Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №642/2228/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

18 вересня 2026 року

Справа № 642/2228/26

Провадження № 2/642/1304/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2026 року Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.Вироком Харківського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року покарання змінено на 200 годин громадських робіт, вирок у решті залишено без змін. Вказаний вирок 09.10.2025 набув чинності.

Внаслідок спричинення Відповідачем тілесних ушкоджень позивач отримав закритий перелом кісток носа зі зміщенням, 13 березня 2024 року йому було проведено оперативне втручання з репозицією кісток носа під загальною анестезією.Після операції позивач перебував на стаціонарному лікуванні протягом десяти діб. Загальна сума документально підтверджених витрат становить: 4 564 грн 63 коп.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральню шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає душевних стражданнях, яких позивач зазнав внаслідок протиправної поведінки Відповідача. Протиправними діями відповідача моральному здоров`я позивача спричинено значної шкоди, тому що, після спричиненого перелому кісток носа зі зміщенням обличчя позивача було деформоване та спотворене, мало значний набряк та гематоми, що підтверджується фотоматеріалами. Позивач відчував сором, психологічний дискомфорт та змушений був уникати публічних місць і активного спілкування. Родичі позивача стали свідками його фізичного стану, переживали за можливі ускладнення, особливо з огляду на проведення оперативного втручання під загальною анестезією. Операція 13.03.2024, перебування у стаціонарі та подальший період відновлення спричинили значний стрес та хвилювання за власне здоров`я. З моменту операції та по теперішній час позивач щоденно після пробудження відчуває біль у ділянці носа тривалістю приблизно 1-1,5 години, тимчасово був позбавлений можливості повноцінно здійснювати трудову діяльність як водій, що вплинуло на його звичний спосіб життя та матеріальне становище, позивач користуючись принципами розумності та справедливості, вважає, що йому спричинено моральну шкоду на суму 45 435 грн 37 коп.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 30.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.06.2026 представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивачем не наданого жодного доказу того, яке саме лікування він мав би проходити та які саме ліки йому були потрібні для лікування.Наявність квитанцій та чеків придбання лікарських препаратів не дає підстав вважати, що саме дані ліки використовувалися для лікування після отримання ним тілесних пошкоджень, оскільки немає призначення лікарів саме на ці препарати. Квитанції нечитабельні, нерозбірливі, а тому такі докази є неналежними, які жодним чином не підтверджують того факту, що така матеріальна шкода була заподіяна саме відповідачем. Представник відповідача зазначив, що надані позивачем докази не можуть вважатися належними та допустимими, оскільки не відповідають вимогами ЦПК України.У якості доказу понесення витрат на відшкодування майнової шкоди, позивач додає до позовної заяви квитанцію № Х7С5-М23С-4473-4ХР7 від 11.03.2024 року про оплату послуг МРТ головного мозку. Проте, факт оплати послуг жодним чином не підтверджує, що таке обстеження було призначено позивачу лікарями у зв`язку з подіями, що є предметом розгляду даної кримінальної справи. У матеріалах справи відсутні беззаперечні докази того, що Позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу у заявленому розмірі. Вказаний у позовній заяві розмір майнової та моральної шкоди є безпідставно завищеним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам розумності та справедливості. Відповідач погоджується відшкодувати шкоду лише в межах дійсних збитків, підтверджених належними доказами.

30.06.2026 позивачем подані заперечення на відзив, які ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 20.07.2026 повернуті позивачу без розгляду.

