Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №518/363/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2809/26

Справа № 518/363/25

Головуючий у першій інстанції Тарасенко М. С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 88299,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

14 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» (далі – Первісний кредитор, ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 (далі – Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір №101060097 (далі – Кредитний договір) (копія кредитного договору з додатками додається).18.08.2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 103965005, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 9000,00 грн. строком на 105 днів.

16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі – ТОВ «ФК ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 16072024 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 41056.25 грн., з яких: 9500 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 30556.25 грн. – сума заборгованості за відсотками; 1000 грн. – заборгованість за комісією.

18 серпня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі – Первісний кредитор, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 (далі – Відповідач або Позичальник) було укладено Договір Позики № 75312226.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі – ТОВ «ФК ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 14/06/21 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.07.2021 (витяг з Реєстру боржників №11 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 34583.62 грн., з яких: 12629 грн. – сума заборгованості за основою сумою боргу; 21954.62 грн. – сума заборгованості за відсотками.

29 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ») та ОСОБА_1 (далі – Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 23228-10/2021.

21 вересня 2022 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу №21092022 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №21092022 від 21.09.2022 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 12660 грн, з яких: 4000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 8660 грн – сума заборгованості за відсотками.

Посилаючись на те, що внаслідок не виконання умов за кредитними договорами у відповідача має місце заборгованість у загальному розмірі 88299,87 грн, яка складається з наступного: за Кредитним договором №101060097 в розмірі 41056,25 грн, з яких: 9500.00 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 30556,25 грн – сума заборгованості за відсотками; 1000.00 грн. – заборгованість за комісією.

За Договором позики № 75312226 в розмірі 34583,62 грн, з яких: 12629,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 21954,62 грн – сума заборгованості за відсотками.

За Кредитним договором № 23228-10/2021 в розмірі 12660,00 грн, з яких: 4000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 8660,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Заочним рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у загальному розмірі 78299 гривень 87 коп. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 гривень 93 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1) із зазначених кредитних договорів скаржником було отримано лише один кредит у листопаді 2021 року у розмірі 10 000 гривень, який він частково сплатив. Також в цей період ним було укладено ще один кредитний договір, але із іншою фінансовою установою, який ОСОБА_1 сплачував до своєї мобілізації та за який суд раніше вже стягнув залишок заборгованості у справі №518/1619/23;

2) за кредитними договорами з ТОВ «Безпечне агентство необхідних кредитів» від 18.08.2021 та ТОВ «ФК «Інвеструм» від 19.10.2021 скаржник не визнає заборгованості, адже не укладав договорів з цими фінансовими установами та не отримував від них коштів;

3) вимоги за комісією судом першої інстанції були визнані нікчемними, водночас з розрахунку заборгованості вбачається, що платіж у розмірі 500 грн був зарахований на сплату комісії, хоча мав бути зарахований за рахунок погашення тіла кредиту;

4) відсотки за кредитним договором №101060097 від 14.11.2021 нараховувались поза межами строку кредитування;

5) починаючи з 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 був мобілізований і проходив військову службу у ЗСУ та виконував бойові накази, про що свідчать записи у військовому квитку. 27 вересня 2022 року скаржник отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням. Нарахування відсотків за кредитом під час проходження служби у ЗСУ порушує приписи чинного законодавства.

Короткий зміст відзиву ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відзив на апеляційну скаргу вмотивовано тим, що кредитні договори були укладені з позичальником в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий електронний кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала для підтвердження підписання договору.

Відповідно до платіжного доручення №35167304, кредитні кошти за кредитним договором №101060097 було перераховано на банківську картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до умов кредитного договору №75312226 від 18 серпня 2021 року кредитні кошти було перераховано на банківську карту № НОМЕР_2 .

Відповідно до умов кредитного договору №23228-10/2021 від 29 жовтня 2021 року кредитні кошти було перераховано на банківську карту № НОМЕР_2 .

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 21 вересня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні шляхом зменшення розміру заборгованості.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо кредитного договору №101060097 від 14.11.2021.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 14 листопада 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101060097.

Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.

