Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №496/7958/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 16 вересня 2026 р.

Справа: №496/7958/25

Суддя: Сегеда С. М.

Номер провадження: 33/813/1818/26

Номер справи місцевого суду: 496/7958/25

Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до адміністративних матеріалів, 01.11.2025 року о 09 год. 57 хв., водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «ГАЗ 330210», д.н.з. НОМЕР_1 , в Одеській області, Одеського району, в с. Дачне (автодорога М-05 «Київ-Одеса», 452 км, ДСПП «Дачне»), перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком з КНП «ООМЦПЗ» ООР № 002464 від 07.11.2025 року, чим порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху України (далі – ПДР), за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.37-39).

Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 28 травня 2026 року, за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд», ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.41-42).

Також в апеляційній скарзі скаржник ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 14 серпня 2026 року, посилаючись на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

17 вересня 2026 року, за допомогою підсистеми (модуля) «Електронний суд», від адвоката Тонкошкура І.В. до Одеського апеляційного суду надійшла заява про відкладення розгляду справи через неможливість прибуття адвоката до суду, у зв`язку з повітряною тривогою (а.с.47).

Під час оголошення повітряної тривоги суд призупиняє свою роботу. Після оголошення відбою повітряної тривоги суд поновлює роботу. Проте, 17 вересня 2026 року повітряна тривога тривала з 08 год. 41 хв. до 09 год. 33 хв., тобто в призначений судом час, а саме 17 вересня 2026 року о 10 год. 20 хв. повітряної тривоги у м. Одесі оголошено не було.

Проте у призначений час судового засідання, ні ОСОБА_1 ні його захисник у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.45-звор., 46-звор.), що відповідно не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно ч. 6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Більше того, ні правопорушнику ОСОБА_1 , ні його захиснику – адвокату Тонкошкуру І.В. ніщо не заважало прийняти участь у розгляді справи в режимі відео конференції, однак цим правом ніхто із них не скористався.

Вивчивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.

В апеляційній скарзі представник скаржника зазначає, що судове засідання було проведено без участі ОСОБА_1 та його захисника. Копію оскаржуваної постанови було отримано на електронну адресу лише 18 серпня 2026 року.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Крім того, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, зазначені захисником правопорушника обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження апелянтом ОСОБА_1 був пропущений з поважних причин, тому підлягає поновленню.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) та практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Щодо суті правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до п.2.9 (а) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення, серії ЕПР1, №512379 від 13.11.2025 року (а.с.1);

- висновком огляду на стан сп`яніння №002464 від 01 листопада 2025 року (а.с. 6);

- цифровими носіями відеозапису події порушення (а.с. 7) та ін.

Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року в порушенні ним вимог п. 2.9 (а) ПДР, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, зазначена норма передбачає дві форми об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а також визначає спеціального суб`єкта - водія транспортного засобу.

За змістом ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Положеннями п. 2 - 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція) встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких визначений у п.3 розділу І Інструкції.

Виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі – Порядок), а також відповідно до п. 6, передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №002464 від 01 листопада 2025 року, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, визначено, що ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп`яніння, огляд проводився 01 листопада 2025 року, о 10:40 год. (а.с. 6).

Правове значення для встановлення складу правопорушення в діях особи має висновок результатів огляду/дослідження, і у справі встановлено, що згідно висновку ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Апеляційним судом не встановлено порушень Порядку, а також Інструкції, допущених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги стосовно не прийнятності протоколу та висновку від 24.01.2026 року, не є обґрунтованими.

Доводи скаржника про те, що при огляді в кабінеті круглодобового освідування належним чином відібрані зразки не опечатувались та відбір було здійснено не в одноразову стерильну тару, що в свою чергу піддає сумнів у правильності аналізу, є неприйнятними та спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів провадження, з якого вбачається що ОСОБА_1 в медичному закладі особисто брав ємкість для надання на дослідження біологічних зразків (сечі) та жодного разу не заявляв ні працівнику поліції, ні працівникам медичного закладу щодо стерильності цієї ємкості.

Крім того, з огляду на те, що висновок лікаря з підстав його неповноти або неправильності не оскаржений та суду не надано будь-яких протилежних досліджень з огляду на те, що наркотичні речовини та їх метаболіти зберігаються в організмі людини тривалий час.

Під час апеляційного розгляду не встановлено підстав для висновку про те, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння проведено з порушенням вимог ст.266 КУпАП або положень Інструкції, а відтак підстави для визнання його результатів недійсними, виходячи з наведених у скарзі обставин, відсутні.

Відтак, факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння на момент його зупинки працівниками поліції встановлений у визначений законом спосіб у поза розумний сумнів.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Між тим, апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 зі складенням щодо нього протоколу та ухваленням постанови судом.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів, апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда

Оригінал: reyestr.court.gov.ua