Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №635/4052/24 — Харківський районний суд Харківської області

21.09.26

Справа № 635/4052/24

Провадження № 2/635/1636/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року с-ще Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Назаренко О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Літінської Г.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерне товариство «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» до Акціонерне товариство «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ», ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега–Гарант», ОСОБА_1 , яким просить стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега–Гарант» відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 3717,00 гривень, а також відшкодування судових витрат. Крім того просить враховуючи необхідність витребування доказів та після їх отримання вирішення питання про необхідність уточнення позовних вимог, розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, витребувати у ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега–Гарант» копію договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за яким видано поліс №136091107 та копію полісу №136091107.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 квітня 2021 року о 15 год. 00 хв. у с. Безлюдівка Харківського району Харківської області по вул. Перемоги, 217-А, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Hundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на опору електропередач № 7А, яка належить АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО». На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована у Акціонерне товариство «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» за полісом № 136091107. Внаслідок ДТП позивачу завдано майнову шкоду у розмірі 3 717,00 грн, що підтверджується актом оцінки збитків, складеним незалежним оцінювачем з урахуванням первісної вартості майна, ступеня його зносу, залишкової вартості та коефіцієнта придатності. Позивач вказує, що страхове відшкодування у добровільному порядку відповідачем не виплачено, а звернення та вимоги щодо здійснення страхової виплати, направлені на адресу страховика відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», залишені без реагування.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30 квітня 2024 року позов Акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега–Гарант», ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено дату проведення підготовчого судового засідання. Витребувано у ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега–Гарант» копію договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за яким видано поліс №136091107 та копію полісу №136091107.

На виконання ухвали суду від 30 квітня 2024 року відповідачами витребуваних доказів не надано.

13 травня 2025 року до суду надійшла заява представника позивача, відповідно до якої просить стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» на користь АТ «Харківобленерго» 1117,00 (одну тисячу сто сімнадцять) грн. 00 коп. відшкодування матеріальної шкоди; стягнути з ОСОБА_1 2600,00 грн (дві тисячі шістот) грн. суми франшизи за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГАГАРАНТ» та ОСОБА_1 на користь Позивача відшкодування судових витрат.

В обґрунтування заяви зазначає, що у первинній позовній заяві, Позивач зазначив, що загальна сума збитків завданих АТ “Харківобленерго” згідно зі складеним актом про оцінку збитків, які завдано суб`єкту господарювання, складає 3 717,00 грн. Однак, станом на дату подання позовної заяви Позивачу не було відомо про умови укладеного між Відповідачами договору страхування, на підставі якого видано поліс № 136091107, зокрема і щодо наявності у його умовах франшизи, у зв`язку з чим Позивач просив витребувати такі докази у Відповідачів по справі. Оскільки Відповідачами не надано до суду вищевказаних доказів, АТ «Харківобленерго» здійснило запит до об`єднання страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам — Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) з проханням повідомити АТ "Харківобленерго" про наявність або відсутність інформації про розмір франшизи за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та надання копій полісу за його наявності. Відповіддю від 16.04.2025 № 9-03/10053, МТСБУ повідомило Товариство про наявність франшизи за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що складає 2600,00 грн.Згідно ч. 4 ст. 94 Закону України "Про страхування", якщо договором страхування передбачено франшизу, страховик не відшкодовує дану частину збитку, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи. У зв`язку з чим, відшкодування завданих збитків покладається на страхувальника з вирахуванням суми франшизи, яка сплачується безпосередньо винуватцем ДТП.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 вересня 2026 року підготовче провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега–Гарант», ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування закрито. Призначено цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега–Гарант», ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування до судового розгляду по суті.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Матеріали справи містять заяву представника позивача про слухання справи у її відсутність.

