Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №299/1642/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1642/26

Номер провадження 2/299/794/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий суддя А.А.Надопта, при секретарі О.М.Стрижак розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Нечаєв В.В. звернулася у суд до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 06 грудня 2024 року Виноградівським районним судом Закарпатської області було видано судовий наказ у справі № 299/6624/24, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання двох дітей у єдиній частці від усіх видів його заробітку (доходу), а саме – одна третина від всіх видів заробітку.

Після видачі вказаного судового наказу, такий був спрямований на примусове виконання до органу ДВС, після чого державним виконавцем Закалою Анастасією Іванівною було відкрите виконавче провадження ВП № 79340989 (про що свідчить витяг з ЄРДРВП, який додається до позовної заяви). По 01.10.2025 року боржник виконав свої аліментні зобов`язання, однак після 01.10.2025 боржник уникає виконання рішення суду, хоча має достатньо високий рівень заробітків.

Відповідач ОСОБА_2 з жовтня 2025 р. систематично ухиляється від сплати аліментів, не повідомляючи виконавця про доходи чи майно, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП за період з 01.102.205 по 28.02.2026.

Станом на 01.04.2026 утворилася також заборгованість по пені, яка сягнула 52 386,50 грн, яку позивачка просить стягнути із відповідача.

22.05.2026 року відкрито провадження у справі і призначено судове засідання.

14.09.2026 року представник позивача, адвокат Нечаєв В.В. звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог і просить стягнути із відповідача заборгованість по пені у сумі 40 тис.грн. і справу розглянути у їх відсутності

Представник відповідача, адвокат Стасюк Ю.П. направив до суду клопотання про визнання зменшених позовних вимог і просить справу розглянути у їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що зменшені позовні вимоги підлягають до задоволенню з наступних підстав.

06 грудня 2024 року Виноградівським районним судом Закарпатської області було видано судовий наказ у справі № 299/6624/24, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання двох дітей у єдиній частці від усіх видів його заробітку (доходу), а саме – одна третина від всіх видів заробітку.

Після видачі вказаного судового наказу, такий був спрямований на примусове виконання до органу ДВС, після чого державним виконавцем Закалою Анастасією Іванівною було відкрите виконавче провадження ВП № 79340989 (про що свідчить витяг з ЄРДРВП, який додається до позовної заяви). По 01.10.2025 року боржник виконав свої аліментні зобов`язання, однак після 01.10.2025 боржник уникає виконання рішення суду, хоча має достатньо високий рівень заробітків.

Відповідач починаючи з жовтня 2025 року аліменти на утримання дитини не сплачує, у зв`язку з чим на день подачі позову у неї утворилася заборгованість у розмірі 52386,50 грн., про що свідчить розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, виконавче провадження № 79340989

Розрахунок загальної суми неустойки (пені) за кожен день прострочення за несплату або несвоєчасну сплату аліментів (станом на день проведення розрахунку заборгованості) за період з листопада 2025 року по березень 2026 року: Жовтень 2025 року – 11495,23 грн. (сума боргу) х 1% х 143 (кількість днів прострочення від 01.11.2025 по 24.03.2026) = 16438,18 грн. Пеня – 11495,23 грн (враховуючи ліміт 100%). Листопад 2025 року – 27905,81 х 1% х 121 (кількість днів прострочення від 01.12.2025 по 01.04.2026) = 33766,03 грн. Пеня – 27 905,81 грн. Грудень 2025 року - 18418,82 х 1% х 90 = 16576,94 грн. Пеня – 16576,94 грн. Січень 2026 року – 19896,97 х 1% х 59 (кількість днів прострочення від 01.01.2026 по 01.04.2026) = 11739,21 грн. Пеня – 11739,21 грн. Лютий 2026 року – 20190,48 х 1% х 31 (кількість днів прострочення від 01.02.2026 по 01.04.2026) = 6259,05 грн. Пеня – 6259,05 грн

