Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №354/99/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 354/99/26

Провадження № 22-ц/4808/1872/26

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Задної Роксолани Євгенівни на ухвалу Яремчанського міського суду від 27 липня 2026 року, постановлену в складі судді Ваврійчук Т. Л. у м. Яремче, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за порушення зобов`язань за попереднім договором та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заявленого клопотання

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив визнати розірваним Попередній договір від 12.07.2022, посвідчений приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу Могилевич Л. В., зареєстрований в реєстрі за № 1593, укладений між позивачем та відповідачем щодо продажу земельної ділянки площею 0,2345 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:2274, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Поляниця, участок Прелуки; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 67 000 доларів США (2 889 040,00 грн - гривневий еквівалент за офіційним курсом НБУ станом на дату підписання позову) за порушення зобов`язань за Попереднім договором від 12.07.2022, упущену вигоду у сумі 1 636 000,00 грн за порушення зобов`язань за Попереднім договором від 12.07.2022, інфляційні втрати у сумі 652 188,55 грн та 3 % річних у сумі 217 278,00 грн, нараховані на суму боргу 2 412 000,00 грн за порушення зобов`язань за Попереднім договором від 12.07.2022, моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн за порушення зобов`язань за Попереднім договором від 12.07.2022.

24 липня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Устінський А. В. подав через підсистему «Електронний суд» клопотання про зупинення провадження у цій справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, посилаючись на те, що відповідач з 30.06.2026 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується долученою довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2026.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду

Ухвалою Яремчанського міського суду від 27 липня 2026 року провадження у цивільній справі № 354/99/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за порушення зобов`язань за попереднім договором та відшкодування моральної шкоди зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Задна Р. Є. подала апеляційну скаргу. Вважає її незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, за недоведеності обставин справи, що мають значення для справи, а також за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Вважає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не надав жодної правової оцінки доводам позивача щодо заперечення зупинення провадження у справі в частині зловживання ОСОБА_2 своїми процесуальними правами.

Зазначає, що у провадженні Яремчанського міського суду є справа № 354/775/26, де ОСОБА_2 являється позивачем, а ОСОБА_1 відповідачем, і в цій справі ОСОБА_2 не подавав клопотання про зупинення провадження у зв`язку з мобілізацією, хоча уже був мобілізований з 30.06.2026. На дімку апелянта такий факт свідчить про недобросовісне користуватися належними відповідачу процесуальними правами, оскільки позиція щодо зупинення провадження тільки у судовій справі, де він відповідач і має належного представника, ставлять ОСОБА_1 в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з відповідачем та порушують його права на розгляд справи упродовж розумного строку.

Вважає, що відповідач не позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, визначені Конституцією України та процесуальним законодавством у цій справі, оскільки діяв через представника.

Посилається на практику Верховного Суду в постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24 (провадження № 61-1382св25) про те, що обов`язок суду зупинити провадження у справі має бути зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, зокрема, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які предметом судового розгляду, або за ситуації, коли особа у зв`язку із відповідними об`єктивними обставинами позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, визначені Конституцією України та процесуальним законодавством.

Зазначає, що має сумніви щодо фактичного постійного проходження відповідачем службу у військовій частині НОМЕР_1 , оскільки у липні 2026 року він неодноразово перебував за адресою: АДРЕСА_1 , що зафіксовано камерами відеоспостереження. З даного приводу адвокатом Задною Р. Є. було надіслано адвокатський запит на адресу військової частини № НОМЕР_2 від 30.07.2026 №30/07/26, відповідно до якого запитувалася наступна інформація : 1) Чи дійсно ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації з 30.06.2026 у військовій частині НОМЕР_1 по теперішній час, якщо так, то 2) 3 яких причин в тому числі службових він перебував 15.07.2026 за адресою: АДРЕСА_1 та був відсутній у військовій частині НОМЕР_1 . Однак, згідно відповіді військової частини від 12.08.2026 їй було відмовлено у наданні такої інформації у зв`язку з тим, що запитувані відомості можуть бути надані за наявності передбаченої законом правової підстави для доступу до відповідних персональних даних. Тому клопотала про витребування таких доказів судом.

Просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у справі правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14 (щодо зупинення провадження у справі), 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Клопотання про витребування доказів судом вирішене в ухвалі від 08.09.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Яремчанського міського суду від 27 липня 2026 року вказаним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Із наявної у матеріалах справи копії довідки начальника штабу військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2026 № 1200/148/9/63/897 встановлено, що ОСОБА_2 з 30.06.2026 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 211).