16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу №16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 41056.25 грн., з яких: 9500 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 30556,25 грн. – сума заборгованості за відсотками; 1000 грн – заборгованість за комісією.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) на законодавчому рівні було встановлено порядок укладення договорів в мережі Інтернет спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (ч. 3 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розмішені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону).

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовій формі.

Вищевказані кредитні договори були укладені з позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосування електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті подавців подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручним для себе, у тому числі сплату відсотків за користування кредитними коштами, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефона одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання вищевказаних кредитних договорів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи кредитні кошти були перераховані на рахунок позичальника, що підтверджується відповідними доказами.

Перерахування коштів на платіжну картку позичальника було здійснено безпосередньо операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, у зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Грошові кошти були перераховані на рахунок позичальника, що підтверджено відповідними доказами, на банківську картку, яка була зазначена позичальником у договорі, в дату укладання договору та в розмірі відповідно до умов договору.

Таким чином, відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, що не заперечується самим відповідачем.

Судом першої інстанції також правильно було встановлено, що стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 1000,00 грн. за кредитний договором №101060097 від 14.11.2021 року є незаконним, з огляду на наступне.

Згідно п.1.5.1 вказаного кредитного договору, позичальник мав сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 1000,00 грн, що нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів».

Положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.05.1991 року з наступними змінами, у взаємозв`язку із положеннями ст. 42 ч.4 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп\2011).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 (далі-Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов`язанні в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).

Разом з тим, відповідно до п.3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банка за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.

Споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп\2011).

Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу.

Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.

За таких обставин, п. 1.5.1 в частині сплати позичальником комісії за надання кредиту №101060097 від 14.11.2021 року, укладеного між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі – Первісний кредитор, ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 , в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 1000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення із відповідача за кредитним договором №101060097 від 14.11.2021 загальною сумою 40 056,25 гривень.

Однак з таким розміром заборгованості колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Частина перша статті 598 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18).

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із п. 1.3 Договору кредит надається строком на 15 днів з 14.11.2021 (строк кредитування).

Відповідно до п 1.4 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 29.11.2021.

Проценти за користування кредитом: 1875,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 Договору).

Продовження вказаного в п. 1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином:

Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі – Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://tengo.ua/s/documents і є невідємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведні у таблиці (п. 2.3.1.1).

Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (пункт 2.3.1.2).

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця (пункт 4.2).

Апеляційний суд зауважує, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, постановах від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц).

Згідно із розрахунку заборгованості нарахування відсотків здійснювалось наступним чином:

1)з 15.11.2021 - 29.11.2021 – нарахування процентів згідно із п. 1.5.2 Договору;

2)30.11.2021 – нарахування процентів згідно з п 1.5.3 Договору;

3)з 01.12.2021 – 07.12.2021 – нарахування процентів згідно з п. 1.5.2 Договору, 2.3.1.1 Договору;

4)з 08.12.2021 – 04.02.2021 - нарахування процентів згідно з п 1.5.3 Договору.

Апеляційний суд звертає увагу, що кредитний договір №101060097 від 14.11.2021 не містить пункту 1.5.3, а тому неможливо нараховувати відсотки за пунктом, який фактично відсутній. Позивачем не уточнено такий розрахунок у позовній заяві, а також не надано інших доказів або розрахунків для уточнення пункту договору тощо.

Враховуючи вищевикладене, строк дії кредитного договору був продовжений за умовами пільгової пролонгації до 07 грудня 2021 року, а тому право нараховувати відсотки продовжилось до 07 грудня 2021 року.

Отже, розмір заборгованості за відсотками становить 2031,25 гривень (2706,25 грн – 675 грн (сплата за відсотками, яка була внесена відповідачем 30.11.2011).

Також апеляційний суд враховує, що положення про нарахування комісії за обслуговування кредиту були визнані нікчемними судом першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, а тому сплата комісії за управління та обслуговування кредиту, яка сплачена відповідачем 30.11.2021 у розмірі 500 гривень, має бути зарахована до погашення заборгованості за кредитним договором №101060097 від 14.11.2021.

Апеляційний суд зазначає, що загальним розмір заборгованості за кредитним договором 101060097 від 14.11.2021, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 , становить 11031,25 гривень.

