Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №202/2165/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2136/26 Справа № 202/2165/26 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г.О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою захисника Мотальової-Кравець В.Ю., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 травня 2026 року, щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В с т а н о в и в :

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 травня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в сумі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням захисник Мотальової-Кравець В.Ю., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Разом з апеляційною скаргою, захисник подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просила визнати причини пропуску строку поважними. Так, ознайомитися з оскаржуваною ухвалою вдалося лише 15.06.2026 року, у зв`язку з цим апеляційна скарга була подана 22.06.2026 року.

На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки прийнята з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції не об`єктивно та неповно оцінив докази.

Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив відеозапис долучений до матеріалів справи, з якого вбачається, що справжньою причиною подальших дій працівників поліції була не наявність у водія ознак сп`яніння, а встановлення його факту перебування у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2. У постанові суду відсутня будь-яка оцінка вищевказаним обставинам.

Крім того, протягом двох годин, водій ОСОБА_1 самостійно пройшов медичний огляд у закладі охорони здоров`я на стан сп`яніння, за результатами якого, будь-яких ознак наркотичного сп`яніння не виявлено, про що свідчить висновок медичного закладу. Однак, вказаний доказ суд першої інстанції проігнорував та не надав йому оцінку.

Вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення не надав належної оцінки долученим до матеріалів справи доказам, та допустив спрощений підхід до розгляду справи.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені захисником обставини є поважними, у зв`язку з чим пропущений строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Мотиви апеляційного суду.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думку захисника Мотальової-Кравець В.Ю., яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на їх задоволенні, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Між тим, вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту постанови суду першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався, як на докази, на матеріали справи, а саме на: протокол про адміністративне правопорушення, направленням на огляд водія від 25.02.2026 року, рапорт поліцейського, відеозапис з бодікамери працівників поліції та інші матеріали адміністративної справи.

З такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки зазначені вище письмові докази не можуть беззаперечно свідчити про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі захисник, зазначила, що водій ОСОБА_1 25.02.2026 року працював у службі таксі та близько 11:30 здійснив зупинку у зоні дорожнього знаку 3.34, через що працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 хвилювався саме через працівників поліції, оскільки останні можли викликати працівників ІНФОРМАЦІЯ_2, а також через те, що в його жінки в цей час були перейми, що підтверджується випискою про народження дитини. В подальшому, під час перевірки документів, поліцейськими було встановлено, що водій перебуває у розшуку ІНФОРМАЦІЯ_2, через що був здійснений дзвінок поліцейського до ІНФОРМАЦІЯ_2, які потім прибули на місце разом з іншим екіпажем поліції. Працівники поліції намагалися переконати ОСОБА_1 вийти з автомобіля, щоб показати багажне відділення автомобіля, однак останній відмовився залишати автомобіль та виходити з нього. Потім, працівник поліції Бережна Юлія підійшла до автомобіля, в якому знаходився ОСОБА_1 , і сказала своєму колезі «давай йому п. 2.5, тому що бесполезно» і почала штучно створювати підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 130 КУпАП, і повідомила про штучно виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та запропонувала пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння лише в лікарні і лише на автомобілі поліцейських. Поліцейська сказала, що у нього є 2 хвилини, або ви їдете з нами, або ми складаємо протокол за ст. 130 КУпАП. Після цього відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду, а наполягав на проїзді до медичного закладу на власному автомобілі. В подальшому, 25.02.2026 року о 13:30 годині ОСОБА_1 самостійно, протягом двох годин, пройшов медичний огляд у закладі охорони здоров`я КП «ДБКЛПД» ДОР, куди і було направлено водія працівниками поліції. За результатом медичного огляду наданий висновок, згідно якого у водія ОСОБА_1 ознак наркотичного, алкогольного та інших заборонених речовин не виявлено.

Для перевірки доводів апеляційної скарги, апеляційним судом в ході розгляду були досліджені наступні докази, долучені до матеріалів адміністративної справи працівниками поліції:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №600376 від 25.02.2026 року, відповідно до якого 25.02.2026 року о 11:30 год. в м. Дніпро, вул. Березинська, 26Б водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння (порушення мови, тремтіння пальців рук), водій відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП, від керування транспортним засобом не відсторонений;

- письмове клопотання водія ОСОБА_1 від 07.04.2026 року, в якому він просить долучити до матеріалів справи: обмінну карту пологового будинку відносно його дружини ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб, копію паспорта та копію постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6721739 від 25.02.2026 року, копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР №600376 від 25.02.2026 року;

- рапорт працівника поліції Бережної Ю., відповідно до якого, перебуваючі в автопатрулі у складі Легіону 122 сумісно з поліцейськими взводу 1 роти 1 бат. 4 УПП в Дніпропетровській області, 25.02.2026 року об 11:17 годині, за адресою: м. Дніпро, вул. Березинська, 26Б, було виявлено транспортний засіб RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» був зупинений за порушення п. 8.4В ПДР, при спілкуванні з водієм були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння (порушення мови, тремтіння пальців рук). Водієві було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, однак останній відмовився. Відносно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Подію зафіксовано на бодікамеру 471348, 473889;

- оптичний носій, на який скопійовано відеофіксацію подій зафіксованих відеозаписом нагрудною відеокамерою працівника патрульної поліції, якими було оформлено протокол про адміністративне правопорушення.

