснюється постійно у вигляді промислу.

Отже, необхідною ознакою господарської діяльності є її систематичність.

Підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» систематичною вважається діяльність у разі, коли продаж товарів,надання послуг з метою отримання прибутку здійснюється особою безпосередньо,самостійно не менш ніж 3 рази протягом календарного року.

Наведені вище обставини підлягали встановленню та зазначенню у протоколах про адміністративне правопорушення та постанові суду, оскільки повинна бути сформульована суть правопорушення, виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП, із зазначенням місця та часу його вчинення, а також посилання на докази, що підтверджують скоєння особою адміністративного правопорушення.

Як вбачається із протоколів про адміністративне правопорушення та постанови судді, такі вимоги не дотримані, оскільки у цих документах не зазначено, коли та кому продавалася алкогольна продукція, не зазначено що особа систематично здійснювала господарську діяльність без одержання ліцензії на проведення певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, оскільки господарська діяльність обов`язково має тривалий, а не одноразовий характер); всі встановлені окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов`язковими для висновку про здійснення господарської діяльності.

Крім того суд в основу свого рішення без жодної перевірки погодився з кваліфікацією продукції, як алкогольних напоїв. Разом з тим саме по собі припущення інспектора в Акті фактичної перевірки про те, що певна рідина чи продукція є «алкогольними напоями», не перетворює таке припущення на встановлений судом факт. Суд був зобов`язаний встановити, на підставі яких конкретних доказів він дійшов висновку, що відповідна продукція є саме алкогольними напоями у розумінні чинного законодавства.

Виходячи із викладеного, вважаю, що підстав для оцінки діяльності ОСОБА_1 як систематичної, з метою одержання прибутку, а отже господарської діяльності в розумінні законодавства немає, оскільки належних та допустимих доказів цих обставин суду не надано.

Відповідно доходжу висновку про те, що уповноваженими особами не доведено факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин як відсутність події і складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим провадження по справі підлягає закриттю.

За приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Належних та допустимих доказів, якими б підтверджувалася суть адміністративного правопорушення, зазначеного у протоколі, орган, уповноважений на його складання, до матеріалів справи не долучив.

Відповідно до Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).

За таких обставин справа не містить будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень передбачених. 1 ст. 155-1 та ч. 1 ст. 164 КУпАП за обставин, викладених у постанові.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Жарському Тарасу Володимировичу строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу адвоката Жарського Тараса Володимировича, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 29 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 та ч. 1 ст. 164 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 та ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суддя В.В. Повзло