Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №641/7801/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 2-а/641/71/2026 Справа № 641/7801/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Боговського Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання – Мараховської С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до місцевого загального суду як адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7657214 від 02.08.2026, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 02 серпня 2026 року приблизно о 15:41 годині він керував автомобілем KIA NIRO, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись автомобільною дорогою Н-03 в бік населеного пункту Кам`янець-Подільський. Після проїзду кільцевої розв`язки і військового блок-посту, біля АЗС UPG у с. Атаки Чернівецької області мене було зупинено працівниками патрульної поліції. Інспектор повідомив, що за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 TС 008372 зафіксовано мою швидкість 107 км/год. Після цього відносно мене винесено постанову серії ЕНА №7657214 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП із накладенням штрафу 1700 грн. Позивач із даною постановою не згоден, оскільки під час винесення постанови інспектор використовував TruCAM у ручному режимі, а в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 у справі №461/1766/26 зроблено висновок, що використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM шляхом утримання його в руках не відповідає вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», отримані таким способом результати не можуть визнаватися належними доказами. Крім того, поліція не виконала вимоги статті 280 КУпАП, а саме інспектор не встановила та не зазначила у постанові точне місце вимірювання; відстань до дорожнього знаку; відстань до автомобіля; чи перебував автомобіль уже в межах населеного пункту; координати вимірювання, які автоматично формуються TruCAM.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представники відповідачів - Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Чернівецькій області у судове засідання не з`явились.

Від відповідача - Управління патрульної поліції в Чернівецькій області до суду надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що під час несення служби в Чернівецькій області, с. Атаки, автодорога Н-03, 307 км, 02.08.2026 нарядом патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008372) було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу Kia Niro з номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 107 (сто сім) км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш як на 50 (п`ятдесят) км/год, чим порушив п.п. 12.4 ПДР України. Після чого інспектором було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію». Поліцейська підійшла до водія, ким виявився ОСОБА_1 , належним чином представилася, пояснила суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросила пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. Водій виконав законну вимогу патрульної та надав запитувані документи для перевірки. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. Після чого водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Лейтенант поліції Горяніна А.В. винесла постанову за ч. 4 ст. 122 КУпАП та наклала стягнення на правопорушника в розмірі 1 700 грн., відповідно до санкції статті. Згідно зі ст. 285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом постанови. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 2.3.б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Згідно ч. 4 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В позовній заяві позивач вказує, що ним не було порушено ПДР України, однак фактичними обставинами справи, а саме відеозаписом із приладу TruCAM, спростовується дане твердження, адже на відео чітко видно момент фіксації транспортного засобу саме позивача, порушення позивачем швидкісного режиму в населеному пункті поліцейськими встановлено та зафіксовано вірно. В наслідок чого, ОСОБА_1 і було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Зі змісту спірної постанови серії ЕНА № 7657214 від 02.08.2026 ОСОБА_1 02.08.2026 о 15-41 на 307 км траси Н-03 с. Атаки Дністровського району Чернівецької області, керуючи автомобілем Kia Niro, д.н. НОМЕР_1 , рухався в населеному пункті зі швидкістю 107 км/год при дозволених 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості більш ніж на 50 км/год. Такі дії є порушенням п. 12.4 ПДР. Вимірювання проводились приладом TruCam LTI 20/20 ТС008372.

За скоєне, на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу.

Відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Порушення швидкісного режиму є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідач надав показники вимірювання швидкості приладом TruCam LTI 20/20 ТС008372, фотоматеріали.

Разом з тим, суперечність позицій учасників справи щодо спірних відносин зводяться до питання можливості використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM у ручному режимі, тобто у випадку, коли працівник поліції тримає прилад у руках при проведенні вимірювання швидкості.

Так, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.

За змістом ч. 1 ст. 40 цього Закону в редакції на час фіксації події, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже, слід дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України “Про Національну поліцію”, законодавцем не визначено.

Таким чином, лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCam LTI 20/20 ТС008372, який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, що не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст.40 Закону, а знаходився в руках поліцейського, не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі.

Використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCAM в спосіб тримання в руках, не може бути визнаний таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований / розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Так, значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7657214 від 02.08.2026 слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Також, відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 10, 13, 14, 72, 241-246, 257, 262-263, 286 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності- задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7657214 від 02.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста,3).

Відповідач - Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, м. Чернівці, вул. Заводська,22.

Суддя Д.Є.Боговський