Переглядом відеозапису встановлено, що працівник поліції підходить до припаркованого автомобіля RENAULT KANGOO д.н.з. НОМЕР_1 , повідомляє, що автомобіль стоїть під знаком 3.34, представляється, повідомляє, що водій порушив ПДР, а саме став під знаком, де зупинка і стоянка ТЗ заборонена, далі перевіряє документи, повідомляє, що за таке порушення передбачений штраф, сума штрафу мінімальна. Відеозапис переривається після дзвінка поліцейської. Після цього поліцейська сідає в автомобіль, здійснює телефонний дзвінок і запис знову переривається. Після цього поліцейська вручає ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Далі, спілкуючись між собою, поліцейський зазначив, що водій не хоче виходити з автомобіля, що він ухилянт, повідомляє, що зупинили автомобіль на порушення ПДР, а при перевірці документів виявили, що він перебуває у розшуку та підлягає доставці до ІНФОРМАЦІЯ_2. Чоловік, який вийшов із поліцейського автомобіля (не одягнений у поліцейську форму) говорить, що «якщо він ( ОСОБА_1 ) не достається з машини, то можете його бросать, нам потрібно щоб він хоча б до багажника дійшов». Інший поліцейський говорить «давайте йому ( ОСОБА_1 ) 130 і все». Після цього, поліцейська назвала водієві ознаки наркотичного сп`яніння, на що водій повідомив, що він їх боїться і хвилюється, поліцейські пропонують пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння, тому що у нього тремтять руки. Водій ОСОБА_1 не відмовився пройти огляд, відповів, що «поїхали туди у лікарню», але на своєму автомобілі. Поліцейські сказали, що так не можна, і запитали «ви відмовляєтесь від проходження огляду?», водій відповів, що поїде проходити огляд на своєму автомобілі. Поліцейська дала водієві на роздуми 2 хвилини, і пояснила що буде у разі відмови. Потім, працівниками поліції був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 , спілкується з працівниками поліції ввічливо, його поведінка є спокійною та адекватною. Ознак порушення координації рухів чи мовлення, про які зазначено в протоколі та рапорті, не встановлено, як і не встановлено відмови від проходження медичного огляду.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Вказані положення Закону повністю узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема протоколу та рапорту працівників поліції, в них зазначено, що ОСОБА_1 мав наступні ознаки наркотичного сп`яніння: а саме порушення мови та тремтіння пальців рук.

Але з переглянутого в апеляційному суді відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 чітко розмовляє і жодних ознак сп`яніння не вбачається. Крім того, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан сп`яніння.

Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України N 1452/735 від 09 листопада 2015 року визначено, що ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Апеляційний суд вважає, що працівник поліції під час події не діяв в межах вказаної Інструкції, оскільки на власний розсуд визначив, що виражене тремтіння пальців рук є ознакою наркотичного сп`яніння.

Даний відеозапис підтверджує пояснення сторони захисту викладені в апеляційній скарзі та надані безпосередньо під час апеляційного перегляду.

Таким чином аналіз вказаних доказів дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Пояснення, викладені в апеляційній скарзі та надані в апеляційному суді є чіткими, послідовними, а тому, підстав ставити під сумнів достовірність вказаних пояснень на думку апеляційного суду відсутні.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що водій хоча і надав згоду на скаладння відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 ПДР, але у межах двох годин пройшов медичний огляд у закладі охорони здоров`я, і згідно з висновком лікаря-нарколога будь-яких ознаків сп`яніння у нього не виявлено.

Суд першої інстанції зазначений висновок безпідставно не взяв до уваги, а також не забезпечив дослідження доказів шляхом виклику й допиту у судовому засіданні працівників поліції та інших свідків події.

Апеляційний суд звертає увагу, що поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейськими була коректною, врівноваженою, не містила ознак агресії чи дезорієнтації, що додатково підтверджує відсутність у нього стану сп`яніння. Він також добровільно самостійно протягом двох годин пройшов медичний огляд для встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівником поліції не дотримано вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України N 1452/735 від 09.11.2015 та ст. 266 КУпАП.

І, відповідно, зібрані докази не можуть вважатись допустимими доказами, оскільки зібрані із порушенням вимог чинного законодавства.

За змістом ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За вказаних обставин, апеляційний суд доходить висновку, що наданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення не підтверджується наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У зв`язку з цим судове рішення не є законним, а тому підлягає скасування.

Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а провадження у справі має бути закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання особи, захисника Мотальової-Кравець Валерії Юріївни, яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.

Апеляційну скаргу Мотальової-Кравець Валерії Юріївни, яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.

Постанову Індустріального районного суду м. Дніпра від 14 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.

Постановити нову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду О.Ю. Іванченко