У судове засідання сторони не з`явилися. Відповідачі відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи клопотань про розгляд справи за їх участю у встановлений судом строк не подали. При цьому суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, відповідно до якого направлення рекомендованої кореспонденції за дійсною адресою є достатнім для визнання особи належним чином повідомленою про розгляд справи.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.ст. 128, 130 ЦПК України. Відзиву на позов, письмових пояснень чи клопотань про розгляд справи за участю сторін відповідачі не надали.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з неодноразовою неявкою в судове засідання належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання відповідачів, які не повідомили про причини неявки та не подали відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення з огляду на таке.

11 квітня 2021 року о 15 год. 00 хв. у с. Безлюдівка Харківського району Харківської області по вул. Перемоги, 217-А, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Hundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на опору електропередач № 7А, встановлену на ПЛ 0,4 кВ ТП-0060 «Зелений», яка перебуває у власності Акціонерне товариство «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО».

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2021 року у справі № 635/2748/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована у Акціонерне товариство «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» за полісом № 136091107.

Внаслідок ДТП позивачу завдано майнову шкоду, пов`язану з пошкодженням електроопори.

Згідно з актом оцінки збитків, складеним незалежним оцінювачем ОСОБА_2 (ТОВ «Північно-Східна консалтингова група»), розмір шкоди, визначений з урахуванням первісної вартості, ступеня зносу, залишкової вартості та коефіцієнта придатності, становить 3 717,00 грн.

23 квітня 2021 року АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» звернулося до АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» із заявою про виплату страхового відшкодування за полісом № 136091107, однак АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» у встановлені законом строки рішення щодо виплати страхового відшкодування не прийняло, відповіді на звернення позивача не надало, страхове відшкодування у добровільному порядку не здійснило, у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

На виконання ухвали суду від 30 квітня 2024 року відповідачами витребуваних доказів не надано, у зв`язку з чим, позивач був вимушений звернувся з адвокатським запитом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) з метою отримання інформації щодо розміру франшизи за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Згідно відповіді на адвокатський запит вх.№ № 8/8049 від 21 квітня 2025 року, МТСБУ повідомило позивача, що розмір франшизи за полісом № 136091107 становить 2 600,00 грн.

Станом на час розгляду справи завдана позивачу шкода у добровільному порядку відповідачами не відшкодована.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, закріплено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

У п.86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно дост.1166 ЦК України, шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ)

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1статті 9 Закону № 1961-IV).

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Поняття «франшиза» міститься встатті 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР, відповідно до якої франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV(далі Закон №1961-IV) зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки (п. 36.6ст. 36 Закону №1961-IV).

Таким чином, в ідеальному значенні франшиза - це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку.

Судом встановлено, що розмір франшизи становить 2600,00 грн.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Отже, відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, завдану позивачу внаслідок пошкодження електроопори, обмежується різницею між фактичним розміром шкоди (реальними збитками) і сумою відшкодування, яку страховик міг відшкодувати позивачеві згідно з умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності відповідача.

Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем щодо різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Таким чином, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи ненадання відповідачем доказів на спростування позовних вимог, суд приходить до висновку, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням, не виплаченою позивачу АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ»), завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, підлягає стягненню з АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ» в сумі 1117,00 грн., з ОСОБА_1 2 600,00 грн на користь АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО».

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,00 грн., які на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 141, 259,263-265,268,280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного товариства «Харківобленерго» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ», ОСОБА_1 про відшкодування суми збитків – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» суму страхового відшкодування у розмірі 1117,00 (одну тисячу сто сімнадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» відшкодування франшизи у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «МЕГА-ГАРАНТ» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі по 1221,20 грн. - з кожного окремо.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач – Акціонерне товариство «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО», код ЄДРПОУ: 00131954, місцезнаходження: 61037, Харківська область, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149;

представник позивача – Прокоф`єва Юліана Дмитрівна, РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: 61037, Харківська область, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149;

відповідач – Акціонерне товариство «Страхова компанія «Мега–Гарант», код ЄДРПОУ: 30035289, місцезнаходження: м. Харків, вул. Донця - Захаржевського, буд. 6/8;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Суддя О.В.Назаренко