Також згідно копії відповіді військової частини НОМЕР_1 № 148/15/657/360 від 12.08.2026 на адвокатський запит представника позивача на теперішній час ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за мобілізацією та зарахований до списків частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2026 № 181 (т. 2, а.с. 15-16).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що перебування сторони у складі Збройних Сил України є обов`язковою підставою для зупинення провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Оскільки ОСОБА_2 з 30 червня 2026 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , висловив свою волю щодо зупинення провадження у цій справі та заперечує щодо продовження розгляду справи у його відсутності та за участю його представника, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком, з огляду на наступне.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України, в якій визначено таке право.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначена норма права забезпечує дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції застосував пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України без урахування фактичних обставин справи та дослідження об`єктивних підстав для подальшого її розгляду, не спростовують правильності висновку суду першої інстанції, оскільки зазначена норма встановлює обов`язок суду зупинити провадження у разі наявності передбачених нею обставин.

Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22 зазначила, що Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.

Профільне законодавство, зокрема Закони України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України», хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.

З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗCУ та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, зокрема від перебування в районі воєнних (бойових) дій та участі в них.

Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця - у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення ЗСУ та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Як вбачається з матеріалів справи, до клопотання про зупинення провадження представником відповідача долучено довідку начальника штабу військової частини НОМЕР_1 від 13 липня 2026 року № 1200/148/9/63/897, згідно з якою ОСОБА_2 з 30 червня 2026 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 211).

Крім того, в копії відповіді військової частини НОМЕР_1 № 148/15/657/360 від 12.08.2026 на адвокатський запит представника позивача підтверджено, що на теперішній час ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за мобілізацією та зарахований до списків частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2026 № 181 (т. 2, а.с. 15-16).

Таким чином, обставина перебування відповідача на військовій службі у складі Збройних Сил України, з якою пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України пов`язує обов`язкове зупинення провадження у справі, підтверджена належним доказом.

Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження/збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

За чинної редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.

Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12 листопада 2025 року в справі № 754/947/22.

У цій справі відсутні відомості про те, що відповідач висловлював волю на продовження розгляду справи по суті за його відсутності або заперечував проти зупинення провадження у справі. Натомість клопотання про зупинення провадження у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України подано його представником - адвокатом Устінським А. В., який діє в його інтересах.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач має представника, який бере участь у розгляді справи, вправі заявляти клопотання та надавати пояснення, не спростовують наявності підстав для зупинення провадження. Сам по собі факт здійснення представництва інтересів військовослужбовця адвокатом не усуває передбаченої пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстави для зупинення провадження, якщо військовослужбовець не висловив волі на продовження розгляду справи. Також вказана норма не пов`язує обов`язок суду зупинити провадження з обов`язковістю особистої участі військовослужбовця у вчиненні конкретної процесуальної дії, відсутністю у нього представника чи неможливістю участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відтак, у цій справі відсутнє волевиявлення відповідача на продовження розгляду справи після початку проходження ним військової служби.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність зловживання процесуальними правами у діях ОСОБА_2 , оскільки у провадженні Яремчанського міського суду є також інша справа № 354/775/26, в якій він виступає позивачем, і в такій не він заявляв клопотання про зупинення провадження, то такі також не спростовують наявності підстав для зупинення провадження у цій справі. Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 виснувано, що якщо учасник справи, права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство. У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя. Якщо військовослужбовець наполягає на розгляді справи без його участі чи за участю його представника, то в суду немає підстав для зупинення провадження у справі.

Також твердження сторони позивача про те, що 15.07.2026 відповідач перебував у с. Поляниця Івано-Франківської області, не спростовують факт проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено матеріалами справи. Тим більше, що такі не доведено. А станом на 12.08.2026 військовою частиною НОМЕР_1 підтверджено, що ОСОБА_2 дійсно з 30.06.2026 по вказаний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24 також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки така не є ревелантною до цієї справи, стосується спору про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та ґрунтується, зокрема, на необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини і своєчасного захисту її права на утримання. КЦС ВС надав оцінку балансу прав та інтересів учасників справи, врахував принципи справедливості, добросовісності та найкращих інтересів дитини.

Натомість у справі, яка переглядається, предметом спору є стягнення грошових коштів.

Таким чином, встановивши, що відповідач ОСОБА_2 з 30 червня 2026 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , та врахувавши подання його представником відповідного клопотання про зупинення провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України підстав для зупинення провадження.

З огляду на викладене, ухвала Яремчанського міського суду від 27 липня 2026 року є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до незгоди апелянта з оскаржуваною ухвалою.

При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Задної Роксолани Євгенівни залишити без задоволення.

Ухвалу Яремчанського міського суду від 27 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 21 вересня 2026 року.