27.07.2026 позивачем повторно подані заперечення на відзив, в яких від зазначив, що не погоджується з доводами відзиву відповідача, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, є надуманими та спрямованими на уникнення цивільно-правової відповідальності за завдану йому шкоду. Доводи відповідача про недопустимість доказів є формальними, необґрунтованими та не впливають на встановлені у справі обставини. У сукупності надані позивачем докази підтверджують реальність витрат на лікування. Проведення комп`ютерної томографії (КТ) ділянки носа та лицевого черепа, є стандартною та необхідною медичною процедурою при травмах носових кісток зі зміщенням, оскільки дозволяє лікарю: оцінити ступінь зміщення кісткових структур; визначити характер перелому; прийняти рішення щодо оперативного втручання. у матеріалах справи наявні електронні докази, які містять достатній обсяг ідентифікуючих даних (дата, маршрут, сума, адреси), що дозволяє встановити факт здійснення поїздок саме позивачем. Позивач зазначив, що доводами відповідача про те, що заявлений ним розмір моральної шкоди є завищеним, необґрунтованим та непропорційним не відповідає обставинам справи, ним детально викладено обставини, які підтверджують наявність таких наслідків, зокрема отримання перелому кісток носа, проведення оперативного втручання під загальною анестезією, стаціонарне лікування, тривалий період реабілітації, наявність післяопераційних рубців, а також тривалий больовий синдром та обмеження звичного способу життя. Визначаючи розмір моральної шкоди, позивач виходив із характеру та тривалості фізичних і психологічних страждань, впливу травми на його повсякденне життя, працездатність та соціальні зв`язки. Також позивач вважає понесені відповідачем витрати на правову допомогу завищеними та такими, що не підлягають стягненню з нього.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, враховуючи подання відповідачем відзиву.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до вимог ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України є доведеною і не підлягає розгляду в судовому процесі.

З вироку Ленінського районного суду м. Харкова від 23.04.2024 по справі №642/1539/24 вбачається, що цивільний позов про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину не заявлявся.

Так, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 23.04.2024 по справі № 642/1539/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому виразі становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Відповідно до вироку Харківського апеляційного суду від 09.10.2025 по справі 642/1539/20, апеляційна скарга потерпілого задоволена частково, вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 23.04.2024 скасовано в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді громадських робіт на строк 200 годин.

З вироку вбачається, що 02 березня 2024 року приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_1 , вступив в конфлікт з раніше знайомим ОСОБА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, та діючи умисно, маючи прямий умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наблизився до останнього, у положенні стоячи ззаду потерпілого схопив ОСОБА_1 за тулуб, та кинув його на прогин. Після чого, наблизившись до останнього ближче, та перебуваючи у положенні зверху над потерпілим наніс ОСОБА_1 кулаком правої руки один удар у праву надбрівну ділянку, після якого наніс один удар кулаком правої руки у ділянку перенісся та ще один удар кулаком правої руки у ділянку слизової верхньої губи.

Внаслідок вказаних дій потерпілому ОСОБА_1 відповідно до висновку експерта «КЗОЗ ХОБСМЕ» № 09-340/2024 від 13.03.2024, було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому носових кісток зі зміщенням, забійні рани на обличчі, синці на обличчі, садна на правій нозі.

Встановлені перелом кісток та забійні рани у гр. ОСОБА_1 відповідно до висновку судово–медичної експертизи КЗОЗ «ХОБСМЕ» № 09-340/2024 від 13.03.2024 за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 – ти днів, але не більше як 3 тижні (21 день), згідно п.п. 2.3.1.а, 2.3.3. «Правил судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року; синці та садна відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6 – ти днів, відповідно до п.п. 2.3.2. «б», 2.3.5. «Правил судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року.

Також матеріали справи містять відомості щодо звернення ОСОБА_1 до медичних закладів охорони здоров`я для отримання медичної допомоги, за результатами яких надано: Виписку з медичної карти № 4371 стаціонарного хворого КНП «Міська клінічна лікарня швидкої невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» ХМР, згідно якої ОСОБА_1 з 02.03.2024 по 03.03.2024 знаходився на стаціонарному лікуванні в міському центрі щелепно-лицевої та реконструктивної хірургії та йому рекомендовано лікування у стоматолога-хірурга в поліклініці за місцем проживання, а також уникати переохолоджень, надлишкових фізичних навантажень протягом 4 тижнів, виписку КНП «Міська клінічна лікарня № 30» ХМР від 21.03.2024 № 2183, з якої вбачається, що 13.03.2024 ОСОБА_1 в умовах загальної анестезії проведено репозицію та редресацію кісток носу, рекомендовано уникати переохолоджень, спостереження ЛОР-лікаря в динаміці, уникати фізичних навантажень 3 тижні. Консультативний висновок Висновок КНП «Міська клінічна лікарня № 30» ХМР № 11, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 поставлений діагноз перелом кісток носа зі зміщенням та призначено лікування.

Крім того, матеріали справи, в якості доказу завдання матеріальної шкоди позивачу, пов`язаної з лікуванням містять чеки, згідно яких було придбано продукти лікарські засоби, а також квитанції оплат служби таксі.

Суд не приймає в якості доказу понесення позивачем витрат скріншоти із застосунку з написом «Мої поїздки», оскільки з їх змісту неможливо встановити ким вони використовувалися, не зрозуміло з якого додатку та якою службою таксі, тобто неможливо ідентифікувати особу.

Системний аналіз положень ст. ст. 4,5 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України дає підстави для висновку, що позов може бути подано особою виключно для захисту порушеного, не визнаного або оспорюваного права і обраний позивачем спосіб захисту повинен відновлювати таке право.

Ст.ст.11,16 ЦК України, встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної)та моральної шкоди іншій особі. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що слідує із ч.1 ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За загальним правилом, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Зі змісту п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року по справі № 461/8496/15.

Враховуючи надані позивачем докази понесення матеріальних витрат пов`язаних з лікуванням, суд приходить до висновку про часткове задоволення матеріальної шкоди в розмірі 2 068,63грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Згідно із ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала матеріальної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі №686/12403/21зроблено висновок, що: «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин».

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності».

Відповідно до ч. 1ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1177 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно дост. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, із встановлених обставин вбачається, що між сторонами виникли цивільні правовідносини у сфері відшкодування шкоди, завданої злочином. І в межах цих правовідносин виник спір щодо права позивача отримати відшкодування моральної шкоди, яких він зазнав у зв`язку із завданням кримінальним правопорушенням шкоди його здоров`ю.

Відповідно до положень пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

Зокрема, згідно з положеннями частини 1 статті 289 Цивільного кодексу України, будь-яка особа має право на особисту недоторканість, яке є її особистим немайновим правом, що забезпечує її природнє існування. А згідно з частиною 1 статті 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню. При цьому, частина 1 статті 1168 ЦК України уточнює, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Також суд враховує, що за положеннями статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлені судом обставини, які не спростував відповідач, вказують на те, що позивач дійсно отримав ушкодження свого тіла саме від дій відповідача, і протиправність таких ушкоджень встановлена у вироку суду, згідно висновку експерта № 09-340/2024 від 13.03.2024 року, на підставі судово медичної експертизи гр-на ОСОБА_1 та враховуючи дані медичної документації та дані консультативних висновків, у ОСОБА_1 має місце закритий перелом носових кісток зі зміщенням, забійні рани на обличчі, синці на обличчі, садину на правій нозі; за ступенем тяжкості вищевказані ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень

Позивач у позові зазначив перелік та глибину фізичних та душевних страждань, і їх тривалість, яких він зазнав у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача та визначив розмір грошових коштів, у якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 45 435,37грн, але суд вважає, що такий розмір суперечить вимогам розумності та справедливості, з огляду на характер заподіяної відповідачем позивачу шкоди, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень та глибини фізичних та душевних страждань позивача, і періоду вимушених змін, які він довів. Тобто цей розмір є явно завищеним, і тому на користь позивача з відповідача слід стягнути 10000 гривень, які будуть відповідати наведеним обставинам та вимогам закону.

Суд вважає, що позивачем доведено про наявність підстав для відшкодування відповідачем завданої йому моральної шкоди.

Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004).

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер неправомірних дій відповідача, характер та ступень тяжкості причинених позивачу тілесних ушкоджень, а також те, що у позивача виникли зміни у стані здоров`я, він був змушений лікуватися, систематично відвідувати лікарів для контролю стану здоров`я за наслідками отриманих травм, змінювати звичайний спосіб життя, докладати зусиль для відновлення стану здоров`я та звичного ритму життя, зокрема і на роботі, звертатися до правоохоронних органів та суду за захистом порушених прав.

Розмір відшкодування моральної шкоди 10 000грн. суд вважає співмірним заподіяній позивачу шкоді, таким, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначених ст. 3 ЦК України, зокрема розумності та справедливості.

Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди задоволені судом на 45,31%, про стягнення моральної шкоди - на 22%.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову частково та звільнення позивача від сплати судового збору за вимогу про стягнення матеріальної шкоди, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 603,16 грн.

Судовий збір в розмірі 292,86 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 133, 141, 223, 265 ЦПК України, ст.ст. 2, 22, 1166, 1167 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2 068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 63 коп. та моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 603 (шістсот три) грн 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 292 (двісті дев`яносто дві) грн 86 коп.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.09.2026.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Головуючий - суддя В.Г. Пашнєв