Щодо кредитних договорів №75312226 від 18.08.2021 та №23228-10/2021 від 29.10.2021.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у цій частині, послався на те, що 18 серпня 2021р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі – Первісний кредитор, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 (далі – Відповідач або Позичальник) було укладено Договір Позики № 75312226.

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі – ТОВ «ФК ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу № 14/06/21 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №11 від 27.10.2023 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.07.2021 (витяг з Реєстру боржників №11 додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 34583.62 грн., з яких: 12629 грн. – сума заборгованості за основою сумою боргу; 21954.62 грн. – сума заборгованості за відсотками.

29 жовтня 2021р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТРУМ» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ») та ОСОБА_1 (далі – Відповідач або Позичальник) було укладено кредитний договір № 23228-10/2021.

Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону Відповідача, про що свідчить п. 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.

Відповідно до п.п 1.1. п. 1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності (далі – кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

21.09.2022 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ», Позивач) укладено Договір факторингу №21092022 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №21092022 від 21.09.2022 (витяг з Реєстру боржників додається), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 12660 грн., з яких: 4000 грн. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 8660 грн. – сума заборгованості за відсотками.

Зазначені кредитні договори у встановленому законом порядку спростовані не були.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За частиною першою статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року в справі №274/7221/19 (провадження №61-1513св23) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з цим Законом підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Водночас, відповідно до пунктів 4,8, 5.5,5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254), передбачено, що у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктами 61,62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

Відповідач посилається на те, що кредитні договори №75312226 від 18.08.2021 та №23228-10/2021 від 29.10.2021 не укладав та не отримував кредитних коштів за даними договорами. Отже, даний факт дає підстави дійти висновку, що відповідач не визначає факт перерахування коштів за кредитними договорами.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до суду першої інстанції не подано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту перерахування коштів відповідачу за кредитними договорами.

При цьому колегія суддів зауважує, що документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, її розмір, дати та суми платежів і списань за кредитним договором, є документи первинної бухгалтерської документації, оформлені з додержанням статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (квитанція про перерахунок коштів, меморіальний ордер), у той час як наданий позивачем розрахунок не є документами первинної бухгалтерської документації.

Саме по собі посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу про перерахування коштів згідно із умов кредитного договору під підтвердження належними та допустимими доказами не є доведеною обставиною.

Зважаючи на те, що позивачем, усупереч ст. 12, 81 ЦПК України, що є його обов`язком, за допомогою належних доказів не підтверджено розмір заборгованості, заявлений до стягнення, а тому наведене унеможливлює перевірити обґрунтованість позовних вимог у цій частині на предмет їх достовірності, а відтак і встановити розмір цієї заборгованості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами №75312226 від 18.08.2021 та №23228-10/2021 від 29.10.2021.

Щодо доводів апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів всі обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування інших висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що «починаючи з 25 лютого 2022 року ОСОБА_1 був мобілізований і проходив військову службу у ЗСУ та виконував бойові накази, про що свідчать записи у військовому квитку. 27 вересня 2022 року скаржник отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням. Нарахування відсотків за кредитом під час проходження служби у ЗСУ порушує приписи чинного законодавства», то колегія суддів зазначає, що відсотки за кредитним договором №101060097 від 14.11.2021 нараховувались до мобілізації відповідача.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, тому є підстави для зміни оскаржуваного рішення в частині розміру заборгованості шляхом зменшення з 78299 грн 87 коп. до 11031 грн 25 коп.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило 3028 гривень, а подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4542 гривень.

Апеляційну скаргу задоволено частково, позовні вимоги фактично задоволено частково, що становить 14% від заявлених позовних вимог (11031,25*100%/78299,87), а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання позовної заяви на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» у розмірі 423,92 гривні, а з ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги 3906,12 гривень.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 23 вересня 2025 рокузмінити шляхом зменшення розміру заборгованості з 78299 грн 87 коп. до 11031 грн 25 коп.

Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження:01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) витрати по сплаті судового збору в розмірі 423 гривні 92 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, № 30, (код ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3906,20 гривні.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 21 вересня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева