Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №642/5279/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

"21" вересня 2026 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026

м.Харків

Справа № 642/5279/26

Провадження № 2/642/2342/26

Холодногірський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого - судді Петрової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Вольвич Є.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Харківський завод електромонтажних виробів №1» про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2026 до Холодногірського районного суду м.Харкова звернувся ОСОБА_1 з позовом до ТДВ «Харківський завод електромонтажних виробів №1» про зняття арешту, в якій він просить суд скасувати арешт нерухомого майна, а саме: житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладений 16.03.1960 ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , яка станом на час своєї смерті мешкала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина. Станом на час своєї смерті мати позивача була власницею 54/100 частин житлового будинку із надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері є позивач - ОСОБА_1 , та його рідний брат - ОСОБА_3 .

У встановлений законом строк позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті матері до Другої харківської міської державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа.

Брат позивача - ОСОБА_3 у встановлений законом строк подав заяву про відмову в прийнятті спадщини.

Під час оформлення спадщини після смерті матері листом державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори О.Пилипенко №3110/02-14 від 01.10.2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, належне ОСОБА_2 з наступних підстав.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна наявна інформація про державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна, будинок, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 , накладений на підставі ухвали б/н Ленінського районного суду м.Харкова від 16.03.1960 року, додаткові данні - архівний номер 3027413HARKOV1, архівна дата: 14.09.2001, дата виникнення: 19.03.1960, № реєстру 23316, внутр. №60013F2F2AF2452C273A.

Батько позивача - ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті матері в документах, які зберігались в неї, знайдено лист Ленінського районного народного суду м.Харкова від 08.12.1987 року, адресований старшому державного нотаріусу 1-й нотаріальної контори м.Харкова Пахомовій О.Г., відповідно до якого в 1960 році нарсудом 1-ої дільниці Ленінського району .Харкова розглядалась цивільна справа за позовом ЗЕМІ-1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про виселення.

Заборона відчуження будинку по АДРЕСА_1 , яка накладалась листом нарсуда 1- ої дільниці Ленінського району м.Харкова в 1960 році до розгляду справи про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вказаний будинок знята, справа розглянута, позов задоволено, відповідачі були виселені в будинок по АДРЕСА_1 .

Листом №688/0118 від 15 березня 2019 року завідувачем Харківського державного обласного архіву відмовлено у видачі копії ухвали Ленінського районного народного суду м.Харкова від 16.03.1960 року зі спадкової справи, заведеної після смерті батька - ОСОБА_4 .

Згідно відповіді голови Холодногірського районного суду м.Харкова від 01 червня 2016 року, цивільна справа за позовом ЗЕМІ-1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення до архіву Холодногірського районного суду м.Харкова не надходила.

Таким чином, у позивача виникла необхідність звернутися до суду за захистом своїх прав шляхом зняття арешту зі спадкового майна.

Ухвалою суду від 06.07.2026 вищевказану цивільну справу прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.22).

14 серпня 2026 від представника відповідача ТДВ «Харківський завод електромонтажних виробів №1» - Субочева С.Ю., який діє на підставі ордеру на надання правничої правової допомоги від 14.08.2026 надійшла заява про визнання позовних вимог і відсутність заперечень щодо зняття арешту з майна.

Заява обґрунтована тим, що ТДВ «Харківський завод електромонтажних виробів №1» (кор. назва ТДВ “ХЗЕМВ-1”) на сьогодні є юридичною особою приватної форми власності та правонаступником ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ХАРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРОМОНТАЖНИХ ВИРОБІВ №1”, яке було реорганізовано у 2016 році шляхом зміни організаційно правової форми.

До 2010 року Товариство також мало організаційну форму Закритого акціонерного товариства (ЗАТ).

Станом на час розгляду цивільної справи у володінні та розпорядженні Товариства відсутні документи претензійно-позовного чи судового характеру, зокрема за 1960 рік, пов`язані з розглядом судової справи за позовом ЗЕМІ-1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про виселення у будинок по АДРЕСА_1 .

Одночасно з цим, будь-які спори між Товариством та ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , чи їх правонаступниками (спадкоємцями, зокрема Позивачем) з приводу житлового будинку із надвірними будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 наразі також відсутній, підстав вважати наявність невирішених питань чи порушених прав у взаємовідносинах сторін не вбачається.

У зв`язку із чим, є підстави вважати, що збереження відповідного заходу забезпечення позову 1960 року у вигляді арешту (заборони відчуження) не переслідує закону та легітимну мету, з урахуванням представлених Позивачем відомостей, що спір між учасниками був розглянутий в 1960 році і таке забезпечення було знято.

За вказаних обставин, у Товариства відсутні заперечення щодо задоволення відповідних вимог Позивача про зняття (скасування) арешту з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , накладений 16.03.1960 ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова (а.с.35-46).

Ухвалою Холодногірського районного суду м.Харкова від 17.08.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду (а.с.49).

Позивач та його представник – адвокат Прокопенко Ю.О. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином згідно вимог п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримують позовні вимоги в повному обсязі та просять суд їх задовольнити (а.с.54-55).

Представник відповідача ТДВ «Харківський завод електромонтажних виробів №1» Субочев С.Ю. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином згідно вимог п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.36).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу,розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Так, в судовому порядку встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 (а.с.7).

Згідно копії свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с.6).

Після її смерті відкрилась спадщина, що підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.8).

Згідно копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 31.05.1988, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності 66/100 частини домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відповідно копії договору дарування від 24.04.1990, посвідченого державним нотаріусом 2 ХДНК Червенко І.В. 24.04.1990, ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_1 12/100 частин домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11).

Станом на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкодавцю на праві власності належало 54/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації ХМР» від 26.06.2026 (а.с34).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є позивач - ОСОБА_1 .

У встановлений законом строк позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини після смерті матері до Другої харківської міської державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа, але листом державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори О.Пилипенко №3110/02-14 від 01.10.2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, належне ОСОБА_2 , так як згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна № 156418793 від 15.02.2019 наявна інформація про державну реєстрацію обтяження - арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 , накладений на підставі ухвали б/н Ленінського районного суду м.Харкова від 16.03.1960 року, додаткові данні - архівний номер 3027413HARKOV1, архівна дата: 14.09.2001, дата виникнення: 19.03.1960, №реєстру 23316, внутр. №60013F2F2AF2452C273A; реєстраційний номер обтяження 5636544 (а.с.12-14).

Батько позивача - ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно листа Ленінського районного народного суду м.Харкова від 08.12.1987 року, адресованого старшому державного нотаріусу 1-й нотаріальної контори м.Харкова Пахомовій О.Г., в 1960 році нарсудом 1-ої дільниці Ленінського району .Харкова розглядалась цивільна справа за позовом ЗЕМІ-1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про виселення.

Заборона відчуження будинку по АДРЕСА_1 , накладалась листом нарсуда 1- ої дільниці Ленінського району м.Харкова в 1960 році до розгляду справи про виселення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вказаний будинок. На даний час справа розглянута, позов задоволено, відповідачі були виселені в будинок по АДРЕСА_1 , тому заборона відчуження будинку по АДРЕСА_1 знята (а.с.16).

Листом №688/0118 від 15 березня 2019 року завідувачем Харківського державного обласного архіву Остапенко Ю. відмовлено у видачі копії ухвали Ленінського районного народного суду м.Харкова від 16.03.1960 року зі спадкової справи, заведеної після смерті батька - ОСОБА_4 .

Згідно відповіді голови Холодногірського районного суду м.Харкова від 01 червня 2026 року, цивільна справа за позовом ЗЕМІ-1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виселення до архіву Холодногірського районного суду м.Харкова не надходила, тому неможливо надати рішення суду від 16.03.1960 (а.с.17).

При розгляді спорів про зняття арешту з майна, суди повинні враховувати роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться в Постанові Пленуму від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Так, згідно п. 2 зазначеної Постанови Пленуму вбачається, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек (ч. 1ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно з абз. 2 п. 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 року за №2102/22414, у разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, належно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Аналізуючи вищенаведені обставини, в даний час дія арешту на нерухоме майно порушує право позивача, оскільки відповідно до інформації, наданої відповідачем, будь-які спори між Товариством ТДВ «Харківський завод електромонтажних виробів №1» (ЗЕМІ-1) та ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , чи їх правонаступниками (спадкоємцями, зокрема Позивачем) з приводу житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою АДРЕСА_1 наразі відсутній, підстав вважати наявність невирішених питань чи порушених прав у взаємовідносинах сторін не вбачається.

У зв`язку із чим, є підстави вважати, що збереження відповідного заходу забезпечення позову 1960 року у вигляді арешту (заборони відчуження) не переслідує закону та легітимну мету, з урахуванням наданих Позивачем відомостей, що спір між учасниками був розглянутий в 1960 році і таке забезпечення було знято.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В свою чергу положення ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року передбачають, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушували право, примусового виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд, оцінюючи докази по даній справі, які були дослідженні в судовому засіданні, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що при розгляді справи встановлено, що позивач в передбаченому законом порядку має право на спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_2 , та враховуючи час, що пройшов з часу накладення заборони, а також відсутність майнових претензій до боржника, свідчать про втрату актуальності існування такого обтяження, наявність даної заборони майна порушує законні права та інтереси позивача щодо спадкування, а тому заявлені позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,19,81,259,264,265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Харківський завод електромонтажних виробів №1» про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, а саме будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_4 , накладений на підставі ухвали Ленінського районного суду м.Харкова від 16.03.1960 року, додаткові данні - архівний номер 3027413HARKOV1, архівна дата: 14.09.2001, дата виникнення:

19.03.1960, № реєстру: 23316, внутр. №60013F2F2AF2452C273A, реєстраційний номер обтяження 5636544.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Прокопенко Юлія Олегівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №644 від 20.03.1996, адреса: АДРЕСА_3

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Харківський завод електромонтажних виробів №1», код ЄДРПОУ 01412791, адреса: 61177, м.Харків, вул.Золочівська, 1

Повний текст рішення складено 21.09.2026.

Суддя Наталя Петрова