Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №308/10748/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10748/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Фазикош О.В., з участі секретаря судового засідання Сліпокурова Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дрюченко Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №308/10748/26,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Дрюченко Олександр Сергійович подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Мотивуючи її тим, що 20 липня 2026 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення у цивільній справі № 308/10748/25 яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 2110100000:28:001:0173 площею 0,1 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 2110100000:28:001:0173 площею 0,1 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2110100000:28:001:0172 площею 0,026 га за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2110100000:28:001:0172 площею 0,026 га за адресою АДРЕСА_1 .

Оскільки, справа 20.07.2026 року розглядалася судом у відсутності сторін, представник позивача у заяві від 20.07.2026 року повідомив суд про намір заявити до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу після подання відповідних доказів.

При цьому рішення надійшло до Електронного кабінету 04.08.2026 року, а тому заява подана своєчасно та у встановленому законом порядку, вимоги частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України дотримані у повному обсязі.

Адвокат зазначає, що на виконання умов Договору адвокатом було здійснено значний обсяг правничої роботи, яка включала аналіз фактичних обставин справи, вивчення наданих документів, визначення способу захисту порушеного права, надання правових консультацій, підготовку процесуальних документів, консультування щодо подання додаткових доказів та інші дії, безпосередньо пов`язані із судовим захистом прав позивача.

Загальна договірна вартість наданої професійної правничої допомоги у суді першої інстанції становить 20 000 грн.

25.07.2025 року зазначені кошти сплачені позивачем адвокатському об`єднанню були фактично в повному обсязі, що підтверджується рахунком, банківською квитанцією та документами банківських установ про здійснення відповідного платежу.

Адвокат зазначає, що вказаний розмір витрат на професійну правничу є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, значенням справи для Позивача та результатом наданої правничої допомоги. Справу не можна вважати формальною або шаблонною, оскільки вона вимагала аналізу значного обсягу документів, дослідження правовідносин між кількома особами, підготовки досудової вимоги, підготовки розгорнутої позовної заяви з правовим обґрунтуванням заявлених вимог, а також підготовки додаткових процесуальних документів під час розгляду справи.

Також адвокат зауважує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен враховувати результат розгляду справи. У даному випадку позовні вимоги задоволені. Саме поведінка Відповідача стала причиною звернення до суду та необхідності залучення адвоката для захисту порушених прав, а тому понесені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача у повному обсязі.

У заяві вказано на те, що оскільки на момент ухвалення рішення суду питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалося, воно підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 133, 137, 141, 246 та 270 Цивільного процесуального кодексу України, представник позивача просить суд: ухвалити додаткове рішення у справі № 308/10748/25, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Від відповідача по справі надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких покликається на ст. 137 ЦПК України, додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду у від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 тау справі № 922/2685/19, постанову №529/201/20 ВС, додаткову постанову ВС від 6.03.2019 у справі №922/1163/18), рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), від 26.02.2015 у справі "Двойних проти України" (пункт 80),

Відповідач вважає, що вартість заявлених послуг з правничої допомоги в розмірі 20 000 гривень у цій справі є явно неспіввимірною зі складністю цієї справи та ціною самого позову -13 512, 75 гривень.

Адвокат звертає увагу на те, що наданий представником позивача договір про надання правової допомоги від 23.07.2025 року не підтверджує того факту, що правова допомога надавалась клієнту саме в межах цієї справи. Також у вказаному договорі відсутні порядок та умови обчислення ціни послуг адвоката у конкретній справі.

При цьому адвокат зазначає, що заявником подано заяву з порушенням строків (5 днів після ухвалення рішення) та при поданні заяви про розгляд справи за відсутності сторони не обгрунтовано причини неможливості подання доказів щодо розміру понесених витрат. За таких обставин, заявлена вимога не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 270 ЦПК України суд ухвалює додаткове судове рішення без виклику сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 2110100000:28:001:0173 площею 0,1 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) з кадастровим номером 2110100000:28:001:0173 площею 0,1 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2110100000:28:001:0172 площею 0,026 га за адресою АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 2110100000:28:001:0172 площею 0,026 га за адресою АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення у справі №308/10748/26 судом не було вирішено питання про судові витрати, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення у справі з даного питання.

Так, у відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 665,90 грн.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5, 6, 7 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження)».

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано ордер на надання правової допомоги, договір про надання правової допомоги ВИТЯГ від 23 липня 2025 р, рахунок від 25 липня 2025 р., розрахунок витрат на правову допомогу у справі №308/10748/25,платіжну інструкцію №785530911 від 25/07/2025 на суму 20 000 грн. платник ФОП ОСОБА_1 призначення платежу: юридичні послуги згідно рахунку від 25.07.2025 щодо поділу майна подружжя (земельні ділянки по АДРЕСА_1 ) отримувач ОСОБА_3 .

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, потрібно враховувати правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

При цьому, у відповідності до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, суд не може в повній мірі погодитися з сумою витрат на правову допомогу, яку просить стягнути заявник така сума є явно завищеною та не співмірною зі складністю справи, оскільки вказана категорія справи є досить поширеною та не потребує додаткової трати часу адвоката на вивчення практики, її узагальнення та формування позиції по справі.

Крім того, у цьому випадку відповідачем було визнано позов, а рішення суду ухвалено без участі сторін по справі на підставі поданих до суду заяв.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20, вказано на те, що доводи суду апеляційної інстанції, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов`язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

При вирішенні питання про стягнення із позивача витрат на правову допомогу, суд враховує те, що між відповідачем та адвокатом укладено Договір про надання правової допомоги та додаткової угоди, де сторони дійшли згоди про обсяг надання послуг та їх вартість.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20) роз`яснено, що в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Приймаючи до уваги наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стороною відповідача та позивача заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу сторони відповідача не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Представником позивача надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивачем були дійсно понесені вищезазначені витрати по оплаті наданих послуг з правової допомоги у сумі 20 000 грн..

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості здійснених адвокатом дій, суд приходить до висновку, що доведеними, документально обґрунтованими та такими, що відповідають критерію розумної необхідності є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., які слід стягнути з відповідача, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Поряд з цим, суд враховує, що 20.07.2026 року судом розглянуто у відсутності сторін дану справу, у заяві від 20.07.2026 року представник позивача повідомив суд про намір заявити до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу після подання відповідних доказів. Рішення надійшло до Електронного кабінету 04.08.2026 року, а тому заява подана своєчасно та у встановленому законом порядку, вимоги частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України дотримані у повному обсязі.

У зв`язку з вищенаведеним заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 263-265, 268, 270, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Дрюченко Олександра Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №308/10748/26, - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача з відповідача ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. (десять тисяч) гривень 00 копійок

У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 : зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , (адреса вказана у позовній заяві АДРЕСА_2 ), РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош