Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №503/221/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1333/26

Номер справи місцевого суду: 503/221/26

Головуючий у першій інстанції Вороненко Д. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

захисника ОСОБА_1 – Татаровського В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кодимського районного суду Одеської області від 01 червня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до адміністративних матеріалів, 08.02.2026 року о 21 год. 49 хв. водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Део Ланос, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Кодима по вул. Шкільна, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння.Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального приладу Drager. Результат 1.46%0 проміле. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху (далі — ПДР) України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Кодимським районним судом Одеської області від 01 червня 2026 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.42-49).

Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 11 червня 2026 року, за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд», ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.54-60).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Апеляційний суд зазначає, що п. 2.9а ПДР забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання пункту 2.9а ПДР має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру, особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За змістом ч. 2 вказаної норми права, такий огляд, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 3 ст. 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину зібраними в справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 586477 від 08.02.2026 року (а.с.2);

- тестуванням ОСОБА_1 на алкоголь за допомогою приладу «Драгер» ALCOTEST 6820 прилад № ARLH-0165, результат тесту склав 1,46 проміле (а.с.3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4);

- - довідкою про отримання особою посвідчення водія, відповідно до якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія (а.с. 6);

- диском з відеозаписами з нагрудних камер співробітників поліції, на якому зафіксовано обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 7).

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким не погоджується апеляційний суд.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких, відповідно до ст. 31 цього Закону, віднесено застосування засобів відеозапису.

Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).

Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Портативний відеореєстратор це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).

Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, таким як: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст.ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази частково відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, є частково належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 08.02.2026 року ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.9 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступні обставини.

Положеннями п. 2 - 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України (далі - Інструкція) встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на відеозаписі, зробленому на нагрудну камеру працівника поліції, зафіксовано огляд водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (урив.21:54:39-21:55:32).

Після цього у водія ОСОБА_1 було з`ясовано питання щодо його згоди із зазначеним результатом огляду на місці та роз`ясненням можливості, у разі незгоди з ним, пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в лікарні, на що водій ОСОБА_1 висловив свою незгоду з результатом його огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та висловив бажання пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в лікарні, про що в сукупності свідчить зміст акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відеозапис, на якому зафіксовано відповідне запитання і роз`яснення працівника поліції та відповідну відповідь, надану водієм (урив.21:55:38-21:56:05).

Однак, в подальшому, коли працівник поліції запропонувала водію ОСОБА_1 прослідувати до службового автомобіля поліції для його доставлення в заклад охорони здоров`я для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, то водій ОСОБА_1 на зазначену пропозицію вже відповів, що вже не бажає їхати на медичний огляд, а на уточнюючі запитання поліцейської висловився, що згодний із результатом огляду проведеним на місці зупинки і відмовляється від огляду в медичному закладі. Після цього працівник поліції повідомила водію про наслідок висловленої ним позиції, а саме що у відношенні нього буде складено протокол (урив.21:57:29-21:57:50).

Відповідно до діючого закону водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу або не погоджується з отриманим результатом. Лише у тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду проведеного за допомогою спеціального приладу, то огляд на стан сп`яніння може бути проведений у закладі охорони здоров`я.

Отже, вищевикладеними обставинами спростовуються посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 неодноразово наполягав на поїздці до лікарні, проте у постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду у медичному закладі.

Згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що відеозапис не відображає всіх обставин спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції та не є безперервним, а тому протокол разом з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського не можуть бути належними та допустимими доказами, апеляційний суд вважає безпідставними, зважаючи на наступне.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 липня 2026 року було витребувати з Відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області всі відеозаписи з бодікамер працівників поліції, на яких відображено решту обставин спілкування водія ОСОБА_1 та поліцейських, а також процедуру складання процесуальних документів по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З відеозапису, наданого ГУНП на виконання постанови Одеського апеляційного суду та з відеозапису вже наявного в матеріалах справи, вбачається чітка послідовність події, яка стала підставою для складання стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема: повідомлення патрульним поліцейським про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, згода останнього на проведення медичного огляду на місці зупинки, процедура проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою «Драгер» ALCOTEST 6820 прилад № ARLH-0165, повідомлення патрульним поліцейським, про результат медичного огляду ОСОБА_1 та роз`яснення йому про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, оформлення адміністративних матеріалів за ст. 130 КУпАП, ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення.

Крім того, зовнішня обставина на відеозаписах мають достатньо високу інформативність, дають можливість встановити їх узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Стосовно посилання апелянта на недопустимість результатів огляду на місці зупинки як доказу через те, що «Драгер» ALCOTEST 6820 не пройшов належної процедури градуювання та калібрування, апеляційний суд зазначає наступне.

Перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп`яніння міститься в Державному реєстрі, затверджених типів засобів вимірювальної техніки. Газоаналізатор Drager Safety AG and Co.KgaA (Germany), до яких належить і Drager Alcotest 6810, включені до вказаного переліку.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Пунктом 1 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 № 1314-VII (із змінами) термін «періодична повірка засобів вимірювальної техніки» вживається в такому значенні - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 і становить 1 рік.

Відповідно до Європейського стандарту EN 15964:2018, що наказом «Українського науково-дослідницького і навчального центру проблем стандартизації, сертифікації та якості» 08.11.2018 № 404 прийнято як національний стандарт за позначенням ДСТУ EN 15964:2018 (EN 15964:2011, IDT «Breath alcohol test devices other than single use devices Requirements and test methods») «Пристрої неодноразового використання для контролю видихуваного повітря, максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drаger Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Відповідно до роздруківки чеку приладу вбачається, що датою останнього градуювання приладу «Драгер» ALCOTEST 6820 є 06.05.2025, отже станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння з його використанням - 08.02.2026, інтервал калібрування вказаного приладу, не закінчився.

Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 21 липня 2026 року та постановою Одеського апеляційного суду від 30 липня 2026 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 та витребувано з Відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області свідоцтво та сертифікат відповідності алкотестера Драгер 6820 № АRLH-0165, який працівники поліції застосовували 08.02.2026 року під час встановлення факту та ступеню алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 ..

На виконання постанови суду Головним управлінням національної поліції в Одеській області було направлено на адресу суду витребувані матеріали.

Аналізуючи надані документи, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння з його використанням - 08.02.2026, прилад Drager Alcotest 6820 був справний, наступної датою його повірки є 06.05.2025 року (а.с.94), тому доводи апеляційної скарги в цій частині суд відхиляє.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що з наявного у матеріалів справи письмового результату тестування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного пристрою газоаналізатора ««Драгер» ALCOTEST 6820, убачається дата, час, місце проведеного тестування, дані особи, яку піддано тестуванню, дані про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, результат тесту, а також температура повітря станом на час проведеного тестування, яка 08 лютого 2026 року о 21 год. 55 хв. відповідно до даних результату тесту становила +15 градусів за Цельсієм.

Доводи апелянта у цій частині є обґрунтованими, оскільки зазначені у результаті тесту приладу «Драгер» дані про погодні умови не відповідають об`єктивним даним про температуру повітря того дня відповідно до погодних умов регіону, де відбувалася подія, тобто ставить під сумнів об`єктивність показників «Драгер» в цілому, що підтверджується копією відповіді на запит адвоката Татаровського В.Ю. з Гідрометеорологічного центру чорного та азовського морів про те, що температура повітря 08 лютого 2026 року – мінімальна 4.8 градусів морозу, максимальна 3.4 градусів морозу (а.с.101).

З урахуванням наведеного, результат тестування приладу «Драгер» і, як наслідок, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , акт огляду ОСОБА_1 не можуть бути визнані допустимими доказами його винуватості (рішення ЄСПЛ у справі «Яременко проти України» зазначено, що допустимість та достовірність похідних доказів прямо залежить від допустимості та достовірності первинних процесуальних джерел доказування, по принципу «плоди отруйного дерева»).

Апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення.

Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

За наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1ст. 130 КУпАП.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП - скасуванню із закриттям провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП.

Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що не всі доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і взяті Одеським апеляційним судом до уваги.

Керуючись п.1, ч.1, ст. 247,ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Кодимського районного суду Одеської області від 01 червня 2026 року скасувати.

Ухвалити постанову, якою провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда