Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №714/372/26 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 3/714/154/26

ЄУН: 714/372/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2026 р. м.Герца

Суддя Герцаївського районного суду Чернівецької області Козловська Л.Д., участі адміністративної справи які надійшли з відділення поліції № 4 (м. Герца) Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

мешканку

АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 16 березня 2026 року ОСОБА_1 , у той день, о 02 год. 13 хв., на порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, в с. Остриця Чернівецького району Чернівецької області, керувала автомобілем марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Такі дії ОСОБА_1 отримала правову кваліфікацію за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та пояснила, що 16 березня 2026 року вона перебувала у власному автомобілі марки «Volkswagen Passat», припаркованому на узбіччі дороги в селі Остриця, разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 . Оскільки через хворобу та прийом антибіотиків ОСОБА_1 почувалася зле, вона вирішила перепочити в салоні зупиненого авто. На момент наближення працівників поліції, які зупинилися позаду, ОСОБА_1 транспортним засобом не керувала.

Щодо тверджень поліцейських про наявність вираженого запаху алкоголю з салону автомобіля, ОСОБА_1 пояснила, що алкогольні напої напередодні вживав її пасажир ОСОБА_3 , від якого й виходив цей запах. Крім того, на вимогу поліцейських вона неодноразово проходила огляд за допомогою газоаналізатора на місці зупинки, однак прилад жодного разу не зафіксував стану алкогольного сп`яніння. З огляду на це, ОСОБА_1 вважає складений відносно неї протокол за ст.130 КУпАП необґрунтованим і безпідставним, а провадження у справі – таким, що підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, слід зазначити про наступне.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є : «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв`язку із цим при розгляді даної справи, надання оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, законності та обґрунтованості судового рішення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Відповідно до п. 2.9 «а» Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 «а» Правил передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначені норми передбачають такі самостійні форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме стаття 130 КУпАП передбачає дві форми: керування особою транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення такого стану. Кожна з цих форм становить самостійне адміністративне правопорушення, яке тягне за собою відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

При цьому основною ознакою суб`єкта зазначених правопорушень є саме елемент керування особою транспортним засобом. Така обставина обов`язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення інкримінованої ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачає необхідність обов`язкової наявності кваліфікуючих ознак цього правопорушення, зокрема щодо керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

На вказане також звернув увагу Пленум Верховного Суду України у п. 27 своєї постанови від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Таким чином, для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Наявний в матеріалах справи СD-диск не мстить жодних відеозаписів щодо керування ОСОБА_1 автомобілем або її зупинки. Натомість з наявного СD-диску, ОСОБА_1 не заперечувала проти проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Також з наявного відеозапису вбачається, що проходила огляд за допомогою газоаналізатора, однак прилад жодного разу не зафіксував стану алкогольного сп`яніння.

Письмові докази зібрані працівниками поліції, як уповноважених осіб відповідно до ст. 251 КУпАП на зібрання доказів : протоколи про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 616020 від 16 травня 2026 року складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, письмові пояснення ОСОБА_1 , які долучені до адміністративного матеріалу та які повністю збігаються із поясненнями останньої надані в судовому засіданні, СД-диск з відеозаписом подій яке мало місце того дня, які дослідженні та оціненими судом з точки зору їх законності, допустимості та достовірності, не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 керувала автомобілем марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

При наведених обставинах, при оцінці та співставленні комплексу доказів, які надані в підтвердження винуватості ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості однозначно оцінити її дії, як такі, що містять склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Виходячи з положень ст.ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, їх належність, допустимість та достатність для розгляду даної справи, виходячи з презумпції невинуватості, відповідно до якої усі суперечності слід застосовувати на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, обов`язок адміністративного органу нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення, суддя приходить до висновку, що у судовому засіданні не здобуто беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На переконання судді, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності належних та допустимих доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, а доказів, які би поза розумним сумнівом доводили, те що ОСОБА_1 дійсно керувала транспортним засобом не здобуто, що у свою чергу виключає її як суб`єкта адміністративного правопорушення, то провадження по даній адміністративній справі відносно останнього підлягає закриттю, через відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 247, 284 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі в 10-и денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Суддя :