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що загальний розмір пені до 01.04.2026 становить 52386,50 грн. Однак представник позивача, адвокат Нечаєв В.В. зменшив суму розміру пені, і пропонує стягнути із відповідача заборгованість у сумі 40 000( сорок тисяч) грн.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Згідно з статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670сво19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Доказами наявними в матеріалах справи підтверджується, що сторони є батьками неповнолітніх дітей, які проживають із матір`ю та перебувають на її утриманні. Відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надавав, у зв`язку із чим позивачкою за судовим рішенням стягнуто з відповідача аліменти на утримання синів

Після винесення судового рішення, відповідач добросовісно не виконує покладений на нього обов`язок щодо сплати аліментів на утримання сина, що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню №79340989, виданого державним виконавцем А.Закалою станом на 28.02.2026 року.

Представник відповідача, адвокат Стасюк Ю.П у відзиві на позов зазначив, що відповідач діяв максимально добросовісно, не ухилявся від виконання своїх зобов`язань щодо утримання дітей та здійснював добровільну оплату аліментів, що підтверджується наявними платіжними документами. У діях відповідача відсутній умисел на ухилення від сплати аліментів.

Саме Позивачка була ініціатором стягнення аліментів у примусовому порядку; вона повідомила Відповідача, що, починаючи з жовтня 2025 року, всі аліменти будуть стягуватися через Державну виконавчу службу (ДВС).

Позивачка самостійно та без необхідності пред`явила до виконання виконавчий лист про стягнення аліментів у жовтні 2025 року та сама відмовилася від добровільного порядку їх сплати, який існував до цього часу. 06.12.2024 року було видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання двох дітей. Однак фактичні сімейні обставини істотно відрізнялися від тих, на підставі яких здійснювалося стягнення. Сторони у позасудовому порядку добровільно врегулювали питання щодо місця проживання дитини, уклавши відповідний Договір про визначення місця проживання.

Відповідно до умов цього Договору від 28.01.2026 року: батьки домовились, що до досягнення малолітньою дитиною ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 03.09.2015 р.) чотирнадцятирічного віку дитина буде проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 (або у випадку зміни адреси батька — за новою адресою, про що батько зобов`язаний повідомити матір протягом десяти днів). На період шкільних канікул дитина може проживати разом з матір`ю. Договір підписано сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .. У період, за який нарахована заборгованість, один з дітей фактично проживав разом із Відповідачем та перебував на його повному матеріальному утриманні, що також підтверджується судовим рішенням від 13.05.2026 року № 299/793/26. Поряд із цим, Відповідач сплатив заборгованість щодо обох дітей, у тому числі за дитину, яка проживала разом із ним.

Вказує, що незважаючи на відкрите виконавче провадження, державним/приватним виконавцем не вживалися належні заходи щодо звернення стягнення на грошове забезпечення Відповідача відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідач має офіційне джерело доходу та постійне місце служби у Збройних Силах України. Інформація про його місце служби та доходи є відкритою, доступною для виконавця, і Відповідач її не приховував. Згідно із Законом України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний своєчасно направляти постанову про звернення стягнення на доходи боржника за місцем його служби.

Якщо кошти не стягувалися через бездіяльність виконавця (ненаправлення постанови до ВЧ), Відповідач не може нести відповідальність у вигляді пені за помилки чи затримки в роботі третіх осіб. Оскільки аліменти сплачувалися Відповідачем добровільно, а примусове стягнення не відбувалося з незалежних від нього причин, у його діях відсутня вина у виникненні заборгованості.

Зменшені позовні вимоги позивачки визнає і згоден заплатити 40 000( сорок тисяч) грн.

Відповідно до положення п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги, що позивачка при пред`явленні позову була звільнена від сплати судового збору, на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст.141 ЦПК України, суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь держави судовий збір в розмірі 1332,40 гривень.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись ст.141, 155 180-184, 196 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Зменшені позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нечаєв В.В. до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх синів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01 жовтня 2025 року по 01 квітня 2026 року включно, у розмірі 40 000 ( сорок тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийНадопта А. А.