Вирок від 20 вересня 2026 р. у справі №344/10429/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/10429/26

Провадження № 11-кп/4808/544/26

Категорія ч.1 ст. 204 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано - Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Івано - Франківського міського суду від 23 липня 2026 року, згідно якого

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Мединя Галицького району

Івано - Франківської області, проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , українець,

громадянин України, пенсіонер, особа з інвалідністю 2

групи, директор ТОВ «ВЕСТОІЛПРОЄКТ», раніше не

судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України,

в с т а н о в и л а :

вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України та призначено йому покарання - штраф у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 85 000 гривень, з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію коштів, отриманих від незаконної реалізації 3 тонн незаконно виготовлено дизельного палива, та конфісковано в дохід держави грошові кошти в сумі 135 000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 20 425 гривень 80 копійок процесуальних витрат у кримінальному провадженні за проведення експертиз.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 вчинив незаконне придбання з метою збуту, зберігання з метою збуту, а також збут незаконно виготовленого пального, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_8 перебував на посаді директора ТОВ «ВЕСТОІЛПРОЄКТ», яке у період із 07.08.2025 на підставі ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки №09190424202500040 здійснювало господарську діяльність із зберігання пального на автозаправній станції за адресою: АДРЕСА_2 із використанням орендованого у ФОП ОСОБА_10 обладнання (резервуар для ГСМ наземний з активандальною шафою і захищеним ящиком люка V = 30 м3 із під`єднаною до нього паливно-роздавальною колонкою).

У зв`язку з цим, ОСОБА_8 був обізнаний про вимоги чинного законодавства України в сфері обігу підакцизних товарів та необхідність отримання передбачених законом дозвільних документів з метою реалізації пального.

Достовірно знаючи, що ліцензії у ТОВ «ВЕСТОІЛПРОЄКТ» на право роздрібної торгівлі пальним на автозаправній станції за вищевказаною адресою немає, у ОСОБА_8 , який як фізична особа не був зареєстрований у встановленому законом порядку як суб`єкт підприємницької діяльності та у якого не було ліцензій на право зберігання, оптової та/або роздрібної торгівлі пальним, усупереч вимогам ст. ст. 1, 28, 29, 31 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», виник злочинний намір, направлений на незаконне збагачення шляхом незаконного придбання з метою збуту, зберігання із цією метою, а також збуту незаконно виготовленого пального, зокрема дизельного палива.

Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, в порушення вимог вищезазначених норм чинного законодавства України, використовував автозаправну станцію за адресою: АДРЕСА_2 із вищевказаним обладнанням (без відома його власника), яке перебувало в оренді ТОВ «ВЕСТОІЛПРОЄКТ» з метою незаконного зберігання з метою збуту та збуту незаконно виготовленого пального - дизельного палива.

Так, у період часу з другої декади січня 2026 року по 13.02.2026 (до моменту викриття цієї незаконної діяльності працівниками ТУ БЕБ у Закарпатській області) у невстановлених досудовим слідством осіб ОСОБА_8 здійснив замовлення й незаконно придбав за готівкові кошти з метою збуту незаконно виготовлене пальне, зокрема дизельне паливо в кількості 3 000 літрів, документальне підтвердження походження й відповідності якості якого було відсутнє, а також збув таке пальне відвідувачам АЗС за адресою: АДРЕСА_2 за готівкові кошти по ціні 45 грн за 1 літр, отримавши дохід на загальну суму 135 000 грн.

Злочинні дії ОСОБА_8 були задокументовані, викриті та припинені 13.02.2026 працівниками правоохоронного органу в ході досудового розслідування кримінального провадження.

Таким чином ОСОБА_8 у порушення вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №3817-IX від 18.06.2024, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх протиправних дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, придбав з метою збуту, зберігав з цією метою, а також збував через АЗС за адресою: АДРЕСА_2, незаконно виготовлені підакцизні товари - пальне (дизельне пальне).

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини обвинуваченого, вважає вирок Івано - Франківського міського суду від 23.07.2026 року щодо ОСОБА_8 за ч.1 ст. 204 КК України таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 53 КК України визначено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Згідно вироку суду внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачений отримав дохід на загальну суму 135 000 гривень. За таких обставин розмір штрафу не міг бути призначений нижче від суми 135 000 гривень, що становить 7941,18 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Просить вирок Івано - Франківського міського суду від 23.07.2026 року скасувати. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст. 204 КК України у виді штрафу у розмірі 7942 неоподаткованих мінімуми доходів громадян, що становить 135 014 гривень з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів. У решті вирок залишити без змін.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор, підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити;

- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_9 заперечили з приводу поданої апеляційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглянуто в порядку ст.349 ч.3 КПК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений правильно зрозумів зміст обставин кримінального провадження, і у зв`язку із повним визнанням вини, вважав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому розслідуванні, і що в подальшому він не матиме права оскаржити фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку. Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили.

Колегія суддів не вбачає порушень проведення судом судового розгляду в порядку ст.349 ч.3 КПК України, а тому вирок суду у цій частині не переглядатиметься судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 404 ч.1 КПК України.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 204 КК України, за викладених у вироку обставин, є вірним, відповідає фактичним обставинам даного провадження і підтверджений наявними у кримінальному провадженні доказами.

Однак, згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та в порушення загальних засад призначення покарання, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив обвинуваченому явно несправедливе та надмірно м`яке покарання, не вмотивувавши належним чином таке рішення.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими, оскільки призначене обвинуваченому покарання не відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження вироком Івано - Франківського міського суду від 23.07.2026 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України та призначено йому покарання - штраф у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 85 000 гривень, з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.

Однак, відповідно до положень ч.2 ст. 53 КК України розмір штрафу визначається судом з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Санкція ч.1 ст. 204 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п`яти тисяч до десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді штрафу у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, залишив поза увагою те, що розмір штрафу не може бути меншим за суму отриману внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскілки це суперечить положенням ч.2 ст. 53 КК України.

Окрім цього, колегія судів вважає, що судом першої інстанції правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст. 204 КК України і вина його у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю, проте призначене покарання обвинуваченому не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому повинно бути більш суворим.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 колегія враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України те, що відповідно до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення, віднесено до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання благодійної допомоги на підтримку Збройних Сил України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого апеляційним судом не встановлено.

Також колегією суддів враховано, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він пенсіонер, є особою з інвалідністю 2 групи, раніше не судимий, на диспансерному обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щире каяття, згідно квитанції до платіжної інструкції надав благодійну допомогу на підтримку Збройних Сил України шляхом перерахування грошових коштів.

Як вбачається з досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середній рівень ймовірність вчинення повторного правопорушення, та середній рівень ризику ймовірності небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

З врахуванням наведеного, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції призначено обвинуваченому надто м`яке покарання є обґрунтованими, а тому колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_8 слід призначити більш суворе.

На думку колегії суддів таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.374, 405, 407,409, 413,414 ,418,420 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Івано - Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 липня 2026 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасувати, та ухвалити новий вирок.

ОСОБА_8 визнати винуватим за ч.1 ст. 204 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 7942 ( сім тисяч дев`ятсот сорок два) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 135 014 (сто тридцять п`ять тисяч чотирнадцять) гривень, з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів.

В решті вирок суду залишити без змін.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5