Додаткове рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №514/1051/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/437/26

Справа № 514/1051/24

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Одеса

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКРА ТМ» в особі Генерального директора ТОВ «ІСКРА» Влада Федора Івановича про ухвалення додаткової постанови у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКРА ТМ» в особі Генерального директора ТОВ «ІСКРА» Влада Федора Івановича до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіна Олена Дмитрівна, Фермерське господарство «ВАДІС» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації, визнання укладеною Додаткової угоди №1 до Договору оренди земельної ділянки, відшкодування втраченої вигоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив:

1) визнати недійсним Договір оренди землі від 01 квітня 2024 року (без номера) щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5124782800:01:001:0050, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «ВАДІС», скасувати його державну реєстрацію;

2) визнати поновленим Договір №44 від 01 квітня 2014 року – оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5124782800:01:001:0050 на той самий строк і на тих самих умовах, укладений між ТОВ «Іскра ТМ» та ОСОБА_1 у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк;

3) зобов`язати ОСОБА_1 виплатити втрачену вигоду у розмірі 91692 гривні 23 копійки та судові витрати.

Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року позовну заяву ТОВ «ІСКРА ТМ» в особі Генерального директора ТОВ «ІСКРА ТМ» Влада Ф.І. до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіна О.Д., ФГ «ВАДІС» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації, визнання укладеною Додаткової угоди №1 до Договору оренди земельної ділянки, відшкодування втраченої вигоди задоволено частково. Визнано укладеною між ТОВ "ІСКРА ТМ" в особі виконавчого директора Кіселар Р.М., що діє на підставі Статуту, та ОСОБА_1 додаткову угоду № 1 від 22 березня 2023 року до договору оренди земельної ділянки №44 від 01 квітня 2014 року щодо земельної ділянки площею 5,8127 га, кадастровий номер 5124782800:01:001:0050. Визнано відсутнім право оренди у ФГ «ВАДІС» щодо земельної ділянки площею 5,8127 га, кадастровий номер 5124782800:01:001:0050. Визначено, що рішення суду є підставою для державної реєстрації припинення права оренди Фермерського господарства «ВАДІС» щодо земельної ділянки площею 5,8127га, кадастровий номер 5124782800:01:001:0050. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІСКРА ТМ» 3028 гривень 00 копійок судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тарутинського районного суду Одеської області від 22 вересня 2025 року залишено без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Харченко О.В., який діє в інтересах ТОВ «ІСКРА ТМ», просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІСКРА ТМ» судові витрати - послуги адвоката Харченка Олексія Володимировича в розмірі 21 000 грн.

18 серпня 2026 року до Одеського апеляційного суду від ТОВ «ІСКРА ТМ» в особі Генерального директора ТОВ «ІСКРА» Влада Федора Івановича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІСКРА ТМ» судові витрати у розмірі 21 000 гривень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

До заяви про ухвалення додаткової постанови долучено:

1) договір про надання правничої допомоги №1/102025/Ц від 22 жовтня 2025 року укладений між адвокатом Харченком О.В., діючим на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю КС №8256/10 від 08 жовтня 2019 року (надалі – Адвокат) з однієї сторони, і Товариством з обмеженою відповідальністю «Іскра ТМ», в особі Генерального директора Влада Федора Івановича, що діє на підставі Статуту (надалі - Клієнт) з другої сторони, разом «Сторони» уклали цей Договір про нижченаведене:

п. 4.1. Гонорар – винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядок, що визначені Договором;

п. 4.2. Гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору;

п. 4.3. Розмір Гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатом позитивного результату, якого бажає Клієнт;

п. 4.4. Сума гонорару подвоюється у разі надання Адвокатом послуг Клієнту у неробочий час, вихідні та святкові дні;

п. 4.5. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання Договору;

п. 4.6. Факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг;

п. 4.7. Клієнт сплачує гонорар протягом тридцяти банківських днів після підписання Сторонами акту прийому-передачі наданих послуг;

п. 4.8. Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок Адвоката;

п. 4.9. У випадку дострокового розірвання даного Договору з ініціативи Клієнта, Адвокат не повертає раніше отриманий від Клієнта гонорар та відшкодовані фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

2) додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №1/102025/Ц від 22.10.2025, а саме тарифи на надання правової/правничої допомоги;

3) акт приймання-передачу №1 від 03 листопада 2025 року про те, що на підставі договору про надання правничої допомоги №1/102025/Ц від 22 жовтня 2025 року Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги:

- вивчення та аналіз матеріалів спору між Клієнтом та ОСОБА_1 у справі №514/1051/24 – вартість 6000 гривень (6 годин);

- підготовка та подача заяви про вступ у справу №514/1051/24 – вартість 2500 гривень (1 година);

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу у справі №514/1051/24 – вартість 12500 гривень (5 годин)

Загальна вартість послуг складає 21000 гривень;

4) платіжна інструкція №1373367 від 06 листопада 2025 року, з якої вбачається, що ТОВ «Іскра ТМ» здійснило оплату на рахунок адвоката Харченка О.В. у розмірі 21000 гривень з призначенням платежу «сплата за послуги за договором «1/102025/Ц про надання правничої допомоги від 22.10.2025 року у справі №514/1051/24 на виконання акту №1 приймання передачі від 03.11.2025 року без ПДВ».

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ст. 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами оцінки доказів, встановлених ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

– має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

– з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій–п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі №910/615/14 (№910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі №910/11903/23.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, пункту 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв статті 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що фактично на стадії апеляційного провадження представником позивача подано заяву про вступ у справу як представника (т.3 а.с.32-35, підготовлено відзив на апеляційну скаргу (т.3 а.с.48-64) та взято участь у судовому засіданні, яке відбулось 05 серпня 2026 року.

Щодо витраченого часу адвокатом вивчення та аналіз матеріалів спору між Клієнтом та ОСОБА_1 у справі №514/1051/24, то колегія суддів звертає увагу на те, що вивчення матеріалів справи, є послугою, що дублюються та фактично є складовими одного завдання, а саме складення відзиву на апеляційну скаргу, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19.

Щодо витраченого часу адвокатом на подачу заяви про вступ у справу у суді апеляційної інстанції в якості представника, то колегія суддів зазначає таке.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Тобто, подання процесуальних документів безпосередньо до суду не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені у статтях 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», такі дії не потребують спеціальних професійних навиків (див. ухвалу Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі №9901/264/19 (адміністративне провадження №П/9901/264/19)).

Таким чином, вказані витрати не можуть бути стягнені за рахунок відповідача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування адвокатських витрат у заявлених сумах не відповідає вищевказаним критеріям розумності, неспівмірні в повній мірі зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

Повний текст судового рішення

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Суддя учасник колегії Комлева О.С.. перебувала у відпустці з 17 по 18 серпня 2026 року, з 20 серпня по 08 вересня 2026 року, також перебувала у відрядженні з 09 по 13 вересня 2026 року та у відпустці з 14 по 18 вересня 2026 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 вересня 2026 року

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКРА ТМ» в особі Генерального директора ТОВ «ІСКРА» Влада Федора Івановича про ухвалення додаткової постанови задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКРА ТМ» в особі Генерального директора ТОВ «ІСКРА» Влада Федора Івановича до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державний реєстратор Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіна Олена Дмитрівна, Фермерське господарство «ВАДІС» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації, визнання укладеною Додаткової угоди №1 до Договору оренди земельної ділянки, відшкодування втраченої вигоди.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКРА ТМ»(код ЄДРПОУ: 05414752) витрати понесені на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 10000,00 (десять тисячі) грн.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 вересня 2026 року

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева